Постанова № 141339679 у справі № 650/487/26 від 10.11.2026

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/487/26 Головуючий в І інстанції: Хомик І.І.

Номер провадження: 22-ц/819/1303/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Бездрабко В.О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС";

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року, ухвалене у складі судді Хомик І.І., дата складення повного рішення - не зазначено, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

26 січня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 3392104 від 24.12.2020 у розмірі 45 780,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн, а також понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Позов обґрунтований наступним.

24.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та ОСОБА_1 (позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 3392104.

При цьому відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме до ТОВ "Авентус Україна", отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Зміст Договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитодавеця, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Кредитодавецем правильності введення коду, направленого Кредитодавецем на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus".

На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) : 15 000,00 грн; Тип кредиту - кредит; Строк кредиту - 360 днів.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором.

Сторони договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника.

Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів/угод.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна", які розміщені на сайті creditplus.ua, а також йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Вказані правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до умов кредитного договору, Позичальник зобов`язався повернути Кредит Кредитодавцю в строк передбачений Кредитним договором.

Є посилання на положення Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну комерцію".

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Щодо права вимоги заборгованості за вказаним договором з боку позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до відповідача зазначено наступне.

30.06.2021 було укладено договір № 30062021, відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3392104.

У свою чергу, 23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3392104.

Таким чином, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3392104.

Щодо розміру заборгованості за договором, що підлягає стягненню, зазначено наступне.

Загальний розмір вказаної заборгованості за Договором №3392104 від 24.12.2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 45 780,00 грн, з яких:

--- 15 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту);

--- 30 780,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

--- 0,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості);

--- 0,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами;

--- 0,00 грн - заборгованість за комісіями;

--- 0,00 грн - інфляційні збитки;

--- 0,00 грн - нараховані 3% річних.

Щодо підстав стягнення витрат на правничу допомогу зазначено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента надається договір про надання правничої допомоги та акт про надання юридичної допомоги, яким згідно умов договору підтверджується факт надання послуг, а саме сторони по договору підтверджують, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають. При цьому є посилання на ст.137 ЦПК України.

На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року позов був задоволений, суд вирішив:

--- стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" суму заборгованості за кредитним договором № 3392104 від 24.12.2020 р. у розмірі 45 780,00 грн;

--- стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 2 662,40 грн судового збору та 16 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 24.12.2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем був укладений договір № 3392104, відповідно до якого відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Крім того, позивачу було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором.

Також суд виходив з того, що відповідач не повернув своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим відповідач має заборгованість на загальну суму 45 780,00 грн, яка складається з: 15 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 30 780,00 грн - сума заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.

На вказане рішення відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині визначення розміру заборгованості та стягнення 30 780,00 грн відсотків та розподілу судових витрат й ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у недоведеній частині, а у разі встановлення наявності підстав для стягнення заборгованості - зменшити її розмір до суми фактичного підтвердженої належними доказами і правильним розрахунком. При цьому вона послалася на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказала, що із тексту рішення неможливо встановити повний, детальний та перевіюваний розрахунок суми заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги в розмірі 30 780,00 грн. В рішенні не наведено конкретної процентної ставки за кожний період, дат початку та закінчення нарахування, кількості днів, бази нарахування, порядку та формули розрахунку, а також суми відсотків за кожний окремий період. При цьому вказала, що посилання на розрахунок заборгованості саме по собі не дає можливості перевірити, яким чином із суми основного боргу 15 000,00 грн утворилася сума 30 780,00 грн відсотків.

Також зазначила, що підлягає перевірці документальне підтвердження фактичного понесення витрат на правничу допомогу, їх необхідність, обґрунтованість та співмірність із складністю справи та обсягом фактично виконаної роботи. При цьому за результатом апеляційного перегляду слід вирішити питання про розподіл судових витрат та покладення їх на позивача у відповідній частині.

Також вказала, що суд помилково зазначив прізвище відповідача " ОСОБА_4 ", адже правильним її прізвищем є " ОСОБА_5 ".

Також зазначила, що є необхідним перевірка безперервності переходу права вимоги за кредитним договором та документів, на підставі яких позивач набув права вимоги саме до відповідача.

У своєму відзиві позивач ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" просить вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. При цьому зазначив наступне.

Щодо кредитного договору вказав, що 24.12.2020 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3392104. Відповідно до пункту 1.3 Договору сума наданого кредиту становить 15 000,00 грн. Згідно з пунктом 1.4 Договору строк кредиту - 18 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Укладаючи кредитний договір, відповідач погодив, що за користування кредитними коштами встановлюється плата - процентна ставка, знижена процентна ставка 1,43% і стандартна 1,90 % в день від суми кредиту. Зазначені положення визнані сторонами Кредитного договору та підтверджуються наявними у відзиві письмовими доказами.

Враховуючи положення умови п.1.5.2. Кредитного договору та ст.1048 ЦК України, сторони в Кредитному договорі узгодили нарахування процентів відповідно до п.3.1., а саме "3.1. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-то календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Враховуючи викладене, починаючи з 12.01.2021 по 11.04.2021 р. відповідачу нараховувалися проценти відповідно до узгодженого п.3.1. Кредитного договору не більше 90 днів, за стандартною процентною ставкою 1,9% в день у розмірі 285,00 грн (15 000 х 1,90% = 285,00 грн).

Як вбачається з ч.1 ст.1048 ЦК України, проценти є платою за користування кредитним кошами, яка сплачується до дня повернення позики або в іншому порядку встановленому договором, в зв`язку з чим нарахування таких процентів не може вважатися відповідальністю.

Крім того, з буквального тлумачення вказаної статті вбачається, що і після прострочення позики, проценти повинні бути сплаченні за час прострочення до дня фактичного повернення позики, саме в порядку даної статті, оскільки, зазначене в даній статті словосполучення "до дня повернення позики" жодним чином не вказує, що цим днем повинна бути дата повернення позики, зазначена в договорі.

Цим днем може вважатися і дата фактичного повернення позики, якщо інше не зазначено в договорі. Крім того, на виконання вимог чинного законодавства Клієнту неустойка (штрафи та пені) не нараховувалися, а нараховувалися виключно проценти, які за своєю правовою природою є платою за користування кредитними коштами.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача становила 45 780,00 грн, з яких 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 30 780,00 грн - заборгованість за процентами. Отже, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося на підставі узгоджених умов Кредитного договору та згідно з вимогами чинного законодавства відповідно до положень ст.1048 ЦК України.

Щодо правомірності відступлення право вимоги за Договором № 3392104 зазначив, що на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до наступних правонаступників та в кінцевому підсумку до Позивача, до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору факторингу № 30062021 від 30.06.2021 року, укладеного між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", а також Акт прийому-передачі Реєстру боржників та витягу з відповідного Реєстру боржників, які підтверджують включення заборгованості відповідача до предмету відступлення права вимоги.

Крім того, позивачем надано належні докази наступного переходу права вимоги,зокрема: Договір Факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024; Додаткова Угода № 1 від 20.12.2024; Акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей від 23.05.2024; Витяг з Реєстру боржників до Договору № 23/05/24 від 23.05.2024. Вказані документи у своїй сукупності беззаперечно підтверджують факт набуття позивачем права вимоги до відповідача. Таким чином, подані Позивачем документи повністю відображають безперервний ланцюг переходу права вимоги та є достатніми для встановлення всіх юридично значимих обставин у справі.

Щодо витрат на правничу допомогу вказав, що на підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги № 02 07/2024 від 02.07.2024 року; Прайс-лист Адвокатського об`єднання "ЛІГАЛ АССІСТАНС", затверджений Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025 року; Заявку на надання юридичної допомоги № 415 від 01.12.2025 року; Витяг з Акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року. Отже, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем.

Що стосується оплати за надані послуги з правничої допомоги, хочемо зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, в тому числі у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Таким чином, вважає, що рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року є законним, таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

24.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3392104 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитодавеця, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Кредитодавецем правильності введення коду, направленого Кредитодавецем на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus".

На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна", які розміщені на сайті creditplus.ua, а також йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Вказані правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Умови кредитного договору :

--- сума кредиту (загальний розмір) : 15 000,00 грн; Тип кредиту - кредит (пукт 1.3.);

--- строк кредиту - 18 днів (пункт 1.4.);

--- тип процентної ставки - фіксована, вона залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить (пункт 1.5.):

- знижена процентна ставка 1,43% в день від суми кредиту, якщо в строк договору споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом 3-х днів від дати закінчення договору (підпункт 1.5.1.);

- стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, якщо споживач не виконав умови договору, вказані у підпункті 1.5.1. (підпункт 1.5.2.);

--- передбачена пролонгація кредитного договору. Для цього заборгованість має складати не менше 400грн (включно) та необхідні активні дії позичальника, а саме пропозиція (оферта) щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених процентів на дату платежу, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій. Якщо споживач, здійснюючи вказаний платіж, не бажає продовжувати строк користування кредитом, він зобов`язаний повідомити про це Товариство одним із вказаних способів: або здійснити відповідні дії в Особистому кабінеті, або протягом 24 годин з моменту платежу направити на поштову скриньку Товариства повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості з обов`язковою вказівкою в такому повідомленні номеру та дати Договору та суми платежу. В іншому разу здійснений позивачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом (пункти 4.1. - 4.3.);

--- споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (пункт 5.4.);

--- повернення кредиту та сплата процентів здійснюється згідно графіку (пункт 6.1.);

--- внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів/угод (пункт 8.1.).

Сторони договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами в розмірі 15 000,00 грн на умовах та в розмірі, передбачених договором.

Згідно Витягу з Договору Факторингу № 30062021 від 30.06.2021 року, 30.06.2021 було укладено договір, відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3392104.

Наявні Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 30.06.2021 року та Витяг з оригіналу Реєстру боржників до Договору № 30062021 від 30.06.2021 року.

Відповідно до Договору Факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року, 23.05.2024 року було укладено договір, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3392104.

Наявні Додаткова Угода № 1 від 20.12.2024 року, платіжне доручення, що підтверджує оплату по договору № 23/05/24 від 23.05.2024 року, Акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей від 23.05.2024 року, Акт прийому-передачі Реєстру Заборгованості в електронному вигляді від 23.05.2024 року, Витяг з Реєстру боржників до Договору № 23/05/24 від 23.05.2024 року.

Отже, позивач ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділений правом вимоги до Відповідача за договором № 3392104.

Таким чином, Кредитний договір з відповідачем було укладено в електронній формі за допомогою ІКС Товариства. Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Кредитодавецем правильності введення коду, направленого Кредитодавецем на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus".

Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитним договором від Кредитодавця № 3392104 від 24.12.2020 року заборгованість відповідача перед кредитодавцем складає суму в розмірі 45 780,00 грн, яка складається з: 15 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 30 780,00 грн - сума заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями ст.1050 ЦК України:

--- якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу (частина 1);

--- якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2).

За змістом ст.10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України: позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1); позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3).

За положеннями ст.1054 ЦК України:

--- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1);

--- до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2);

--- особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з пунктами 1 і 2 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.

За змістом ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ст.516 ЦК України:

--- заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);

--- якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина 2).

Відповідно до ст.517 ЦК України ("Докази прав нового кредитора у зобов`язанні"):

--- первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина 1);

--- боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2).

Згідно зі ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора: або на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора; або на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором; або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Щодо укладення/неукладення кредитного договору та переходу права вимоги

У справі встановлено, і про це обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, що 24.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Договір № 3392104 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитодавеця, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Кредитодавецем правильності введення коду, направленого Кредитодавецем на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході (в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus".

На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Кредитодавець ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 15 000,00 грн, шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника. Це відповідачем не заперечується.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що 30.06.2021 було укладено договір № 30062021, відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3392104. крім того, 23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3392104.

Таким чином, позивач ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділений правом вимоги до Відповідача за договором № 3392104.

Щодо заборгованості за кредитним договором

За змістом п.22 ч.1 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Згідно зі ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, регулювання правовідносин кредитодавця зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року.

Відповідно до п.17 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

У цій справі кредитний договір був укладений 24.12.2020 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування". А тому денна процентна ставка могла перевищувати 1 %.

Строк дії договору - 18 днів ( п.1.4. договору).

Разом з тим, позивач, який у позовній заяві зазначав про строк кредиту в 360 днів, не довів пролонгацію кредитного договору, адже він не надав належних доказів вчинення відповідачем (позичальником) щодо цього активних дій, передбачених пунктами 4.1. - 4.3. Договору, зокрема надання ним кредитодавцю пропозиції (оферти) щодо продовження строку користування кредитом, яка вчиняється шляхом здійснення платежу у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених процентів на дату платежу.

Отже, є недоведеним визначений позивачем строк кредитування в 360 днів. Натомість є установлений строк кредитування в 18 днів, який пролонгований не був.

Відтак, кредитний договір діє з 24.12.2020 року до 11 січня 2021 року включно.

В цій справі, як вказувалось, на строк 18 днів з позичальником погоджено умови кредитування на умовах стандартної процентної ставки 1,90% в день. При цьому, відсутні підстави для застосування зниженої процентної ставки 1,43% в день від суми кредиту через недоведення здійснення споживачем повного погашення кредитної заборгованості в установлений строк або протягом 3-х днів від дати закінчення договору (підпункт 1.5.1.).

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Постановою Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, на яку послався сам представник позивача, зокрема, зазначено, що "можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що проценти за "користування кредитом" нараховані, зокрема, поза межами строку кредитування, суд апеляційної інстанції врахував правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 і від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, та відмовив скаржникам у визнанні кредиторами боржника на суми таких процентів. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у визнанні кредиторами боржника АТ "МР Банк" на суму 292 396 735,53 грн та АТ "Укрексімбанк" на суму 524 694 350,87 грн".

У позовній заяві позивач вказав, що сума 30 780,00 грн, яка є складовою кредитної заборгованості, є саме заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, а не як міра відповідальності на підставі ст.625 ЦК України.

Отже, апеляційний суд враховує зазначене, а також те, що, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, проценти після 11 січня 2021 року включно, тобто за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за користування кредитом, а не як міру відповідальності на підставі ст.625 ЦК України, а тому вважає, що в даному випадку проценти за користування кредитом частково нараховані поза межами строку кредитування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно нарахування процентів за кредитом (що в рішенні не наведено конкретної процентної ставки за кожний період, дат початку та закінчення нарахування, кількості днів, бази нарахування, порядку та формули розрахунку, а також суми відсотків за кожний окремий період).

При цьому апеляційний суд враховує те, що за договором сторони узгодили строк кредитування, а саме 18 днів, чого не врахував позивач, а тому за вказаним кредитним договором підлягають стягненню проценти в розмірі 5 130,00 грн, які мають бути нараховані до спливу визначеного договором строку кредитування, а саме: за формулою виходячи із стандартної процентної ставки 1,90% в день (1,9% х 15 000,00 грн х 18 днів).

Отже, розмір простроченої заборгованості за процентами (30 780,00 грн), який стягнув суд, підлягає зменшенню до 5 130 грн.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3392104 від 24.12.2020 р в сумі 20 130,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 5 130,00 грн - сума заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.

При цьому апеляційний суд вважає безпідставними доводи позивача, зокрема викладені і у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що з буквального тлумачення ст.1048 ЦК України вбачається, що і після прострочення позики, проценти повинні бути сплаченні за час прострочення до дня фактичного повернення позики, саме в порядку даної статті, оскільки, зазначене в даній статті словосполучення "до дня повернення позики" жодним чином не вказує, що цим днем повинна бути дата повернення позики, зазначена в договорі. При цьому суд апеляційної інстанції виходить зі помилкового тлумачення позивачем вказаної норми закону та змісту укладеного кредитного договору.

Висновки суду апеляційної інстанції

Щодо суті спору

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, зменшивши розмір стягнутої суми заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги з 30 780,00 грн до 5 130,00 грн, відповідно слід зменшити стягнуту з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 3392104 від 24.12.2020 року з 45 780,00 грн до 20 130,00 грн.

Решта доводів апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на необхідність перевірки безперервності переходу права вимоги за кредитним договором та документів, на підставі яких позивач набув права вимоги саме до відповідача. При цьому апеляційний суд враховує те, що перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" підтверджується сукупністю наданих доказів, яким суд дав належну оцінку, зокрема Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 30.06.2021 року, Витягом з оригіналу Реєстру боржників до Договору № 30062021 від 30.06.2021 року, Додатковою Угодою № 1 від 20.12.2024 року, платіжним дорученням, що підтверджує оплату по договору № 23/05/24 від 23.05.2024 року, Актом прийому-передачі Реєстру Заборгованостей від 23.05.2024 року, Актом прийому-передачі Реєстру Заборгованості в електронному вигляді від 23.05.2024 року, Витягом з Реєстру боржників до Договору № 23/05/24 від 23.05.2024 року. При цьому, скаржник не зазначив жодних конкретних, на його думку, порушень його прав, а лише вказав на необхідність перевірки переходу права вимоги до позивача, що саме по собі з боку відповідача містить ознаки гіпотетичних припущень щодо порушень при переході права вимоги до позивача і не свідчить про встановлення дійсного факту порушення закону з боку кредитодавця та позивача.

Що ж до посилань скаржника на помилкове зазначення судом прізвища відповідача (помилкове зазначення прізвища відповідача " ОСОБА_4 " замість правильного прізвища " ОСОБА_5 "), то вказане є підставою для виправлення описки, відповідно до ст.269 ЦПК України.

Щодо судових витрат, а саме судового збору

При поданні позову банк (позивач) сплатив в установленому законом розмірі 2662,40 грн судового збору.

З огляду на наведене, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду остаточно змінено, зменшено розмір стягнутої суми коштів, то понесені позивачем судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позову та у зв`язку з понесенням витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 43,97% (20 130,00 грн х 100% : 45 780,00 грн). Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позову у розмірі 1 170,65 грн (2 662,40 грн х 43,97%).

Щодо судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу

Предметом апеляційного оскарження за вказаною апеляційною скаргою є також вказане рішення в частині розподілу судових витрат та стягнення витрат на правничу допомогу, скаржник послався на їх необхідність, обґрунтованість та співмірність із складністю справи та обсягом фактично виконаної роботи.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених

позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно

розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

--- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (частина 3);

--- розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8);

--- при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 10).

За положеннями ст.137 ЦПК України ("Витрати на професійну правничу допомогу"):

--- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1);

--- за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2);

--- для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3);

--- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4);

--- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5);

--- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

Суд апеляційної інстанції враховує те, що позивач у цій справі отримував правничу допомогу, що підтверджується Договором про надання правової допомоги з додатками, Актом про надання юридичної допомоги (ним згідно умов договору підтверджується факт надання послуг, а саме сторони по договору підтверджують, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають), платіжним дорученням на сплату 16 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Сторона відповідача по суті заявила про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу, адже в апеляційній скарзі зазначила, що підлягає перевірці документальне підтвердження фактичного понесення витрат на правничу допомогу, їх необхідність, обґрунтованість та співмірність із складністю справи та обсягом фактично виконаної роботи. При цьому, зазначила, за результатом апеляційного перегляду слід вирішити питання про розподіл судових витрат та покладення їх на позивача у відповідній частині.

Крім того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

--- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

--- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

--- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 зробив висновок, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнене з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

На вказану постанову послався Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 17.12.2025 року у справі № 757/64192/19, зазначивши:

"Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

--- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

--- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Отже, у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Верховний Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи".

Таким чином, з власної ініціативи, за відсутності клопотання іншої сторони суд, керуючись критеріями, що визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, постанова Верховного Суду від 17.12.2025 року у справі № 757/64192/19.

Серед таких критерієв є, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що у цій справі при розгляді справи в суді першої інстанції позивач отримував правничу допомогу від адвоката, розмір витрат на правничу допомогу склав 16 000,00 грн, що відповідним чином підтверджується.

Сторона відповідача по суті заявила про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу. Отже, відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, як вказувалось, з власної ініціативи, за відсутності клопотання іншої сторони суд, керуючись критеріями, що визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

А тому, з урахуванням наведеного, враховуючи вказані положення процесуального закону, критерії пропорційності та розумності, зважаючи на те, що справа є малозначною (ч.6 ст.19 ЦПК України) та незначної складності, розглядалася за відсутності сторін, апеляційний суд враховує надані докази отримання позивачем правничої допомоги від адвоката в суді першої інстанції та вважає, що витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 16 000,00 грн є доведеними, однак вказані витрати не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову (45 780,00 грн) та (або) значенням справи для сторони. А тому вважає, що з урахуванням обставин справи, її складності, ціни позову (45 780,00 грн) та (або) значенням справи для сторони, часткового задоволення позову на суму 20 130,00 грн, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та їх обсягу, заявлений розмір витрат є несправедливим тягарем і не відповідає критерію розумної пропорційності, відтак розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у цій справі має складати 6 000,00 грн.

З урахуванням того, що позов задоволено на 43,97%, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 638,20 грн (6 000 грн х 43,97%).

Враховуючи викладене, слід зменшити розмір стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесену позивачем в суді першої інстанції, з 16 000,00 грн до 2 638,20 грн. В решті вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі, що перевищує 2 638,20 грн слід відмовити за необґрунтованістю.

Узагальнюючі висновки щодо розподілу судових витрат

Таким чином, апеляційна скарга в частині розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн підлягає зміні, а саме слід зменшити розміри стягнутого з відповідача на користь позивача судового збору за подання позову з 2 662,40 грн до 1 170,65 грн та витрат на правничу допомогу з 16 000,00 грн до 2 638,20 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що при поданні апеляційної скарги стороною відповідача визначено до сплати ухвалою Херсонського апеляційного суду від 28.09.2026 року та сплачено 1 996,80 грн судового збору. У своїй апеляційній скарзі він просив скасувати рішення в частині визначення розміру заборгованості та стягнення 30 780,00 грн відсотків, апеляційний же суд скаргу задовольнив частково та зменшив суму стягнення заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги з 30 780,00 грн до 5 130,00 грн, тобто скаргу задовольнив на суму 25 650,00 грн (30 780,00 грн - 5 130,00 грн). Таким чином, скаргу задоволено на 83,33% (25 650,00 грн х 100% : 30 780 грн).

Відтак, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 663,93 грн (1 996,80 грн х 83,33%).

Тобто, підсумовуючи викладене щодо судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позову у розмірі 1 170,65 грн та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 638,20 грн, а всього підлягають сплаті судові витрати в розмірі 3 808,85 грн (1 170,65 грн + 2 638,20 грн). Натомість, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 663,93 грн.

За приписами ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи положення ч.10 ст.141 ЦПК України, остаточно щодо судових витрат з відповідача, на якого покладено більшу суму судових витрат, на користь позивача слід стягнути різницю в розмірі 2 144,92 грн (3 808,85 грн - 1 663,93 грн). І в такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись ст.ст.137, 141, 367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року, задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2026 року:

--- змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 (Адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; Місце перебування: АДРЕСА_2 ; Засоби зв`язку: НОМЕР_2 ; Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521) суми заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, зменшивши розмір стягнутої суми заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги з 30 780,00 грн (тридцяти тисяч сімсот вісімдесяти гривень) до 5 130,00 грн (п`яти тисяч ста тридцяти гривень), відповідно зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" загальну суму заборгованості за кредитним договором № 3392104 від 24.12.2020 року з 45 780,00 грн (сорока п`яти тисяч сімсот вісімдесяти гривень) до 20 130,00 грн (двадцяти тисяч ста тридцяти гривень);

--- змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 (Адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; Місце перебування: АДРЕСА_2 ; Засоби зв`язку: НОМЕР_2 ; Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521) сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн, зменшивши розміри стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" судового збору за подання позову з 2 662,40 грн (двох тисяч шістсот шістдесяти двох гривень 40 коп.) до 1 170,65 грн (однієї тисячі ста сімдесяти гривень 65 коп.) та витрат на правничу допомогу з 16 000,00 грн (шістнадцяти тисяч гривень) до 2 638,20 грн (двох тисяч шістсот тридцяти восьми гривень 20 коп.).

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521) на користь відповідача ОСОБА_1 (Адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; Місце перебування: АДРЕСА_2 ; Засоби зв`язку: НОМЕР_2 ; Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 663,93 грн (однієї тисячі шістсот шістдесяти трьох гривень 93 коп.).

На підставі ч.10 ст.141 ЦПК України щодо судових витрат остаточно стягнути з ОСОБА_1 (Адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; Місце перебування: АДРЕСА_2 ; Засоби зв`язку: НОМЕР_2 ; Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521) різницю судових витрат в розмірі 2 144,92 грн (дві тисячі сто сорок чотири гривні 92 коп).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови - 10 листопада 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.О. Бездрабко