ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2350/18 (914/3089/20)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
розглянув у поряду письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра"
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.06.2026
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026
у справі № 914/2350/18 (914/3089/20)
за позовом Львівської міської ради
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Первинна профспілкова організація ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" Профспілки електротехнічної промисловості України, ОСОБА_9 ,
про зобов`язання передати будівлю гуртожитку по вул. Білоцерківській, буд. 10 у м. Львові у комунальну власність територіальної громади м. Львова, скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, реєстраційний номер - 26685035, реєстраційний номер - 26685203
у межах справи № 914/2350/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА"
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра"
про зобов`язання вчинити дії.
ВСТАНОВИВ:
ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" звернулось до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії головного державного виконавця Сихівського ВДВС у м. Львові у справі № 914/2350/18(914/3089/20).
Скарга обґрунтована тим, що боржником у справі про банкрутство вчинено усі дії щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2350/18 (914/3089/20), які передбачені законодавством, ще до відкриття виконавчого провадження, тому постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2025 у справі № 914/2350/18(914/3089/20) підлягає скасуванню, а всі інші постанови винесені головним державним виконавцем також є неправомірними, оскільки вони є похідними та прийняті в незаконно відкритому виконавчому провадженні.
Державний виконавець вважає скаргу ПрАТ "Львівський електроламповий завод Іскра" необґрунтованою, доводи щодо неправомірних дій головного державного виконавця з безпідставного відкриття виконавчого провадження АСВП НОМЕР_1 від 10.03.2026 не відповідають фактичним обставинам справи, вказуючи, що письмових повідомлень та підтверджуючих документів про виконання рішення суду у Сихівський відділ державної виконавчої служби у м.Львові не надходило.
Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2026, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026, відмовлено у задоволені скарги ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" на дії головного державного виконавця Сихівського ВДВС у м. Львові у справі №914/2350/18 (914/3089/20).
Судові рішення мотивовані тим, що державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України, Законами України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та "Про виконавче провадження".
Суди виходили з того, що жодної з підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, наведений в частині 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не існувало, державний виконавець правомірно прийняв наказ суду від 14.11.2025 та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.
Суди зазначили, що належним і кінцевим підтвердженням виконання наказу суду про передачу нерухомого майна є підписання між боржником та стягувачем двостороннього акта приймання-передачі гуртожитку, який станом на час розгляду скарги на дії державного виконавця між сторонами підписаний не був, а відтак юридичний факт передачі майна у комунальну власність не відбувся.
У зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів виконання в повному обсязі рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження суди виснували про відсутність передбачених законом підстав для закриття (закінчення) виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1.
Суди також визнали, що оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження є законною, винесення постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та виконавчого збору є прямим та нерозривним процесуальним наслідком відкриття виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.06.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 скасувати, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме неврахування судами висновку, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги його аргументи та проігнорували письмові та усні пояснення, де перераховуються очевидні докази виконання рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження, тому виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв`язку з фактичним виконанням до відкриття провадження), що виключає стягнення з нього виконавчого збору.
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно зазначили, що єдиним підтвердженням виконання наказу є підписаний акт приймання-передачі, наголошує, що ані рішення суду, ані Закон України "Про виконавче провадження" (стаття 63) не встановлюють конкретного вичерпного переліку "певних дій".
Крім того посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у якому випадку вважати фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду (ознаки, критерії тощо) за яким боржник зобов`язаний передати нерухомість в контексті статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 296 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскарженого судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволені скарги на дії головного державного виконавця.
Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм матеріального та процесуального права, зазначає таке.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 7 частини третьої статті 2 ГПК України).
За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).
Судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 339 ГПК України).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339-1 ГПК України).
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону "Про виконавче провадження").
Судами встановлено, що 06.03.2026 у відділ надійшла заява позивача про відкриття виконавчого провадження та наказ Господарського суду Львівської області у справі №914/2350/18(914/3089/20) від 14.11.2025, що набрав законної сили 29.05.2025, яким передбачено наступне:
"Зобов`язати Приватне акціонерне товариство Львівський електроламповий завод Іскра (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244) передати у комунальну власність територіальної громади м.Львова будівлю під літ. "А-9" (9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць) загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Білоцерківська, будинок 10 на повній компенсаційній основі у розмірі 1766,02 грн вартості будівлі на дату внесення такого гуртожитку до статутного фонду ВАТ "Іскра", створеного в процесі приватизації Державного підприємства "Львівський електроламповий завод ВО "Іскра", розпочатої на підставі наказу Фонду державного майна України № 59-АТ від 31.12.1993.
Стягувач: Львівська міська рада пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008 ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04055896
Боржник: Приватне акціонерне товариство "Львівський електроламповий завод "Іскра" вул. Вулецька, буд. 14, м. Львів, 79066 ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244
Постанова набрала законної сили 29 травня 2025 року. Наказ дійсний для пред`явлення до виконання протягом трьох років."
Керуючись статтями 18, 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження" головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі ДВС) 10.03.2026 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 (далі - постанова) з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2025 у справі № 914/2350/18 (914/3089/20) - про зобов`язання Товариства передати у комунальну власність територіальної громади м. Львова будівлю гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10 на повній компенсаційній основі у розмірі 1766,02 грн.
10.03.2026 згідно пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 569,00 грн.
10.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.
11.03.2026 на адресу відділу ДВС надійшла заява №112/77юр. ПрАТ "Львівський електроламповий завод Іскра" про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1, оскільки останнім вчинено всі дії щодо виконання рішення суду, які передбачені законодавством, ще до відкриття виконавчого провадження.
18.03.2026 товариство звернулося в ВДВС із заявою №112/78юр. про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 10.03.2026, як такого, що фактично виконане боржником в повному обсязі, ще до відкриття виконавчого провадження.
Як стверджує скаржник, боржником вчинено усі дії щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/2350/18 (914/3089/20), які передбачені законодавством, ще до відкриття виконавчого провадження, а саме: Товариством було отримано звернення від Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №34-вих-140942 від 01.10.2025 про утворення комісії з приймання-передачі гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10 у власність Львівської міської територіальної громади та надання прізвища, ім`я, по-батькові та посади уповноважених осіб на здійснення передачі-приймання даного гуртожитку для включення їх в комісію (відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" орган (уповноважений суб`єкт управління), який створює комісію з питань передачі об`єктів, у триденний термін з дня прийняття рішення про передачу об`єктів повідомляє відповідні підприємства, установи і організації про визначення кандидатур до складу комісії).
Відповідно до наказу №1/183/01-07 від 06.10.2025 товариством делеговано своїх представників на здійснення приймання-передачі гуртожитку на вул.Білоцерківській,10 Львівській міській територіальній громаді (в силу закону відповідні підприємства, установи і організації зобов`язані делегувати до складу комісії своїх представників).
Крім того, боржником передано технічну документацію та документи, що встановлюють право власності на гуртожиток на вул.Білоцерківській,10. Станом на 01.11.2025 представником товариства і представниками Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради проведена інвентаризація будівлі гуртожитку. На підставі проведеною інвентаризації комісія зобов`язана скласти акт про інвентаризацію. На даний час акт інвентаризації з боку стягувача не складений.
Отже, як стверджує заявник, станом на листопад 2025 року товариством виконане вищезазначене рішення суду.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина четверта статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав, за якими виконавець може повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, а саме:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди;
13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.
Встановивши, що жодна з вищенаведених законодавчих підстав у даному випадку була відсутня, суди констатували відсутність передбачених законом підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Відтак державний виконавець, керуючись статтею 4, а також статтями 18, 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження" правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1.
Щодо доводів скаржника про виконання наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2025 у даній справі колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Розділом VIII "Виконання рішень немайнового характеру" Закону України "Про виконавче провадження" передбачено способи виконання рішень немайнового характеру.
Так, статтею 63 вказаного Закону визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За такими рішеннями виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Розглядаючи скаргу ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" суди встановили, що ухвалою Львівської міської ради від 12.06.2025 №6356 "Про прийняття у власність Львівської міської територіальної громади від ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10 передбачено наступне: "Враховуючи постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 914/2350/18, керуючись ст. ст. 7, 19 Конституції України, ст. ст. 319, 327 Цивільного кодексу України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", ст. ст. 2, 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 №891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій", враховуючи ухвали міської ради від 21.04.2011 № 379 "Про захист прав мешканців гуртожитків міста Львова", від 23.12.2021 № 1819 "Про затвердження Програми забезпечення, реалізації та створення умов для здійснення права безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках на 2025-2027 роки", міська рада ухвалила:
1. Прийняти у власність Львівської міської територіальної громади від приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" гуртожиток на вул. Білоцерківській,10.
2. Виплатити приватному акціонерному товариству "Львівський електроламповий завод "Іскра" компенсацію за передачу гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10, визначену постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі №914/2350/18, у власність Львівської міської територіальної громади у сумі 1766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн 02 коп.
3. Сихівській районній адміністрації здійснити у встановленому порядку приймання-передачу будівлі гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10 .
Відповідальний: голова Сихівської районної адміністрації.
4. Департаменту житлового господарства та інфраструктури затвердити акт приймання-передачі будівлі гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10.
Відповідальний: директор департаменту житлового господарства та інфраструктури.
5. Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства і постійну комісію міської інфраструктури, інженерного та житлового господарства."
З огляду на вказане, суди правомірно виснували, що у даному випадку примусовому виконанню підлягає рішення немайнового характеру, виконання якого зумовлює вчинення дій як боржником, так і стягувачем, з огляду на предмет спору - передачу будівлі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Львова. При цьому завершення виконання рішення суду пов`язується з підписанням сторонами виконавчого провадження акта приймання-передачі зазначеного нерухомого майна.
Як встановили суди, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент розгляду скарги на дії державного виконавця акт приймання-передачі між боржником та стягувачем не підписано.
При цьому, сам боржник зазначає, що Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради надано товариству листа від 13.03.2026 №34-вих-35027, в якому стягувач зазначає, що на даний час не може прийняти гуртожиток.
Відтак, за відсутності в матеріалах справи станом на момент розгляду скарги на дії державного виконавця належних та допустимих доказів виконання в повному обсязі рішення суду, зокрема підписаного між боржником та стягувачем акта приймання-передачі будівлі гуртожитку, у державного виконавця не було передбачених законом підстав для закінчення виконавчого провадження АСВП НОМЕР_1.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що державний виконавець діяв у межах наданих йому Законом України "Про виконавче провадження" повноважень, а доводи скаржника щодо неправомірності його дій при примусовому виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2025 у справі № 914/2350/18 (914/3089/20) є безпідставними.
Вказаним спростовується доводи скаржника про порушення державним виконавцем вимог частини дев`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2026 винесено державним виконавцем з дотриманням вимог законодавства, відсутні й підстави для визнання протиправними постанов про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, адже їх винесення є похідними від правомірного відкриття виконавчого провадження та здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Доводи скаржника, наведені у спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій та в обґрунтування, підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд виходить з того, що звертаючись з касаційною скаргою на цій підставі скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
Суд наголошує, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень за наведеними у касаційній скарзі доводами і які визначені, які підстава касаційного оскарження, а висновки судів попередніх інстанцій повністю відповідають наведеним вище висновкам Верховного Суду.
Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені в статті 300 ГПК України. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються декларативними, необґрунтованими та відхиляються.
З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.
Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» тау справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи, що зазначені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, касаційна скарга ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги, покладаються скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.06.2026 №914/2350/18(914/3089/20) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Картере В.І.