Справа №2-6131/11
Провадження №6/463/143/26
УХВАЛА
06 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.
з участю секретаря судового засідання Патуляк Х.В.
представника стягувача ТОВ «Фінансова
компанія «ФЛЕКСІС» Піхотенко А.С.
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні, розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання,
в с т а н о в и в:
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 3 травня 2012 року у справі №2-6131/11 задоволено позов Публічного акціонерного товариства „ Державний експортно-імпортний банк України"до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договорами №60407С32 від 27.06.2007, кредитним договором №60407С75 від 22.10.2007 та кредитним договором №60407С76 від 22.10.2007 в розмірі 735 985 доларів США 38 центів та 1 080 017 грн 96 коп. та судові витрати в розмірі 2 823 грн.
Боржник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання.
Заяву мотивує тим, що є підстави для визнання виконавчого листа № 2/1312/487/2012, виданого 26 квітня 2013 року Личаківським районним судом м. Львова, таким, що не підлягає виконанню в частині, відповідно до статті 432 ЦПК України у зв`язку з частковим припиненням матеріального обов`язку боржника після ухвалення судового рішення.
Необхідність звернення до суду обумовлена тим, що після видачі виконавчого листа рішення суду протягом понад дванадцяти років неодноразово перебувало на примусовому виконанні, у межах якого здійснювалася примусова реалізація предмета іпотеки, звернення стягнення на доходи боржника, звернення стягнення на доходи солідарного боржника та інші виконавчі дії. Незважаючи на це, жодним судом досі не встановлено, у якій саме частині матеріальний обов`язок боржника вже припинився, що призводить до подальшого використання виконавчого листа як документа на його первісну суму.
Представник стягувача в судовому засіданні проти заяви заперечила в повному обсязі, оскільки рішення суду на даний час не виконано.
Інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не подали.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву без участі вказаних сторін.
Оглянувши матеріали заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає до виконання, суд приходить до наступного висновку.
Згідно вимог частини 2 статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 3 травня 2012 року у справі №2-6131/11 задоволено позов Публічного акціонерного товариства „ Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договорами № 60407С32 від 27.06.2007, кредитним договором № 60407С75 від 22.10.2007 та кредитним договором № 60407С76 від 22.10.2007 в розмірі 735 985 доларів США 38 центів та 1 080 017 грн 96 коп. та судові витрати в розмірі 2 823 грн.
26 квітня 2013 року на виконання зазначеного рішення Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2/1312/487/2012.
30 жовтня 2013 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження № 40409245 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
15 лютого 2016 року виконавче провадження № 40409245 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 50241212.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» задоволено, замінено стягувача Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» (код ЄДРПОУ: 43000243, адреса: 01135, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 5а, поверх 6, прим. 3) у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2/1312/487/2012 виданого 26.04.2013 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитними договорами №60407С32 від 27.06.2007, кредитним договором №60407С75 від 22.10.2007 та кредитним договором №60407С76 від 22.10.2007 в розмірі 735 985,38 доларів США та 1 080 017,96 грн та 2 823,00 гривень судового збору.
Дійсно, у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц та від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 зазначено, що підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: процесуально-правові та матеріально-правові. Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.
У зазначеній категорії справ саме на суд на підставі наданих сторонами доказів покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, та інших.
Звертаючись до суду з указаною заявою боржник ОСОБА_1 посилається на те, що їй не відомо яку суму на даному етапі виконання рішення суду стягнуто на користь стягувача, зокрема, після реалізації предмета іпотеки у 2018 році та заміни стягувача правонаступником.
З аналізу положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до положень статей 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд приходить до висновку, що заявником не доведено наявність підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає до виконання у розумінні положень ч. 3 ст. 247 ЦПК України, зокрема, факт помилковості видачі виконавчого документу; відсутності обов`язку боржника у зв`язку з його припиненням; добровільного виконанням обов`язку боржником чи іншою особою.
Доводи заявника щодо наявності підстав для припинення обов`язку боржника щодо виконання рішення суду у зв`язку із його часткових виконанням не є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає до виконання, та не передбачені нормами чинного цивільного процесуального законодавства та принципу обов`язковості виконання рішення суду.
Як зазначає сама заявниця на даний час виконавче провадження відкрито та рішення перебуває на виконанні. Даних про звернення із будь якими скарга на рішення, дії чи бездіяльність виконавця боржник не надає. Таким чином, суд приходить до переконання, що рішення суду не виконано і солідарний обов`язок щодо сплати коштів на користь стягувача продовжує існувати.
Суд також вважає безпідставним доводи заявника щодо обов`язку суду визначити розмір зобов`язання без надання заявником будь яких доказів виконання рішення суду, оскільки такий не передбачений нормами ЦПК України.
У п. 51 Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява № 40450/04) від 15 жовтня 2009 року ЄСПЛ зазначив: Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6 (995_004), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (980_079) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (980_075) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
А тому в задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає до виконання, слід відмовити.
Керуючись положеннями ст.ст. 259, 432 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання - відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст. 354 ЦПК України
Суддя: Жовнір Г.Б.