Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.
справа № 396/1345/22 (провадження 61-1192 св 26)
07 жовтня 2026 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши заяву судді Пророка В. В. про самовідвід у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними дій державного виконавця Новоукраїнського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чепурко Олени Олександрівни, стягувач - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, ухвалою від 07 жовтня 2026 року у задоволенні вказаної заяви відмовив.
Водночас з наведеним рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. У січні 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2025 року в указаній справі.
2. Верховний Суд ухвалою від 04 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
3. В окремій думці від 04 лютого 2026 року мною висловлена власна позиція щодо неприйнятності Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 , оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
4. 10 вересня 2026 року я заявив про самовідвід у справі, оскільки є обставини, які можуть викликати сумніви в його об`єктивності та неупередженості.
5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2026 року у задоволенні самовідводу відмовлено.
6. Так, я у своїй заяві про самовідвід зазначив, що оскільки мною в окремій думці була викладена правова позиція щодо необхідності відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 396/1345/22та з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді-доповідача та забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень Верховного Суду, мене варто відвести від розгляду справи № 396/1345/22.
7. Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
8. Частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
9. Згідно приписів пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
10. У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
11. Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
12. Відповідно до статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(далі - Конвенція), право на справедливий судовий розгляд вимагає слухання справи «незалежним та безстороннім судом» (рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands) [ВП], пункт 192).
13. Стаття 6 § 1 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43; рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).
14. Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями: суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі. Відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).
15. Також у рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» вказано, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
16. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
17. Крім цього, згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
18. У справі № 396/1345/22, висловлюючи окрему думку, я проаналізував доводи особи, яка подала касаційну скаргу, на предмет їх прийнятності та виклав мою правову позицію щодо результатів розгляду Верховним Судом справи № 396/1345/22, а тому очевидним є те, що я вже маю сформовану думку стосовно результату розгляду справи.
19. Варто зауважити, що сумнівними є доводи колегії суддів, стосовно того, що в моїй окремій думці від 04 лютого 2026 року відсутні відомості про висловлення мною своєї позиції щодо вирішення спору по суті, оскільки саме з підстав висловлення мною окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд відвів мене від участі у розгляді справи № 757/7499/17-ц (провадження № 61?9313св20) (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року), справи № 456/253/22 (провадження № 61-6231ск24) (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року), справи № 461/6975/23 (провадження № 61-8129св24) (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року) та справи № 2-750/11 (провадження № 61-7603св24) (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2024 року).
20. Враховуючи викладене, вважаю, що доводи моєї заяви про самовідвід від участі у розгляді справи №396/1345/22 за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними дій державного виконавця Новоукраїнського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чепурко Олени Олександрівни, стягувач - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2025 року є цілком обґрунтованими та підтверджуються наведеною практикою Верховного Суду, тож належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б постановлення ухвали про задоволення моєї заяви та відведення мене від участі у розгляді цієї справи.
Суддя В. В. Пророк