ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/1731/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сіті"
на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026, додаткові рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2026, постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сіті"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг"
про стягнення 13 534 560,00 грн штрафних санкцій.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Шипенко А. С. та відповідача - Захаров П. В.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Сіті" (далі - позивач та/або ТОВ "Альфа Сіті", Покупець) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ" (далі - відповідач та/або ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг", Продавець) про (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.10.2023) стягнення штрафу за порушення строків виконання зобов`язань у розмірі 13 534 560,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконання зобов`язань Продавця за договором купівлі-продажу майнових прав від 28.08.2018 № 52/2, укладеного між ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" та ТОВ "Альфа Сіті" (далі - Договір).
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 28.08.2018 між ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" та ТОВ "Альфа Сіті" укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 52/2.
Предметом вказаного Договору є купівля-продаж майнових прав на нежитлові приміщення та інші об`єкти нерухомого майна у блоці громадського призначення у складі комплексу будівництва житлових будинків та об`єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою (II, III черги будівництва по вул. Серповій, 4 у м. Харкові (II черга) на земельних ділянках (кадастровий номер [номер приховано]:07:006:0050 та [номер приховано]:07:006:0051), які надані в оренду для будівництва житлових будинків та об`єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою та реконструкції нежитлової будівлі літ. "Я-7" під адміністративну будівлю з торговельними приміщеннями по вул.Серповій, 4 в м. Харкові до 31.12.2016 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації).
За умовами пункту 3 статті 1 Договору майновими правами є всі речові права на Об`єкт нерухомості, які передаються у власність Покупця за цим Договором, а також всі необхідні документи для оформлення права користування частиною земельних ділянок (кадастровий номер [номер приховано]:07:006:0050 та [номер приховано]:07:006:0051), для експлуатації об`єкта нерухомості в межах, вказаних у Додатку № 5 до Договору, що розташована по вул. Серповій, 4 в м. Харкові, для експлуатації та обслуговуванням Об`єкта нерухомості та Об`єкта Будівництва.
Об`єкт будівництва - Блок громадського призначення у складі комплексу будівництва житлових будинків та об`єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковою (ІІ, ІІІ черги будівництва) по вул. Серповій, 4 в м. Харкові (ІІ черга) на земельних ділянках (кадастровий номер [номер приховано]:07:006:0050 та [номер приховано]:07:006:0051), які надані в оренду для будівництва житлових будинків об`єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою та реконструкції нежитлової будівлі літ. "Я-7" під адміністративну будівлю з торговельними приміщеннями по вул. Серповій, 4 в місті Харкові до 31.12.2016 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).
За змістом пункту 5 статті 1 Договору об`єкт нерухомості - складова та невід`ємна частина Об`єкта будівництва, яка виражена у вигляді нежитлових приміщень та інших об`єктів нерухомого майна в Об`єкті будівництва, спорудження яких здійснює Продавець. Характеристика Об`єкта нерухомості та інформація, яка його ідентифікує, міститься в Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною. Опис Об`єкта нерухомості, в тому числі стан, якому Об`єкт нерухомості буде відповідати на момент передачі його Покупцю, міститься в Додатку № 2 до цього Договору.
У пункті 2.3 Договору сторони встановили, що опис Об`єкта нерухомості та Об`єкта Будівництва, в тому числі стан, якому Об`єкт нерухомості буде відповідати на момент передачі його Покупцю, зокрема, перелік оздоблювальних робіт, які повинні бути виконані в Об`єкті нерухомості, стан, в якому перебуватиме Об`єкт Будівництва на момент передачі Об`єкта нерухомості Покупцеві, міститься в Додатку № 2 до Договору, який є його невід`ємною частиною.
Відповідно до пунктів 3.1.2, 3.1.3, 3.1.7 Договору Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити будівництво Об`єкта нерухомості та Об`єкта будівництва у строки, визначені в Договорі. Будівництво Об`єкта будівництва може здійснюватися як безпосередньо Продавцем, так і третіми особами, залученими Продавцем; забезпечувати будівництво Об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію в порядку, встановленому чинним законодавством України; надавати на письмову вимогу Покупця інформацію, що має відношення до Об`єкта нерухомості, про хід виконання будівництва Об`єкта будівництва та про дотримання графіка будівництва.
Згідно з пунктом 3.2 Договору Продавець має право: на своєчасну та здійснену у повному обсязі оплату вартості Майнових прав на Об`єкт нерухомості; розірвати Договір на умовах, визначених цим Договором; у разі прострочення Покупцем виконання грошових зобов`язань, передбачених пунктом 5.2 Договору, більш ніж на 1 (один) місяць, ініціювати внесення змін до Графіка виконання зобов`язань Продавцем; інші права, які випливають із змісту Договору або актів цивільного законодавства України.
Статтею 4 Договору сторони визначили права та обов`язки покупця.
За змістом пункту 4.2.3 Договору Покупець має право ініціювати зміну характеристик та стану Об`єкта нерухомості (його опису, що містяться в Додатку № 1 та додатку № 2 до Договору, та на умовах, визначених договором. Сторони вносять зміни до опису Об`єкта нерухомості шляхом укладення додаткового договору. Якщо зміна характеристик та стану Об`єкта нерухомості, які він повинен мати на момент передачі Покупцю, потребує проведення додаткових робіт, не передбачених проектною документацією, сторони укладають договір про проведення таких робіт, Продавцем за рахунок покупця. При цьому, такі роботи (зміна характеристик та /або стану Об`єкта нерухомості) проводяться, якщо це не суперечить законодавству України, а термін передачі Об`єкта нерухомості Покупцю може корегуватись залежно від часу, необхідного для виконання робіт та визначається додатковим договором.
Згідно положень пунктів 5.1, 5.2 Договору загальна ціна Майнових прав на Об`єкт нерухомості на дату укладення цього Договору складає 38 990 000 гривень (Тридцять вісім мільйонів дев`ятсот дев`яносто тисяч гривень), у тому числі ПДВ, за весь Об`єкт нерухомості, визначений в пункті 2.1. цього Договору, Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього Договору. Сторони домовилися, що графік оплати вартості Майнових прав на Об`єкт нерухомості Покупцем, який є Додатком № 4 до цього договору, обумовлений Графіком виконання зобов`язань Продавцем, який передбачений Додатком № 3 до цього Договору. Покупець зобов`язується сплатити грошові кошти в розмірі, встановленому пунктом 5.1 цього Договору, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок Продавця за графіком виконання зобов`язань Покупцем вказаним у Додатку № 4 до цього Договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору будівельні роботи на Об`єкті будівництва мають бути виконані не пізніше 31.07.2020.
За умовами пункту 6.2 Договору передача покупцю права власності на майнові права на Об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується сторонами впродовж 5 календарних днів з моменту сплати Покупцем 100 % вартості майнових прав.
Відповідно до пункту 6.3 Договору передача Об`єкта нерухомості Покупцю, як власнику майнових прав на Об`єкт нерухомості, здійснюється після належного виконання Продавцем зобов`язань, передбачених Додатком №3 до Договору, введення Об`єкта будівництва в експлуатацію та присвоєння поштової адреси Об`єкта будівництва у порядку, встановленому чинним законодавством України та органом місцевого самоврядування. Передача Об`єкта нерухомості Покупцю проводиться за актом прийому-передачі Об`єкта нерухомості, який підписується сторонами не пізніше, ніж через тридцять календарних днів з дня введення Об`єкта будівництва в експлуатацію та присвоєння поштової адреси Об`єкту будівництва.
Згідно з пунктом 7.1 Договору він діє з дня його підписання та скріплення печатками сторін і до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язань за Договором - до належного та повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.3 Договору у разі порушення Продавцем своїх зобов`язань згідно з Графіком виконання зобов`язань Продавцем, що передбачений в Додатку № 3 до Договору більш ніж на 30 календарних днів, Продавець сплачує Покупцю (за винятком випадків прямо передбачених Договором) штраф у розмірі 2 (два) % від вартості невиконаного в строк етапу виконання зобов`язань (згідно додатку № 3 до Договору), за кожен місяць прострочення.
Відповідно до пункту 13.8 Договору невід`ємними частинами цього договору є:
Додаток № 1 "Характеристика Об`єкта нерухомості";
Додаток № 2 "Опис Об`єкта нерухомості";
Додаток № 3 "Графік виконання зобов`язань продавцем";
Додаток № 4 "Графік виконання зобов`язань покупцем".
Детальний графік виконання зобов`язань Продавцем, а саме період закінчення кожного з етапів будівництва, узгоджено сторонами у додатку № 3 до Договору, який підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.
З доданих до позовної заяви документів убачається, що Покупцем здійснювалися неодноразові звернення до Продавця щодо строків завершення будівельних робіт та попередження про застосування штрафних санкцій.
Водночас судами попередніх інстанцій установлено, що між сторонами відбувалося листування щодо обсягу виконання, строків проведення та завершення усіх етапів робіт, а також щодо певних зауважень з виконання робіт (дивись, зокрема, листи: від 07.04.2020, вих.№ 14, від 14.04.2020, від 30.04.2020 № 3/30-04, від 05.05.2020 вих.№ 1/5, від 26.05.2020 № 1/26-05, від 02.06.2020 вих.№ 2/2-06, від 30.06.2020 № 2/30-06, від 17.07.2020 вих.№ 15-7, від 29.07.2020 вих.№ 1/29-07, від 29.07.2020 вих.№ 1/29-07, від 26.08.2020 вих.№ 1/26-08 та інші).
Листом від 03.08.2020 вих.№ 03-8 відповідач, серед іншого, повідомив позивача, що усі роботи, які входять у вартість Об`єкта будівництва згідно з умовами Договору, виконані.
18.09.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№ 2/18-09 претензію, у відповідь на яку відповідач 21.09.2020 у листі за вих.№ 21/1 вказав, що усі роботи, які входять у вартість об`єкта будівництва, виконанні. На цей час позивачу необхідно забезпечити виконання робіт, які не входять у вартість, оскільки без їх проведення неможливе введення об`єкта в експлуатацію.
Листом вих.№ 2/16-11 від 16.11.2020 позивач повідомив відповідача, що у зв`язку з тим, що відповідач безпідставно не передає довідку про оплату 100 % вартості майнових прав, безпідставно заявляє про виконання усіх робіт на об`єкті, хоча це не відповідає дійсності, не надає обґрунтованих відповідей на претензії, у найближчий час позивач буде вимушений підготувати та передати до суду відповідні позовні заяви.
Позивач стверджує, що частина етапів будівництва є невиконаними, що стало підставою для звернення до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення штрафу за порушення строків виконання зобов`язань у розмірі 13 534 560,00 грн.
Разом з цим варто звернути увагу на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2021 частково задоволено клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи (від 09.07.2021 вх. 16041) з урахуванням заперечень відповідача на клопотання про призначення експертизи (від 21.07.2021 вх. 4549); призначено судову будівельно-технічну експертизу, доручивши її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а). На розгляд та вирішення експерта поставлено питання, перелік яких наведено у відповідній ухвалі.
За результатами проведення ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" комісійної судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами господарської справи № 922/1731/21 складено висновок експертів від 09.08.2023 № 19895/19983.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 13.11.2023 призначив у справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу, доручивши її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а).
Натомість, від Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" 20.01.2026 надійшов лист (вх.№ 1590/26) разом з повідомленням про неможливість надання висновку експерта № 25450/25484 за матеріалами справи № 922/1731/21.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 03.02.2026 у справі № 922/1731/21 (суддя Присяжнюк О. О.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 (Сгара Е. В. - головуючий, судді: Гетьман Р. А., Склярук О. І.) позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача штраф за порушення строків виконання зобов`язань Продавцем у розмірі 407 920,00 грн, а також судовий збір у розмірі 6 118,80 грн; в іншій частині позову відмовлено.
3.2. Судові рішення арґументовані тим, що з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 407 920,00 грн, який розраховано наступним чином: штраф у розмірі 171 120,00 грн за прострочення виконання етапу "заповнення прорізів (вікна та двері); штраф у розмірі 86 640,00 грн за прострочення виконання етапу "газопровід та ГРШ"; штраф у розмірі 2 880,00 грн за прострочення виконання етапу "блискавкозахист"; штраф у розмірі 2 880,00 грн за прострочення виконання етапу "електрощитова"; штраф у розмірі 144 400,00 грн за прострочення виконання етапу "ТП та вихідний кабель РП".
Відмовляючи у решті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд виснував, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту прострочення відповідачем виконання таких етапів робіт, як заповнення прорізів (вікна та двері) (в період з червня 2020), покрівля, газопровід та ГРШ (в період з червня 2020), ТП та вихідний кабель РП (в період з травня 2020), водопровід та каналізація, опалення, вентиляція, електророзводка, пожежна сигналізація, котли та бойлерна, захист від блискавок (в період з червня 2020), електрощитова (в період з червня 2020); випробовування та пусконалагоджувальні роботи, благоустрій території у визначені договором строки.
3.3. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2026 у справі № 922/1731/21 (суддя Присяжнюк О. О.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 (Сгара Е. В. - головуючий, судді: Гетьман Р. А., Склярук О. І.) заяву представника ТОВ "Альфа Сіті" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" на користь ТОВ "Альфа Сіті" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 268,94 грн, в іншій частині заяви відмовлено.
3.4. Так, приймаючи до уваги принципи співмірності, реальності та розумності судових витрат, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, факт часткового задоволення позову, з ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" на користь ТОВ "Альфа Сіті" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 268,94 грн. Решта витрат покладається на позивача.
3.5. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2026 у справі № 922/1731/21 (суддя Присяжнюк О. О.), заяву ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Альфа Сіті" на користь ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 92 136,78 грн; в іншій частині заяви відмовлено.
3.6. Зазначене судове рішення арґументовані тим, що зважаючи на положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду, проаналізувавши надані представником відповідача докази витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги заперечення позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу, зважаючи на складність справи та виконані адвокатами роботи, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, предмет і строк розгляду справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, зважаючи на результат вирішення спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ТОВ "Альфа Сіті" на користь ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 92 136,78 грн.
3.7. Східний апеляційний господарський суд постановою від 11.06.2026 (Сгара Е. В. - головуючий, судді: Гетьман Р. А., Склярук О. І.) додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2026 у справі № 922/1731/21 скасував у частині стягнення з ТОВ "Альфа Сіті" на користь ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 92 136,78 грн. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовив. У іншій частині додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2026 у справі № 922/1731/21 залишив без змін.
3.8. Вказана постанова аргументована тим, що ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" не підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 946 728,00 грн належними та допустимими доказами в розумінні статей 76- 77 ГПК України.
3.9. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 (Сгара Е. В. - головуючий, судді: Гетьман Р. А., Склярук О. І.) заяву ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині заяви ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.
3.10. Додаткова постанова арґументована тим, що заявлена до стягнення сума 791 728,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000,00 грн та гонорар успіху 676 728,00 грн) є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг та доцільність наданих адвокатських послуг. Приймаючи до уваги принципи співмірності, реальності та розумності судових витрат, враховуючи клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що доцільним буде стягнення з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, апеляційний суд відмовив у задоволенні заявленого до стягнення гонорару успіху адвоката.
За таких обставин, заяву ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково, покладав на позивача витрати на надання правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн, а решту витрат покладав на відповідача.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить ці рішення та постанову скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення строків виконання зобов`язань в повному обсязі, а саме у розмірі 13 534 560,00 грн.
4.2. Скаржник наголошує, що наявні підстави касаційного оскарження рішення та постанови, що визначені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник наголошує, що рішення та постанову прийнято з неправильним застосуванням положень пункту 2 частини шостої статті 69, частини першої статті 230 ГПК України, без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.09.2025 у справі № 638/15470/16-ц, у якій наголошено на тому, що суд, який призначив судову експертизу, зобов`язаний сприяти її проведенню, чим забезпечити всебічне і повне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
У контексті наведених доводів скаржник вказує, що судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права, проігноровано клопотання експертів від 15.09.2025 (жодне рішення за цим клопотанням судом не прийнято) та відмовлено у задоволенні клопотання експертів від 18.11.2025. Суд апеляційної інстанції таке процесуальне порушення також проігнорував. Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що суди першої та апеляційної інстанцій самоусунились від свого процесуального обов`язку забезпечити повноту у з`ясуванні обставин справи, не вчинили всіх необхідних заходів для забезпечення проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, включаючи своєчасне поновлення провадження, розгляд та задоволення клопотань експертів про забезпечення доступу на об`єкт дослідження. Невиконання цих процесуальних дій є істотним порушенням, що перешкоджає встановленню фактичних обставин справи.
4.4. Скаржник також зауважує, що експертами було однозначно констатовано неможливість надати відповіді на питання, поставлені позивачем до судових експертів з метою доведення невиконання відповідачем перелічених вище видів робіт обумовлена саме недопуском експертів на об`єкт неявкою відповідача.
При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували такий однозначний висновок експертної установи щодо процесуальної поведінки відповідача та не застосували до відповідача спеціальну процесуальну санкцію, передбачену частиною четвертою статті 102 ГПК України. Відсутність висновку Верховного Суду з цього питання сприяла самоусуненню судів попередніх інстанцій від вирішення питання щодо застосування такої процесуальної санкції до відповідача.
У зв`язку із чим необхідним є формування висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 102 ГПК України до правовідносин, які виникають під час проведення будівельно-технічної експертизи, виснувавши, що констатація експертами експертної установи факту неможливості проведення будівельно-технічної експертизи через недопуск до об`єкту дослідження однією із сторін спору, є достатньою підставою для підтвердження факту перешкоджання проведенню експертизи таким учасником справи та є достатньою підставою для застосування до цього учасника спеціальної процесуальної санкції, передбачену частиною четвертою статті 102 ГПК України.
4.5. Скаржник також зауважує, що судами не була надана оцінка зміні правової позиції відповідача у справі після отримання висновку експертів № 19895/19983 за результатами проведення судово будівельно-технічної експертизи за матеріалами господарської справи № 922/1731/21 від 09.08.2023. Судами не була проаналізована та обставина, що відповідачем була сформована нова позиція у справі саме на цій стадії її розгляду (в процесуальних документах по суті справи, які подавались у 2021 році про це мова не йшла), яка полягала в тому, що відповідач взагалі не має ніякого відношення до об`єкта будівництва, а об`єкт належить ПрАТ "Флас". Саме у зв`язку із такою зміною процесуальної поведінки, відповідачем й було ініційовано проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, метою призначення якої й стало намагання уникнути відповідачем наслідків ухилення від проведення експертизи, передбачених частиною четвертою статті 102 ГПК України. Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили всі докази, що були наявні в матеріалах справи, що є істотними.
4.6. Крім цього, щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу позивач повідомляє суд, що ним планується понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи № 922/1731/21 у Касаційному господарському суді у розмірі 100 000,00 грн, а також у вигляді «гонорару успіху» у розмірі 5 % від суми, що буде стягнута з відповідача у справі за результатом розгляду справи касаційним судом у разі задоволення касаційної скарги.
4.7. Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2026 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026, Позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2026 у справі № 922/1731/21, яким частково задоволено заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 268,94 грн, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у справі № 922/1731/21, яким залишено в силі це додаткове рішення. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі, стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у справі № 922/1731/21 у розмірі 208 000,00 грн.
4.8. Скаржник наголошує, що враховуючи той факт, що позивач не погоджується із рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 у справі № 922/1731/21, а також із постановою Східного апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026, якими вирішено питання по суті спору, і вказані рішення оскаржені в касаційному порядку, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2026 у справі № 922/1731/21, яким частково задоволено заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 268,94 грн, а також постанова Східного апеляційного господарського суду, яким це додаткове рішення залишено в силі, підлягають скасуванню, а відповідна заява позивача має бути задоволена в повному обсязі у разі задоволення касаційної скарги позивача на основне рішення у цій справі.
4.9. Не погоджуючись із додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у цій справі, Позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у справі № 922/1731/21, ухвалити нове рішення, яким відмовити відповідачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в повному обсязі.
4.10. Скаржник наголошує, що враховуючи той факт, що позивач не погоджується із рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 у справі № 922/1731/21, а також із постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026, якими вирішено питання по суті спору, і вказані рішення оскаржені в касаційному порядку, додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у справі № 922/1731/21, підлягає скасуванню у разі задоволення касаційної скарги позивача на основні рішення у справі.
4.11. ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" у відзиві просить: касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у цьому касаційному провадженні, у розмірі, підтвердженому доказами, які будуть подані у строк, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України.
4.12. ТОВ "Альфа Сіті" надало на адресу Суду заяву про надання доказів щодо надання правничої допомоги.
4.13. Також на адресу Суду надійшло клопотання ТОВ "Альфа Сіті" про відкладення розгляду справи) в якому позивач просить перенести судове засідання на іншу дату у зв`язку із необхідністю участі представника позивача адвоката Шипенко А. С. у невідкладних слідчих діях у кримінальному провадженні. Також повідомив, що стосовно посадових осіб ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" триває досудове розслідування у кримінальному провадженні від 10.02.2026 № 1202622[телефон приховано] за фактом вчинення ними злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 190 Кримінального кодексу України зареєстроване за заявою ТОВ "Альфа Сіті".
Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з огляду на таке. Явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою Судом. Водночас обсяг наявних у справі матеріалів є достатнім для розгляду касаційної скарги і за відсутності представника ТОВ "Альфа Сіті".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення, додаткові рішення, постанови та додаткову постанову в межах доводів та вимог касаційних скарг.
5.3. Щодо касаційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 (по суті спору) у справі № 922/1731/21, зокрема в контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Верховного Суду зауважує про таке.
5.3.1 Так підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали, зокрема, положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Згідно із вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Тобто відповідно до положень згаданої норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Ураховуючи наведене, проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справі № 638/15470/16-ц, на неврахуванні правових висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду наголошує, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, а тому підстави для здійснення касаційного провадження у цій справі з покладенням в основу правових висновків із постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник, відсутні з огляду на таке.
Як зазначалося вище, предметом спору у цій справі є стягнення штрафу за порушення строків виконання зобов`язань у розмірі 13 534 560,00 грн.
Разом із цим у справі № 638/15470/16-ц предметом спору було визнання недійсним заповіту від 28.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К. Б.
У вказаній постанові від 24.09.2025 у справі № 638/15470/16-ц вказано, що суд, який призначив судову почеркознавчу експертизу, зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення її проведення, включаючи своєчасне поновлення провадження та розгляд клопотання експерта про надання додаткових матеріалів. Невиконання цих процесуальних дій є істотним порушенням, що перешкоджає встановленню фактичних обставин справи.
Посилання скаржника на правову практику у справі № 638/15470/16-ц є безпідставним, оскільки порівнювані справи не є подібними ні за предметом, ні за видом експертного дослідження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що подібність правовідносин визначається спільністю трьох критеріїв: предмета спору, підстав позову та матеріально-правового регулювання. У цьому разі справи № 922/1731/21 та № 638/15470/16-ц суттєво відрізняються, тобто є очевидно неподібними.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що для спростування будь-якого висновку, наведеного в оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Зважаючи на викладене, доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 638/15470/16-ц, є безпідставними.
У цьому контексті колегія суддів також звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
З урахуванням викладеного відсутні підстави вважати, що правовідносини у наведених скаржником справах є подібними із правовідносинами у справі, що переглядається у касаційному порядку, а тому Верховний Суд вважає за необхідне закрити касаційне провадженні у цій частині на підставі пункту 5 статті 296 ГПК України.
5.3.2 Щодо підстави касаційного оскарження , передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
У касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 102 ГПК України.
Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Скаржник у касаційній скарзі наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 102 ГПК України до правовідносин, які виникають під час проведення будівельно-технічної експертизи, виснувавши, що констатація експертами експертної установи факту неможливості проведення будівельно-технічної експертизи через недопуск до об`єкта дослідження однією із сторін спору, є достатньою підставою для підтвердження факту перешкоджання проведенню експертизи таким учасником справи та є достатньою підставою для застосування до цього учасника спеціальної процесуальної санкції, передбаченої частиною четвертою статті 102 ГПК України.
У контексті наведеного колегія суддів враховує, що відповідно до положень статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
У разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні (частина четверта статті 102 ГПК України).
Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 917/730/22 виснував, що указана процесуальна норма підлягає застосуванню у тому випадку, коли суд вже вирішив питання про призначення судової експертизи в порядку частини першої статті 100 ГПК України, тобто шляхом постановлення ухвали, проте фактичне проведення такої експертизи стало неможливим внаслідок, зокрема ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі.
Також, Верховний Суд неодноразово вказував, що з аналізу цієї норми процесуального права (частина четверта статті 102 ГПК України) вбачається, що в разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, визнання встановленою обставини, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмова в її визнанні є правом, а не обов`язком суду, тобто відноситься до його дискреційних повноважень (див. зокрема постанови від 27.01.2026 у справі № 910/4862/21 та від 05.11.2024 у справі № 910/16911/20).
Верховний Суд у постанові від 22.04.2025 у справі № 359/3358/21 також виснував таке: "… зазначена норма процесуального права (ст. 109 ЦПК України, яка містить подібне нормативне регулювання зі ст. 102 ГПК України) є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні. Встановивши, що ухилення відповідачів від подання експерту витребуваних документів унеможливлює проведення призначеної судом експертизи, висновки якої мають вирішальне значення у цій справі, оскільки її було призначено для з`ясування факту видачі ТОВ "Бориспільміськбуд" документів, на підставі яких було зареєстровано право власності на спірні квартири за відповідачами, апеляційний суд, керуючись ст. 109 ЦПК України, дійшов правильного висновку про недостовірність вказаних документів".
Отже, у практиці Верховного Суду вже сформовано висновок щодо застосування положень частини четвертої статті 102 ГПК України. При цьому, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях у справі, що розглядається, повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у наведених вище постановах Верховного Суду, адже як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції детально проаналізував обставини справи та не встановив у діях відповідача жодної вини чи ознак умисного ухилення від проведення експертизи.
Матеріали справи доводять, зокрема, договір генерального підряду на будівництво від 12.01.2015 № 12-1/01/15, зміст рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у справі № 922/2144/21, лист ПрАТ "Флас" від 28.10.2023 № 28/10, що з боку відповідача відсутні будь-які умисні дії, спрямовані на перешкоджання чи унеможливлення експертного дослідження. Оскільки факт ухилення не знайшов свого підтвердження, у суду немає правових підстав для застосування процесуальних санкцій (зокрема, визнання чи відмови у визнанні факту, для з`ясування якого призначалася експертиза).
Доводи ж касаційної скарги в цій частині фактичного зводяться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно позивачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, що стали підставою для відмови у задоволенні позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Ураховуючи, що Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування частини четвертої статті 102 ГПК України, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Альфа Сіті" у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю.
5.3.3. Скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, адже не надали оцінки зміні правової позиції відповідача у справі після отримання висновку експертів № 19895/19983 за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами господарської справи № 922/1731/21 від 09.08.2023. Судами не була проаналізована та обставина, що відповідачем була сформована нова позиція у справі саме на цій стадії її розгляду (в процесуальних документах по суті справи, які подавались у 2021 році про це мова не йшла), яка полягала в тому, що відповідач взагалі не має ніякого відношення до об`єкта будівництва, а об`єкт належить ПрАТ "Флас". Саме у зв`язку із такої зміною процесуальної поведінки, відповідачем й було ініційовано проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, метою призначення якої й стало намагання уникнути наслідків застосування до відповідача наслідків ухилення від проведення експертизи, передбачених частиною четвертою статті 102 ГПК України. Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили всі докази, що були наявні в матеріалах справи, що є істотним.
Щодо наведеного Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Оскільки у цій справі не підтвердилася визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд не вбачає правових підстав для розгляду доводів касаційної скарги скаржника за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу ТОВ "Альфа Сіті" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у цій справі слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
5.4. Щодо касаційних скарг ТОВ "Альфа Сіті" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2026, постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у цій справі колегія суддів зауважує, що оскаржуючи вказані судові рішення скаржник у касаційних скаргах посилається лише на те, що такі рішення підлягають скасуванню, у разі задоволення касаційної скарги позивача на основне рішення у цій справі, однак не наводить жодного обґрунтування порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального чи матеріального права, що стали підставою для винесення оскаржуваних додаткового рішення, постанови та додаткової постанови.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. В ухвалі щодо прийнятності у справі "Жердін проти України" (Заява №53500/99) ЄСПЛ зазначив, що учасник цивільного процесу є відповідальним за використання наявних у його розпорядженні правових засобів захисту своїх інтересів згідно з державними законами, він повинен усвідомлювати, що такі дії неминуче затягують провадження справи.
Отже, Верховний Суд враховує, що єдиним доводом скаржника є те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (постанови від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, від 06.12.2023 у справі № 910/10294/22).
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування основного судового рішення, відповідно, доводи скаржника щодо наявності підстав для скасування додаткового рішення, постанови та додаткової постанови не знайшли свого підтвердження.
Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
6.2. У пункті 4 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження.
6.3. Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за випадком, передбаченим пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а в іншій частині касаційного провадження за випадком, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови за мотивів, викладених скаржником у касаційній скарзі, оскільки доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не підтвердилися.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сіті" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у справі № 922/1731/21 в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сіті" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у справі № 922/1731/21 в частині інших підстав касаційного оскарження залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у справі № 922/1731/21 залишити без змін.
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сіті" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2026, постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у цій справі залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2026, постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у справі № 922/1731/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