ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
02.11.2026 м. Дніпро Справа № 908/83/25 (908/2834/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Суховарова А.В. (доповідач у справі), суддів: Мартинюк С.В., Дармін М.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мирошника Юрія Володимировича на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 (суддя Черкаський В.І., повний текст рішення складено 09.07.2026)
у справі №908/83/25 (908/2834/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №226", м. Запоріжжя
до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - арбітражний керуючий Вернигора Володимир Петрович
про визнання противоправними та скасування податкового повідомлення-рішення
в межах провадження у справі № 908/83/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №226"
Ліквідатор - Вернигора Володимир Петрович
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 11.05.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25) Господарський суд Запорізької області ухвалив таке:
- позов задовольнити частково;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДПС у Запорізькій області (форми "ПН") № 658808010707 від 07.05.2025 в частині нарахування 392 405 грн. 42 коп. штрафних санкцій;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №226" в дохід Державного бюджету України, стягувач Державна судова адміністрація України 2 164 грн. 64 коп. судового збору;
- стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області в дохід Державного бюджету України, стягувач Державна судова адміністрація України 4 707 грн. 24 коп. судового збору;
- в іншій частині позову відмовити.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець Мирошник Юрій Володимирович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить суд апеляційної інстанції:
- поновити апелянту - кредитору боржника у справі про банкрутство №908/83/25 ФОП Мирошнику Ю.В. процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25);
- частково скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/83/25 (908/2834/25), а саме: в частині відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог позивача - ТОВ "Аптека №226" до ГУ ДПС в Запорізькій області у справі №908/83/25(908/2834/25) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення (форма "ПН") № 658808010707 від 07.05.2025 на суму 180 251,78 грн;
- ухвалити в скасованій частині нове рішення за змістом якого, а саме: визнати протиправним та скасувати - податкове повідомлення рішення (форма "ПН") № 658808010707 від 07.05.2025 складене відповідачем - Головним Управлінням Державної Податкової Служби у Запорізькій області за яким донараховано позивачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю "Аптека №226" грошове зобов`язання, а саме - штрафні санкції що випливають із правовідносин з податку на додану вартість - в частині відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог позивача ТОВ "Аптека №226" до ГУ ДПС в Запорізькій області у справі № 908/83/25 (908/2834/25) - на суму 180 251,78 грн.;
- судові витрати пов`язані із розглядом справи - покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Суховарова А.В. (доповідач), суддів Дарміна М.О., Мартинюка С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2026 витребувано у Господарського суду Запорізької області справу №908/83/25(908/2834/25).
26.10.2026 справа №908/83/25(908/2834/25) надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.
За результатом дослідження матеріалів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху з таких підстав.
За змістом прохальної частини апеляційної скарги, апелянт просить суд апеляційної інстанції поновити йому процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 року у справі №908/83/25(908/2834/25).
В обґрунтування заявленого клопотання апелянт вказує, що він є кредитором у справі про банкрутство боржника (позивача) у справі №908/83/25, вимоги якого внесено до четвертої та шостої черг реєстру вимог кредиторів боржника відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 року у справі №908/83/25, тому, з огляду на те, що вимоги відповідача, відповідно до приписів ст.64 КУзПБ відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів, апелянт є особою, на права якої впливає оскаржуване рішення суду. Разом з тим, апелянт вказує, що датою отримання ним повного тексту оскарженого рішення слід вважати 08.10.2026 року, з огляду на те, що апелянт є кредитором у справі про банкрутство боржника, тому безпосередньо копії оскарженого рішення не отримував, а з оскаржуваним рішенням ознайомився з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 08.10.2026 року, про що свідчить зміст доданого до апеляційного скарги скріншота з офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, інші докази щодо дати та часу отримання оскарженого рішення у апелянта відсутні.
Дослідивши вищевказане клопотання апелянта, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Зважаючи на викладене, апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції 12.10.2026 з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області по справі №908/83/25(908/2834/25) від 11.05.2026 (повний текст рішення складено 09.07.2026), строк на оскарження якого сплинув 29.07.2026.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, зокрема, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень.
Сам лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з обов`язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 119 ГПК України має містити обґрунтування поважності причин його пропуску.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Яке вбачається з матеріалів справи №908/83/25(908/2834/25), Мирошник Ю.В. брав участь у підготовчих засідання 08.12.2025 та 09.12.2025 у справі №908/83/25(908/2834/25), а також 09.12.2025 (сформовано в системі "Електронний суд" 02.12.2025 звертався до суду із заявою про надання копії договору про надання правничої допомоги позивачу у справі.
Вказані обставини виключають наявність підстав вважати доведеними твердження апелянта щодо ознайомлення з текстом рішення у справі №908/83/25(908/2834/25) лише 08.10.2026 з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Слід відзначити, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, Мирошник Ю.В. з моменту отримання інформації про наявність у провадженні Господарського суду Запорізької області справи №908/83/25(908/2834/25) не був позбавлений права дізнатися про стан її розгляду.
Так, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення від 11.05.2026 у справі №908/83/25(908/2834/25) надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення 09.07.2026, зареєстрована 09.07.2026, у загального доступі - з 10.07.2026. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138074091).
Центральний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що рішення суду було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому скаржник, як зацікавлена особа, не був позбавлений можливості отримувати інформацію про стадії розгляду справи з Єдиного державного реєстру судових рішень, у тому числі і про прийняття господарським судом вищевказаного рішення у справі, та ознайомитись із судовим рішенням в електронній формі.
Суд зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
При цьому, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. При цьому, процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Отже, обставин щодо неможливості подати апеляційну скаргу у строки передбачені статтею 256 ГПК України, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних причин, апелянтом не наведено, доказів на їх підтвердження не надано, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Згідно з ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність таких підстав.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність доказів сплати судового збору в матеріалах апеляційної скарги, що вбачається за наступного.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Статтею 4 названого Закону передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на викладені приписи Закону України "Про судовий збір", судовий збір, який підлягає сплаті заявником за подання даної апеляційної скарги, становить суму 3 993, 60 грн. (180 251, 78 грн. х 150% х 0,8), та має бути сплачений за такими реквізитами Центрального апеляційного господарського суду:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл/Шев.р/22030101
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: [рахунок приховано]
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від _______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі __________ (номер справи), Центральний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).
Всупереч викладеному, звертаючись з даною апеляційною скаргою, скаржник не надав доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Згідно з частиною 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 1 ст.174 Господарського процесуального кодексу Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За викладених обставин, матеріали апеляційної скарги не містять доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що свідчить про порушення скаржником вимог п.2 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та наявність підстав для залишення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мирошника Юрія Володимировича без руху з наданням апелянту строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 174, 176, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Мирошнику Юрію Володимировичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги у справі №908/480/26.
2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мирошника Юрія Володимировича на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі №908/83/25(908/2834/25) залишити без руху.
3. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:
- надати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність таких підстав;
- надати докази сплати судового збору у розмірі 3 993, 60 грн.;
4. Роз`яснити скаржнику, що в разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася з апеляційною скаргою.
5. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.В. Матринюк