ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/2315/16 (922/2958/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Пєсков В. Г., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ ЦЕНТР ГРУП"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026
та рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ ЦЕНТР ГРУП"
до 1) Фонду державного майна України
2) Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України"
3) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
про скасування наказів
в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України"
Учасники справи:
ТОВ "АЙТІ ЦЕНТР ГРУП": не з`явився;
ФДМУ: Комарова В. П.;
ДП "ДГ "Борки": не з`явився;
РВ ФДМУ по Харківській обл.: Дейнека Е. В.;
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий зміст заявлених позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АЙТІ ЦЕНТР ГРУП" звернулося до суду з позовом Фонду державного майна України (далі - Фонд, відповідач-1), Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП ДГ "Борки", відповідач-2), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМУ, відповідач-3) про:
- cкасування наказу Фонду від 10.04.2024 №713 в частині включення єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки" до об`єктів, що підлягають приватизації;
- cкасування наказу РВ ФДМУ №00155 від 01.05.2024, яким прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- Фондом, як уповноваженим органом приватизації, було порушено порядок включення єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки" до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т. ч. тих, що передані в оренду, оскільки відомості та інформація, передбачена Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядком подання уповноваженими органами управління державним органам приватизації пропозицій щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 387 (далі - Порядок № 387), не надавалась, а отже і економічна доцільність від такої приватизації державного підприємства не доведена. Вказане ставить під сумнів правомірність включення до Переліку єдиних майнових комплексів, що підлягають приватизації, ДП "ДГ "Борки" та тягне за собою скасування оскаржуваних наказів;
- приватизація державного майна, яка проводиться з порушенням норм діючого законодавства України, ставить під ризик отримання кредиторами коштів як в процедурі банкрутства, так і при проведенні приватизації, яка може бути поставлена під сумнів та/або взагалі скасована в будь-який час, що безпосередньо впливає на права 6 кредиторів при проведенні банкрутства, в т. ч. на безпосереднє задоволення визнаних судом грошових вимог згідно з реєстром вимог кредиторів.
2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.01.2026, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026, в позові відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що у спірних правовідносинах приватизації Фонд виконував функції власника майна та вчиняв правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам, тобто в межах повноважень, наданих йому Законом. Доводи позивача про наявність порушення його прав спростовуються цілями приватизації та встановленими Законом гарантії кредиторів.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3.1. У провадженні Господарського суду Харківської області на стадії розпорядження майном боржника перебуває справа про банкрутство ДП "ДГ "Борки".
3.2. Позивач є кредитором ДП "ДГ "Борки" (об`єкта приватизації) у справі про банкрутство №922/2315/16 цього підприємства і на переконання позивача оскаржувані накази стосуються його прав та обов`язків, є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
3.3. Наказ Фонду про включення об`єкта до переліку приватизації є актом індивідуальної дії, який стосується виключно реалізації державою своїх прав як власника державного майна. Цей наказ сам по собі не створює нових прав чи обов`язків для позивача, а лише ініціює процедуру, яка регулюється окремим законом. Підставами визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
3.4. Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Відповідно, до кола обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, належать обставини щодо наявності порушеного права позивача в результаті прийняття оскаржуваного наказу, адже за результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності наказу, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
3.5. Порядок приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", який є чинним і визначає процедури , до яких належать такі етапи: затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; класифікація об`єктів приватизації відповідно до цього Закону; прийняття рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством.
3.6. Формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, передбачає певну процедуру, яка включає в себе такі дії:
- ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна");
- уповноважені органи управління державним майном або корпоративними правами, управління яких вони здійснюють, за результатами аналізу господарської діяльності суб`єктів господарювання зобов`язані подавати щокварталу до першого числа місяця, з якого починається квартал, державним органам приватизації пропозиції стосовно включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, разом з висновками щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації запропонованих до переліків об`єктів та прогнозом соціально-економічних наслідків приватизації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 11 Закону).
- переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України (ч. 3 ст. 11 Закону).
