ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/17925/14 (910/18523/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Гордійчука Ігоря Олеговича
про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 910/17925/14 (910/18523/23)
за позовом ОСОБА_2
до 1) Гордійчука Ігоря Олеговича ,
2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бузницької Юлії Олександрівни,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1: керуючого реалізацією майна відповідача-1 арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича,
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння,
в межах справи № 910/17925/14
про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Гордійчука Ігоря Олеговича,
ВСТАНОВИВ:
1. Постановою Верховного Суду від 02.09.2026 року касаційну скаргу касаційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 року, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 року та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) залишено без змін.
2. 07.09.2026 року до Верховного Суду від Гордійчука Ігоря Олеговича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій заявник, посилаючись на частину 8 статті 129, статтю 126 ГПК України, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн.
3. Ухвалою Касаційного господарського суду від 09 вересня 2026 року призначено до розгляду заяву Гордійчука Ігоря Олеговича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/17925/14 (910/18523/23) у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4. 18.09.2026 року до Верховного Суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зменшення розміру витрат відповідача Гордійчука І.О. на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у якому заявлено прохання:
1) Залишити без розгляду заяву Відповідача від 07.09.2026 року про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.
2) Зменшити розмір витрат відповідача Гордійчука І.О. на правничу допомогу, які підлягають покладенню на Позивача на стадії касаційного розгляду цієї справи, до 0,00 грн. та повністю відмовити відповідачу Гордійчуку І.О. у покладенні його судових витрат на правничу допомогу на Позивача.
5. Розглянувши у порядку письмового провадження заяву Гордійчука Ігоря Олеговича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної заяви виходячи з наступного.
6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
7. Підпункт в) пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України передбачає зазначення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
8. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
9. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).
10. Згідно з частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
11. Як вбачається з матеріалів цієї справи, у судовому засіданні, яке відбулося 02.09.2026 року представник Гордійчука Ігоря Олеговича заявив в усному порядку заяву про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції.
12. 07.09.2026 року до Верховного Суду від Гордійчука Ігоря Олеговича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
13. До вказаної заяви додано:
- рахунок-акт № 01299-1 від 04.09.2026 року;
- договір про правничу допомогу від 04.03.2021;
- свідоцтво адвоката Тернового Р.Б.;
- ордер на надання правової допомоги.
14. Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
15. Постанова Верховного Суду у даній справі ухвалена 07.08.2026, а докази понесення витрат на професійну правничу допомогу були подані 16.06.2026, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку.
16. Згідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
17. Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
18. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
19. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
20. Водночас загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
21. Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
22. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
23. Водночас чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
24. Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
25. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
26. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
27. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
28. Разом з тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
29. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
30. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
31. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
32. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
33. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що у подальшому були відображені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
34. У постановах від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
35. Схожих критеріїв дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Лавентс проти Латвії», «Ніколова проти Болгарії», «Єчюс проти Литви»).
36. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справах «Баришевський проти України», «Двойних проти України», «East/West Alliance Limited» проти України»).
37. Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
38. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
39. У справі, що розглядається, у заяві про ухвалення додаткового судового рішення розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений у сумі 45 000, 00 грн.
40. Колегія суддів суду касаційної інстанції враховує ті обставини, що до Верховного Суду від представника позивача ОСОБА_2. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат відповідача Гордійчука І.О. на правничу допомогу.
41. Також Верховний Суд бере до уваги те, що у рахунку-акті № 01299-1 від 04.09.2026 року до наданої правничої допомоги серед іншого вказано роботи щодо підготовки та подання клопотань про поновлення строку на подання відзиву на касаційні скарги та відкладення розгляду справи, а також на підготовку та подання відзивів на касаційну скаргу.
42. Щодо подання відзивів та клопотань про поновлення строку на подання відзиву і відповідно клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з запереченнями представника позивача ОСОБА_2. щодо того, що у наданні адвокатами Відповідачу такої правничої допомоги не було необхідності, оскільки строки для подання відзивів сплили ще 31.07.2026 року і у Відповідача були відсутні поважні причини для їх поновлення. Внаслідок цього 02.09.2026 року Верховним Судом Відповідачу було відмовлено у поновленні пропущених строків на подання його відзивів на Касаційні скарги Позивача, вони Верховним Судом були повернені Відповідачу без розгляду і не були враховані Верховним Судом при розгляді Касаційних скарг Відповідача.
43. Разом з тим, представники Відповідача 1 представляли інтереси клієнта у судових засіданнях, тому відповідні витрати пов`язані з представництвом Відповідача 1 у Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду у судових засіданнях, які відбулися 11.08.2026 року та 02.09.2026 року (в загальній сумі 7500, 00 грн відповідно до рахунку-акту) підлягають задоволенню.
44. Як вже зазначалося вище, у розумінні положень статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
45. Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Гордійчука Ігоря Олеговича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, та стягнення з ОСОБА_2 на користь Гордійчука Ігоря Олеговича витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7500,00 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 244, 300, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити частково заяву Гордійчука Ігоря Олеговича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Гордійчука Ігоря Олеговича ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) витрат за надання професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції.
3. В іншій частині вимог заяви Гордійчука Ігоря Олеговича відмовити.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий C.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік