Судові рішення

Постанова № 141308008 у справі № 904/5051/24 від 21.10.2026

Постанова від 21.10.2026 у господарській справі № 904/5051/24 (категорія «Майнові спори, стороною в яких є боржник»). Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду, суддя Жуков С.В.

Справа№ 904/5051/24 (у рішенні: 904/5051/24 (904/6058/25))
СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
СуддяЖуков С.В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяМайнові спори, стороною в яких є боржник
Дата ухвалення21.10.2026
Надійшло до реєстру10.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141308008

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/5051/24 (904/6058/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 21.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2026

у справі № 904/5051/24 (904/6058/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс"

про визнання недійсним договору застави б/н від 19.09.2024

в межах справи №904/5051/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове", -

ВСТАНОВИВ:

Історія справи, позовні вимоги

1. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/5051/24 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове".

2. Так, 14.01.2025 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/5051/24 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" на суму 14 720 539 грн 00 коп. - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 102 280 грн 00 коп. (витрати у справі про банкрутство) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 14.01.2025; введено процедуру розпорядження майном боржника строком до 170 календарних днів, до 03.07.2025; розпорядником майна Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" призначено арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича; призначено попереднє засідання суду на 18.03.2025.

3. 14.01.2025 на вебсайті Верховного Суду оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.

4. 13.02.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Кліринг Фінанс" з грошовими вимогами до боржника.

5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 у справі №904/5051/24, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс" частково у розмірі 72 606 000 грн 92 коп. - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 80 141 165 грн 00 коп. - вимоги, забезпечені заставою, 4 844 грн 80 коп. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; в решті грошових вимог у розмірі 209 205 грн 98 коп. відмовлено.

6. Також, 30.04.2025 Господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу за підсумками попереднього засідання, якою, поміж іншого, завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" та зобов`язано розпорядника майна Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" внести до реєстру вимог кредиторів вимоги наступних кредиторів, визнаних Господарським судом Дніпропетровської області:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" у розмірі 108 336 грн 00 коп. (витрати у справі про банкрутство) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 28 106 982 грн 70 коп. - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 8 041 143 грн 40 коп. - 6 черга задоволення вимог кредиторів;

- Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" у розмірі 4 065 317 грн 64 коп. - вимоги, забезпечені заставою, 4 844 грн 80 коп. - 1 черга задоволення вимог кредиторів (судовий збір);

- Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у розмірі 3 282 286 грн 00 коп. - вимоги, забезпечені заставою, 325 540 грн 84 коп. - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 4 844 грн 80 коп. - 1 черга задоволення вимог кредиторів (судовий збір);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс" у розмірі 72 606 000 грн 92 коп. - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 80 141 165 грн 00 коп. - вимоги, забезпечені заставою, 4 844 грн 00 коп. - 1 черга задоволення вимог кредиторів;

- відомості про майно боржника, яке є предметом застави: кредиторські вимоги АТ "Прокредит Банк" в розмірі 13 627 380 грн 00 коп., які забезпечені заставою майна боржника.

7. При цьому, вимоги у розмірі 80 141 165 грн 00 коп., забезпечені заставою, виникли на підставі Договору поставки від 19.09.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс", як постачальником, та Товариством з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове", як покупцем, 19.09.2024.

8. Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки в порядку та на умовах Договору, постачальник передає у власність покупця товар, що визначений в додатку до Договору, а покупець приймає цей товар та зобов`язується його оплатити. Ціни на товар визначені у додатку до Договору поставки. За умовами Договору поставки передавання товару від постачальника покупцю здійснюється силами та за рахунок покупця за зазначеною у договорі поставки адресою.

-Відповідно до Додатку 1 до Договору поставки сума договору поставки складає 80 141 165 грн 00 коп.

-В пункті 2.3. Договору поставки сторони домовились, що покупець оплачує товар не пізніше ста днів від дати отримання товару.

-Відповідно до накладної № 1 від 19.09.2024 товар відвантажено покупцю за переліченим у Додатку № 1 найменуванням на суму 80 141 165 грн 00 коп.

-У пункті 2.4. Договору передбачено, що зобов`язання покупця оплатити постачальнику товар забезпечується заставою, про що сторонами укладається окремий договір.

9. Так, 19.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс" (заставодержатель) та Товариством з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" (заставодавець) укладено Договір застави, відповідно до умов пункту 1.1. якого у порядку та на визначених Договором умовах, заставодавець з метою забезпечення повного виконання зобов`язання, зазначеного в пункті 1.2. Договору, передає в заставу заставодержателю, а заставодержатель приймає від заставодавця в заставу предмети застави, перелічені у пункті 2.1. Договору застави.

10. За рахунок заставлених предметів застави, визначених в підпункті 2.1. Договору, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення (пункту 1.3. Договору).

11. Відповідно умов пункту 2.1. Договору застави, предметами застави за Договором є перелічені в додатку до Договору товари, що належать заставодавцю на праві власності надалі іменуються як предмети застави. Сума всього товару, переданого в заставу, становить 80 141 165 грн 00 коп.

12. Станом на день подання заяви про визнання грошових вимог, заставодавець не виконав своїх зобов`язань, поставлений товар не оплатив.

13. У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд визнати недійсним з моменту укладення договір застави б/н від 19.09.2024, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" (далі по тексту - відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс" (далі по тексту - відповідач-2).

13.1. Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами:

- відповідачами порушено та не дотримано положення статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, а також статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства;

- 19.09.2024 між ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" та ТОВ "Кліринг Фінанс" укладено договір застави б/н від 19.09.2024. На думку позивача даний договір немає очевидної економічної мети, вчинений у період настання зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, відповідно, на його думку, дії відповідачів направлені на зменшення платоспроможності боржника, є недобросовісними, враховуючи також наступне: 1) укладення договору застави б/н від 19.09.2024 відбулось за незначний проміжок часу до відкриття провадження у справі про банкрутство ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове", менше ніж через три роки до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство; 2) укладення договору застави б/н від 19.09.2024 відбулось при існуванні значних грошових зобов`язань перед іншими особами. ТДВ "Агротехсервіс -Синельникове", маючи заборгованість перед власними кредиторами, свідомо додатково уклало договір застави б/н від 19.09.2024, за яким штучно та свідомо виокремило лише одного кредитора та здійснило поза визначеною судовою процедурою у сфері про банкрутство задоволення вимог відповідача-2, не залишивши будь-якого іншого майна для задоволення вимог інших кредиторів; 3) договір застави б/н від 19.09.2024 суперечить загальним засадам цивільно-правових зобов`язань та засадам здійснення господарської діяльності, адже є фінансово невигідним для ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове", укладений за наявності значного обсягу заборгованості за зобов`язаннями перед іншими кредиторами, строк виконання яких настав;

- позивач зазначає про те, що договір застави б/н від 19.09.2024, укладений між ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" та ТОВ "Кліринг Фінанс", порушує та не відповідає принципам (критеріям) добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, а також спрямований на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав;

- позивач зазначає, що одним із способів захисту свого порушеного права, ТОВ "Спектр-Агро" виокремлює відновлення становища, яке існувало на момент порушення права позивача, а саме: визнання недійсним договору застави б/н від 19.09.2024, укладеного між ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" та ТОВ "Кліринг Фінанс".

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

14. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі №904/5051/24 (904/6058/25), зокрема, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" про визнання недійсним з моменту укладення договору застави від 19.09.2024, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс" відмовлено.

14.1. Рішення обґрунтоване таким:

- позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину;

- враховуючи правові позиції Верховного Суду, оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем у цій справі було неправильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, який не відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права.

15. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі №904/5051/24 (904/6058/25) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі №904/5051/24 (904/6058/25) - залишити без змін.

15.1. Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що докази на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним договору застави б/н від 19.09.2024, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс", є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Отже, за висновком суду другої інстанції, суд першої інстанцій правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору застави б/н від 19.09.2024, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" надійшла касаційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2026 у справі №904/5051/24 (904/6058/25), у якій заявлено вимогу скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

16.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник вказує, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки судами проігнорована судова практика щодо застосування статті 42 Кодексу з процедур банкрутства, статей 3, 13 ЦК України у подібних правовідносинах, яка викладена у таких постановах:

-постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц;

-постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №910/16579/20;

-постанова Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі №760/21831/18;

-постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №182/2214/16-ц;

-постанова Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17;

-постанова Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №754/2450/18;

-постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №693/624/19;

-постанова Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі №606/1636/18;

-постанова Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №910/8357/18;

-постанова Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №904/7905/16;

-постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі №902/1023/19(902/163/22).

16.2. У касаційній скарзі також зазначено, що суди, в порушення вимог статей 74-77, 86, 238 ГПК України, приймаючи оскаржувані судові рішення поза увагою суду та без належного правового дослідження та оцінки залишили подані та існуючі докази у даній справі, а також повноваження суду, можливість та процесуальний порядок вибіркового здійснення оцінки існуючих у справі доказів. Суди безпідставно вдалися до застосування "правового пуризму", процесуальної формальності.

16.3. Крім того, скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження та вказує, що на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості заінтересованої особи, чиї права порушено, у відокремленому позовному провадженні щодо оскарження правочину здійснити перегляд за нововиявленими обставинами вимог кредитора включеного до реєстру вимог кредиторів у основному провадженні, та вимоги котрого базуються на оскаржуваному правочині у цьому ж відокремленому провадженні. Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання можливості застосування наслідку визнання із моменту укладення недійсним договору застави б/н від 19 вересня 2024 року та їх розгляду (перегляду Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року по справі №904/5051/24 за нововиявленими обставинами) одразу та одночасно саме в межах відокремленого позовного провадження у справі №904/5051/24 (904/6058/25) в межах основної справи №904/5051/24 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" (52523, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Георгіївка, вулиця Агропромислова, будинок 1-С; ідентифікаційний код 03563117).

-Водночас, скаржник не надав письмові пояснення з конкретизацією визначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України), а саме не зазначив норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.

-Отже, належні обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі та у заяві про усунення недоліків відсутні.

-Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

17. ТОВ "Агротехсервіс-Синельникове" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

18. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5051/24 (904/6058/25) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026.

19. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2026 у справі №904/5051/24 (904/6058/25) та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" у справі № 904/5051/24 (904/6058/25) на 21 жовтня 2026 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

21. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

22. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду спору про визнання недійсним договору застави б/н від 19.09.2024, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс".

23. Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

24. Отже, закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (частині третій статті 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

25. Розгляд та захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

26. Згідно з частиною першою статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

27. За приписами частини другої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

28. Таким чином, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

29. Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

30. Застосування положень статті 42 КУЗПБ та визнання згідно з наведеною нормою недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є тим засобом, який спрямований на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого задоволення вимог кредиторів.

31. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

32. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Розгляд спорів щодо витребування майна банкрута у добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство забезпечує реалізацію контролю суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство за діяльністю боржника та є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута так і кредиторів. Така правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13, від 03.10.2018 у справі № 906/1765/15, від 16.04.2019 у справі № 44/459-б.

33. Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів.

34. Тому, розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що місяться в матеріалах справи про банкрутство боржника.

35. Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства сутність якого полягає в тому, що б під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права.

36. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, який закріплений у статті 42 КУзПБ, є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

37. Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.

38. Визначені наведеною нормою підстави є додатковими, специфічними підставами для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

39. Верховний Суд неодноразово зазначав, що крім визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство на підставі статті 42 КУзПБ, не виключається можливість звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (висновки Верховного Суду наведені у постанові від 20.02.2020 у справі №922/719/16; Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 у справі № 21/89б (913/45/20) та інших).

40. Отже, підставою недійсності оспорюваних правочинів, крім спеціальних вимог - статті 42 КУзПБ, можуть бути і загальні норми ЦК України чи інших законів.

41. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

42. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

43. В частині третій статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

44. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

45. Водночас відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

46. Захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, зумовлені специфікою завдань і цілей провадження у справі про банкрутство, його суб`єктним складом, процедурами, які застосовуються щодо боржників, учасниками окремих стадій тощо. З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

47. Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, спрямованого на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

48. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та законних інтересів кредитора.

49. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

50. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

51. Відчуження боржником майна, вчинення інших дій, внаслідок яких зменшується його платоспроможність та унеможливлюється або істотно ускладнюється виконання зобов`язань перед кредиторами, може свідчити про недобросовісність такої поведінки та зловживання правами.

52. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора (подібні за змістом висновки, зокрема, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

53. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові також зауважила, зокрема, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

54. Оскільки у ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

55. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

56. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду неодноразово звертав увагу на те, що фраудаторним правочином може бути як оплатний, так і безоплатний договір, як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засідання у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

57. У цій справі судами встановлено, що 19.09.2024 між ТОВ "Кліринг Фінанс" (як постачальником) та ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" (як покупцем) укладено договір поставки товару на суму 80 141 165 грн 00 коп.; умовами договору передбачено оплату товару протягом ста днів з моменту його отримання (відстрочення платежу на 100 днів).

58. Товар був переданий Товариству за видатковою накладною № 1 від 19.09.2024. Крім того, пунктом 2.4. договору поставки сторони погодили, що виконання обов`язку з оплати поставленого товару забезпечується заставою.

59. Спірний договір застави укладено в той самий день, а його предметом визначено саме товари, які були отримані Товариством у межах цієї поставки.

60. Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку про те, що зазначене свідчить на користь того, що договір було укладено без наявності недобросовісних намірів чи мети використати право на зло, оскільки, до укладення відповідних договорів зазначений товар не належав Боржнику і не входив до складу його активів, а внаслідок господарської операції Боржник отримав новий актив без попереднього витрачання коштів. Крім того, застава не вивела цей актив із володіння Боржника та не передала право власності заставодержателю, а лише встановила забезпечувальний режим на випадок несплати вартості отриманого товару.

61. Суд апеляційної інстанції врахував, що договір застави б/н від 19.09.2024 між Товариством з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс" укладений в межами строку, встановленого статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства (так званий підозрілий період), у той же час зазначена обставина, з урахуванням встановлених вище обставин, не є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним.

62. Крім того, судом апеляційної інстанції було враховано, такі обставини:

-доказів наявності ознак заінтересованості між сторонами спірного договору - Товариством з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс", матеріали справи не містять та позивачем таких обставин не доведено.

- позивачем не доведено, що спірний договір застави б/н від 19.09.2024 був вчинений сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди кредиторам;

- позивачем також не доведено, що спірний договір застави б/н від 19.09.2024 учинений Боржником з метою виведення майна боржника на користь третіх осіб, чи для створення преференцій під час задоволення вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів;

- позивачем не доведено, що, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що сторони договору - Товариство з додатковою відповідальністю "Агротехсервіс-Синельникове" (Боржник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліринг Фінанс", вчинили спірний договір застави б/н від 19.09.2024 з недобросовісною метою, як-то вивести майно (грошові кошти) Боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства чи іншої.

63. Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

64. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

65. Судом апеляційної інстанції вказані вимоги були дотримані, а тому доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

66. Так, аналіз встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності дає підстави погодитись із висновками про відсутність факту зменшення активів боржника, оскільки оспорюваний договір застави від 19.09.2024 не призвів до погіршення фінансового стану Боржника чи зменшення його ліквідаційної маси.

67. Також, Суд погоджується із висновками про те, що забезпечувальна функція застави є правомірною, з огляду на те, що предметом застави стали виключно ті товари, які Боржник отримав від ТОВ "Кліринг Фінанс" за цим же договором поставки. Встановлення застави не мало на меті виведення існуючого майна Боржника на користь третіх осіб, а виступало виключно законним інструментом забезпечення балансу інтересів сторін та гарантією оплати за новостворений актив.

68. Також, Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що сама лише обставина укладення договору застави у межах «підозрілого періоду» (ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства) не є самостійною та безумовною підставою для визнання його недійсним, оскільки позивачем не доведено: наявності заінтересованості (пов`язаності) між сторонами правочину; наміру приховати активи Боржника від інших кредиторів; створення штучних преференцій чи переваг для задоволення вимог "дружнього" кредитора в порушення встановленої законом черговості.

69. Скаржником не спростовано висновків суду апеляційної інстанції та не доведено належними і допустимими доказами в розумінні статей 76- 79 ГПК України наявності у сторін оскаржуваного договору застави недобросовісних намірів, заінтересованості або мети приховування активів від звернення стягнення.

70. Підставою касаційного оскарження, на яку посилається Скаржник, є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

71. Аналіз змісту наведеної правової норми свідчить про те, що касаційний перегляд із визначеної у ній підстави може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

72. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вище вказаного пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

73. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовний (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

74. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

75. Також слід виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

76. У поданій у цій справі касаційній скарзі Скаржник посилається на численні висновки Верховного Суду, проте, обмежується лише цитуванням фрагментів постанов Верховного Суду, однак не здійснює порівняння фактичних обставин, предмета і підстав позову, змісту спірних правовідносин та правового регулювання у наведених справах і у справі, яка переглядається щодо обґрунтування подібності правовідносин наведених скаржником справ та справи що переглядається.

77. З цього приводу слід звернутись до висновків Великої Палати Верховного суду у постанові від 18.12.2024 у справі №916/379/23, у якій зазначено, що «…Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.

Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин.»

78. Слід додати, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли одностайного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Той факт, що суд першої інстанції в мотивувальній частині послався на обрання позивачем неналежного способу захисту, а апеляційний суд здійснив перевірку доводів по суті правовідносин, не спростовує правильності кінцевого процесуального результату вирішення спору. Судове рішення, яке є правильним по суті, не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань або через розбіжності у правовому обґрунтуванні судами попередніх інстанцій, оскільки це суперечило б принципу правової визначеності.

79. Отже, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, такими, що спрямовані на переоцінку доказів та встановлених обставин справи, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, тож оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

80. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

81. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

82. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

83. З урахуванням меж касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд приходить до висновку про залишення їх без змін, а касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" залишити без задоволення - без задоволення.

Розподіл судових витрат

84. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2026 у справі №904/5051/24 (904/6058/25) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
29.10.2026 Ухвала № 141107257 Касаційний господарський суд Верховного Суду
27.10.2026 Ухвала № 140992888 Господарський суд Дніпропетровської області
23.10.2026 Ухвала № 140911385 Господарський суд Дніпропетровської області
19.10.2026 Ухвала № 140748880 Касаційний господарський суд Верховного Суду
19.10.2026 Ухвала № 140698628 Господарський суд Дніпропетровської області
19.10.2026 Ухвала № 140698430 Господарський суд Дніпропетровської області
16.10.2026 Ухвала № 140652531 Господарський суд Дніпропетровської області
13.10.2026 Ухвала № 140531157 Господарський суд Дніпропетровської області
12.10.2026 Ухвала № 140531104 Господарський суд Дніпропетровської області
23.09.2026 Постанова № 140126420 Центральний апеляційний господарський суд
22.09.2026 Ухвала № 139927169 Центральний апеляційний господарський суд
21.09.2026 Ухвала № 139921767 Центральний апеляційний господарський суд
07.09.2026 Ухвала № 139506183 Касаційний господарський суд Верховного Суду
02.09.2026 Ухвала № 139440085 Касаційний господарський суд Верховного Суду
20.08.2026 Ухвала № 139112514 Касаційний господарський суд Верховного Суду
03.08.2026 Ухвала № 138678617 Центральний апеляційний господарський суд
29.07.2026 Постанова № 138610379 Центральний апеляційний господарський суд
27.07.2026 Ухвала № 138499682 Центральний апеляційний господарський суд
23.07.2026 Рішення № 138432485 Господарський суд Дніпропетровської області
23.07.2026 Ухвала № 138432335 Центральний апеляційний господарський суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 03563117. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг