ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року Справа № 906/578/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Єфімчук А.І.
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився
відповідача: Мезенцев О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026р. у справі №906/578/26, ухвалене суддею Тимошенко О.М., повне рішення складено 14.07.26р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК ФАСАД БУД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО"
про стягнення 1 387 051,85 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК ФАСАД БУД» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" на свою користь 1 387 051,85 грн, з яких: 1 105 744,72 грн основного боргу за виконані роботи за договором підряду № 15-07 Д від 18.07.2025, 207 723,93 грн пені, 51 243,03 грн інфляційних втрат та 22 340,17 грн трьох відсотків річних.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК ФАСАД БУД" - 1105744,72 грн. боргу, 200396,80грн. пені, 19637,66 грн. 3% річних, 39335,29 грн. інфляційних, 16381,37 грн. судового збору, 30000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 327,13 грн. пені, 2702,51грн. 3 % річних, 11907,74 грн. інфляційних.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 р. по справі №906/578/26 та ухвали нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК ФАСАД БУД".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026р. у справі №906/578/26. Витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали справи №906/578/26. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "РБК ФАСАД БУД" надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 28.08.2026 р..
28.08.2026 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 у справі № 906/578/26 без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Також позивач просить покласти на скаржника судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом справи, залучити до участі у справі в суді апеляційної інстанції як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК ФАСАД БУД» адвоката Сисова Владислава Сергійовича та надати йому доступ до матеріалів апеляційного провадження в системі «Електронний суд».
31.08.2026р. матеріали справи №906/578/26 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "24" вересня 2026 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
10.09.2026 р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК ФАСАД БУД» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК ФАСАД БУД» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/578/26 - задоволено.
16.09.2026 р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/578/26 - задоволено.
23.09.2026 через систему "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" про відкладення розгляду справи.
Заяву обґрунтовано тим, що адвокат Мезенцев Олексій Олександрович, який представляє інтереси Товариства (скаржника) у суді апеляційної інстанції, з 22.09.2026 перебуває на лікарняному, що унеможливлює його участь у судовому засіданні, призначеному на 24.09.2026.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "07" жовтня 2026 р. о 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).
07.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК ФАСАД БУД» сформував у системі «Електронний суд» клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх розподіл.
У судове засідання суду апеляційної інстанції прибув представник відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
1. Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 365 114,47 грн, з яких: 1 105 744,72 грн основного боргу, 200 396,80 грн пені, 19 637,66 грн трьох відсотків річних та 39 335,29 грн інфляційних втрат.
Водночас суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 7 327,13 грн пені, 2 702,51 грн трьох відсотків річних та 11 907,74 грн інфляційних втрат.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРОСТЕНЬ-МБО» в апеляційній скарзі зазначає, що суд погодився з розрахунком штрафних санкцій, наданим позивачем, однак не навів мотивів, з яких виходив, визначаючи суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у стягненні яких відмовив.
Скаржник вважає розрахунок штрафних санкцій позивача неправильним, оскільки під час його здійснення не було враховано дати часткового погашення відповідачем заборгованості за договором від 28.07.2025, а саме 29.07.2025, 09.10.2025, 10.10.2025, 14.10.2025 та 16.10.2025, які безпідставно включено до відповідного розрахунку.
Крім того, апелянт стверджує, що позивач, із розрахунком якого погодився суд першої інстанції, здійснював нарахування пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних на суму 1 861 910,81 грн, визначену договором як передоплату. На думку скаржника, нарахування на цю суму мало здійснюватися лише до 16.03.2026 - дати виникнення у відповідача обов`язку сплатити решту коштів у розмірі 653 706,50 грн як остаточний розрахунок.
Щодо пені скаржник зазначає, що її загальний розмір, який підлягав стягненню з ТОВ «КОРОСТЕНЬ-МБО» у межах розгляду справи № 906/578/26, становить 177 572,99 грн (145 872,70 грн + 31 700,29 грн). Відтак апелянт вважає помилковим визначений судом першої інстанції розмір пені - 200 396,80 грн та просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині.
Також ТОВ «КОРОСТЕНЬ-МБО» вважає помилковим визначений судом першої інстанції розмір трьох відсотків річних - 19 637,66 грн та просить скасувати рішення в цій частині. Щодо інфляційних втрат скаржник зазначає, що, за його розрахунком, вони становлять 29 812,06 грн за період з 26.07.2025 до 16.03.2026 щодо передоплати та 9 151,89 грн за період з 17.03.2026 до 14.05.2026 щодо остаточного розрахунку, а загалом - 38 963,95 грн. У зв`язку із цим апелянт вважає помилковим визначений судом розмір інфляційних втрат - 39 335,29 грн та просить скасувати рішення в цій частині.
Окремо скаржник заперечує проти розподілу судових витрат. Посилаючись на пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, він зазначає, що судовий збір у спорах, які виникають під час виконання договорів, розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розрахунком апелянта, загальна сума вимог, що підлягають задоволенню, становить 1 341 775,63 грн, з яких 1 105 744,72 грн - основний борг, 177 572,99 грн - пеня, 19 493,97 грн - три відсотки річних та 38 963,95 грн - інфляційні втрати. Відтак, на думку скаржника, з урахуванням співвідношення задоволених вимог до заявлених сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має становити 16 095,35 грн замість визначеної судом суми.
Відтак, на думку апелянта, проведення судом першої інстанції невірного розрахунку сум, які підлягають до стягнення з ТОВ «Коростень-МБО» є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК ФАСАД БУД» у відзиві зазначає, що скаржник не обґрунтовує відсутності заборгованості перед позивачем та не надає пояснень щодо часткової оплати одержаних послуг. Позивач наголошує на тому, що доводи апеляційної скарги стосуються виключно правильності визначення окремих періодів нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Позивач також звертає увагу на суперечність між мотивувальною та прохальною частинами апеляційної скарги, оскільки скаржник фактично визнає існування основного боргу та обов`язку зі сплати відповідних нарахувань, водночас просить повністю відмовити в задоволенні позову.
Крім того, ТОВ «РБК ФАСАД БУД» вважає безпідставним твердження відповідача про те, що неправильний, на його думку, розрахунок сум, здійснений судом першої інстанції, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Позивач зазначає, що незгода сторони з арифметичним розрахунком окремих сум пені, трьох відсотків річних чи інфляційних втрат не належить до визначених Господарським процесуальним кодексом України безумовних підстав для скасування судового рішення.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
18.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РБК ФАСАД БУД» (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРОСТЕНЬ-МБО» (замовник, відповідач) укладено договір підряду № 15-07 Д (а.с.17).
Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов`язався виконати роботи з улаштування системи навісного вентильованого фасаду з керамогранітної плитки на об`єкті: «Будівництво будівлі оптово-роздрібної торгівлі з закладом громадського харчування за адресою: вул. Добробутна, 10, 12, 14, 24, 28, 30 у Солом`янському районі м. Києва».
Згідно з пунктом 1.2 договору замовник зобов`язався прийняти виконані роботи за актом виконаних робіт.
Пунктом 2.1 договору визначено вартість робіт і матеріалів у розмірі 2 659 872,59 грн.
Відповідно до пункту 2.2 договору замовник зобов`язався протягом п`яти банківських днів із моменту підписання договору здійснити попередню оплату в розмірі 70 % від суми, зазначеної в договірній ціні (додаток № 1). Остаточний розрахунок за виконані роботи мав бути проведений протягом десяти банківських днів після підписання фінального акта здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін після завершення всіх робіт за договором.
Сімдесят відсотків від договірної ціни становлять 1 861 910,81 грн. З огляду на дату укладення договору 18.07.2025 передбачений пунктом 2.2 договору п`ятиденний строк для здійснення попередньої оплати спливав 25.07.2025.
На виконання умов договору відповідач частково здійснив попередню оплату на загальну суму 1 409 872,59 грн, а саме: 28.07.2025 - 200 000 грн, 29.07.2025 - 600 000 грн, 09.10.2025 - 100 000 грн, 10.10.2025 - 200 000 грн, 14.10.2025 - 100 000 грн, 16.10.2025 - 100 000 грн та 27.03.2026 - 109 872,59 грн, що підтверджується банківською випискою (а. с. 16).
Таким чином, несплачена частина передоплати становила 452 038,22 грн (1 861 910,81 грн - 1 409 872,59 грн).
02.03.2026 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2026 року на загальну суму 2 515 617,31 грн.
З урахуванням умов пункту 2.2 договору остаточний розрахунок за виконані роботи відповідач мав здійснити протягом десяти банківських днів після підписання акта, тобто до 16.03.2026 включно. Сума остаточного розрахунку становила 653 706,50 грн, що відповідає різниці між вартістю прийнятих робіт 2 515 617,31 грн - та передбаченою договором сумою попередньої оплати - 1 861 910,81 грн.
Водночас з урахуванням фактично сплаченої відповідачем суми 1 409 872,59 грн та вартості виконаних і прийнятих робіт у розмірі 2 515 617,31 грн загальна сума заборгованості за виконані роботи становить 1 105 744,72 грн.
Оскільки останнім днем виконання грошового зобов`язання з остаточного розрахунку за виконані роботи було 16.03.2026, із 17.03.2026 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що стало підставою для звернення позивача до суду.
У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача 1 387 051,85 грн, з яких: 1 105 744,72 грн основного боргу за виконані роботи за договором підряду № 15-07 Д від 18.07.2025, 207 723,93 грн пені, 51 243,03 грн інфляційних втрат та 22 340,17 грн трьох відсотків річних.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Приписами частини першої статті 854 Цивільного кодексу України унормовано, що, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За положеннями частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 105 744,72 грн та наявність правових підстав для їх задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції, за результатами виконання робіт за договором підряду № 15-07 Д від 18.07.2025 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2026 року на загальну суму 2 515 617,31 грн. Водночас відповідач не здійснив оплату виконаних робіт у повному обсязі. З урахуванням проведених відповідачем платежів загальна сума непогашеної заборгованості становить 1 105 744,72 грн.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, а доказів погашення зазначеної заборгованості в повному обсязі відповідачем не надано.
Крім того, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує проти стягнення основного боргу в зазначеному розмірі та не наводить доводів на спростування висновків суду першої інстанції в цій частині. Аргументи апеляційної скарги стосуються правильності визначення розміру штрафних санкцій, інфляційних втрат і трьох відсотків річних, а не наявності чи розміру основної заборгованості.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за виконані роботи та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 1 105 744,72 грн основного боргу. Підстав для скасування чи зміни судового рішення в цій частині не вбачається.
Також колегія суддів зазначає, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивач на підставі пункту 9.3 договору просив стягнути з відповідача 154 102,88 грн пені за неналежне виконання зобов`язань щодо оплати передоплати та 53 621,05 грн пені за неналежне виконання зобов`язань щодо оплати виконаних робіт (а.с.11-14).
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, дійшов висновку, що її розмір за період із 26.07.2025 до 14.05.2026 за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати передоплати в сумі 1 861 910,81 грн, з урахуванням часткових оплат та без нарахування пені за день здійснення відповідного платежу, становить 168 696,51 грн.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що розмір пені за період із 17.03.2026 до 14.05.2026 за прострочення остаточного розрахунку в сумі 653 706,50 грн становить 31 700,29 грн. Таким чином, загальний розмір пені, визначений судом першої інстанції, склав 200 396,80 грн.
Не погоджуючись із зазначеним висновком, відповідач в апеляційній скарзі стверджує про неправильність здійсненого судом розрахунку пені.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на статтю 253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а також на частину першу статті 255 ЦК України, згідно з якою, якщо строк установлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня такого строку.
На думку скаржника, з аналізу наведених норм законодавства випливає, що пеня може нараховуватися лише за дні прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як день фактичного здійснення платежу не повинен включатися до періоду її нарахування.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18 та від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.
Крім того, відповідач вважає, що позивач безпідставно продовжив нарахування пені на суму передоплати 1 861 910,81 грн до 14.05.2026, хоча, за твердженням скаржника, нарахування на відповідну суму мало здійснюватися лише до 16.03.2026 - дня, що передував настанню строку остаточного розрахунку. Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що позивач нарахував пеню на суму заборгованості 561 910,81 грн за період із 16.10.2025 до 21.03.2026, тоді як кінцевою датою такого нарахування, на його переконання, мало бути 16.03.2026.
За власним розрахунком відповідача, розмір пені за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати передоплати становить 145 872,70 грн, а за прострочення остаточного розрахунку в сумі 653 706,50 грн за період із 17.03.2026 - 31 700,29 грн. Відтак, загальний розмір пені, який, на думку скаржника, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 177 572,99 грн.
З огляду на викладене відповідач вважає, що суд першої інстанції помилково визначив розмір пені в сумі 200 396,80 грн.
Перевіривши розрахунок пені та доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо неправильного визначення судом першої інстанції її розміру. За результатами перевірки розрахунку колегія суддів доходить висновку, що обґрунтований розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 177 572,99 грн.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розміру пені, яка підлягає стягненню, що відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни судового рішення в цій частині.
Щодо нарахування трьох відсотків річних відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту 2.2 договору остаточний розрахунок у сумі 653 706,50 грн мав бути здійснений до 16.03.2026 включно, а тому нарахування трьох відсотків річних на зазначену суму підлягає здійсненню з 17.03.2026.
За розрахунком скаржника, розмір трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати передоплати становить 16 323,94 грн, а за прострочення остаточного розрахунку 3 170,03 грн. Відтак, загальний розмір трьох відсотків річних, який, на думку відповідача, підлягає стягненню, становить 19 493,97 грн (16 323,94 грн + 3 170,03 грн).
У зв`язку з цим відповідач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення 19 637,66 грн трьох відсотків річних та просить змінити судове рішення в цій частині.
Стосовно інфляційних втрат відповідач вказує, що їх розмір за період із 26.07.2025 до 16.03.2026 щодо передоплати становить 29 812,06 грн, а за період із 17.03.2026 до 14.05.2026 щодо остаточного розрахунку - 9 151,89 грн. Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який, на думку скаржника, підлягає стягненню, становить 38 963,95 грн.
З огляду на викладене відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно визначив до стягнення 39 335,29 грн інфляційних втрат. Перевіривши відповідні розрахунки та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість заперечень відповідача в цій частині та наявність підстав для зміни рішення суду першої та стягнути 38 963,95 грн. інфляційних втрат.
Відтак, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про необхідність уточнення розміру зазначених нарахувань.
За наведених обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат із визначенням їх розміру відповідно до перевіреного судом апеляційної інстанції розрахунку.
Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що неправильне визначення судом першої інстанції розміру сум, які підлягають стягненню, зумовлює необхідність відповідного перерахунку судового збору за результатами розгляду позовної заяви.
Колегія суддів погоджується із цими доводами, оскільки зміна розміру задоволених позовних вимог зумовлює необхідність відповідного перерозподілу судових витрат пропорційно до розміру вимог, які підлягають задоволенню. З урахуванням визначеного судом апеляційної інстанції загального розміру стягнення 1 341 775,63 грн сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції, становить 16 101,30 грн. Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає зміні також у частині розподілу судових витрат.
За результатами перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його зміни в частині визначення розміру пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та судового збору.
Висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 105 744,72 грн є обґрунтованим, відповідає встановленим обставинам справи та не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі. Водночас доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення розміру пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
З урахуванням перевіреного розрахунку колегія суддів доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 177 572,99 грн пені, 19 493,97 грн трьох відсотків річних та 38 963,95 грн інфляційних втрат.
Таким чином, загальний розмір стягнення становить 1 341 775,63 грн, з яких: 1 105 744,72 грн - основний борг, 177 572,99 грн - пеня, 19 493,97 грн - три відсотки річних та 38 963,95 грн - інфляційні втрати. Крім того, з відповідача підлягає стягненню 16 101,30 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат і розподілу судових витрат.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що неправильне визначення судом першої інстанції розміру сум, які підлягають стягненню з ТОВ «КОРОСТЕНЬ-МБО», є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає таке.
Саме по собі встановлення помилки в розрахунку сум, присуджених до стягнення, не свідчить про наявність безумовних підстав для скасування судового рішення в цілому. Правові наслідки такої помилки визначаються з урахуванням її характеру, обсягу та впливу на правильність вирішення спору. Якщо допущена помилка стосується виключно визначення розміру стягнення, а встановлені судом обставини справи та наявні докази дають змогу визначити належний розмір відповідних сум, така помилка може бути усунута судом апеляційної інстанції шляхом зміни судового рішення у відповідній частині.
У цій справі суд апеляційної інстанції перевірив доводи відповідача щодо правильності нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат і погодився з ними в частині необхідності змінити відповідні суми. Водночас установлені судом першої інстанції обставини щодо виконання позивачем робіт, їх прийняття відповідачем та наявності непогашеної заборгованості за договором підряду підтверджуються матеріалами справи. Відповідач також не заперечує проти стягнення основного боргу в розмірі 1 105 744,72 грн.
Таким чином, виявлена під час апеляційного перегляду помилка в обчисленні, не спростовує правильності висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу та не свідчить про неправильне вирішення спору по суті в цілому. Відповідні недоліки можуть бути усунуті шляхом зміни рішення в частині визначення розміру пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат і судових витрат без необхідності скасування судового рішення в цілому.
За таких обставин колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що неправильне визначення судом першої інстанції розміру сум, які підлягають стягненню, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Установлені недоліки розрахунків зумовлюють необхідність зміни судового рішення в частині визначення розміру відповідних нарахувань і розподілу судових витрат, однак не свідчать про наявність підстав для його скасування в цілому.
Отже, за результатами розгляду справи суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, однак доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення розміру окремих сум, що підлягають стягненню, знайшли своє підтвердження. З огляду на викладене, відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та судового збору.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОСТЕНЬ-МБО» щодо неправильного визначення розміру окремих сум, що підлягають стягненню, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи та є підставою для зміни рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 у справі № 906/578/26 підлягає зміні в частині визначення розміру пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат. В іншій частині, зокрема щодо стягнення основного боргу, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.
За таких обставин, керуючись статтями 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОСТЕНЬ-МБО» задовольнити частково, а рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026 у справі № 906/578/26 змінити в частині визначення розміру сум, що підлягають стягненню, та розподілу судових витрат.
Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026р. у справі №906/578/26 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2026р. у справі №906/578/26 змінити в частині розміру стягнутих пені, інфляційних втрат, 3 % річних та судового збору.
Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції.
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Білокоровицьке шосе, 20; код 03583924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК ФАСАД БУД» (09245, Київська область, Обухівський район, с.Стави, вул.Центральна,117; код 44361906) - 1 105 744,72 грн. боргу, 177 572,99 грн. пені, 19 493,97 3% річних, 38 963,95 грн. інфляційних, 16 101,30 судового збору, 30000,00 грн. витрат на правничу допомогу .
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 30 150,94 грн. пені, 2 846,20 грн. 3 % річних, 12 279,08 грн. інфляційних."
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК ФАСАД БУД» (09245, Київська область, Обухівський район, с.Стави, вул.Центральна,117; код 44361906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-МБО" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Білокоровицьке шосе,20; код 03583924) 4992 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Житомирської області видати накази.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №906/578/26 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повна постанова складена "19" жовтня 2026 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.