Справа № 523/13460/13-ц
Провадження №2-др/523/111/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2026 р. м. Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Бокова О.М.
за участю секретаря судових засідань - Шаріпової Ю.М.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі заяву про розподіл судових витрат у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, заінтересована особа Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Пересипського районного суду м. Одеси на розгляді перебувала цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, заінтересована особа Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій.
Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Віталій Олександрович про визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу, щодо накладення арешту від 29.06.2026 року у виконавчому провадженні №75343358 - залишено без розгляду.
На адресу суду, через систему «Електронний суд» 21 вересня 2026 року (вх. № 45835) надійшла заява за підписом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення зі скаржника понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі: 15 000 гривень.
В обґрунтування заяви приватний виконавець зазначив, що кожного разу, як адвокат приватного виконавця подавала до суду відзив на скаргу, адвокат скаржника подавала до суду заяви про залишення скарги без розгляду.
Приватний виконавець зазначає, що у відзиві на скаргу було зазначено та наведено розмір витрат на правничу допомогу.
Також, представник зазначає, що в результаті недобросовісності дій ОСОБА_1 в інтересах якої дії адвокат Струкова К.І. виникла необхідність в отриманні правничої допомоги від адвоката та наданні відзивів, у яких викладені всі аргументи, що спростовують всі доводи викладені у безпідставних скаргах на дії/бездіяльність виконавця.
З урахуванням викладеного приватний виконавець просить стягнути зі скаржника на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі: 15 000 гривень.
До заяви надано акт виконаних робіт від 27.07.2026 року та додаткову угоду № 8 до Договору про надання правничої допомоги від 16.07.2025 року.
Не погоджуючись з заявою про ухвалення додаткового рішення, на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення за підписом адвоката Струкової К.О., згідно яких адвокат зазначила, що заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
В обґрунтування доводів адвокат зазначила, що 29.06.2026 року виконавцем у виконавчому провадженні № 75343358 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку надіслано на виконання до тридцяти банківських установ; на її виконання заблоковано всі рахунки ОСОБА_1 , зокрема, поточний, валютний, рахунок із кредитним лімітом та рахунок фізичної особи - підприємця; - 06.07.2026 року в інтересах ОСОБА_1 подано скаргу на постанову про арешт коштів; ухвалою від 13.07.2026 року відкрито провадження за скаргою, судове засідання призначено на 03.08.2026 року; - 13.07.2026 року сам виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 75343358 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі; пунктами 2, 2.1 цієї постанови припинено чинність арешту та знято арешт із коштів, накладений оскаржуваною постановою від 29.06.2026. Борг погашено за рахунок коштів, добровільно сплачених ОСОБА_1 (за даними самого заявника 74 185,78 грн стягувачу та 7 418,58 грн основної винагороди виконавця); - 23.07.2026 року до електронного кабінету виконавця надійшла ухвала про відкриття провадження (про що він сам зазначив у клопотанні від 24.07.2026 року), і того ж дня, 23.07.2026 року, його представником адвокатом Зауліною О.Г. подано документ, поіменований «відзив на скаргу», з «попереднім (орієнтовним) розрахунком» витрат «від 25 000,00 грн»; - 24.07.2026 року, тобто наступного дня і до початку розгляду скарги по суті, подано заяву про залишення скарги без розгляду із запереченнями щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу; - 24.07.2026 року виконавець особисто, без участі адвоката, подав до суду клопотання, до якого самостійно долучив постанову про закінчення виконавчого провадження та інші матеріали виконавчого провадження; - 27.07.2026 тобто через чотири дні після подання «відзиву» і через три дні після подання заяви про залишення скарги без розгляду між виконавцем та адвокатом Зауліною О.Г. укладено додаткову угоду № 8 з фіксованим гонораром 15 000,00 грн і того ж дня підписано акт виконаних робіт; - 14.09.2026 року ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси скаргу залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України; у судове засідання ні виконавець, ні його представник не з`явилися.
Представник зазначає, що скаргу залишено без розгляду; по суті вона не розглядалася, судового рішення на користь будь-кого з учасників не ухвалювалося.
Спеціальна норма ст. 452 ЦПК України пов`язує покладення судових витрат на заявника виключно з постановленням рішення про відмову в задоволенні його скарги, а тому у цьому провадженні застосуванню не підлягає.
Єдиною нормою, що регулює компенсацію витрат у разі залишення заяви без розгляду, є ч. 5 ст. 142 ЦПК України: відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише внаслідок необґрунтованих дій позивача. Дія цієї норми поширюється і на провадження за скаргами на рішення, дії, бездіяльність виконавця (постанова Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 308/9100/19-ц, ЄДРСР 95067008).
Адвокат зазначає, що необґрунтованість дій скаржника не презюмується, автоматичного правила про компенсацію витрат виконавця через сам факт залишення скарги без розгляду не існує, а тягар доведення покладено на виконавця: він має довести, які саме дії скаржника у цьому провадженні були необґрунтованими, у чому вони полягали і чому саме вони спричинили витрати.
Адвокат зазначає, що скаргу подано 06.07.2026 року, коли оскаржувана постанова про арешт коштів була чинною, а всі рахунки ОСОБА_1 , включно з рахунком фізичної особи - підприємця, були заблоковані.
Звернення до суду за захистом права власності у порядку ст.ст. 447-448 ЦПК України є реалізацією прямо передбаченого законом права і саме по собі недобросовісною поведінкою бути не може; предмет скарги відпав унаслідок події, що настала після її подання, закінчення виконавчого провадження та зняття арешту самим виконавцем 13.07.2026 року;
заяву про залишення скарги без розгляду подано 24.07.2026 року наступного дня після того, як у «відзиві» виконавець уперше в межах цього провадження офіційно повідомив суд про закінчення виконавчого провадження і зняття арештів, і за десять днів до першого судового засідання (03.08.2026 року).
Розгляду скарги по суті, жодного судового засідання за участю сторін, жодної процесуальної дії суду ця заява не зірвала і не затягнула; у судові засідання ОСОБА_1 без поважних причин не «не з`являлася» у розумінні справи № 926/101/25: вона завчасно подала письмову заяву, якою чітко визначила свою процесуальну позицію;
суд, залишаючи скаргу без розгляду ухвалою від 14.09.2026 року, прямо зазначив, що волевиявлення особи, яка подала скаргу, відповідає вимогам закону; жодних ознак зловживання процесуальними правами суд не встановив і наслідків, передбачених ст. 44 ЦПК України, не застосував.
Подання заяви про залишення скарги без розгляду є диспозитивним правом особи (ч. 3 ст. 13, п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України). Відмова підтримувати скаргу, що втратила предмет, відповідає принципу процесуальної економії; протилежний підхід стягнення витрат за сам факт своєчасної відмови від безпредметної скарги стимулював би учасників штучно підтримувати безпредметні провадження.
Натомість із 24 сторінок заяви переважна частина присвячена подіям поза межами цього провадження: трьом іншим скаргам, що розглядаються іншими суддями, зверненню адвоката до Ради адвокатів Одеської області, заяві про забезпечення позову у справі № 522/12966/26-Е Приморського районного суду м. Одеси та апеляційному провадженню в ній, клопотанню, поданому виконавцю у виконавчому провадженні. Жодне з цих проваджень не завершене рішенням, яким дії ОСОБА_1 чи її представника були б визнані необґрунтованими або зловживанням правами.
На момент подання «відзиву» виконавець достеменно знав, що сам закінчив виконавче провадження і зняв арешт: витрати на адвоката не були ані необхідними, ані зумовленими діями скаржника.
Постанову про закінчення виконавчого провадження № 75343358 та про зняття арешту з коштів виконавець виніс особисто 13.07.2026. «Відзив» подано 23.07.2026 року через десять днів після цього. Тобто, звертаючись по правничу допомогу, виконавець достеменно знав, що оскаржувана постанова про арешт коштів вичерпала свою дію, арешт знято ним самим, борг погашено добровільною сплатою боржника, виконавчі дії не вчиняються, а отже предмет скарги відпав.
Витрати на складання документа, подання якого процесуальним законом не передбачено і судом не вимагалося, не є витратами, пов`язаними з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, у розумінні ч. 3 ст. 133 ЦПК України, і не можуть бути покладені на іншого учасника. Заявником не долучено підтвердження фактичного здійснення оплати послуг адвоката У прохальній частині заяви виконавець просить стягнути витрати, які називає «понесеними», а саме «сплату за надання професійної правничої допомоги». Водночас жодного доказу фактичної оплати платіжної інструкції, квитанції, банківської виписки, прибуткового касового ордера до заяви не додано.
Також, адвокат зазначає, що подані самим заявником документи підтверджують, що оплату не здійснено: пунктом 3 акта виконаних робіт від 27.07.2026 року зафіксовано, що «на момент підписання цього Акту… Клієнтом за останнім залишається зобов`язання щодо оплати»; за пунктом 3 додаткової угоди № 8 гонорар сплачується «протягом 30 днів з моменту закінчення розгляду скарги судом першої інстанції», тобто на дату подання заяви (18.09.2026 року) строк оплати навіть не настав.
Отже, твердження прохальної частини про «понесені» витрати і «сплату» не відповідає доданим до заяви доказам. Не подано до заяви і самого договору про надання правничої допомоги від 16.07.2025 року, невід`ємною частиною якого є додаткова угода № 8: серед семи додатків до заяви він відсутній. Без договору неможливо перевірити ані його предмет, ані порядок визначення гонорару, ані те, чи не охоплюються послуги у цьому провадженні вже погодженою за основним договором оплатою.
Заявником не наведено розрахунку (калькуляції) витрат та не подано детального опису виконаних адвокатом робіт.
З урахуванням викладеного представник просить: відмовити повністю у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
У разі встановлення судом підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшити їх розмір до 500,00 грн.
Долучити ці заперечення до матеріалів справи № 523/13460/13-ц (провадження № 2-др/523/111/26) та врахувати їх під час розгляду заяви у судовому засіданні 12.10.2026.
Розгляд заяви виконавця здійснювати за відсутності скаржника (боржника) та її представника.
Також, через систему «Електронний суд» на адресу суду 12.12.2026 року (вх. №50001) надійшли додаткові пояснення за підписом приватного виконавця.
Виконавець зазначає, що викладене в скаргах боржником суперечило вимогам законодавства, боржник всіляко пробувала перешкоджати виконавчим діям, поданням скарг бажала спрямувати виконавче провадження за необхідною їй течією та здійсненням тиску на виконавця. Виконавець стягує з боржника витрати на правничу допомогу в межах наданих адвокатом послуг та після їх надання.
Також, в додаткових поясненнях приватний виконавець зазначив, що Одеським апеляційним судом вже скасовано одну ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси в якій було відмовлено приватному виконавця у стягнення судових витрат, у зв`язку з залишенням судом скарги без розгляду, в цій справі теж скаргу було залишено без розгляду за заявою боржника.
Так, у справі №523/22519/23 Одеський апеляційний суд постановою від 29.07.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/140115776) Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішенням, яким заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Серебрійської Юлії Олександрівни про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнив частково.
З урахуванням викладеного зазначив, що просить врахувати зазначену інформацію при прийнятті рішення.
В судове засідання сторони не з`явились, згідно поданих заперечень адвокат скаржника просила судове засідання провести за її відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Не явка повідомлених сторін не перешкоджає розгляду заяви про розподіл судових витрат.
Розглядаючи заяву щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України визначено, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, згідно положень частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, ухвалою суду від 14 вересня 2026 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Віталій Олександрович про визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу, щодо накладення арешту від 29.06.2026 року у виконавчому провадженні №75343358 - залишено без розгляду.
Суд зазначає, що скаргу на бездіяльність державного виконавця було подано 06.07.2026 року через систему «Електронний суд», 24.07.2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на скаргу в якому приватним виконавцем зазначено щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 гривень, 24.07.2027 року адвокатом скаржника подано заяву про залишення скарги без розгляду, в обґрунтування заяви адвокат зазначила, що 13.07.2026 року після відкриття провадження за скаргою приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Так, суд зазначає, що в матеріалах скарги міститься копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.07.2026 року ВП №75343358.
Відповідно до норм ст. 452 ЦПК України - судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
В заяві щодо розподілу витрат приватний виконавець посилається на зловживання з боку скаржника, з огляду на викладене суд зазначає наступне.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Відповідно до роз`яснень, які міститься у п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Отже, в даному випадку суд не може погодитись з доводами приватного виконавця та його твердженнями щодо необґрунтовані дії скаржника, що полягали в поданні скарги до суду, та після подання відзиву, скаржник залишила скаргу без розгляду.
Згідно вимог ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, судом встановлено, що скаржник звернулась до суду зі скаргою, яку в подальшому просила залишити без розгляду з підстав того, що після подання скарги приватний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Залишення скарги без розгляду саме по собі дійсно не є доказом необґрунтованості дій скаржника.
Суд зазначає, що не приймає до уваги посилання приватного виконавця щодо наявності постанови суду про скасування ухвали суду першої інстанції щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки в тому провадженні, судом апеляційної інстанції були встановлені та взяти до уваги процесуальні дії скаржника протягом розгляду справи.
Суд зауважує, що Розділ VІІ ЦПК України взагалі не передбачає подання відзиву приватним/державним виконавцем.
Відповідно до ст. 452 ЦПК України, судові витрати пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Таким чином, передумовою стягнення судових витрат з заявника на користь приватного виконавця є - ухвала про відмову в задоволенні скарги.
В даному випадку скарга була залишена без розгляду за клопотанням заявниці ще до початку розгляду скарги по суті у зв`язку із самостійним усуненням недоліків, які були предметом скарги, самостійно приватним виконавцем але вже після прийняття судом скарги до розгляду, тобто 13.07.2026 року.
З урахуванням викладеного заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 247, 270, 452 ЦПК України суд
П О С Т А Н О В И В:
В заяві Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича про розподіл судових витрат у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, заінтересована особа Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», про визнання дій неправомірними - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала, може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня підписання ухвали.
Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя О.М. Боков