- для включення державного майна до переліків об`єктів малої приватизації уповноважені органи управління постійно переглядають, виявляють державне майно, яке безпосередньо не забезпечує виконання такими органами встановлених законодавством завдань; державне майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств (крім матеріальних носіїв секретної інформації); майно, що більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше його використання не планується, та щокварталу вносять Фонду державного майна України свої пропозиції щодо включення державного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації (ч. 6 ст. 11 Закону);
- державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації (ч. 7 ст. 11 Закону);
3.7. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 №910-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2023 єдиний майновий комплекс ДП "ДГ "Борки" передано із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду.
3.8. Таким чином, Фонд є органом, уповноваженим управляти майном ДП "ДГ "Борки" та відповідно до своїх основних завдань, забезпечує прийняття рішень про приватизацію прийнятих до сфери управління підприємств.
3.9. Структурним підрозділом Фонду, що здійснює управління майном ДП "ДГ "Борки" було надано пропозиції згідно з пунктом 3 Порядку № 387, про включення єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки" в перелік об`єктів, що підлягають приватизації.
3.10. Щодо ДП "ДГ "Борки" відсутні обмеження або заборони на приватизацію, а норми частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачають дискрецію повноважень органу приватизації щодо відмови включення підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
3.11. Кодекс України з процедур банкрутства не містить заборон щодо ухвалення органами приватизації рішень про приватизацію підприємств та господарських товариств, які перебувають у судових процедурах банкрутства, в тому числі і після визнання боржника банкрутом. Тобто, будь-яке рішення органу приватизації щодо приватизації підприємства, до якого застосовані судові процедури як боржника, не суперечить нормам названого Кодексу.
3.12. Відтак, наказ Фонду від 10.04.2024 №713, яким включено єдиний майновий комплекс ДП "ДГ "Борки" до об`єктів, що підлягають приватизації, прийнято в межах повноважень державного органу, наданих Законом, відповідно до норм Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку № 387.
3.13. Суд відхилив доводи позивача про те, що Фондом, як уповноваженим органом приватизації, було порушено порядок включення єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки" до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, до об`єктів, що підлягають приватизації, оскільки:
- відповідно до пункту 5 Порядку № 387 Фонд державного майна подає щороку до 1 березня та до 1 липня Мінекономіки, Мінфіну та Національному банку попередні та уточнені прогнозні показники надходження коштів від приватизації окремо на поточний, наступний та два подальші роки у розрізі включених до переліків об`єктів великої та малої приватизації державної власності, враховуючи прогнозовані обсяги надходження коштів від їх приватизації;
- зі змісту вказаної норми вбачається, що Фонд здійснює інформування вищевказаних органів щодо прогнозованих показників надходження коштів від приватизації щодо усіх об`єктів приватизації після включення їх до переліків об`єктів приватизації. Водночас такі показники є прогнозними та плановими, а процедура їх надання не створює юридичних наслідків для самої приватизації об`єкта, не обмежує повноваження Фонду з приводу її проведення.
3.14. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" рішення про приватизацію об`єкта, який включено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, приймається державними органами приватизації шляхом видання наказу, але не пізніше 30 днів з дня включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, за винятком випадку, передбаченого частиною 2 цієї статті.
3.15. РВ ФДМУ, яке є органом приватизації, видано наказ №00155 від 01.05.2024 про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки".
3.16. Отже, видаючи наказ, РВ ФДМУ також діяло відповідно до покладених на нього завдань та у межах своїх повноважень.
3.17. Дії Фонду спрямовані на реалізацію державної політики у сфері приватизації. При цьому Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" або Кодекс України з процедур банкрутства не передбачають участі боржника або кредиторів боржника у процесі прийняття рішень про включення боржника до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації або у процесі прийняття рішення про приватизацію боржника, а отже їх права не порушуються.
3.18. Наведене додатково свідчить про відсутність порушених прав позивача у контексті приватизаційної процедури, оскільки його інтерес, як кредитора, не міг бути реалізований через процедуру банкрутства.
3.19. Відповідно до статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупі між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу, до якого включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов`язання сторін, в тому числі, щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства.
3.20. Відтак, інтереси кредиторів належним чином захищаються законодавством у процесі приватизації, і позивач має можливість задовольнити свої вимоги, відповідно до умов майбутнього договору купівлі-продажу.
3.21. Також, за змістом частини першої статті 28 Закону особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.
3.22. Позивач не довів, яким чином оскаржувані накази порушили його права.
3.23. Позивачем було обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
4. Стислий зміст касаційної скарги
4.1. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Фондом не було дотримано порядку включення єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки" до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду.
5.2. Суди дійшли невірного висновку про відсутність порушення прав скаржника внаслідок приватизації ДП "ДГ "Борки".
5.3. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у питанні порушення прав кредиторів у справах про банкрутство при проведенні приватизації державних підприємств, враховуючи не дотримання органом приватизації порядку проведення, та не доведеність економічної доцільності від такої приватизації.
6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
6.1. ДП "ДГ "Борки" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалені судами попередніх інстанцій рішення у цій справі - без змін, наголошуючи серед іншого на наступному:
- на даний час триває процедура приватизації ДП "ДГ "Борки";
- відносно посилання в касаційні скарзі на обставини не отримання Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України, Міністерством фінансів України та Національним банком України від Фонду відповідної інформації про попередні та уточнені прогнозовані показники надходження коштів від приватизації ДП "ДГ "Борки", що на думку позивача, свідчить про порушення порядку приватизації державного підприємства, то ДП "ДГ "Борки" вважає такі твердження скаржника надмірно формалізованими, оскільки процес надання вказаної вище інформації стосується, в більшій мірі взаємодії Фонду та відповідних державних органів, що в цілому не впливає на процедуру приватизації ДП "ДГ "Борки";
- суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування оспорюваних наказів, іншого позивачем не доведено та не обґрунтовано;
- реалізація управлінського рішення відповідним органом приватизації підприємства, в умовах скрутного фінансового стану державного підприємства, відсутністю власної робочої техніки, відсутності кваліфікованого персоналу, наявності арештів на майно та рахунки, наявного воєнного стану в країні, є єдиним можливим заходом, зокрема щодо виведення підприємства з скрутного фінансового стану в тому числі, шляхом погашення боргів, кредиторської заборгованості підприємства.
6.2. РВ ФДМУ у відзиві також висловило заперечення проти доводів касаційної скарги, просило Суд відмовити у задоволенні скарги, зокрема, з наступних підстав:
- наведені у касаційній скарзі аргументи не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з вже встановленими судами обставинами, що порушує самі завдання касаційного перегляду;
- касаційна скарга фактично спрямована на повторний розгляд спору по суті;
- суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що наведені позивачем обставини не свідчать про порушення процедури приватизації та не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову;
- проведення приватизації не створює ризику для кредиторів, а навпаки може сприяти покращенню фінансового стану підприємства.
6.3. Фонд у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення, звертаючи увагу на наступне:
- наказ про включення ЄМК ДП "ДГ "Борки" прийнято Фондом відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та на підставі пропозиції, поданої згідно з нормами Порядку № 387;
- порядок приватизації не передбачає інформування Фондом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Міністерства фінансів України та Національний банк України щодо об`єктів приватизації;
- скаржник перекручує зміст Порядку № 387, вириваючи з його контексту окремі речення;
- оскаржуваними рішеннями Фонду та РВ ФДМУ не порушувалися права позивача, оскільки згадані рішення стосуються виключно повноважень органів приватизації стосовно реалізації державою своїх прав, як власника майна;
- наведені в касаційній скарзі аргументи не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, а тому підстави для скасування ухвалених у цій справі рішень за заявленими позивачем вимогами відсутні.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2026 касаційну скаргу ТОВ "АЙТІ ЦЕНТР ГРУП" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2026 у цій справі залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом надання касаційної скарги в новій редакції або пояснень з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження.
7.2. 12.06.2026 через систему "Електронний суд" скаржник направив заяву про усунення недоліків.
7.3. Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026:
- відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АЙТІ ЦЕНТР ГРУП" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2026 у цій справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2026 - 15:15;
- витребувано у Господарського суду Харківської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 922/2315/16 (922/2958/25);
- задоволено викладене у тексті касаційної скарги клопотання ТОВ "АЙТІ ЦЕНТР ГРУП" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, вирішено проводити судові засідання у цій справі за участю представника скаржника адвоката Ганги Д.Г. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.
7.4. 24.07.2026 до Верховного Суду на запит з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/2315/16 (922/2958/25).
7.5. 28.07.2026 до Верховного Суду надійшли клопотання від ДП "ДГ "Борки" та РВ ФДМУ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
7.6. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2026 вказані клопотання задоволено, вирішено проводити судові засідання у цій справі проводити за участю представника ДП "ДГ "Борки" адвоката Гордієнко А. Г. та представника РВ ФДМУ Дейнека Е. В. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.
7.7. 15.09.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання від ТОВ "АЙТІ ЦЕНТР ГРУП" про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю представника скаржника прийняти участь у судовому засіданні.
7.8. В судовому засіданні 15.09.2026 представники Фонду та РВ ФДМУ заперечували проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзивах, просили Суд залишити скаргу без задоволення.
7.9. Решта учасників не забезпечили участь своїх представників в судовому засіданні 15.09.2026, про поважність причин нез`явлення, окрім ТОВ "АЙТІ ЦЕНТР ГРУП", не повідомили.
7.10. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату та можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Предметом судового розгляду є заявлені позивачем вимоги про скасування наказів відповідачів від 10.04.2024 №713 в частині включення єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки" до об`єктів, що підлягають приватизації, та №00155 від 01.05.2024, яким прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки".
8.2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачами не було порушено вимог чинного на час прийняття спірних наказів законодавства і за недоведеністю позивачем наявності порушення його прав та охоронюваних законом інтересів як кредитора у справі про банкрутство внаслідок включення єдиного майнового комплексу боржника до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
8.3. Позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зазначаючи про неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у питанні порушення прав кредиторів у справах про банкрутство при проведенні приватизації державних підприємств, враховуючи не дотримання органом приватизації порядку проведення, та не доведеність економічної доцільності від такої приватизації (розділ 5 цієї постанови).
8.4. Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.
8.5. За змістом статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
8.6. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону (статті 113, 116 Конституції України).
8.7. Наведене кореспондується з положеннями статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", згідно з якими управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
8.8. Положення частини першої статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" відносять до суб`єктів управління об`єктами державної власності, зокрема, Фонд державного майна України.
8.9. Статус, організацію, повноваження та порядок діяльності Фонду державного майна України визначає Закон України "Про Фонд державного майна України", відповідно до статті 1 якого Фонд держмайна є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
8.10. В статтях 4, 5 названого Закону передбачено, що одним із завдань Фонду є управління об`єктами державної власності. До повноважень Фонду належить здійснення повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контроль діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; прийняття рішення про приватизацію; здійснення продажу державного майна в процесі його приватизації.
8.11. Відтак, у правовідносинах приватизації Фонд держаного майна України виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам.
8.12. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулює Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", положення частини першої статті 2 якого визначають основну мету приватизації, як прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.
8.13. Відповідно до статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
8.14. Ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України (частини перша-третя статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
8.15. Згідно з частиною першої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" рішення про приватизацію об`єкта, який включено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, приймається державними органами приватизації шляхом видання наказу, але не пізніше 30 днів з дня включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
8.16. Згідно з встановленими у цій справі обставинами:
- на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 №910-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2023 єдиний майновий комплекс ДП "ДГ "Борки" передано із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду;
- структурним підрозділом Фонду, що здійснює управління майном ДП "ДГ "Борки" було надано пропозиції згідно з пунктом 3 Порядку № 387, про включення єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки" в перелік об`єктів, що підлягають приватизації;
- наказом Фонду від 10.04.2024 № 713 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (із змінами)" єдиний майновий комплекс ДП "ДГ "Борки" включено до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду (додаток 2 до наказу);
- наказом РВ ФДМУ від 01.05.2024 № 00155 "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації - Єдиний майновий комплекс ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (код за ЄДРПОУ 05460404)" прийнято рішення про приватизацію єдиеного майнового каомплексу ДП "ДГ "Борки".
8.17. Розглядаючи спір у цій справі у контексті наведених позивачем підстав для скасування виданих відповідачами оспорюваних наказів, суди попередніх інстанцій врахували:
- відсутність щодо ДП "ДГ "Борки" обмежень та/або заборон на приватизацію;
- дискрецію повноважень органу приватизації щодо відмови включення підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, передбачену в частині дев`ятій статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";
- відсутність заборон у Кодексу України з процедур банкрутства щодо ухвалення органами приватизації рішень про приватизацію підприємств та господарських товариств, які перебувають у судових процедурах банкрутства, в тому числі і після визнання боржника банкрутом.
8.18. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 387 затверджено Порядок подання уповноваженими органами управління державним органам приватизації пропозицій щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації (далі - Порядок № 387).
8.19. Зазначений Порядок № 387 встановлює процедуру подання уповноваженими органами управління державним майном або корпоративними правами, управління яких вони здійснюють (далі - уповноважені органи управління), державним органам приватизації пропозицій щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
8.20. Пропозиції щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації (далі - об`єкти приватизації), уповноважені органи управління зобов`язані подавати щокварталу до першого числа місяця, з якого починається квартал, державним органам приватизації за формою згідно з додатком разом з висновками щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації запропонованих до переліків об`єктів приватизації та прогнозом соціально-економічних наслідків приватизації (пункт 2 Порядку № 387).
8.21. Перелік документів, які мають бути додані до пропозиції щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації визначені у пункті 3 Порядку № 387.
8.22. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 387 прогнозована вартість об`єкта приватизації визначається не нижче балансової вартості (вартості активів об`єкта). Якщо об`єктом приватизації є акції (частки), прогнозована вартість визначається не нижче номінальної вартості пакета акцій (часток). Фонд державного майна подає щороку до 1 березня та до 1 липня Мінекономіки, Мінфіну та Національному банку попередні та уточнені прогнозні показники надходження коштів від приватизації окремо на поточний, наступний та два подальші роки у розрізі включених до переліків об`єктів великої та малої приватизації державної власності, враховуючи прогнозовані обсяги надходження коштів від їх приватизації.
8.23. Позивач стверджував про порушення Фондом порядку включення єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки" до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, з посиланням на листи-відповіді Мінекономіки, Національного банку України та Міністерства фінансів України на адвокатський запит позивача, за змістом яких Фонд не надавав вказаним особам інформації щодо прогнозованих показників надходження коштів від приватизації вище згаданого єдиного майнового комплексу ДП "ДГ "Борки", як це передбачено в пункті 5 Порядку № 387.
8.24. Однак, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржуваних у цій справі рішеннях, за змістом пункту 5 Порядку № 387 Фонд здійснює інформування вищевказаних органів щодо прогнозованих показників надходження коштів від приватизації щодо усіх об`єктів приватизації після включення їх до переліків об`єктів приватизації. Водночас такі показники є прогнозними та плановими, а процедура їх надання не створює юридичних наслідків для самої приватизації об`єкта, не обмежує повноваження Фонду з приводу її проведення.
8.25. Оспорюваний наказ Фонду від 10.04.2024 № 713 про включення об`єкта до переліку приватизації є актом індивідуальної дії, який стосується виключно реалізації державою своїх прав як власника державного майна. Цей наказ сам по собі не створює нових прав чи обов`язків для позивача, а лише ініціює процедуру, яка регулюється окремим законом.
8.26. Теж саме стосується наказу РВ ФДМУ від 01.05.2024 № 00155, який був виданий з урахуванням вищезгаданого наказу Фонду та є рішенням про початок процедури приватизації відповідного об`єкта.
8.27. За змістом статті 21 ЦК України передумовою для визнання судом незаконним і скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, є його невідповідність актам цивільного законодавства і порушення цивільних прав або інтересів.
8.28. Приватизація державного майна здійснюється відповідно до вимог та процедури, передбаченої законом, порушення вимог якої може свідчити про наявність підстав для скасування як окремо прийнятих на державному рівні рішень щодо погодження та включення спірного майна до переліку об`єктів приватизації, так і всієї процедури в цілому.
8.29. За результатами вирішення спору у цій справі позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про те, що оспорювані позивачем накази прийняті відповідачами всупереч покладених на них завдань, поза межами наданої їм компетенції або з порушенням вимог законодавства щодо проведення процедури приватизації, зокрема, встановлених Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядком № 387.
8.30 У контексті аргументів позивача про порушення оспорюваними наказами його прав, як кредитора ДП "ДГ "Борки", колегія суддів враховує наступне.
8.31. Відповідно до положень статті 2 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання.
8.32. Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
8.33. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа зазначає в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
8.34. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
8.35. Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
8.36. Відтак, на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб.
8.37. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21, від 23.06.2026 у справі № 904/114/25).
8.38. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2315/16 про банкрутство ДП "ДГ "Борки" на стадії процедури розпорядження майном боржника.
8.39. ТОВ "АЙТІ ЦЕНТР ГРУПП" (позивач у справі) є кредитором ДП "ДГ "Борки" у справі про банкрутство останнього. Позивач вважає, що оспорювані накази, видані Фондом та РВ ФДМУ, є протиправними, стосуються прав та обов`язків як кредитора, адже проведення процедури приватизації державного майна з порушенням вимог чинного законодавства потенційно ставить під ризик отримання кредиторами коштів як в процедурі банкрутства, так і при проведенні приватизації.
8.40. Між тим, як слушно зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржуваних у цій справі рішеннях, наведені доводи скаржника про наявність порушення його прав спростовуються цілями приватизації, а також тим, що законом визначено відповідні гарантії кредиторів.
8.41. Зокрема, за змістом частини другої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до договору купівлі-продажу об`єкта приватизації обов`язково включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов`язання сторін щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства, що приватизується.
8.42. З огляду на викладене та встановлені у цій справі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність порушення прав позивача як кредитора. Позивачем протилежного не доведено і судами не встановлено.
8.43. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватися до оцінки позовних вимог на предмет їх обґрунтованості. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Наведений висновок є сталим у практиці Верховного Суду та викладений, зокрема, у постановах від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 26.03.2019 у справі №910/13908/17, від 10.01.2024 у справі № 916/1042/22, від 11.09.2025 у справі № 910/13150/24, від 26.08.2026 у справі № 910/8082/25, від 02.09.2026 у справі № 902/1597/25 та інших.
8.44. Заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій в зазначеній частині, позивач наводить в касаційній скарзі аргументи, які по своїй суті зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів у справі та встановити інші обставини, ніж ті, які вже встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.
8.45. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).
8.46. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
8.47. У даному випадку судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання, отримання доказів, оцінку яким надано судами першої та апеляційної інстанцій, тому аргументи касаційної скарги в зазначеній частині відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження.
8.48. Відносно аргументів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.
8.49. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.50. В разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
8.51. В касаційній скарзі позивач вказує на те, що наразі Верховним Судом не сформовано правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у питанні порушення прав кредиторів у справах про банкрутство при проведенні приватизації державних підприємств, враховуючи не дотримання органом приватизації порядку проведення, та не доведеність економічної доцільності від такої приватизації.
8.52. При цьому скаржником не зазначено конкретні норми права, щодо застосування яких він вважає відсутнім відповідний висновок Верховного Суду. Натомість за змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування вбачається, що по своїй суті аргументи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з результатами розгляду судами попередніх інстанцій поданого у цій справі позову, а також врахованих судами доказів та їх оцінки, з огляду на які ухвалено оскаржувані у цій справі судові рішення.
8.53. Відтак, вказані у касаційній скарзі доводи в частині відсутності висновку Верховного Суду фактично зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі, що не може вважатися належним обґрунтуванням доведення необхідності у формуванні відповідного висновку Верховного Суду.
8.54. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій в частині задоволення заяви ліквідатора, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційній скарги в цій частині відхиляються Судом.
8.55. Решта доводів скаржника не спростовує наведеного у цій постанові, не доводить неправильного застосування судами попередній інстанцій норм матеріального і процесуального права чи неврахування під час ухвалення оскаржуваних судових рішень відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
8.56. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
8.57. Оскільки доводи скаржника під час касаційного перегляду не підтвердилися, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9.2. Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвалених судами попередніх інстанцій рішень про відмову у позові - без змін.
9.4. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ ЦЕНТР ГРУП" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2026 у справі № 922/2315/16 (922/2958/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк