ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року Справа № 906/1576/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Кульчій І.М.
секретар судового засідання Кульчин Д.А.
за участю представників сторін:
позивача: Жаворонков П.Є.,
відповідача: не з`явився
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2026 (повне рішення складено 31.07.2026) у справі №906/1576/25 (суддя Кудряшова Ю.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича
до Фізичної особи-підприємця Собко Тетяни Михайлівни
про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 45000 грн (з урахуванням заяви вх.№01-44/1827/26 від 06.05.2026 про зменшення позовних вимог в частині нарахування збитків (упущеної вигоди) у розмірі 33000 грн)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.07.2026 у справі №906/1576/25 відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича до Фізичної особи-підприємця Собко Тетяни Михайлівни про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 45000,00 грн (з урахуванням заяви вх.№01-44/1827/26 від 06.05.2026 про зменшення позовних вимог в частині нарахування збитків (упущеної вигоди) у розмірі 33000 грн).
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними і допустимими доказами не довів використання відповідачем спірного позначення саме на товарах і послугах; не довів, що спірне зображення, а також вивіска на магазині є у повному розумінні тим самим же позначенням товарів та послуг, до яких застосовується поняття схожості до ступеня змішування в даних правовідносинах, і яке може ввести споживачів в оману.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що саме по собі написання слова «оптовичок», яке зазначене на вивісці магазину, зображеному на фото, яке надав позивач, не співпадає із зображенням слова «ОПТОВИЧОК» як торговою маркою позивача, як за форматом так і за графічним оформленням. Використання на вивісці магазину, який спеціалізується на торгівлі товарами загального вжитку, назви «ПРОДУКТИ «оптовичок», не може розцінюватися як порушення прав позивача, враховуючи також географічну віддаленість між здійсненням підприємницької діяльності позивача (м.Кременчук, Полтавська область) та здійсненням підприємницької діяльності відповідача (Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів).
Також господарський суд першої інстанції встановив, що ФОП Кривич К.В. не надав належних доказів щодо того, що відповідач ФОП Собко Т.М. надає послуги за класом 35, зазначеним у Свідоцтві на торговельну марку №333013 від 17.05.2023 і отримує за це плату.
Враховуючи відсутність порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині зобов`язання припинити порушення майнових прав на торгову марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не підлягає задоволенню. Також суд першої інстанції відхилив доводи відповідача в частині заподіяння збитків та їх розміру. При цьому, суд зауважив, що для відповідача не є обов`язковими договірні умови ліцензійних договорів з іншими суб`єктами господарювання.
Із урахуванням наведеного судом першої інстанції не встановлено ні протиправної поведінки відповідача, ні заподіяння ним збитків унаслідок відповідних дій чи бездіяльності. Відтак, позивачем не доведено наявності сукупності елементів складу цивільного правопорушення, необхідної для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема, упущеної вигоди.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної позовної вимоги про зобов`язання припинити порушення майнових прав на торгову марку «ОПТОВИЧОК», підстави для стягнення 33000 грн збитків (упущеної вигоди), як похідної вимоги, також відсутні.
Не погоджуючись із рішенням позивач Фізична особа-підприємець Кривич Костянтин Володимирович у встановлений процесуальний строк подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2026 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі, а також витрати зі сплати судового збору та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку скаржника, суд безпідставно визнав вивіску лише навігаційним елементом, що суперечить ч.4 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», за якою користуванням ТМ є, зокрема, нанесення її на вивіску, пов`язану з товаром, та застосування під час пропонування і надання послуг. Вивіска застосована в комерційному обігу для індивідуалізації торговельної точки, де здійснюється роздрібний продаж, а не як нейтральний навігаційний напис. Саме така функція вивіски з фантазійним позначенням «ОПТОВИЧОК» у складі назви торговельної точки підтверджує її використання як засобу індивідуалізації в господарській діяльності, а не суто навігаційного елемента.
Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що відповідач не надає послуг класу 35. Роздрібна торгівля продуктами в магазині за адресою: м.Коростишів, вул.Героїв Небесної Сотні, 64, підтверджена чеком, платіжними документами та відомостями про КВЕД 47.11; вона відповідає наведеному в свідоцтві змісту послуги. Порушення полягає у використанні позначення для індивідуалізації магазину, де товари зібрані в одному місці та пропонуються покупцеві для огляду, вибору й придбання. Тому вимога суду довести, що відповідач «отримує плату» за послугу класу 35, є додатковою умовою, якої закон не містить.
