КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/13716/24
номер провадження: 22-ц/824/12514/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року у складі судді Гаврилової О.В., у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2024 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» (далі - ОСББ «Русанівська затока») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим 07 жовтня 2004 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 серпня 2024 року.
Позивач вказував, що співвласники цього будинку створили ОСББ «Русанівська затока», державну реєстрацію якого проведено 15 липня 2016 року. Відповідно до статуту ОСББ його метою є належне утримання будинку та забезпечення реалізації прав співвласників на володіння і користування спільним майном. Для виконання статутних завдань ОСББ уклало договори про постачання електроенергії, водопостачання і водовідведення, аварійне обслуговування внутрішньобудинкових інженерних систем, вивезення твердих побутових відходів та технічне обслуговування ліфтів.
Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 3 від 07 квітня 2017 року, для власників квартир установлено внески у розмірі 4 грн 85 коп. за 1 кв.м за умови сплати до 20 числа місяця та 5 грн 30 коп. за 1 кв.м - у разі сплати після 20 числа. Рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 8 від 21 квітня 2021 року, починаючи з червня 2021 року визначено внески у розмірі 7 грн 05 коп. за 1 кв.м за умови своєчасної сплати та 7 грн 65 коп. за 1 кв.м - за наявності заборгованості за попередні періоди у сумі понад 50 грн 00 коп. станом на 20 число.
Позивач зазначав, що ОСОБА_1 не сплачувала щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території з 01 жовтня 2018 року по 01 липня 2024 року, внаслідок чого станом на 01 липня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 52 534 грн 57 коп. Заборгованість за попередній період уже була предметом розгляду Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/17417/18, рішення у якій ухвалене 24 листопада 2021 року.
На суму простроченої заборгованості ОСББ нарахувало 5 578 грн 35 коп. трьох процентів річних та 14 841 грн 54 коп. інфляційних втрат. Позивач також указував, що позов подано в межах позовної давності, з урахуванням її продовження на час карантину, встановленого у зв`язку з COVID-19.
З урахуванням наведеного, ОСББ «Русанівська затока» просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 52 534 грн 57 коп., 5 578 грн 35 коп. трьох процентів річних та 14 841 грн 54 коп. інфляційних втрат, а всього 72 954 грн 46 коп., а також 3 028 грн 00 коп. судового збору і 4 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
18 грудня 2025 року ОСББ «Русанівська затока» подало заяву № 146 про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 88-89), посилаючись на те, що справа по суті не розглянута, а ОСОБА_1 продовжує не сплачувати внески, у зв`язку з чим сума заборгованості збільшується щомісяця. З урахуванням цієї заяви позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 72 700 грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 24 301 грн 17 коп. та три проценти річних у розмірі 7 078 грн 40 коп., а всього 104 080 грн 14 коп., а також 3 028 грн 00 коп. судового збору і 4 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року позов ОСББ «Русанівська затока» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Русанівська затока» заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 72 700 грн 57 коп., інфляційні втрати в сумі 15 443 грн 94 коп., 3% річних в сумі 4 955 грн 52 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2 708 грн 55 коп. та 3 578 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири у багатоквартирному будинку, управління яким здійснює ОСББ «Русанівська затока». Рішеннями загальних зборів ОСББ, оформленими протоколами № 3 від 07 квітня 2017 року та № 8 від 24 квітня 2021 року, для співвласників було встановлено щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території. Ці рішення не скасовані та не визнавалися недійсними. Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 не сплатила нараховані внески за період з жовтня 2018 року по листопад 2025 року включно, унаслідок чого станом на 01 грудня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 72 700 грн 57 коп. Доказів сплати внесків, оспорення рішень загальних зборів чи ненадання ОСББ «Русанівська затока» відповідних послуг відповідачка не надала. Виходячи з прострочення грошового зобов`язання суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 15 443 грн 94 коп. інфляційних втрат за періоди з 01 листопада 2018 року по 23 лютого 2022 року та з 01 січня 2024 року по 30 листопада 2025 року, а також 4 955 грн 52 коп. трьох процентів річних за період з 01 листопада 2018 року по 23 лютого 2022 року. У стягненні інфляційних втрат і трьох процентів річних за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року суд відмовив, застосувавши заборону, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 206 на час воєнного стану. З огляду на часткове задоволення позову суд першої інстанції також стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Русанівська затока» 2 708 грн 55 коп. судового збору та 3 578 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження за участю сторін, відмовити ОСББ «Русанівська затока» у стягненні 5 700 грн 00 коп., нарахованих із призначенням «за купівлю ДЕГ та обслуговування», апеляційний розгляд провести у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Водночас у рішенні від 08 січня 2026 року суд зазначив, що справа розглядалась без повідомлення сторін та ОСОБА_1 не скористалась правом на подання відзиву. ОСОБА_1 стверджує, що копії позовної заяви, доданих до неї документів і ухвали про відкриття провадження вона не одержувала, тому не була обізнана про розгляд справи та не могла подати відзив, докази й заперечення. Вказує, що копію оскаржуваного рішення вона отримала 23 квітня 2026 року.
Зазначає, що в матеріалах справи міститься конверт із поштовим ідентифікатором 060[телефон приховано], яким за висновком суду першої інстанції їй надсилались: позовна заява, додатки та ухвала від 14 серпня 2024 року. Водночас відповідачка ставить під сумнів, що саме ці документи були вкладені до відправлення і зазначає про відсутність належного підтвердження їх вручення. Також указує на суперечність між змістом ухвали про відкриття провадження, яку вона отримала 23 квітня 2026 року, в якій зазначено про розгляд справи без повідомлення сторін і посиланням у рішенні суду від 08 січня 2026 року на розгляд справи з повідомленням сторін.
Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що суд розглядав справу з 14 серпня 2024 року і до 08 січня 2026 року, тобто понад шістдесятиденний строк, встановлений для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. На її думку, це у поєднанні з розглядом справи без її участі та неповідомленням про процесуальні документи, позбавило її можливості реалізувати процесуальні права.
Вказує на допущені порушення судом під час прийняття заяви ОСББ «Русанівська затока» від 18 грудня 2025 року про збільшення позовних вимог. Зазначає, що первісно ОСББ «Русанівська затока» просило стягнути заборгованість за період з 01 жовтня 2018 року по 01 липня 2024 року в сумі 52 534 грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 841 грн 54 коп. і 5 578 грн 35 коп. трьох процентів річних. Після збільшення вимог ОСББ «Русанівська затока» заявило до стягнення внески за період з жовтня 2018 року по листопад 2025 року включно у розмірі 72 700 грн 57 коп., 24 301 грн 17 коп. інфляційних втрат та 7 078 грн 40 коп. трьох процентів річних, а всього 104 080 грн 14 коп.
Стверджує, що про заяву про збільшення позовних вимог і додану до неї довідку про нараховані та сплачені платежі її не було повідомлено. Посилається на опис вкладення до поштового відправлення з ідентифікатором 020[телефон приховано], у якому вказано про заяву про збільшення позовних вимог на двох аркушах та довідку на трьох аркушах, і вказує, що відповідна довідка у матеріалах справи відсутня. Зазначає, що відстеження цього відправлення не підтверджує вручення їй заяви з додатками. Проте суд першої інстанції не перевірив факту одержання нею заяви про збільшення позовних вимог та доданих документів, хоча суд ухвалив рішення з урахуванням вимог цієї заяви.
На переконання ОСОБА_1 збільшення позовних вимог майже через півтора року після відкриття провадження, зокрема за рахунок нарахувань за 2025 рік, вимагало вирішення питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Посилається на те, що за змістом ч.5 ст.274 ЦПК України збільшення розміру позовних вимог, за якого справа не може бути розглянута у спрощеному порядку, є підставою для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Також зазначає, що згідно з протоколом загальних зборів ОСББ № 3 від 07 квітня 2017 року внески були визначені на період із березня 2017 року по лютий 2018 року: 04 грн 85 коп. за 1 кв.м за умови сплати до 20 числа місяця та 5 грн 30 коп. за 1 кв.м - у разі сплати після 20 числа. Відповідно до протоколу № 8 від 24 квітня 2021 року, внески встановлено починаючи із серпня 2021 року: 07 грн 05 коп. за 1 кв.м за умови своєчасної сплати та 07 грн 65 коп. за 1 кв.м за наявності заборгованості за попередні періоди у сумі понад 50 грн 00 коп. У зв`язку з цим відповідачка вважає необґрунтованими нарахування за період з жовтня 2018 року по 01 червня 2021 року, оскільки рішень загальних зборів ОСББ «Русанівська затока», якими в цей період визначено розмір внесків, позивач не подав.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що відповідно до довідки про нарахування включено 5 700 грн 00 коп., з яких: 5 500 грн 00 коп. нараховано за липень 2024 року та 200 грн 00 коп. - за листопад 2025 року, із зазначенням «нараховано за купівлю ДЕГ та обслуговування». На її думку, ці нарахування не належать до внесків на утримання будинку та прибудинкової території, які становлять предмет позову, проте суд не надав їм належної оцінки.
Також вказує, що з 07 квітня 2017 року вона не проживає у квартирі АДРЕСА_2 , а проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом про проживання від 23 жовтня 2024 року № 208 та актом про проживання від 13 травня 2026 року № 200, а також довідкою ЖЕД-402 від тих самих дат. Уважає, що суд не надав оцінки цим доказам та безпідставно зазначив про відсутність доказів ненадання їй житлово-комунальних послуг.
Зазначає, що відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки позивач не подав доказів на підтвердження застосованих індексів інфляції, а за відсутності оформлених договірних відносин та, на її переконання, факту отримання нею житлово-комунальних послуг, підстав для застосування ст. 625 ЦК України немає. Посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року та вважає, що в умовах воєнного стану заборонено нарахування і стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за весь період його дії, а не лише за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року.
З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає необґрунтованим також розподіл судового збору і витрат на правничу допомогу, оскільки, на її думку, їх стягнення здійснено з урахуванням безпідставно збільшених позовних вимог.
Також 23 травня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про застосування позовної давності та просить відмовити ОСББ «Русанівська затока» у стягненні боргу, нарахованого до 14 серпня 2021 року, зокрема 23 240 грн 80 коп. внесків, 2 119 грн 56 коп. інфляційних втрат і трьох процентів річних, посилаючись на сплив трирічного строку. Зазначає, що про розгляд справи належно не повідомлялася, тому не могла заявити про позовну давність у суді першої інстанції, у зв`язку з цим подає відповідну заяву разом з апеляційною скаргою. Вважає, що звернення ОСББ «Русанівська затока» до суду 14 серпня 2024 року не охоплює вимоги щодо заборгованості за період з 01 жовтня 2018 року до лютого 2020 року, а збільшення позову до листопада 2025 року не змінює цього висновку. Також вказує, що заяву про збільшення позовних вимог їй не направляли, що, на її думку, підтверджує відсутність можливості своєчасно заявити про позовну давність.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Русанівська затока» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року - без змін. Вказує, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , а тому як співвласниця зобов`язана сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території незалежно від фактичного проживання у квартирі, користування послугами чи наявності індивідуальних договірних відносин. Зазначає, що спірні платежі є внесками ОСББ «Русанівська затока» на утримання спільного майна, а не платою за індивідуально спожиті житлово-комунальні послуги. Вказує, що рішення загальних зборів, оформлених протоколами № 3 від 07 квітня 2017 року та № 8 від 24 квітня 2021 року, якими визначено розмір внесків, є чинними. Ці рішення ОСОБА_1 не оскаржувала та недійсними вони не визнавалися. На думку ОСББ «Русанівська затока» доводи про відсутність підстав для нарахування внесків за окремі періоди не підтверджені доказами. Зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 за внесками за період з жовтня 2018 року до листопада 2025 року становить 72 700 грн 57 коп. і підтверджена довідкою-розрахунком. Відповідачка не надала доказів сплати внесків або власного контррозрахунку заборгованості. Твердження про незаконність нарахувань та підроблення документів ОСББ «Русанівська затока» вважає бездоказовими. Щодо посилання ОСОБА_1 на справу № 755/17417/18 ОСББ зазначає, що вона стосувалася іншого періоду та не звільняє співвласницю від сплати поточних внесків, нарахованих після періоду, який був предметом розгляду в тій справі. Позивач також заперечує проти доводів про сплив позовної давності, посилаючись на продовження її перебігу на час карантину та воєнного стану. Стосовно інфляційних втрат і трьох процентів річних ОСББ «Русанівська затока» зазначає, що суд першої інстанції самостійно перевірив розрахунок та не стягнув ці суми за період дії обмежень, установлених постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року. Вказує, що суд першої інстанції стягнув 15 443 грн 94 коп. інфляційних втрат і 4 955 грн 52 коп. трьох процентів річних лише за допустимі періоди. На думку ОСББ «Русанівська затока», ОСОБА_1 не довела ані недійсності рішень загальних зборів, ані неправильності розрахунку боргу, ані факту сплати внесків за спірний період, тому підстав для скасування рішення суду немає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1,2 та 5 ст.263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Пунктом 2 ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Відповідно до ст.10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 та 5 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.187 ЦПК України (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.187 ЦПК України (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) визначено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, строк для подання відповідачем відзиву на позов, строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали (ч.4 ст.187 ЦПК України, у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).
Статтею 190 ЦПК України (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.191 ЦПК України (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) відповідач має право у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Згідно зі ст.278 ЦПК України (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін. Роз`яснено відповідачці ОСОБА_1 право на подання відзиву на позовну заяву в строк, що не може перевищувати 15 днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено відповідачці, що вона має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Постановлено копію ухвали невідкладно направити учасникам справи (а.с.84-85).
Разом із тим, у матеріалах справи відсутні відомості про отримання відповідачкою ОСОБА_1 копії ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Судом першої інстанції не було належно повідомлено ОСОБА_1 про наявність у Дніпровському районному суді міста Києва провадження у цій справі, оскільки ухвала суду першої інстанції від 14 серпня 2024 року про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами була надіслана відповідачці за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.86). Вказана ухвала суду була повернута на адресу суду першої інстанції без вручення адресату з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.92).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 грудня 2018 року у справі 752/11896/17-ц (провадження №14-507цс18) сформулювала такі висновки, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункти 47, 48 постанови).
Таким чином, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд цієї справи судом першої інстанції. Надсилання ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами за адресою її проживання, якщо поштове відправлення повернулося за закінченням строку зберігання, не підтверджує факту одержання нею цих документів. Інших доказів її обізнаності про провадження у справі матеріали не містять.
08 січня 2026 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі за відсутності сторін.
Отже на момент розгляду справи судом першої інстанції процедура проведення спрощеного провадження була порушена.
При цьому, згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Зазначене позбавило відповідачку можливості надати зауваження щодо позовної заяви, поданої у справі, за якою вона є відповідачем, а районний суд це позбавило обов`язку надати оцінку доводам й обґрунтуванням заперечення.
Отже суд не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) справедливого судового розгляду й принципу рівності сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Крім того, у пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції мав право розглянути справу у спрощеному позовному провадженні, проте вимоги цивільної процесуальної форми вимагають дотримання процедури проведення спрощеного позовного провадження.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 28 січня 2026 року у справі № 752/12956/21 (провадження № 61-123св25), виснувавши, що за відсутності доказів одержання відповідачкою ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та додатків, а також у разі повернення поштового відправлення за закінченням строку зберігання, Верховний Суд визнав порушеною процедуру розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Оскільки відповідачку було позбавлено можливості подати відзив, докази та заперечення, судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, суд першої інстанції допустив істотне порушення норм процесуального права під час розгляду заяви ОСББ «Русанівська затока» про збільшення позовних вимог.
Так, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 759/17146/20 (провадження № 61-7914св23), від 22 травня 2024 року в справі № 128/285/18 (провадження № 61-15740св23) та інші).
Згідно з п.2 ч.2, ч.3 ст.49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання в справі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) виснувала, що в разі надходження до суду такої заяви, суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) зазначено, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Відповідно до ч.5 ст.49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частинами третьою, четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст.43 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Матеріалами справи встановлено, що ОСББ «Русанівська затока», звертаючись 18 грудня 2025 року до суду із заявою про збільшення позовних вимог, надіслало її копію разом із доданим розрахунком ОСОБА_1 поштовим відправленням трекінг № 020[телефон приховано]. На підтвердження направлення ОСББ «Русанівська затока» додало до заяви опис вкладення та поштову квитанцію (а.с.87-92).
Водночас із відомостей відстеження цього відправлення вбачається, що ОСОБА_1 його не одержала. 02 січня 2026 року відправлення повернуто ОСББ «Русанівська затока» у зв`язку із закінченням строку зберігання, а 06 січня 2026 року його вручено відправникові.
Отже, до ухвалення оскаржуваного рішення 08 січня 2026 року заява про збільшення позовних вимог та доданий до неї розрахунок відповідачці ОСОБА_1 фактично не були вручені.
За таких обставин суд першої інстанції мав перевірити, чи забезпечено ОСОБА_1 реальну можливість ознайомитись зі збільшеними вимогами та висловити щодо них свої заперечення.
Проте, розглянувши справу з урахуванням таких вимог без з`ясування цього питання, суд першої допустив істотне порушення процесуальних прав відповідачки. У сукупності такі обставини позбавили її можливості знати про предмет і розмір пред`явлених вимог, подати відзив, докази та заперечення, що не відповідає засадам змагальності, рівності сторін та праву на ефективну участь у судовому розгляді.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 28 січня 2026 року у справі № 752/12956/21 (провадження № 61-123св25).
Отже, заява ОСББ «Русанівська затока» про збільшення позовних вимог була направлена ОСОБА_1 поштовим відправленням № 020[телефон приховано], однак їй не вручалася: 02 січня 2026 року відправлення повернуто відправникові у зв`язку із закінченням строку зберігання, а 06 січня 2026 року його одержало ОСББ «Русанівська затока». Незважаючи на це, 08 січня 2026 року суд першої інстанції ухвалив рішення з урахуванням заявленого ОСББ «Русанівська затока» збільшеного розміру позовних вимог, хоча докази одержання відповідачкою цієї заяви та доданого до неї розрахунку в матеріалах справи були відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції не мав вирішувати спір у межах збільшених позовних вимог до забезпечення ОСОБА_1 можливості ознайомитися з ними та подати заперечення. Тим більше, що вона не була належно повідомлена про відкриття провадження і не одержала первісної позовної заяви. Розгляд справи за письмовою процедурою фактично позбавив відповідачку можливості заявити клопотання про слухання справи з викликом сторін, подати відзив, докази та заперечення саме щодо збільшеної суми стягнення. Тому збільшені позовні вимоги не підлягали врахуванню судом під час ухвалення рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
У даній справі суд першої інстанції розглянув спір і ухвалив рішення з урахуванням вимог, заявлених ОСББ «Русанівська затока» у заяві про збільшення позовних вимог, хоча ОСОБА_1 не була належно повідомлена про їх подання та не мала можливості подати щодо них відзив, докази і заперечення. Таке порушення процесуальних гарантій відповідачки унеможливило розгляд збільшених вимог у межах цієї справи та призвело до неправильного визначення судом предмета спору, який підлягав вирішенню.
За таких обставин заява позивача про збільшення позовних вимог помилково вирішена судом першої інстанції, а тому не може бути врахована під час апеляційного розгляду справи. Тому вирішенню підлягає позовна заява ОСББ «Русанівська затока», яка була подана позивачем до суду у серпні 2024 року, за якою судом першої інстанції було відкрито провадження у справі, а саме, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 52 534 грн 57 коп., трьох процентів річних у розмірі 5 578 грн 35 коп. та інфляційних втрат у розмірі 14 841 грн 54 коп., а всього 72 954 грн 46 коп.
З наведених вище підстав оскаржуване рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа в суді апеляційної інстанції розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, установлених главою 1 розділу V цього Кодексу.
За правилом ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову, у межах якого підлягає вирішенню спір, становить 72 954 грн 46 коп., тобто є меншою за встановлений частиною першою статті 369 ЦПК України поріг. Ця справа не належить до категорій, які не можуть розглядатися у спрощеному позовному провадженні.
Частина 3 ст.369 ЦПК України надає апеляційному суду право, а не покладає обов`язок, призначити у такій справі судове засідання з повідомленням учасників - з урахуванням конкретних обставин справи.
Саме по собі клопотання учасника справи не є безумовною підставою для його призначення. Доводи апеляційної скарги викладені письмово, матеріали справи містять необхідні докази, а характер спірних правовідносин і предмет апеляційного перегляду не потребують надання усних пояснень чи безпосереднього дослідження доказів у судовому засіданні.
Клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом учасників вже було вирішено ухвалою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2026 року, згідно з якою відмовлено у задоволенні даного клопотання. Нових обставин, які б зумовлювали необхідність відступити від цього висновку, колегією суддів не встановлено.
Отже, відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вирішуючи позовну заяву ОСББ «Русанівська затока» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості від 02 серпня 2024 року в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ст. 11 ЦК України).
За приписами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3 ст.77 ЦПК України).
Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції установлено, що відповідачці ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 (а.с. 29).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
Згідно зі Статутом ОСББ «Русанівська затока» об`єднання створено власниками квартир для забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (а.с.16-28).
У відповідності до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.
Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.
Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.
Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.
Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об`єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.
З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об`єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб`єктів господарювання.
Стаття 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством.
Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання; укладати договори; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об`єднання в порядку, визначеному законом; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання; встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку.
Загальні збори об`єднання мають право делегувати асоціації, до якої входить об`єднання, частину повноважень своїх органів управління (ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Рішення загальних зборів ОСББ «Русанівська затока», оформлені протоколами № 3 від 07 квітня 2017 року та № 8 від 24 квітня 2021 року, є чинними, вони не скасовані та не визнані недійсними у встановленому законом порядку. Відтак визначений ними для співвласників розмір щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території є обов`язковим до виконання.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів ненадання ОСББ «Русанівська затока» житлово-комунальних послуг або їх неналежного надання ОСОБА_1 . Так само відсутні докази, які б ставили під сумнів чинність рішень загальних зборів чи встановлений ними розмір внесків.
Відповідно до положення ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч.5 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Також ст.20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку.
Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів (ст.23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»), а у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ст.13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі не здійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 3-945гс15 та від 27 січня 2016 року №3-1028гс15.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
На підставі вказаних норм закону та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачка є співвласником багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 , а відтак на неї покладається зобов`язання дотримуватися обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, які утворили ОСББ «Русанівська затока» для належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Згідно з довідкою ОСББ «Русанівська затока» про нараховані та сплачені внески на утримання будинку та прибудинкової території щодо квартири АДРЕСА_2 , виданою бухгалтером ОСББ та скріпленою його печаткою, за період з жовтня 2018 року по червень 2024 року включно ОСОБА_1 нараховано внески у розмірі 52 534 грн 67 коп., які не сплачені (а.с.30-31).
Наведені у довідці відомості ОСОБА_1 належними й допустимими доказами не спростувала. Оскільки, будучи співвласницею квартири, вона мала обов`язок своєчасно сплачувати встановлені загальними зборами внески, однак цього обов`язку не виконала, станом на 01 липня 2024 року перед ОСББ «Русанівська затока» утворилася заборгованість у сумі 52 534 грн 67 коп.
Зі змісту п. 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Тому доводи ОСОБА_1 про непроживання у квартирі АДРЕСА_2 не можуть бути підставою для відмови у стягненні заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території. Акти про проживання та довідки ЖЕД-402 можуть підтверджувати лише її фактичне проживання за іншою адресою, проте не свідчать ані про припинення права власності на квартиру, ані про звільнення від обов`язку нести витрати на утримання належного їй майна та спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст.322 ЦК України, як власниця квартири ОСОБА_1 зобов`язана утримувати належне їй майно. Тому її непроживання у квартирі не звільняє від сплати встановлених ОСББ «Русанівська затока» внесків. Водночас належних і допустимих доказів того, що позивач не здійснював утримання спільного майна або що послуги, на оплату яких встановлено спірні внески, фактично не надавалися, ОСОБА_1 не надала.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території є грошовим зобов`язанням, у якому обов`язку співвласника своєчасно сплачувати встановлені внески кореспондує право ОСББ вимагати їх сплати. Тому прострочення виконання такого зобов`язання тягне наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, а саме, стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних. Такий правовий висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц (провадження № 6-3193св18).
Як убачається з розрахунку, за прострочення оплати внесків за квартирою АДРЕСА_2 за період з жовтня 2018 року по червень 2024 року на суму заборгованості нараховано 5 578 грн 35 коп. трьох процентів річних та 14 841 грн 54 коп. інфляційних втрат.
При цьому колегія суддів враховує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжено та є діючим і на час вирішення справи.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»: в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/ 2022 «Про введення воєнного стану в Україні», установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України в частині переліку населених пунктів де нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, забороняється, внесені лише 29 гудня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України №1405.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, на період дії якого постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі, нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року є помилковим та порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Русанівська затока» заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 52 534 грн 67 коп.; інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня 2018 року по лютий 2022 року включно та за період з січня по червень 2024 року, у розмірі 5 973 грн 47 коп.; трьох процентів річних, нарахованих за період з жовтня 2018 року по 23 лютого 2022 року та за період з 30 грудня 2023 року по 30 червня 2024 року, у розмірі 2 154 грн 47 коп.
Разом з тим, приймаючи до уваги, що у позовній заяві ОСББ «Русанівська затока» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 52 534 грн 57 коп., то з урахуванням положень ч.1 ст.13 ЦПК України, якою передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодесом випадках, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території у вказаному розмірі (52 534 грн 57 коп.).
Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 60 662 грн 51 коп.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності.
Колегія суддів враховує, що відповідачка ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, а тому вона була об`єктивно позбавлена можливості реалізувати передбачене ч.3 ст.267 ЦК України право заявити про застосування строку позовної давності. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19, зазначена обставина є підставою для розгляду такої заяви судом апеляційної інстанції, навіть якщо її не було подано в суді першої інстанції.
Водночас ст.256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та ч.5 ст.261 ЦК України).
Правовий аналіз змісту ст.ст.256, 257 та 261 ЦК України дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) вказала, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.ст. 263 та 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).
Оскільки позовні вимоги стосуються заборгованості за період з жовтня 2018 року по червень 2024 року, то станом на 02 квітня 2020 року трирічний строк позовної давності щодо жодного з відповідних щомісячних платежів не сплив. Відтак перебіг строку позовної давності був продовжений на час дії карантину, надалі - на час дії воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року зупинений на строк дії воєнного стану. За таких обставин позовна давність за заявленими позовними вимогами не спливла.
Інші доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, зокрема щодо включення до довідки про нарахування 5 700 грн 00 коп. за купівлю ДЕГ та обслуговування, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені нарахування включені до заяви про збільшення позовних вимог, яка помилково була вирішена судом першої інстанції, а тому вони не є предметом апеляційного перегляду.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. Позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 52 534 грн 57 коп. заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, 2 154 грн 47 коп. трьох процентів річних та 5 973 грн 47 коп. інфляційних втрат, а всього 60 662 грн 51 коп., що становить 83,15 % від заявленої до стягнення суми 72 954 грн 46 коп. Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 517 грн 82 коп.
Відповідачка ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 4 542 грн 00 коп. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду розмір стягнення зменшено з 93 100 грн 03 коп. до 60 662 грн 51 коп., тобто на 32 437 грн 52 коп., або на 34,84 %, на її користь підлягають стягненню з позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 582 грн 50 коп.
З урахуванням взаємного розподілу судових витрат сума судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Русанівська затока», підлягає зменшенню на 1 582 грн 50 коп. Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Русанівська затока» належить стягнути 935 грн 32 коп. судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20.
Як убачається з матеріалів справи, 22 липня 2024 року між адвокатом Кіщук Т.В. та ОСББ «Русанівська затока», в особі голови правління Демченко Т.В., укладено угоду №604-24 про надання правничої допомоги, відповідно до якої, адвокат надає клієнту правничу допомогу по справі за позовом ОСББ «Русанівська затока» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам співвласника на утримання будинку та прибудинкової території, інфляційних втрат та санкцій за невиконання зобов`язань в усіх судових інстанціях із обсягом прав учасника справи, що передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, на підставі виданої довіреності. (а.с. 75)
Відповідно до п.3 Угоди, адвокат отримує від клієнта гонорар, який у розмірі, який визначається з розрахунку 2 000 грн/год робочого часу адвоката, що витрачений на виконання наданих повноважень та сплачується у наступному порядку: 4 000 грн 00 коп. без ПДВ - до 02 серпня 2024 року.
Згідно з актом приймання виконаних робіт від 02 серпня 2024 року, адвокат Кішук Т.В. виконала наступну роботу: підготовка та складення позову об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам співвласника на утримання будинку та прибудинкової території, інфляційних втрат та санкцій за невиконання зобов`язань. Розмір витрат склав 4 000 грн 00 коп. (а.с.77).
Згідно платіжної інструкції, ОСББ «Русанівська затока» сплатило адвокату Кіщук Т.В. 4 000 грн 00 коп. (а.с.78).
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 4 000 грн 00 коп. є доведеними належними та допустимими доказами.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 4 000 грн 00 коп., а позов задоволено на 83,15 %, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Русанівська затока» витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 326 грн 05 коп.
Заперечення ОСОБА_1 не містять переконливих доводів та доказів неспівмірності заявленої суми зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим часом і ціною позову, а тому не дають підстав для її зменшення.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимог об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» (ЄДРПОУ 40661321, місцезнаходження: місто Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 52-В) заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 52 534 грн 57 коп., інфляційні втрати у сумі 5 973 грн 47 коп., три проценти річних у сумі 2 154 грн 47 коп., а всього 60 662 (шістдесят тисяч шістсот шістдесят дві) грн 51 коп.
У задоволенні решти позовних вимог об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» (ЄДРПОУ 40661321, місцезнаходження: місто Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 52-В) витрати зі сплати судового збору у сумі 935 (дев`ятсот тридцять п`ять) грн 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 326 (три тисячі триста двадцять шість) грн 05 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: