УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №560/19496/25
адміністративне провадження №К/990/44010/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 у справі №560/19496/25 за адміністративним позовом Хмельницького комунального підприємства «Міськсвітло» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 25.09.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 у справі №560/19496/25, у зв`язку з відпусткою, судді-доповідачу передано 14.09.2026.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, у листопаді 2025 року Хмельницьке комунальне підприємство «Міськсвітло» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, у якому просило:
1. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми П) від 28.07.2025 № 18151/2201-0701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 478917 грн.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми Р) від 28.07.2025 № 18152/2201-0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем П-К на ПРИБУТОК ПІДПР-В та фінуст комун власн (міськ/селищн/сільск територ громади), код платежу 11020202 в розмірі 322450 грн. з яких 306433 за податковим зобов`язанням та 16 017 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми Р) від 28.07.2025 № 18153/2201-0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Част. чист приб(дох) комун. уніт. підпр-в, що вилуч. До місц б-ту (комун. влас селищ, тер.гром) код платежу 21010302 на суму 71483 грн., з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями 69999 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1484 грн.
4. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми Р) від 28.07.2025 № 18154/2201-0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Єдиний податок з юридичний осіб, код платежу 18050300 на суму 46339 грн. 44 коп., з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями 41670, 71 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4668,73 грн.
5. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми Р) від 28.07.2025 № 18155/2201-0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 на суму 461903 грн., з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями 419912 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41 991 грн.
6. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми ПН) від 28.07.2025 № 18156/2201-0701, яким застосовано штраф в розмірі 122822 грн. 28 коп. за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100.
7. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми ПН) від 28.07.2025 № 18157/2201-0701, яким застосовано штраф в розмірі 140 грн. 00 коп. за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100.
8. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми Ш) від 28.07.2025 № 18158/2201-0701, яким зобов`язано сплатити штраф у сумі 50 грн. 65 коп. за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100.
9. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми ПС) від 28.07.2025 № 18159/2201-0701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 16320 грн. за платежем Адмін. штрафи та інші санкції (надх. коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУ ДФС-рай, код платежу 21081103.
10. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми ПС) від 28.07.2025 № [номер приховано], яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 грн. за платежем Податок на доходи фіз осіб, що спл подат агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п, код платежу 11010100.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2026 позов Хмельницького комунального підприємства «Міськсвітло» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 28.07.2025 №18151/2201-0701, №18152/2201-0701, №18153/2201-0701. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 28.07.2025 №18154/2201-0701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 3 344,40 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 836,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Хмельницького комунального підприємства «Міськсвітло» судові витрати у розмірі 10524 (десять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн. 37 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області та Хмельницького комунального підприємства «Міськсвітло» залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2026 - без змін.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано втретє, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 18.08.2026, від 21.09.2026.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого вказано, що фактичний проміжок часу, між поверненням касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 21.09.2026 та повторним зверненням до суду 25.09.2026, становить лише три днів. Зазначений проміжок часу був необхідним для аналізу мотивів ухвали Верховного Суду, доопрацювання правового обґрунтування касаційної скарги та підготовки її нової редакції з урахуванням зауважень суду. Податковим органом зазначено, що починаючи з моменту своєчасного подання первісної касаційної скарги, Головне управління ДПС у Хмельницькій області безперервно та добросовісно реалізовувало право на касаційне оскарження, не допускало невиправданого зволікання, не зловживало процесуальними правами та не мало на меті затягування розгляду справи. Пропущений строк є незначним, а його пропуск зумовлений виключно процесуальними обставинами, пов`язаними з усуненням недоліків касаційної скарги, а не бездіяльністю чи недобросовісною поведінкою заявника.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суди застосували п. 44.1 статті 44 ПК України (від застосування якого залежать наслідки за пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 цього Кодексу) у зв`язку зі ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення фактичного здійснення операції, реального руху активів та оцінки всіх доказів у сукупності, викладених у постановах Верховного Суду від 05.05.2023 у справі №160/15514/20 та від 28.12.2022 у справі № 640/12930/20.
Також податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. На думку скаржника, суди порушили статті 9, 73- 77, 90 і 242 КАС України, оскільки не дослідили та не оцінили у взаємному зв`язку докази, що стосуються фактичного руху товару (транспортування), ресурсів контрагента, адрес розвантаження/навантаження, походження товару.
Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, суди дійшли висновку, що надані позивачем договори, видаткові накладні, платіжні інструкції, акт звірки взаємних розрахунків та картка рахунку містять відомості про зміст господарських операцій, їх учасників, найменування, кількість та вартість поставленого товару, а також підтверджують здійснення оплати за нього. При цьому, в акті перевірки контролюючим органом не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовило необґрунтованість висновків податкового органу про нереальність господарських операцій. Посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами.
Судом апеляційної інстанції зауважено, що якщо встановлено невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру визначеним контролюючим органом грошовим зобов`язанням, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо визначення їх розміру. Отже, якщо частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №822/2972/13-а, від 15.12.2020 у справі №826/4847/15 та від 25.05.2021 у справі №823/1147/16.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 у справі №560/19496/25 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді: І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
М.М. Яковенко