Крім того, суд надав визначальне значення відмінностям кольору, шрифту та композиції, не оцінивши домінуючий словесний елемент «ОПТОВИЧОК». Слово «ПРОДУКТИ» є описовим, тоді як «ОПТОВИЧОК» має розрізняльну здатність, тотожне словесному елементу ТМ за свідоцтвами №129905 і №333013 та сприймається споживачем як ідентифікатор торговельного об`єкта. Суд першої інстанції, установивши дослівний збіг розрізняльного слова «ОПТОВИЧОК», не дослідив його сприйняття у складі вивіски та необґрунтовано ототожнив відмінності оформлення з відсутністю змішування. Візуальні відмінності у шрифті чи кольорі за таких обставин не усувають імовірності змішування, а лише є одним з елементів комплексної оцінки.
Наявні у справі фотоматеріали вивіски, фіскальні та платіжні документи, відомості ЄДР про діяльність відповідача, відповідь АТ КБ «ПриватБанк» про мерчант «MagazinOPTOVIChOK» і претензія утворюють сукупність доказів фактичного використання позначення. Відсутність слова «ОПТОВИЧОК» у частині чеків з бази СОД РРО не спростовує ні фотофіксацію вивіски, ні відомості банку. Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів використання позначення, суперечить не лише змісту окремих доказів, а й їх сукупності.
Апелянт також вважає безпідставною відмов у стягненні, оскільки поданий розрахунок ґрунтується на ліцензійних договорах: 3000 грн за неповний IV квартал 2024 року, по 9000 грн за I-III квартали 2025 року та 3000 грн за неповний IV квартал 2025 року. Щодо упущеної вигоди апелянт зазначає, що її розмір визначено не абстрактно, а виходячи зі звичайної ціни законного використання ТМ - винагороди, яку апелянт реально отримує від інших користувачів за ліцензійними договорами. Висновок про відсутність усіх елементів відповідальності зроблений передчасно, а суд не встановив належним чином первинний факт порушення.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Філіпова Т.Л., суддя Кульчій І.М.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі №906/1575/25. Розгляд скарги призначено на 28.09.2026 року.
Ухвалами від 20.08.2026 та 15.09.2026 задоволено заяви сторін про участь їх представників у судовому засіданні в режимі відеоконференції
28.08.2026 від ФОП Собко Т.М. надійшов відзив, у якому він просить суд відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обґрунтовуючи відзив ФОП Собко Т.М. вказує, що доводи апелянта про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неналежну оцінку доказів не відповідають змісту оскаржуваного рішення. Судом досліджено обсяг прав позивача на торговельну марку «ОПТОВИЧОК» за свідоцтвами №129905 та №333013, зміст правової охорони за 35 класом МКТП, охоронюване зображення та поєднання кольорів.
Торговельна марка за своєю правовою природою є не просто словом або сукупністю літер, а засобом індивідуалізації певних товарів чи послуг, правова охорона якого існує у визначених законом межах. Наявність у особи свідоцтва на торговельну марку не означає набуття нею необмеженого виключного права на певне слово як таке, відірване від зображення торговельної марки, способу його використання, відповідних товарів чи послуг та інших обставин конкретного використання.
Апелянт же фактично пропонує спочатку виокремити зі спірного позначення слово «ОПТОВИЧОК», надати йому самостійного домінуючого значення, а після цього зробити висновок про порушення виключних прав лише через його словесний збіг із торговельною маркою позивача. Такий підхід передчасно підміняє комплексну оцінку спірних позначень констатацією збігу одного їх елемента. При цьому правова охорона торговельної марки не надає апелянту необмеженої монополії на використання слова «ОПТОВИЧОК».
Крім того, КВЕД-2010 код 47.11 визначає вид економічної діяльності - «роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», але не визначає обсяг правової охорони торговельної марки. Натомість клас 35 МКТП належить до категорії «послуги», а суди не можуть ототожнювати звичайну діяльність продавця з наданням послуг цього класу лише через сам факт демонстрації чи реалізації товарів. Тому твердження апелянта про те, що продаж товарів у магазині фактично тотожний наданню послуг 35 класу МКТП, не відповідає наведеному нормативному регулюванню та правовій позиції Верховного Суду.
