УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №520/15172/26
адміністративне провадження № К/990/45025/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 у справі № 520/15172/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просив
визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 у 2023 році, у розмірі 1,07696 у 2024 році, у розмірі 1,115 у 2025 році, та у розмірі 1,121 у 2026 році;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області провести з 01.03.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 коефіцієнту індексації у розмірі « 1,197» відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168, « 1,0796» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, у розмірі « 1,115» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, у розмірі « 1,121» відповідно до постанови КМУ від 25.02.2026 №236 та провести виплату пенсії з урахуванням раніше здійснених платежів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 до 04.12.2025 повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 залишено без змін.
Не погоджуючись із ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 у справі № 520/15172/26 скаржник звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 у справі № 520/15172/26, направити справу № 520/15172/26 до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в повному обсязі позовних вимог.
У касаційній скарзі позивач послався на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Скаржник обґрунтовує необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування шестимісячного строку (справа № 240/12017/19) на користь позиції, за якою нараховані чи недоотримані з вини органу ПФУ суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком (справа № 815/460/18), через що справа містить виключну правову проблему й підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
За змістом підпунктів 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи відповідає позовна заява вимогам статей 160, 161, 172 КАС України; чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом положень частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Тобто, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, з огляду на частину другу статті 123 КАС України, є повернення позовної заяви до відкриття провадження у справі чи залишення позовної заяви без розгляду у разу виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі.
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.
26.06.2026 позивачем подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначав, що у липні 2022 року у зв`язку із виниклими загрозами позивач із сім`єю був вимушений залишити постійне місце мешкання та займатися переїздами. Позивач зазначив, що ніяких довідок щодо вказаної ситуації він не збирав. Відтак не маючи доказових документів, не подавав заяви про поновлення строків. Крім того, позивач зазначив, що зменшувати об`єм позовних вимог не буде.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 позовну заяву повернуто позивачу в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 до 04.12.2025 .
Повертаючи позовну заяву в частині вимог за період з 01.03.2023 до 04.12.2025, суд першої інстанції, посилався на правові висновки постанови Верховного Верховний від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 21.02.2020 № 340/1019/19, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, від 18.05.2022 у справі № 802/592/17-а.
У контексті наведеного суд першої інстанції, зазначив, що позивач не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск процесуального строку звернення до суду та не надав суду документальних доказів на обґрунтування такої позиції, тому суд вважав, що наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду обставини не свідчать про наявність поважних причин пропуску процесуального строку та підстав для його поновлення.
Переглядаючи в порядку апеляційного оскарження ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026, Другий апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції про повернення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 до 04.12.2025 .
Зважаючи на наведене Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги стосуються непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 належної індексації пенсії із застосуванням обов`язкових коефіцієнтів, а також зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок.
Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За такої умови для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
У той же час питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19.
У постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (такі, зокрема містяться у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18), касаційний суд зазначив, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Також у цій постанові від 31.03.2021 Верховним Судом сформульовано такий правовий висновок щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України у спорах цієї категорії, який полягає у наступному:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Скаржник не навів аргументів, а Суд не вбачає правових підстав відступати від наведених вище висновків Верховного Суду щодо підходу до розуміння положень статті 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у п. 42 постанови від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано недотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Надаючи оцінку твердженню позивача про те, що у випадку спірних правовідносин виплата йому пенсії за минулий час не повинна обмежуватися будь-яким строком давності, Суд виходив з такого.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація позивачу не проведено, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для повернення позову в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.03.2023 до 04.12.2025.
Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені ними без додержання норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За викладених обставин Суд вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід визнати необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 у справі № 520/15172/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа