ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/2869/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Вронської Г. О.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників:
позивача - Лук`янова О. В. (у порядку самопредставництва),
відповідача - Єрашова І. Є. (адвоката), Подреза О. О. (адвоката),
третьої особи - Літвінова Є. В. (адвоката),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026
(головуючий - Ярош А. І., судді: Діброва Г. І., Аленін О. Ю.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Херсонгаз"
до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України",
про стягнення 137 851 545,88 грн
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2025 року Акціонерне товариство "Херсонгаз" (далі - АТ "Херсонгаз") звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - АТ "Херсонська теплоелектроцентраль") про стягнення 137 851 545,88 грн, з яких: 95 586 686,82 грн пені, 34 697 160,94 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 7 567 698,12 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог послався на неналежне виконання відповідачем умов типового договору розподілу природного газу від 21.10.2019 № 1-300Т/2019 щодо своєчасної оплати його вартості за періоди з червня 2021 року по лютий 2022 року та з грудня 2022 року по травень 2025 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 21.10.2019 АТ "Херсонгаз", як оператор ГРМ, та АТ "Херсонська теплоелектроцентраль", як споживач, уклали типовий договір розподілу природного газу № 1-300Т/2019, згідно з яким оператор ГРМ надавав споживачу послугу з розподілу природного газу, вартість якої останній оплачував з порушенням обумовлених у договорі строків.
4. 15.11.2023 АТ "Херсонгаз", як первісний кредитор, і ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як новий кредитор, уклали договір № 101/ПГ-4812-ВПВ відступлення права вимоги, згідно з яким новий кредитор приймає від первісного кредитора право вимоги до боржника - АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" щодо погашення (сплати) частини основного боргу у сумі 151 654 958,47 грн за названим вище договором, а також погодили, що до нового кредитора переходять право нарахування й отримання неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань.
5. 16.10.2025 АТ "Херсонгаз", як первісний кредитор, і ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як новий кредитор, уклали договір № 16102025 про відступлення права вимоги, згідно з яким новий кредитор приймає від первісного кредитора право вимоги до боржника АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" щодо погашення (сплати) частини основного боргу у сумі 66 200 000 грн за названим вище договором, а також погодили, що до нового кредитора переходять право нарахування і отримання неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань.
6. Позивач посилається на те, що відповідач своєчасно не оплатив вартість обумовлених договором послуг розподілу природного газу від 21.10.2019 № 1-300Т/2019 з червня 2021 року по лютий 2022 року та з грудня 2022 року по травень 2025 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. 03.12.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про відмову у позові повністю на тій підставі, що АТ "Херсонгаз" є неналежним позивачем у ній.
8. Мотивував тим, що на підставі договорів від 15.11.2023 № 101/ПГ-4812-ВПВ та від 16.10.2025 № 16102025 про відступлення права вимоги до ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як нового кредитора, від АТ "Херсонгаз" перейшло право вимоги до АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих за неналежне виконання зобов`язання за договором розподілу природного газу від 21.10.2019 № 1-300/Т/2019 за періоди з березня по вересень 2022 року, з листопада 2022 року по жовтень 2023 року та з серпня 2024 року до серпня 2025 року, адже вони не можуть існувати окремо від основного зобов`язання.
9. Водночас передання такого права вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зумовило припинення такого права у АТ "Херсонгаз" і останнє втратило право вимоги до АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" щодо стягнення боргу за договором розподілу природного газу від 21.10.2019 № 1-300/Т/2019.
10. 23.06.2026 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про скасування цього рішення частково, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 27 920 705,67 грн пені, 29 701 939,96 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 4 688 882,77 грн.
11. Мотивував тим, що місцевий господарський суд помилився у висновку про припинення у АТ "Херсонгаз" будь-яких прав вимоги до АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" за договором розподілу природного газу від 21.10.2019 № 1-300/Т/2019, оскільки не з`ясував періоди, за які йому нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, частина з яких обумовлена періодами за названими вище договорами про відступлення права вимоги та стосовно яких АТ "Херсонгаз" залишилося кредитором. Апеляційний господарський суд установив, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" від АТ "Херсонгаз" не передано право вимоги на 55 841 411,34 грн пені, 29 701 939,96 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 4 688 882,77 грн, що у загальному розмірі склало 90 232 234,07 грн. При цьому суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що саме по собі відступлення права вимоги щодо окремих періодів заборгованості не припиняє права первісного кредитора щодо інших, не переданих за договором цесії вимог.
12. Разом з тим апеляційний господарський суд зменшив на 50 % належний до стягнення з АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь АТ "Херсонгаз" розмір пені, про що клопотав представник відповідача у суді першої інстанції, зважав при цьому на обставини, якими останній аргументував своє клопотання, серед яких були пандемія COVID-19 та повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, що зумовило неплатоспроможність АТ "Херсонська теплоелектроцентраль". При зменшенні розміру пені звернув також увагу на задоволення позовних вимог у частинах стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
13. АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині стягнення з нього на користь АТ "Херсонгаз" пені у розмірі 27 920 705,67 грн і у частині розподілу судових витрат, направити справу у цих частинах на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
14. На обґрунтування підстав касаційного оскарження послалося на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у поєднанні з пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу.
15. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд помилився у застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і не врахував висновки щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та від 11.02.2026 у справі № 922/2626/25.
16. Зокрема вважає, що апеляційний господарський суд не встановив обов`язкову умову неспівмірності, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить розрахунку співвідношення розміру пені з сумою, на яку її нараховано; не встановив ступінь виконання зобов`язання боржником; не врахував присуджені інфляційні втрати та 3 % річних як підставу для зменшення пені, відсутність збитків позивача, періодизацію нарахувань. На переконання скаржника, у цьому випадку стягнення пені у розмірі 27 920 705,67 грн має виключно каральний, а не компенсаційний характер і призводить до безпідставного збагачення кредитора, що суперечить меті статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
17. При цьому звернув увагу, що не оспорює висновок апеляційного суду про наявність підстав для зменшення пені, позаяк це дискреція судів попередніх інстанцій, але свої аргументи мотивує тим, що суд не дотримався обов`язкових умов і критеріїв, з якими Верховний Суд пов`язує правильне застосування цих норм.
18. Крім того наполягає, що апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: детальний розрахунок позивача (додаток до позовної заяви), який містить дані про вартість послуг з розподілу поставленого газу, здійснені скаржником платежі і є єдиним джерелом для встановлення обов`язкової умови неспівмірності та ступеня виконання зобов`язання; фінансову звітність та аудиторські звіти скаржника за 2020-2024 роки, подані до відзиву на позов, які підтверджують критичний майновий стан (від`ємні чисті активи, збиток 543,8 млн грн за 2022 рік); докази захоплення підприємства окупаційними військами та витяги з ЄРДР щодо руйнування обладнання внаслідок обстрілів; докази депопуляції м. Херсона та втрати понад 70 % абонентської бази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
19. АТ "Херсонгаз" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Свої аргументи мотивувало тим, що АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" не довело неправильного застосування апеляційним господарським судом частини третьої статті 551 ЦК України і статті 233 ГК України, адже воно не згодне лише із сумою присудженої до стягнення пені і у зв`язку з цим просить переоцінити докази, що не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. На переконання позивача, суд апеляційної інстанції належним чином установив обставини справи, дослідив доводи сторін, оцінив співвідношення розміру пені та наслідків порушення, врахував ступінь виконання зобов`язання, майновий стан сторін, відсутність доказів завдання позивачу збитків саме внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань, характер поведінки останнього, відсутність прямого умислу тощо. Відповідно твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не застосував передбачені законом критерії безпідставні. Вважає, що АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" повторно посилається на ті ж самі обставини, на які посилався його представник при зверненні до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення пені, тоді як його обов`язком було аргументувати саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права. Одночасно зауважив на тому, що апеляційний господарський суд не допустив фактичного звільнення АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як зменшення пені саме на 50 % є результатом оцінки сукупності встановлених у справі обставин. Крім того незазначення судом у мотивувальній частині постанови кожного окремого документа, який оцінив, не означає, що такі докази не були досліджені, оскільки суд надав оцінку сукупності обставин, на які посилався відповідач. Підкреслив, що тривале невиконання АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" грошового зобов`язання без відповідної компенсації негативно впливає на майновий стан АТ "Херсонгаз" і його можливість належним чином виконувати власні зобов`язання.
Позиція Верховного Суду
20. Спір у цій справі виник у зв`язку з незгодою скаржника з присудженням до стягнення з нього на користь позивача пені, розмір якої апеляційний господарський суд зменшив на 50 % від належного, позаяк скаржник вважає, що цей суд неправильно застосував суд частину третю статті 551 ЦК України та частину першу статті 233 ГК України і висновки Верховного Суду у постановах, про які йдеться у пункті 15 цієї постанови, зокрема, щодо наявності умови та підстав для зменшення судом пені.
21. Як установив суд апеляційної інстанції, представник АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" у місцевому господарському суді клопотав про зменшення суми пені з огляду на те, що період формування значної частини боргу збігся з початком пандемії COVID-19 і карантинних обмежень, що призвели до падіння доходів і купівельної спроможності населення, які є кінцевими споживачами послуг АТ "Херсонська теплоелектроцентраль". Крім того відповідач перебував у надзвичайно складних фінансово-економічних умовах, спричинених вторгненням російської федерації до України, місто Херсон у період з 01.08. по 11.11.2022 було окуповане, а згодом перебувало у прифронтовій зоні, що вплинуло на платоспроможність відповідача. Протягом 2023-2024 років АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" продовжило функціонувати в умовах щоденних обстрілів, оскільки всі її виробничі потужності розташовані лише за один кілометр від лінії зіткнення по річці Дніпро. Місто Херсон офіційно віднесене до територій активних бойових дій, на яких постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 та пунктом 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження" заборонено стягувати заборгованість із населення за житлово-комунальні послуги, штрафи та примусово виконувати судові рішення.
22. Зважаючи на ці обставини, апеляційний господарський суд на 50 % зменшив належний до стягнення з АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь АТ "Херсонгаз" розмір пені, але відповідач вважає, що цей суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у раніше зазначених постановах щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
23. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
24. За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
25. Такі норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
26. Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
27. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
28. Водночас закріплений законодавцем у статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.
29. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
30. Тож зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).
31. При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
32. Суду також необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Цей підхід є усталеним у судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 та від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
33. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
34. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості й обґрунтованості, як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
35. Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК України та у статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила цих статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок Верховного Суду у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
36. Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
37. У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України (постанови Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23 та від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
38. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).
39. Вирішуючи питання зменшення пені у цій справі, суд апеляційної інстанції оцінив відповідні аргументи АТ "Херсонська теплоелектроцентраль", про які його представник стверджував у поданому до суду першої інстанції клопотанні і про які йдеться у пункті 15 цієї постанови.
40. АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" зазнало матеріальної шкоди та продовжує здійснювати свою господарську діяльність в умовах дії воєнного стану, введеного 24.02.2022 року на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" з подальшим продовженням строку його дії.
41. Апеляційний господарський суду також узяв до уваги строки виникнення та тривалість невиконання відповідачем своїх обов`язків і у зв`язку з цим реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України, та, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і подані докази в сукупності, обґрунтовано зменшив на 50 % належний до стягнення розмір пені.
42. Доводи касаційної скарги АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" про безпідставне зменшення пені лише на 50 % з урахуванням того, що, як вважає скаржник, апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази, про які йдеться у пункті 18 цієї постанови, не можуть свідчити про помилковість висновків цього суду за результатом розгляду зазначеного клопотання відповідача, оскільки фактично зводяться до переоцінки обставин, покладених судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваної постанови при визначенні підстав для зменшення пені і його розміру. Водночас переоцінка цих обставин у силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду як суду права. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
43. Стосовно посилань скаржника на неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду у постановах, про які він зазначав у касаційній скарзі, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 звертала увагу, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлено зменшення штрафних санкцій. Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені, зокрема у справах, на які послався скаржник (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та від 11.02.2026 у справі № 922/2626/25), свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі.
44. Тобто наведені справи, на які послався скаржник, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у справі, яка розглядається.
45. Висновки Верховного Суду у цих справах щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
46. До того ж Верховний Суд у перелічених справах не формулював висновків, які би певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 13.02.2024 у справі № 917/272/23).
47. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не порушив приписів статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України при вирішенні питання наявності підстав для зменшення розміру пені, а тому відхиляє доводи відповідача щодо неправильного застосування ним цих норм.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
Судові витрати
50. Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги оскаржувану постанову залишено без змін, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі № 916/2869/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Г. Вронська