У спірних правовідносинах фактично використовується не ізольоване слово «ОПТОВИЧОК», а позначення «ПРОДУКТИ «ОПТОВИЧОК»», виконане в іншій кольоровій гамі, іншим шрифтом, з іншою композицією та загальним графічним оформленням. Позивач не надав експертного висновку, яким було б установлено, що саме словесний елемент «ОПТОВИЧОК» є домінуючим у спірному позначенні та що позначення «ПРОДУКТИ «ОПТОВИЧОК» є схожим із торговельною маркою позивача настільки, що їх можна сплутати.
Відповідач також вважає безпідставною вимогу позивача щодо стягнення 33000 грн упущеної вигоди, як похідної за відсутності підстав задоволення первісної вимоги та не доведеного порушення права на торговельну марку.
При цьому, позивач повинен довести реальну, а не абстрактну можливість отримання доходу, а також те, що саме неправомірні дії відповідача були єдиною і достатньою причиною його неодержання. Особа, яка заявляє упущену вигоду, повинна довести також факти вжиття нею заходів щодо одержання відповідних доходів.
03.09.2026 від ФОП Кривич К.В. надійшла відповідь на відзив, у якому він додатково підтримує свою апеляційну скаргу та заперечує проти доводів, викладених у відзиві.
Позивач додатково звертає увагу суду, що формальна згадка доказів у рішенні без їх комплексної оцінки не свідчить про повне з`ясування обставин. Також наголошує, що необхідність експертного висновку як обов`язкової умови не відповідає закону, а у випадках очевидної тотожності/схожості домінуючого словесного елемента суд уповноважений оцінити схожість самостійно. При цьому, безпідставними є посилання відповідача на відсутність окремої плати за послугу 35 класу, оскільки таке не спростовує порушення прав позивача.
07.09.2026 від ФОП Собко Т.М. надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у яких відповідач зауважує, що апелянт фактично об`єднує різні за своїм предметом докази - фото вивіски, чек, банківський мерчант та КВЕД і пропонує з самого факту їх існування зробити висновок про порушення прав на торговельну марку.
Позивач мав можливість подати висновок експерта, складений на його замовлення, або заявити клопотання про проведення відповідної експертизи під час розгляду справи судом першої інстанції, однак таким процесуальним правом не скористався.
Банківське найменування MagazinOPTOVIChOK є технічним найменуванням мерчанта, виконаним латинськими літерами і підтверджує існування відповідного мерчанта та дату його встановлення, але не доводять використання саме торгової марки « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Договори, на які посилається апелянт підтверджують лише умови його правовідносин з конкретними ліцензіатами, але не доводять, що ФОП Собко Т.М., яка здійснює роздрібну торгівлю продуктами харчування, повинна була б укласти аналогічний договір саме на тих самих умовах та сплатити 33000 грн.
Протокольною ухвалою від 288.09.2026 оголошено у судовому засіданні оголошено перерву до 12.10.2026.
У судових засіданнях апеляційної інстанції 28.09.2026 та 12.10.2026 представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд її задоволити. Представник відповідача у судовому засіданні 28.09.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції. Крім того, у день судового засідання 12.10.2026 від представника ФОП Собко Т.М. надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як стверджено матеріалами справи, відповідно до дублікату свідоцтва № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг за Піскуном Станіславом Олександровичем у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 11.10.2010 зареєстровано знак на товари і послуги класу 35, «ОПТОВИЧОК», згідно з наведеними у свідоцтві характеристиками. Відомості про видачу свідоцтва опубліковані 11.10.2010, бюлетень №19, очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва 25.08.2019 (т.1, а.с.18).
Рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 02.12.2015 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг внесено відомості про передачу прав Піскуном Станіславом Олександровичем права власності на знак для послуг класу 35, свідоцтво України №129905 - Кривичу Костянтину Володимировичу. Реєстраційний номер №19020 від 25.12.2015 (т.1, а.с.19).
Згідно з випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг за номером свідоцтва № НОМЕР_1 від 11.10.2010, 29.05.2019 продовжено дію свідоцтва до 25.08.2029. Дата публікації: 25.06.2019, бюлетень №12 (т.1, а.с.20).
У Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки за Кривичем Костянтином Володимировичем 17.05.2023 зареєстровано свідоцтво на торговельну марку №333013 - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », класу 35, поєднання кольорів, які охороняються: червоний, чорний. Дата подання заявки: 02.06.2021. Відомості про видачу свідоцтва опубліковані: 17.05.2023, бюлетень №20, очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва: 02.06.2031 (т.1, а.с.23-24).
Перелік товарів і/або послуг (кл.35): адміністративна допомога щодо запитів про подання комерційних пропозицій; адміністративна допомога щодо запрошень до участі у тендерних процедурах; адміністративне обробляння замовлень на купівлю; адміністрування програм лояльності для клієнтів; аналізування собівартості; вивчання ринку; визначання громадської думки; демонстрування і рекламування товарів; допомога в керуванні підприємницькою діяльністю; допомога у комерційному або промисловому керуванні; дорадчі послуги для керування підприємницькою діяльністю; економічне прогнозування; забезпечування інформацією в сфері підприємницької діяльності за допомогою вебсайтів; забезпечування інформацією у сфері підприємницької діяльності; забезпечування комерційною інформацією та порадами для споживачів у виборі товарів і послуг; комерційне керування ліцензуванням товарів і послуг для інших; консультування з керування персоналом; консультування з керування підприємницькою діяльністю; консультування з комунікаційних стратегій щодо рекламування; консультування з організовування підприємницької діяльності; консультування з підбирання персоналу; маркетинг; надавання онлайнових торговельних майданчиків для покупців та продавців товарів і послуг; організовування виставок на комерційні або рекламні потреби; організовування презентацій і дегустацій на комерційні або рекламні потреби; організовування ярмарків; орендування рекламного місця; оформляння вітрин; поради щодо організовування і керування підприємницькою діяльністю; послуги з порівнювання цін; послуги закупівельні для інших (закуповування товарів та послуг для інших підприємств); послуги зі створювання та керування списками подарунків; послуги з імпорту-експорту; послуги щодо комерційного інформування; послуги щодо комерційного посередництва; послуги щодо роздрібного продажу хлібобулочних виробів; пошук спонсорів; пошукова оптимізація для сприяння продажам; представлення товарів на засобах інформування з метою роздрібного продажу; прокат торговельних автоматів; прокат торговельних стендів; рекламування зовнішнє; рекламування через комп`ютерну мережу в режимі онлайн; розповсюджування зразків; розповсюджування рекламних матеріалів; розміщування в одному місці, на користь іншим особам, різноманітних товарів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 класів (крім їх транспортування), для забезпечування покупцям зручного огляду, вибору та придбання цих товарів у закладах оптової та роздрібної торгівлі; розміщування в мережі Інтернет на вебсторінках і на вебсайтах інформації щодо різноманітних товарів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 класів, що дозволяє покупцям зручно оглядати, замовляти та купувати ці товари з вебсторінок і вебсайтів в інтернеті, а також отримувати необхідну інформацію про ці товари; сприяння продажам для інших.
Позивач, звертаючись до суду вказує, що 22.10.2025 дізнався, що ФОП Собко Т.М. у господарській діяльності незаконно використовує знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на фасаді магазину за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул.Героїв Небесної Сотні, 64 без отримання згоди власника об`єкта інтелектуальної власності на його використання.
Представник ФОП Кривича К.В. - адвокат Жаворонков П.Є. скерував ФОП Собко Т.М. претензію від 27.10.2025 про неправомірне використання торговельної марки, в якій вимагав у семиденний строк з моменту одержання цієї претензії здійснити демонтаж вивісок, табличок, написів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та повідомити позивача про факт демонтажу (т.1, а.с.36-37).
Вищевказана претензія надіслана 27.10.2025 на адресу: АДРЕСА_1 на підтвердження чого позивачем надано поштову накладну, фіскальний чек та опис вкладення у лист (т.1, а.с.39).
Доказів виконання вимог претензії матеріали справи не містять.
Вважаючи своє право порушеним, ФОП Кривич К.В. звернувся до суду із позовом до ФОП Собко Т.М. про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 45000 грн (з урахуванням заяви вх.№ 01-44/1827/26 від 06.05.2026 про зменшення позовних вимог в частині нарахування збитків (упущеної вигоди) у розмірі 33000 грн)
Як зазначалось вище, Господарський суд Житомирської області рішенням від 22.07.2026 у справі №906/1576/25 відмовив у задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. (ст.15 Цивільного кодексу України, надалі в тексті - ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Колегія суддів враховує, що у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 року у справі №910/6642/18 судом касаційної інстанції викладено висновок про стадійність захисту права, зокрема, вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів ст.4 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті - ГПК України), ст.ст. 15, 16 ЦК України), можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
У відповідності до частин 1-3 статті 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
За змістом частини 1 статті 420 ЦК України, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.
Згідно статті 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 493 ЦК України, суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.
Приписи статті 494 ЦК України визначають, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Згідно з ч. 1, 2 статті 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
За змістом статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; зареєстрована торговельна марка - торговельна марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України.
Відповідно до частин 2-4 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», об`єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається.
Набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що торговельна марка має виконувати розрізняльну функцію, виділяти товар серед маси аналогічних товарів, яким притаманні такі самі споживчі якості, оскільки її призначення полягає в індивідуалізації товару на ринку та відмежуванні його від схожих товарів інших виробників.
Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням торговельної марки визнається нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).
Частиною 5 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:
- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;
- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;
- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;
- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.
Отже, для вирішення питання щодо наявності порушення прав на торговельну марку насамперед необхідно встановити обсяг правової охорони, наданої відповідним свідоцтвом.
Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Позивач набув право власності на торговельну марку згідно із Свідоцтвом на торговельну марку №333013 від 17.06.2023 (очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва - 02.06.2031), де зазначено таке зображення: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », поєднання кольорів: червоний, чорний; власник свідоцтва - Кривич Костянтин Володимирович, АДРЕСА_2 ; клас 35.
Відповідно до зазначеного свідоцтва правова охорона надана щодо таких послуг 35 класу МКТП: адміністративна допомога щодо запитів про подання комерційних пропозицій; адміністративна допомога щодо запрошень до участі у тендерних процедурах; адміністративне обробляння замовлень на купівлю; адміністрування програм лояльності для клієнтів; аналізування собівартості; вивчання ринку; визначання громадської думки; демонстрування і рекламування товарів; допомога в керуванні підприємницькою діяльністю; допомога у комерційному або промисловому керуванні; дорадчі послуги для керування підприємницькою діяльністю; економічне прогнозування; забезпечування інформацією в сфері підприємницької діяльності за допомогою вебсайтів; забезпечування інформацією у сфері підприємницької діяльності; забезпечування комерційною інформацією та порадами для споживачів у виборі товарів і послуг; комерційне керування ліцензуванням товарів і послуг для інших; консультування з керування персоналом; консультування з керування підприємницькою діяльністю; консультування з комунікаційних стратегій щодо рекламування; консультування з організовування підприємницької діяльності; консультування з підбирання персоналу; маркетинг; надавання онлайнових торговельних майданчиків для покупців та продавців товарів і послуг; організовування виставок на комерційні або рекламні потреби; організовування презентацій і дегустацій на комерційні або рекламні потреби; організовування ярмарків; орендування рекламного місця; оформляння вітрин; поради щодо організовування і керування підприємницькою діяльністю; послуги з порівнювання цін; послуги закупівельні для інших (закуповування товарів та послуг для інших підприємств); послуги зі створювання та керування списками подарунків; послуги з імпорту-експорту; послуги щодо комерційного інформування; послуги щодо комерційного посередництва; послуги щодо роздрібного продажу хлібобулочних виробів; пошук спонсорів; пошукова оптимізація для сприяння продажам; представляння товарів на засобах інформування з метою роздрібного продажу; прокат торговельних автоматів; прокат торговельних стендів; рекламування зовнішнє; рекламування через комп`ютерну мережу в режимі онлайн; розповсюджування зразків; розповсюджування рекламних матеріалів; розміщування в одному місці, на користь іншим особам, різноманітних товарів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 класів (крім їх транспортування), для забезпечування покупцям зручного огляду, вибору та придбання цих товарів у закладах оптової та роздрібної торгівлі; розміщування в мережі Інтернет на вебсторінках і на вебсайтах інформації щодо різноманітних товарів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 класів, що дозволяє покупцям зручно оглядати, замовляти та купувати ці товари з вебсторінок і вебсайтів в інтернеті, а також отримувати необхідну інформацію про ці товари; сприяння продажам для інших.
Таким чином, правова охорона торговельної марки «ОПТОВИЧОК» охоплює, зокрема, послуги з розміщення різноманітних товарів для забезпечення покупцям можливості їх огляду, вибору та придбання у закладах оптової та роздрібної торгівлі.
Відтак у вирішенні питання щодо порушення прав на торговельну марку необхідно враховувати перелік товарів і послуг, щодо яких зареєстровано відповідне позначення, та встановити фактичні обставини його використання відповідачем, зокрема, щодо товарів і послуг, стосовно яких воно використовується. При цьому визначальним є співвідношення саме таких товарів і послуг, а не вид економічної діяльності відповідної особи.
Як вбачається із матеріалів справи, на зворотній стороні копії Свідоцтва на торговельну марку №333013 від 17.05.2023 зазначено перелік товарів та послуг за класом 35, зокрема, адміністративна допомога щодо певних видів діяльності, забезпечення інформацією в сфері підприємницької діяльності за допомогою вебсайтів, організовування виставок на комерційні або рекламні потреби, оформлення вітрин, послуги зі створювання та керування списками подарунків, послуги з імпорту - експорту, послуги щодо комерційного посередництва.
В той же час, згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФОП Собко Тетяни Михайлівни зазначено такі види діяльності: 47.11 - роздрібна торгівля не в спеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
При цьому, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що доводи про те, що у позивача такий же вид економічної діяльності як і у відповідача (47.11) є безпідставними та такими, що спростовуються наступним.
Власник прав на знак для товарів і послуг має право забороняти іншим особам використовувати не тільки тотожне, але і схоже до ступеня змішування з цим знаком позначення, однак такі вимоги можуть бути лише стосовно тих товарів і послуг, щодо яких цей знак зареєстровано, чи щодо споріднених з ними товарів і послуг.
Саме тому у спорі про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг суд повинен: 1) з`ясовувати перелік товарів і послуг, для яких спірні знаки зареєстровано; 2) встановлювати фактичні обставини використання спірних позначень відповідачами у справах у частині їх фактичного зображення та переліку товарів і послуг, для яких вони використовуються.
Відтак, ключове значення, для зрівняння спірних знаків має саме види товарів і послуг, щодо яких цей знак зареєстровано, а не вид діяльності власника Свідоцтва на торгівельну марку.
В той же час невідповідність такого знаку для товарів і послуг (що повинні відповідати зазначеним вище критеріям) виду діяльності іншої особи по суті вказує, що цією особою подібне зображення не використовується для тих самих товарів і послуг, на котрі позивачем зареєстровано відповідне право. Те ж, що за доводами позивача в нього самого існують однакові види економічної діяльності, на переконання суду не може змінювати кваліфікацію надану судом, а лише вказує, що маючи відповідне зареєстроване право інтелектуальної власності позивач не використовує у своїй діяльності зареєстрований знак за зареєстрованими ним критеріями.
Натомість, апеляційним судом встановлено, що відповідач здійснює безпосередній роздрібний продаж товарів кінцевим споживачам від власного імені у власному закладі торгівлі, що не є тотожним будь-якому виду діяльності, зазначеної в Свідоцтві на торговельну марку №333013 від 17.06.2023.
Таким чином, позивач не надав належних доказів щодо того, що відповідач надає послуги за класом 35, зазначеним у Свідоцтві на торговельну марку №333013 від 17.05.2023 і отримує за це плату.
Переглядаючи оскаржуване рішення в частині посилань апелянта на тотожність позначення «ОПТОВИЧОК» колегія суддів виходить з наступного.
Схожість до ступеня змішування базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг. Під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає знак, що позначає товари. Споживач сприймає товар та не аналізує окремо слово.
У Постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/15741/17 викладено правову позицію, що висновок про наявність чи відсутність змішування повинен ґрунтуватися на встановленні фактичного сприйняття позначень пересічним споживачем і доведенні реальної можливості формування у нього помилкового уявлення щодо комерційного походження товарів або послуг. Так, у п. 7.5 цієї ж постанови суд звернув увагу:»... під час дослідження схожості комбінованих позначень визначається схожість як позначення в цілому, так і його складових елементів з урахуванням значимості розташування елементів; компоненти, які мають незначну розрізняльну здатність, до уваги не беруться. При дослідженні розташування словесного й зображувального елементів у комбінованому позначенні враховується фактор візуального домінування одного з елементів. Таке домінування може бути викликане як більш великими розмірами елемента, так і його більш зручним для сприйняття розташуванням в композиції (наприклад, елемент може займати центральне місце, з якого починається огляд позначення). Зображення одного з елементів у кольорі може сприяти домінуванню цього елемента в композиції. Значимість розташування елемента в комбінованому позначенні залежить також від того, якою мірою елемент сприяє виконанню позначенням його основної функції - відрізняти товари і послуги одних осіб від товарів і послуг інших осіб. Зображувальний елемент комбінованого позначення також може мати вирішальне значення. Ступінь вагомості зображувального елемента в комбінованому позначенні залежить від того, наскільки цей елемент оригінальний, які його розміри і розташування щодо словесного елемента. Зазначені чинники можуть враховуватися як окремо, так і в сукупності».
Разом з тим, позивач надав суду копію фото вивіски з зображенням назви на магазині «ПРОДУКТИ «оптовичок».
Графічно вбачається, що знак оформлений друкованими літерами, в чорно-білій кольоровій гамі.
На переконання колегії суддів, оскільки спірне позначення виконане у чорно-білій кольоровій гамі, тоді як зареєстрована за власником (позивачем) торговельна марка має визначене поєднання кольорів - червоний та чорний. При цьому відповідне зображення на вивісці відповідача має зовсім іншу стилістику оформлення, графічне виконання та загальну композицію, що виключає їхню тотожність чи схожість до ступеня сплутування.
Крім того, долучений до матеріалів справи фіскальний чек, містить найменування відповідача - ФОП Собко Т.М., слово «МАГАЗИН» та адресу торгової точки, що не засвідчує про використання спірної вивіски в господарській діяльності товариства, зокрема шляхом її адаптації чи співставлення, з товарами, що продаються в магазині відповідача та використанням на цих товарах спірної марки, що охороняється Свідоцтвом за № НОМЕР_2 .
Крім того, як вбачається із матеріалів справи за клопотанням позивача, судом першої інстанції витребувано у Головного управління ДПС у Житомирській області інформацію/відомості щодо використання ФОП Собко Т.М. позначення «ОПТОВИЧОК» при роздрукуванні фіскальних чеків в магазині, що за адресою: Житомирська область, Житомирський район, місто Коростишів, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 64.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на наявність у фіскальному чеку слова «Оптовичок», оскільки таке позначення міститься в графі «Касир», а реквізити для ідентифікації особи, яка здійснює господарську діяльність розміщенні у верхній частині чека: «ФОП Собко Т.М. МАГАЗИН Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вул.Героїв Небесної Сотні 64» (т.1, а.с.35, 38). При цьому, фіскальні чеки на у т.1 на а.с. 72-75 взагалі не містять слова «оптовичок».
Апеляційний суд зауважує, що сам по собі цей платіжний документ відображає лише реквізити призначення платежу і не підтверджує використання спірного позначення як торговельної марки у господарській діяльності (на товарах, упаковках тощо).
29.12.2025 до Господарського суду Житомирської області надійшов лист-відповідь Головного управління ДПС у Житомирській області за вих. №11332/5/06-30-07-08-07 від 16.12.2025, з якої вбачається, що згідно баз даних СОД РРО (почекова інформація) у фіскальних чеках відсутнє позначення «Оптовичок», копії чеків від 07.11.2024, 01.02.2025, 26.05.2025 та 01.12.2025 додано.
За наведених обставин, суд вважає, що позивач належними і допустимими доказами не довів, що відповідач використовує спірне позначення саме на товарах і послугах, відповідно чого зареєстроване спірне зображення, а також, що вивіска на магазині є у повному розумінні тим самим же позначенням товарів та послуг, до яких застосовується поняття схожості до ступеня змішування в даних правовідносинах, і яке може ввести споживачів в оману.
Суд враховує, що вивіска - скеровуючим елементом будівлі, що інформує про розміщені в ній підприємства, установи та організації, і немає ніякого відношення до товарів, зокрема виду, асортименту, їх поставки, що в ньому продаються. Відтак, вивіска за загальним правилом є саме навігаційним елементом, а не знаком для товарів та послуг, який охороняється в інтелектуальній власності з призми дії знаків для товарів та послуг.
В той же час у кожній справі у якій позивач доводить порушення свого права інтелектуальної власності, така особа доводить не лише факт існування схожого напису (котрий по своїй суті містить і певні конструктивно-дизайнерські відмінності), але й зобов`язана довести належними і допустимими доказами факт схожості аби на основі такого доказу суд міг би безперечно прийти до відповідного висновку.
В певних же випадках особа, котра має зареєстрований знак, що є об`єктом інтелектуальної власності, реєструє не лише певне кольорове зображення у відповідній кольоровій гамі (котре підлягає безумовному захисту), але й у певних випадках користується своїм правом для реєстрації таких позначень у будь-якій кольоровій гамі (чого не вбачається з доказів по справі), чи реєстрації лише певної гами кольорів як для самого позначення, так і для позначення зображень, що входять до такого знаку.
Відтак, саме по собі написання слова «оптовичок», яке зазначене на вивісці магазину, зображеному на фото, яке надав позивач, не співпадає із зображенням слова «ОПТОВИЧОК» як торговою маркою позивача, як за форматом так і за графічним оформленням.
Крім того, використання на вивісці магазину, який спеціалізується на торгівлі товарами загального вжитку, назви «ПРОДУКТИ «оптовичок», не може розцінюватися як порушення прав позивача, враховуючи також географічну віддаленість між здійсненням підприємницької діяльності позивача - м.Кременчук, Полтавська область та здійсненням підприємницької діяльності відповідача - Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, про що вірного висновку дійшов суд першої інстанції.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта, на те, що у нього відсутній обов`язок надання висновків експерта як підставку скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Таким чином, висновок експерта може бути одним із належних на допустимих доказів для підтвердження обставин наявності або відсутності порушеного права.
У даній справі позивач не надав будь-яких належних доказів (зокрема й експертних висновків) щодо питання схожості та спорідненості спірних знаків, та щодо того, що відповідач фактично використовує зображення на товарах і послугах, або в своїй діяльності, зокрема, надає послуги за класом 35, зазначеним у Свідоцтві на торговельну марку №333013 від 17.05.2023 і отримує за це плату, в той же час як на нього покладено доведення таких обставин.
Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких поданий позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, з огляду на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (п.5.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/16981/17).
Враховуючи відсутність порушеного права позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога в частині зобов`язання припинити порушення майнових прав на торгову марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржуване рішення в частині вимог про стягнення 33000,00грн збитків (упущеної вигоди) колегія суддів зауважує наступне.
Згідно з ч.1, 3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
З урахуванням змісту наведених норм, такий спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів як відшкодування збитків, спрямований на відновлення порушеного майнового стану потерпілої особи та на усунення негативних майнових наслідків, що настали.
Відповідальність за порушення права інтелектуальної власності в вигляді відшкодування шкоди, завданої суб`єктові відповідного права, може наставати лише за одночасної наявності таких умов: протиправної поведінки відповідача (зокрема, використання об`єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника); шкоди, завданої суб`єктові права інтелектуальної власності (зокрема, в вигляді упущеної вигоди); причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Такий правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №127/16524/16-ц.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки в вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки в розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (тобто мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди, позивач посилається на обставини отримання ним роялті від інших підприємців на підставі укладених ліцензійних договорів, за умовами яких роялті визначалась сторонами в розмірі по 9000,00 грн. за період (четвертий квартал (не повний) 2024- 3000 грн., перший квартал 2025 - 9000 грн., другий квартал 2025 - 9000 грн., третій квартал 2025 - 9000 грн., четвертий квартал (не повний) 2025 - 3000 грн.).
Оскільки суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, не встановив факт використання відповідачем торгівельної марки «ОПТОВИЧОК» у формі спірної вивіски, тому безпідставними є доводи позивача ФОП Кривича К.В. щодо заподіяння йому збитків та їх розміру.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
З урахуванням вищевикладеного, судом не встановлено як наявності протиправної поведінки так і наявності збитків у діях чи бездіяльності відповідача.
Відповідно позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови для покладання на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди).
З урахуванням того, що апеляційним судом встановлено відсутність підстав для задоволення основної вимоги, позовна вимога про стягнення 33000 грн збитків (упущеної вигоди) як похідна, також задоволенню не підлягає. З огляду на те, що відповідач не допустив порушення прав позивача, відсутні і передбачені законом підстави для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, про що суд першої інстанції дійшов вірного висновку.
Оцінюючи посилання апелянта на преюдиційність судових рішень, ухвалених в інших справах, колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Враховуючи, що судові справи, на які посилається позивач розглядались за участю іншого складу сторін, судові рішення в них не мають преюдиційного характеру для даного спору і не звільняють позивача від обов`язку довести порушення його прав саме з боку відповідача у цій справі
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті апеляційним судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10.05.2011 року, пункт 58).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2026 у справі №906/1576/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
3. Матеріали справи №906/1576/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повна постанова складена "15" жовтня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Кульчій І.М.