ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 914/2350/18
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" від 20.08.2026 (вх. №01-05/2782/26 від 21.08.2026)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 (суддя Матвіїв Р.І., повну ухвалу складено 12.08.2026), постановлену за результатами розгляду заяви Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про грошові вимоги до боржника на суму 140 844,80 грн.
у справі №914/2350/18
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод "РЕМА", м. Львів
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код 00214244)
за участю представників:
від апелянта (боржника): адвокат Камінська С.М.
від кредитора (Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України): представник Андрушко С.В.
від інших учасників: не з`явились
Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі №914/2350/18 заяву Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" задоволено повністю. Визнано грошові вимоги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" у такому розмірі:
- 21 803, 40 грн витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді зі сплати судового збору включити до першої черги задоволення вимог кредиторів;
- 68 000, 00 грн штрафу включити до четвертої черги задоволення вимог кредиторів;
- 68 000, 00 грн пені включити до шостої черги задоволення вимог кредиторів.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" звернулося до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про грошові вимоги до боржника ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" на суму 140 844,80 грн. у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк на подання відзиву до 02.10.2026, призначено розгляд справи на 07.10.2026.
11.09.2026 Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало відзив (вх.№01-04/7716/26) на апеляційну скаргу, в якому кредитор просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
В судовому засіданні 07.10.2026 представниця апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, надала суду пояснення щодо викладених у ній доводів, просила оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у визнанні заявлених кредиторських вимог.
Представник кредитора проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Інші учасники у справі про банкрутство явки в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.
Історія розгляду справи, короткий зміст оскарженої ухвали
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра».
Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «ЛЕЗ «Іскра».
Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «ЛЕЗ «Іскра» опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 03.01.2019 за №55376.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2024 за результатами попереднього засідання визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 2 692 605 312 грн. 24 коп., що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; призначено підсумкове засідання суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 затверджено план санації ПрАТ «ЛЕЗ «Іскра», в редакції, схваленій зборами кредиторів 12.09.2024; введено процедуру санації ПрАТ «ЛЕЗ «Іскра»; керуючим санацією у справі призначено арбітражного керуючого Онушканича Ярослава Васильовича.
Повідомлення про введення процедури санації ПрАТ «ЛЕЗ «Іскра» оприлюднено на офіційному вебпорталі судової влади України 18.10.2024 за № 74353.
10.07.2025 Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 140 844 грн. 80 коп., з яких : 4 844, 80 грн судового збору, 68 000, 00 грн штрафу, накладеного рішенням адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013 № 101 р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», 68 000, 00 грн - пені за прострочення сплати штрафу. Заявлені вимоги підтверджуються рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2016 у справі №914/2401/16.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.10.2025 вимоги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в розмірі 140 844, 80 грн відхилено, з огляду на те, що заявлені грошові вимоги є конкурсними та виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, водночас, кредитор пропустив встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження, який є граничним і не підлягає поновленню.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 апеляційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, оскаржувану ухвалу Господарського Львівської області від 28.10.2025 у справі №914/2350/18 - без змін.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що з огляду на перебування боржника у процедурі санації, яка введена відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, застосуванню у цьому випадку підлягають норми КУзПБ, приписи якого не передбачають механізму погашення прострочених вимог в шосту чергу ліквідаційної процедури, як це передбачалось частиною 4 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2026 касаційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено частково, ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі №914/2350/18 скасовано, справу №914/2350/18 (щодо кредиторських вимог Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України) передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виклав у постанові такі висновки:
- 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до пункту 2 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", отже, на дату звернення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою з грошовими вимогами до боржника Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність у зв`язку з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень названого Кодексу;
- пунктом 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Кодексу визначено установити, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу, тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до регулювання передбаченого Кодексом України з процедур банкрутства здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу;
- за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів);
- відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи;
- у цьому випадку до розгляду заяви Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з грошовими вимогами застосуванню підлягають положення саме Кодексу України з процедур банкрутства (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 у справі №904/4928/17);
- відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом; кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів;
- на відміну від положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції з 19.01.2013), Кодекс України з процедур банкрутства не визначає наслідком пропуску встановленого строку на заявлення конкурсних кредиторських вимог віднесення їх до шостої черги задоволення, а лише позбавляє таких кредиторів права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів;
- водночас, судами попередніх інстанцій, під час розгляду заяви Комітету, були враховані висновки Верховного Суду, зокрема у постанові від 28.07.2020 у справі №Б8/129-11, щодо застосування норм статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-XII в редакції чинній до 19.01.2013 та статті 23 Закону у редакції з 19.01.2013, які не є релевантними до цієї справи;
- приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина 4 ст. 23) мають інші наслідки щодо осіб, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, та не передбачають категоричного припинення існування грошового зобов`язання, як погашеного, що було передбачено приписами статті 14 Закону про банкрутство у редакції до 19.01.2013;
- під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для визнання грошових вимог заявника із застосуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства у відповідній редакції.
Постановляючи оскаржену ухвалу за результатами нового розгляду заяви про визнання грошових вимог до кредитора, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що грошові вимоги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ґрунтуються, зокрема, на рішенні адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013 № 101 у справі №1-02-135/2012 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", розмір грошових вимог визначено у рішенні Господарського суду Львівської області від 14.11.2016 у справі № 914/2401/16, відтак наявними є підстави для визнання вимог у заявленому розмірі та включення їх в частині 68 000, 00 грн штрафу до четвертої черги погашення вимог кредиторів, а 68 000, 00 грн пені до шостої. Окрім того, загальний розмір сплаченого кредитором судового збору 21 803, 40 грн., який підлягає визнанню у першу чергу.
Узагальнені доводи апелянта (боржника) та заперечення кредитора.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- на дату порушення провадження у справі про банкрутство порядок та умови виявлення кредиторів були регламентовані статтею 14 Закону про банкрутство у редакції до 19.01.2013, відповідно до частин 1 та 2 якої конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують; вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів;
- оскільки вимоги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, а отже є конкурсними, а заявник не реалізував своє право на їх належне заявлення у встановлений законом строк, таким чином, боржник не визнав заявлені кредиторські вимоги;
- враховуючи дату відкриття провадження про банкрутство - 03.01.2019, слід застосовувати положення Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, така ж правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин відповідної редакції Закону про банкрутство викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11 суд не може застосовувати зміни у законодавстві про банкрутство з метою захисту прав кредитора на користь останнього у випадку, якщо на час звернення до суду відповідне право вже було втрачене кредитором в силу закону; аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 29.05.2018 у справі №27/58б, 30.01.2020 у справі №01/5026/333/2011, 28.01.2020 у справі №1-7/158-09-3124, від 06.04.2021 у справі №10/47-08, від 09.11.2023 у справі №9/10;
- кредитор подав заяву про визнання грошових вимог до боржника з пропуском строку більше, ніж на шість років, а відтак конкурсні вимоги на момент подання заяви є погашеними відповідно до вимог статті 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013;
- 17.10.2024 у справі введено процедуру санації і після затвердження плану санації боржник, кредитори та керуючий санацією діють в межах затвердженого судом плану; на цей час боржник виконав перший етап погашення кредиторських вимог, тому включення нового кредитора після часткового виконання плану санації порушить баланс інтересів та змінить умови, на яких кредитори погодили санацію;
- постійне включення нових кредиторських вимог після затвердження плану санації фактично унеможливить його виконання, оскільки постійна зміна обсягів зобов`язань боржника стане причиною невиконання плану санації, а відновлення платоспроможності боржника буде неможливим, адже санація не може бути безстроковою процедурою встановлення нових боргів;
- Верховний Суд в постанові від 11.02.2026 у справі №910/8404/15-г зазначив, що: «Водночас ст. 23 Закону про банкрутство та ст. 45 КУзПБ регламентують порядок заявлення кредиторами грошових вимог до боржника та розгляд їх судом, за наслідком чого приймається ухвала про їх визнання (або відмову у визнанні) та включення до відповідної черги. 42. Подання або неподання заяви з грошовими вимогами до боржника є актом вільного волевиявлення особи, тобто є її правом, оскільки кредитор міг реалізувати або не реалізувати своє право на подання такої заяви, а порушення 30-денного строку на подання заяви про визнання грошових вимог, встановленого ст. 23 Закону про банкрутство є наслідком несвоєчасної реалізації права на звернення до суду. Відповідно за прострочення строку, кредитор несе юридичний наслідок таких дій.»;
- вимоги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, а отже є конкурсними, а заявник не реалізував своє право на їх належне заявлення у встановлений законом строк, таким чином, боржник правомірно не визнав вище заявлені кредиторські вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу кредитор заперечує проти доводів апелянта, покликаючись на правові висновки Верховного Суду від 23.06.2026 у цій справі, зазначає, що правильним є застосовувати до розгляду заяви про визнання грошових вимог саме норми Кодексу України з процедур банкрутства, а також наголошує на тому грошові вимоги ґрунтуються на невиконаному в частині стягнення штрафу та пені рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013 №101 у справі №1-02-135/2012 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу». ПрАТ «ЛЕЗ «Іскра» не сплатило штрафу та пені добровільно.
Встановлені фактичні обставини спору
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2016 у справі № 914/2401/16 задоволено позов Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Іскра» в дохід Державного бюджету України нараховані згідно з рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013 за № 101 штраф у розмірі 68 000, 00 грн та пеню у розмірі 68 000, 00 грн.
Окрім того, з Публічного акціонерного товариства «Іскра» на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стягнуто 2 040, 00 грн судового збору.
У справі №914/2401/16 було встановлено, що Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України була розглянута справа № 1-02-135/2012 та 30.05.2013 року було прийнято рішення № 101, відповідно до резолютивної частини якого було вирішено: визнати, що Публічне акціонерне товариство «Іскра» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з утримання гуртожитку та прибудинкової території по вул. Білоцерківська, 10 у м. Львові у 2012 - поточному періоді 2013 р. та, що товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій суб`єкта господарювання (розрахунок та застосування тарифів на послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території по вул. Білоцерківська, 10 у м. Львові без врахування спеціальних норм Примірного положення про гуртожитки, що затверджене постановою Ради Міністрів Української PCP від 03.06.1986 № 208), що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
За вказане порушення на відповідача накладено штраф в розмірі 68 000,00 грн.
Публічне акціонерне товариство «Іскра», не погоджуючись із рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013 за № 101 у справі № 1-02-135/2012 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування такого рішення.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 у справі №914/3026/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2015, у задоволенні позову про визнання недійсним рішення № 101 відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.09.2015 справу №914/3026/13 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Господарський суд Львівської області 07.12.2015 ухвалив рішення, яким визнав оскаржуване рішення № 101 недійсним, однак 15.03.2016 Львівським апеляційним господарським судом було прийнято постанову у справі № 914/3026/13, згідно з якою рішення Господарського суду Львівської області було скасовано та відмовлено у задоволенні позову.
Вищий господарський суд України постановою від 07.06.2016 залишив без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 914/3026/13.
У зв`язку з несплатою штрафу у встановлений строк, позивач також здійснив нарахування пені у розмірі 68 000, 00 грн.
Господарський суд Львівської області 28.11.2016 видав наказ про примусове виконання рішення про стягнення 68 000, 00 грн штрафу та 68 000, 00 грн пені.
Постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України від 21.12.2016 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.11.2016 у справі № 914/2401/16.
Виконавче провадження №53147199 зупинено у зв`язку з порушенням провадження у справі № 914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра».
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом судового розгляду є заява кредитора про визнання конкурсних грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, подана після спливу тридцятиденного строку, встановленого у ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як було встановлено, провадження у справі про банкрутство ПрАТ «ЛЕЗ «Іскра» відкрито 03.01.2019 і цього ж дня було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України.
Відповідно до ч. 1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Отже, тридцятиденний строк для подання заяв конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника сплив 04.02.2019.
Водночас, у ч.4 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній станом на 03.01.2019, було встановлено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Тобто, до розгляду заяв конкурсних кредиторів, які пропустили строк на подання заяв про визнання грошових вимог, встановлений у ч.1 ст.23 Закону про банкрутство застосувались наслідки, передбачені у ч.4 ст.23 Закону про банкрутство, а саме віднесення заявлених вимог до шостої черги погашення вимог кредиторів.
Разом з цим, норма частини четвертої статті 23 Закону про банкрутство діяла до 21.10.2019, а саме до втрати чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в цілому у зв`язку з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
З матеріалів справи встановлено, що Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог до ПрАТ «ЛЕЗ «Іскра», які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство впродовж тридцятиденного строку, встановленого у ч.1 ст.23 Закону про банкрутство, а також під час періоду з 05.02.2019 до 21.10.2019 - впродовж дії норми ч.4 ст.23 цього Закону, яка встановлювала правила розгляду заяв конкурсних кредиторів, поданих з пропуском строку, натомість відповідну заяву подано 10.07.2025 - станом на час дії норм ст.45 КУзПБ, якими передбачено правила розгляду заяв конкурсних кредиторів, заявлених після встановленого для подання таких заяв строку.
Так, 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до п.4 Перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Станом на 21.10.2019 справа про банкрутство ПрАТ «ЛЕЗ «Іскра» перебувала на стадії процедури розпорядження майном, отже, подальший розгляд цієї справи здійснюється відповідно до норм Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.3 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відтак, слід відхилити доводи апелянта про те, що до розгляду заяви кредитора слід застосувати норми ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У постанові від 23.06.20206 у цій справі Верховний Суд вказав, що у цьому випадку до розгляду заяви Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з грошовими вимогами застосуванню підлягають положення саме Кодексу України з процедур банкрутства.
За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:
грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;
кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).
Відповідно до ч.4 ст.45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Відповідно до ч.6 ст.45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Таким чином, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, незалежно від дати подання такої заяви, суд, в силу наведених вище норм, має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково), а наслідком пропуску строку для подання заяви конкурсного кредитора є відсутність права вирішального голосу на зборах кредиторів.
Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі №911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).
Заявник самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Слід зазначити, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, які є актуальними).
У цій справі грошові вимоги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ґрунтуються, зокрема, на рішенні адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013 № 101 у справі №1-02-135/2012 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
З огляду на невиконання рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013 № 101, Західне міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України стягувало суму штрафи та пені у судовому порядку.
Зокрема, розмір грошових вимог Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра визначено у рішенні Господарського суду Львівської області від 14.11.2016 у справі № 914/2401/16 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Іскра» в дохід Державного бюджету України нараховані згідно з рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013 року № 101 штраф у розмірі 68 000, 00 грн та пеню у розмірі 68 000, 00 грн.
Відтак обставини щодо наявності в боржника грошового зобов`язання перед кредитором у заявленому розмірі встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 14.11.2016 у справі № 914/2401/16, яке набрало законної сили, на виконання якого видано наказ, та виконання якого є обов`язковим для боржника, що був відповідачем у цьому позовному провадженні.
Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Доводів щодо правильності визначення черговості визнаних в оскарженій ухвалі грошових вимог кредиторів апеляційна скарга не містить.
Окрім того, доводи про неможливість заявлення вимог кредиторів під час виконання плану санації слід відхилити, з огляду на те, що Кодекс України з процедур банкрутства передбачає можливість внесення змін до плану санації.
Так, у постанові від 26.05.2026 у справі № 918/174/25, в якій вирішувалося питання про подальше врахування грошових вимог кредитора, визнаних після затвердження плану реструктуризації боргів, Верховний Суд зазначив, що внесення змін до вже затвердженого плану реструктуризації не заборонене. Водночас розгляд та узгодження відповідних змін має здійснюватися в порядку, передбаченому для розгляду проєкту плану реструктуризації боргів, тобто з винесенням питання про внесення змін до плану реструктуризації боргів на розгляд зборів кредиторів та узгодження безпосередньо з боржником (пункт 9.39 постанови).
Колегія суддів зауважує, що наведені висновки викладено у справі про неплатоспроможність фізичної особи, однак процедура реструкутризації боргів передбачає виконання боржником плану, який визначає порядок і спосіб погашення його заборгованості перед визнаними судом кредиторами, що є спільним з процедурою санації у справі про банкрутство юридичної особи.
Правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №910/8404/15-г, які просить врахувати апелянт, не є релевантними щодо спірних правовідносин, адже у справі №910/8404/15-г йшлося про зміну черговості у затвердженому реєстрі вимог кредиторів, зокрема, заявник звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог у період дії положень Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 та майже за три роки до набуття чинності КУзПБ (21.10.2019), його вимоги було включено до шостої черги вимог кредиторів, однак після набрання чинності Кодексом, заявник звернувся до суду із заявою про визнання його вимог конкурсними та віднесення визнаних вимог до інших черг. Тому Верховний Суд врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2020 у справі №Б8/129-11, про те, що суд не може застосовувати зміни у законодавстві про банкрутство з метою захисту прав кредитора та на користь останнього у випадку, якщо на час звернення до суду відповідне право вже було втрачене кредитором в силу закону.
Натомість у спірному випадку, заявник звернувся до суду після набрання Кодексом України з процедур банкрутства чинності.
Враховуючи наведене, апелянт не спростував висновків суду, викладених в оскарженій ухвалі, та не довів порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали, відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.
В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" від 20.08.2026 (вх. №01-05/2782/26 від 21.08.2026) - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.08.2026 у справі №914/2350/18 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 15.10.2026.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.