ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" вересня 2026 р. Справа№ 911/1655/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 16.09.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2026
у справі № 911/1655/23 (суддя - Конюх О.В.)
за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" від 15.07.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект"
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" від 15.07.2026 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 31.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2026 у справі № 911/1655/23, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2026 року по справі № 911/1655/23 скасувати та постановити нове рішення, яким заяву Товариства з обмежено відповідальністю "БЕЗПЕКА ІНФРАДОРПРОЕКТ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що ухвала ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи. На думку апелянта, суд помилково виходив з того, що відповідач пропустив п`ятиденний строк для подання доказів понесених судових витрат, передбачений частиною 8 статті 129 ГПК України. Так, скаржник вказує, що у відзиві на позовну заяву від 27.06.2023 він навів окремий розділ з попереднім розрахунком витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн і детальний опис виконаних адвокатом робіт. До відзиву також долучено договір про надання правової допомоги від 31.01.2023 та додаткову угоду № 2 від 07.06.2023. Отже, за доводами апелянта, докази понесених витрат подано до закінчення судових дебатів, як це передбачено частиною 8 статті 129 ГПК України. Разом з цим, скаржник зазначає, що додатковою угодою № 2 розмір гонорару визначено у фіксованій сумі. Тому підсумковий розмір витрат був заздалегідь визначений, залишався незмінним і не залежав від подання будь-яких додаткових розрахунків чи документів.
Апелянт вказує, що в резолютивній частині рішення від 16.06.2026 суд не встановлював строку для подання додаткових доказів щодо розміру судових витрат і не призначав окремого судового засідання з цього питання, як передбачено пунктом 5 частини 6 статті 238 ГПК України. Наявних у справі доказів, як стверджує скаржник, було цілком достатньо для вирішення питання про розподіл судових витрат під час ухвалення рішення. Оскільки суд з причин, що не залежали від відповідача, цього питання не вирішив, відповідач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення на підставі пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України. Цю заяву, за доводами апелянта, подано до закінчення строку на виконання рішення (частина 2 статті 244 ГПК України), тому строк на її подання не пропущено.
Також скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22. За цими постановами процесуальний закон не встановлює конкретних вимог до змісту й форми заяви про розподіл судових витрат, зокрема не вимагає письмової форми, а лише встановлює граничний строк звернення - до закінчення судових дебатів. Таким чином, на думку апелянта, вимоги процесуального закону ним дотримано: у першій заяві по суті спору наведено попередній розрахунок судових витрат, до закінчення судових дебатів про це заявлено у відзиві, а також подано докази на підтвердження їх розміру. Апелянт зазначає, що сума витрат, заявлена до відшкодування, повністю відповідає попередньому розрахунку. Навіть без урахування платіжної інструкції № 473 у справі, за його доводами, достатньо інших доказів розміру витрат. Окремо скаржник наголошує, що позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечував проти компенсації витрат відповідача на правничу допомогу та не заявляв клопотань про їх зменшення.Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 27.08.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Колесник Р.М., Коробенко Г.П.
У зв`язку з перебуванням судді Колесника Р.М. та судді Коробенка Г.П., які входили до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 27.08.2026, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2026 у справі № 911/1655/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2026 у справі № 911/1655/23 у судовому засіданні 16.09.2026.
10.09.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум" адвоката Гунази Юрія Євгенійовича до Північного апеляційного господарського суду до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
11.09.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариство з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» подано відзив на апаеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що рішення у справі проголошено 16.06.2026 у судовому засіданні за участі представника відповідача, тому останнім днем для подання доказів понесених витрат було 22.06.2026. Тоді як відповідач подав заяву та докази лише 15.07.2026, тобто з пропуском строку більш ніж на три тижні, без клопотання про його поновлення та без наведення поважних причин.
Посилання скаржника на дату отримання копії повного тексту рішення позивач вважає безпідставним, оскільки стаття 129 ГПК України пов`язує п`ятиденний строк з датою ухвалення (проголошення) рішення, а не з датою отримання його копії. Разом з цим, позивач вказує, що фіксований характер гонорару не звільняв відповідача від обов`язку подати докази у встановлений строк. Як правильно встановив суд першої інстанції, на дату ухвалення рішення відповідач надав лише попередній розрахунок, без детального опису фактично виконаних робіт і документів про оплату. Відтак, на думку позивача, заява, подана поза межами процесуального строку без клопотання про його поновлення, обґрунтовано залишена без розгляду (стаття 118 ГПК України).
Окрім цього, на випадок, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для самостійного вирішення питання про розподіл судових витрат, позивач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн. Позивач не заперечує права відповідача погодити з адвокатом розмір гонорару, проте вважає, що такий розмір не є автоматично обов`язковим для іншої сторони.
Для покладення витрат на позивача вони мають відповідати критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності (частини 4- 6 статті 126, частина 5 статті 129 ГПК України).
За доводами позивача, у цих постановах розмір витрат зменшено навіть за фіксованого гонорару, оскільки правова позиція сторони була сталою, а підготовка матеріалів не потребувала значного обсягу роботи.
Позивач наголошує, що фактична та правова основа спору вже була відображена в судових рішеннях у справі № 911/680/23, а практично всі документи, додані до позову, походять з цієї справи. Тому, на його думку, представнику відповідача не потрібно було заново формувати доказову базу, а заявлена сума витрат не відповідає принципу співмірності і не може перевищувати 5 000,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум" адвоката Гунази Юрія Євгенійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2026 у справі № 911/1655/23 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 16.09.2026.
15.09.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" адвоката Прилуцької Ніни Миколаївни до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" адвоката Прилуцької Ніни Миколаївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2026 у справі № 911/1655/23 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 16.09.2026.
У судове засідання, що відбулось 16.09.2026 з`явились представники обох сторін та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2026 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати позивача залишено за позивачем.
15.07.2026 представник відповідача через систему "Електронний суд" подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити у справі №911/1655/23 додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.
У зв`язку із перебуванням судді Черногуза А.Ф. у відпустці, для розгляду вказаної заяви шляхом автоматизованого розподілу було визначено суддю Конюх О.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026).
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд, серед іншого, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Разом з тим, відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, 18.01.2023 у справі № 908/174/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20).
Водночас застосування пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України як самостійної підстави для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат є можливим лише у випадку, коли суд не вирішив питання про судові витрати в основному рішенні, незважаючи на те, що сторона заявила відповідну вимогу та своєчасно подала докази, які підтверджують розмір таких витрат.
При цьому, ухвалення рішення щодо судових витрат після ухвалення основного рішення регулюється спеціальною нормою - статтею 221 ГПК України.
Звертаючись до суду заявою від 15.07.2026 відповідач посилається на п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України та зазначає, що судом не вирішено питання про судові витрати, що складаються з витрат відповідач на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Крім того, відповідач, посилаючись ч. 8 ст. 129 ГПК України просить долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат, зокрема детальний опис виконаних робіт та платіжну інструкцію.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у відзиві на позовну заяву від 27.06.2023 відповідач у пункті 6 мотивувальної частини відзиву навів окремий розділ "Витрати на правничу допомогу (попередній розрахунок судових витрат, понесених відповідачем)", у якому визначив попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн. Також відповідач навів детальний опис виконаних адвокатом робіт станом на подачу відзиву та долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 31.01.2023 та додаткову угоду №2 від 07.06.2023.
Тобто, станом на дату ухвалення судом рішення від 16.06.2026 відповідач навів лише попередній розрахунок судових витрат та не надав частину доказів, що підтверджують такі судові витрати, які подані разом із заявою від 15.07.2026, у зв`язку з чим суд не вирішував питання розподілу таких судових витрат.
Таким чином, для вирішення питання судових витрат в даному випадку застосовуються положення статті 221 ГПК України, а стаття 244 ГПК України застосовується виключно в частині процесуального порядку ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду заяви про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції вірно зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19).
Заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова КГС ВС від 02.04.2024 у справі №907/568/22).
Відповідно до ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення у справі №911/1655/23 проголошено 16.06.2026 у судовому засіданні, в якому була присутня представник відповідача. Оскільки, 21.06.2026 є вихідним днем, то з урахуванням положень ч. 4 ст. 116 ГПК України, останній день на подання доказів понесених судових витрат є 22.06.2026.
Поряд з цим, 15.07.2026 представник відповідача подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій визначено розмір понесених судових витрат та надано частину доказів таких витрат. Тобто, заява подана із пропуском встановленого процесуального строку без обґрунтованого клопотання про поновлення строку.
При цьому, відповідачем до закінчення судових дебатів не заявлено клопотання відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст. 119 ГПК України).
Враховуючи, що заява від 15.07.2026 про ухвалення додаткового рішення не містить клопотання про поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу подано до закінчення судових дебатів, а тому строк, встановлений частиною 8 статті 129 ГПК України, ним не пропущено.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, процесуальний закон передбачає два порядки подання доказів розміру судових витрат. Перший - до закінчення судових дебатів у справі. Другий - протягом п`яти днів після ухвалення рішення, і він можливий лише за умови, що сторона до закінчення судових дебатів зробила про це відповідну заяву. Тобто вирішальною обставиною для подання доказів після ухвалення рішення є саме заява сторони, зроблена до закінчення судових дебатів, а не момент подання тих чи інших доказів.
Як Вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву від 27.06.2023 відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн та опис робіт, виконаних адвокатом станом на дату подання відзиву. До відзиву він також долучив договір про надання правової допомоги від 31.01.2023 та додаткову угоду № 2 від 07.06.2023. Колегія суддів зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат подається стороною разом з першою заявою по суті спору на виконання вимог частини 1 статті 124 ГПК України. Такий розрахунок має орієнтовний характер і не є заявою, передбаченою частиною 8 статті 129 ГПК України, про подання доказів розміру судових витрат після ухвалення рішення.
При цьому справа перебувала на розгляді суду першої інстанції з травня 2023 року по червень 2026 року. Тоді як опис робіт, наведений у відзиві, охоплював лише роботи, виконані адвокатом станом на 27.06.2023. Детальний опис виконаних адвокатом робіт у справі в цілому, передбачений частиною 3 статті 126 ГПК України, та платіжну інструкцію № 473 відповідач подав лише разом із заявою від 15.07.2026. Отже, станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції докази на підтвердження розміру витрат відповідача подано не в повному обсязі, що визнає і сам апелянт, долучаючи їх до заяви про ухвалення додаткового рішення.
Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, до закінчення судових дебатів відповідач заяви про подання доказів розміру судових витрат після ухвалення рішення не зробив. Рішення у справі проголошено 16.06.2026 у судовому засіданні за участі представника відповідача, а заяву разом з доказами подано лише 15.07.2026, тобто майже через місяць. Клопотання про поновлення пропущеного строку відповідач не заявляв і поважних причин його пропуску не навів.
Посилання апелянта на фіксований розмір гонорару, визначений додатковою угодою № 2, колегія суддів відхиляє. Фіксований розмір гонорару не звільняє сторону від обов`язку подати докази фактичного надання правничої допомоги та детальний опис виконаних адвокатом робіт у порядку і строки, встановлені статтями 126, 129 ГПК України. Саме такі докази є підставою для встановлення судом розміру витрат, що підлягають розподілу.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22. У цих постановах зазначено, що процесуальний закон не встановлює конкретних вимог до форми заяви, передбаченої частиною 8 статті 129 ГПК України, однак визначає граничний строк її подання - до закінчення судових дебатів. Відтак наведені постанови лише підтверджують, що така заява має бути зроблена до закінчення судових дебатів. Тоді як відповідач такої заяви в будь-якій формі не зробив.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункт 3 частини 1 статті 244 ГПК України може бути самостійною підставою для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат лише тоді, коли суд не вирішив питання про судові витрати в основному рішенні, незважаючи на те, що сторона заявила відповідну вимогу та своєчасно подала докази. У цій справі таких обставин не встановлено, тому неповноти судового рішення, яка підлягала б усуненню шляхом ухвалення додаткового рішення, немає.
Посилання апелянта на частину 2 статті 244 ГПК України, за якою заява про ухвалення додаткового рішення може бути подана до закінчення строку на виконання рішення, колегія суддів відхиляє. Ця норма визначає строк звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення, однак не скасовує вимог частини 8 статті 129 ГПК України щодо порядку та строку подання доказів розміру судових витрат.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив у рішенні строку для подання доказів щодо розміру судових витрат і не призначив окремого судового засідання з цього питання. Відповідно до статті 221 ГПК України суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог лише за заявою сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі. Оскільки така заява відповідачем не подавалася, у суду першої інстанції не було підстав для встановлення відповідного строку чи призначення судового засідання.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що відсутність у позивача заперечень щодо компенсації відповідачу витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції не звільняє відповідача від обов`язку дотримуватися порядку та строків подання доказів судових витрат, встановлених частиною 8 статті 129 ГПК України.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» від 15.07.2026 про ухвалення додаткового рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2026 у справі № 911/1655/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" - залишити без задоволення
Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2026 у справі № 911/1655/23 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 15.10.2026
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко