Справа № 344/15211/25
Провадження № 22-ц/4808/1772/26
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Томин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О. О.,
суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дирбавки Романа Мирославовича на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Бабій О. М. в м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 29 червня 2026 року, у справі за позовом Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення та плати за абонентське обслуговування,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025 року Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення та плати за абонентське обслуговування в розмірі 37 385 грн 36 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є абонентом КП «Івано-Франківськводоекотехпром», якому присвоєно особовий рахунок НОМЕР_1 та надаються послуги централізованого водопостачання та водовідведення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 приєднався до публічного договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення комунального підприємства, не вчинив жодних дій з метою відключення послуг водопостачання та водовідведення. Однак, взяті на себе зобов`язання по оплаті комунальних послуг не виконує належним чином, у зв`язку з чим станом на 01.08.2025 виникла заборгованість за послуги водопостачання в розмірі 15 661 грн 98 коп., за послуги водовідведення в розмірі 20 694 грн 07 коп. та плати за абонентське обслуговування в розмірі 1029 грн 31 коп.
26 січня 2026 року представник позивача подав клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 27 січня 2026 року залучено до участі в справі у якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 червня 2026 року позов Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення та плати за абонентське обслуговування задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» заборгованість за надані послуги з водопостачання, водовідведення та плати за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 18 692 грн 68 коп. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1514 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» заборгованість за надані послуги з водопостачання, водовідведення та плати за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 14 019 грн 51 коп. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1135 грн 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» заборгованість за надані послуги з водопостачання, водовідведення та плати за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 4673 грн 17 коп. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 378 грн 50 коп.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Дирбавка Р. М. подав апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.
Зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення у цій справі, суд дійшов помилкового висновку про те, що апелянт є споживачем послуг водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 та безпідставно не врахував зібрані у справі письмові докази, якими стверджується, що апелянт зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за якою у його власності перебуває житловий будинок та земельна ділянка. Крім того, апелянт значну частину часу знаходиться за межами України та послугами позивача ніколи не користувався та не користується.
За адресою: АДРЕСА_1 постійно проживав та користувався послугами водопостачання та водовідведення ОСОБА_4 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та співвласниця квартири і співвідповідачка у цій справі ОСОБА_2 , яка зареєстрована і постійно проживає за вказаною адресою.
Позивачем не доведено належними, допустимими та достовірним доказами факту користування апелянтом послугами водопостачання та водовідведення, а висновок суду щодо стягнення заборгованості за такі послуги ґрунтується лише на факті наявності у апелянта власності на частку у квартирі, яка успадкована ним 17.05.2023.
Вважає, що місцевий суд не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2023 у справі № 643/17352/20 від 08.03.2023, у справі № 753/20733/19 від 18.05.2020 у справі № 176/456/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18, згідно з якими споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Також на думку апелянта суд першої інстанції не дотримався правил застосування строків позовної давності і дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в сумі 37 024,89 грн, не застосувавши наслідки пропуску строків позовної давності до певних платежів.
Враховуючи зміни до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦК України, відбулося відповідно до Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, пропущеною є позовна давність за вимогами, що виникли до 02 квітня 2017 року. Отже, до платежів, які нараховані позивачем, до квітня 2017 року, позовна давність спливла.
Просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції у цій справі і ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог до апелянта (співвідповідача) ОСОБА_1 .
Позиція інших учасників справи
КП «Івано-Франківськводоекотехпром» подало відзив на апеляційну скаргу.
Зазначає, що вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.09.2025 № 445224600, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2034608226101, співвласниками квартири АДРЕСА_3 з 19.02.2020 є ОСОБА_2 , з 22.05.2020 - ОСОБА_3 та з 17.05.2023 - ОСОБА_1 Таким чином, відповідач та співвідповідачі перебувають у фактичних договірних відносинах з позивачем, користуються послугами з водопостачання та водовідведення.
Оскільки, нарахування за послуги водопостачання та водовідведення здійснювались відповідачу та співвідповідачам відповідно до встановлених тарифів та вимог законодавства, суд першої інстанції ухвалив правомірне рішення, яким задовольнив вимоги позивача в сумі 37 385,36 грн.
Щодо строку позовної давності вважає. що судом було правомірно враховано норми чинного законодавства України, якими передбачено зупинення строку позовної давності у зв`язку з карантинними обмеженнями.
Просить залишити рішення Івано-Франківського міського суду від 29.06.2026року по цивільній справі № 344/15211/25 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у цій справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.09.2025 № 445224600, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2034608226101, співвласниками квартири АДРЕСА_3 з 19.02.2020 є ОСОБА_2 (1/8 частки), з 22.05.2020 - ОСОБА_3 (3/8 частки) та з 17.05.2023 - ОСОБА_1 (1/2 частки) (а.с. 96).
Відповідач ОСОБА_1 успадкував частку у вказаній квартирі від своєї матері ОСОБА_5 , заяву про прийняття спадщини подав 20 січня 2021 року (а.с. 133). Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 18.02.2021 (а.с. 18).
Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 19.02.2020 (а.с. 100, 128, 164).
Відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 06.04.2021 (а.с. 113).
Відповідно до копії Типового індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 01.03.2022, який є публічним договором приєднання, КП «Івано-Франківськводоекотехпром» надаються споживачам вказані послуги, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 , а споживачі зобов`язуються, зокрема, оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (т. 1, а.с. 10-12).
Згідно виписок КП «Івано-Франківськводоекотехпром» по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 за періоди з 01.03.2016 по 31.07.2022 (т. 2, а.с. 13-15) та з 01.08.2022 по 31.07.2025 (т. 1, а.с. 13-14) заборгованість за послуги водопостачання, водовідведення та абонентську плату становить станом на липень 2025 року 37 385,36 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини з приводу надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які регулюються чинними нормами законодавства України. Однак, внаслідок неналежного виконання споживачами-відповідачами зобов`язання по оплаті наданих послуг станом на 31.07.2025 виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 37 385 грн 36 коп. З урахуванням п.п. 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України строк позовної давності позивачем не пропущено. Доказів на спростування вимог позивача відповідач суду не надав. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, але заборгованість слід стягнути з відповідачів не солідарно, а відповідно до їх часток у власності квартири.
Також пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачів стягнуто витрати по сплаті судового збору позивача.
Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно із ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Згідно п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно абз. 5 п. 14 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ від 05.07.2019 № 690, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг.
За змістом ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга по централізованому водопостачанню та водовідведенню надається своєчасно, безперервно, належної якості та підлягає оплаті.
Згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з вимогами абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання.
Обов`язок споживача щодо своєчасної оплати житлово-комунальних послуг закріплений також п. 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 05.07.2019 № 690.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно , виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 11 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Матеріали справи свідчать, що відповідачі не виконували свої обов`язки по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, які фактично були надані КП «Івано-Франківськводоекотехпром», тому виникла заборгованість за надані підприємством послуги.
Що стосується доводів апелянта про те, що він не є споживачем послуг водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зареєстрований та проживає за іншою адресою, крім того, значну частину часу знаходиться за межами України, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власність зобов`язує. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Згідно вимог ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
У статті 360 ЦК України визначено, що кожен співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» саме власник (співвласник) нерухомого майна є індивідуальним споживачем комунальних послуг і набуває відповідних прав та обов`язків.
При цьому, як зазначено в постановах Верховного Суду України від 30жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за надані послуги.
Як правильно встановив суд першої інстанції, квартира по АДРЕСА_1 , перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . При цьому позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, нараховану за послуги, що надавалися за адресою квартири, яка належить трьом співвласникам.
Саме по собі укладення договору про надання комунальних послуг одним зі співвласників не свідчить про покладення на такого співвласника обов`язку щодо сплати всієї заборгованості, яка виникла у зв`язку з наданням відповідних послуг об`єкту спільної часткової власності, у тому числі тієї її частини, яка припадає на інших співвласників. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 344/1792/16-ц, яка стосувалася саме стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням наявності кількох співвласників квартири.
У зазначеній справі Верховний Суд встановив, що квартира перебувала у спільній частковій власності п`яти осіб, однак позов про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання було пред`явлено лише до трьох співвласників. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що кожен співвласник несе витрати на утримання спільного майна відповідно до своєї частки, а за відсутності договору, який визначає солідарне зобов`язання, домовленості між співвласниками щодо порядку несення витрат або визначення уповноваженого власника квартири, заборгованість, яка припадає на незалучених співвласників, не може бути стягнута із залучених відповідачів.
Верховний Суд при цьому окремо зазначив, що ненадання постачальнику інформації про інших співвласників не позбавляє його права звернутися до суду з вимогами до таких співвласників про стягнення відповідної частини заборгованості. Отже, визначальним є не факт того, на чиє ім`я відкрито особовий рахунок або з ким формально укладено договір, а наявність передбачених законом чи договором підстав для покладення на одного співвласника обов`язку щодо виконання зобов`язання в повному обсязі.
Наведене спростовує також доводи апелянта в цій справі, що суд безпідставно поклав на нього обов`язок зі сплати вартості комунальних послуг, оскільки в квартирі АДРЕСА_5 на даний час зареєстрована і постійно проживає лише співвідповідачка у цій справі ОСОБА_2 .
Матеріали справи не містять доказів укладення між співвласниками договору або досягнення ними домовленості, відповідно до якої саме ОСОБА_2 взяла на себе обов`язок щодо одноосібної оплати всіх комунальних послуг, наданих за адресою спірної квартири.
При цьому відповідно до статей 540, 541 ЦК України солідарний обов`язок виникає лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, за відсутності встановленого договором чи законом солідарного обов`язку співвласників кожен із них є носієм відповідного обов`язку у межах належної йому частки, що узгоджується з наведеним вище висновком Верховного Суду у справі № 344/1792/16-ц.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків всіх співвласників квартири, а тому заборгованість слід стягнути з відповідачів не солідарно, а відповідно до їхніх часток у власності.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 посилався на пропуск позивачем щодо частини вимог строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судом першої інстанції, з огляду на продовження і зупинення строку позовної давності на час дії карантину та воєнного стану відповідно до Закону України №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», Закону України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», виснувано, що позивач, звернувшись до суду із цим позовом 29 серпня 2025 року, не пропустив строк позовної давності.
Однак, відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричинено коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 та наступними постановами КМУ з цього ж питання № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023.
Отже, карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, в редакції, яка діяла на час подання позову до суду, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Вказаний пункт виключено на підставі Закону від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.
Комунальні платежі є щомісячними. Тому позовна давність рахується окремо для кожного місячного платежу.
Отже, з урахуванням встановлення карантину в Україні з 12.03.2020, строк позовної давності в цій справі для стягнення боргу за період з березня 2016 року по березень 2017 року сплив. До стягнення підлягає сума боргу за період з квітня 2017 року по липень 2025 року. А доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.
Відповідно до наданих виписок КП «Івано-Франківськводоекотехпром» по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 за періоди з 01.03.2016 по 31.07.2022 (т. 2, а.с. 13-15) та з 01.08.2022 по 31.07.2025 (т. 1, а.с. 13-14) заборгованість за послуги водопостачання, водовідведення та абонентську плату станом на квітень 2017 року становила 532,71 грн.
Тому до задоволення підлягає вимога про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості відповідно до їх часток у власності в сумі 36 852,65 грн (37 385,36 - 532,71). Пропорційно часток співвласників: з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути 18 426 грн 33 коп. заборгованості та 1487 грн 65 коп. судового збору (це за мінусом 26 грн 35 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги); з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути 13 819 грн 74 коп. заборгованості та 1135 грн 50 коп. судового збору, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 4606 грн 58 коп. заборгованості та 378 грн 50 коп. судового збору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є частково підставними.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржуване судове рішення ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає зміні.
За вимогами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, тому судове рішення у ній в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дирбавки Романа Мирославовича задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 червня 2026 року змінити.
Позов Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення та плати за абонентське обслуговування задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» (адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, буд. 2, код ЄДРПОУ 32360815) заборгованість за надані послуги з водопостачання, водовідведення та плати за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 18 426 грн 33 коп. заборгованості та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1487 грн 65 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» (адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, буд. 2, код ЄДРПОУ 32360815) заборгованість за надані послуги з водопостачання, водовідведення та плати за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 13 819 грн 74 коп. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1135 грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» (адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, буд. 2, код ЄДРПОУ 32360815) заборгованість за надані послуги з водопостачання, водовідведення та плати за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 4606 грн 58 коп. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 378 грн 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: О. О. Томин
Судді: І. В. Бойчук
О. В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року