Рішення № 141344801 у справі № 910/10505/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2026 Справа № 910/10505/26

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10505/26.

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення 20 285, 43 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення заборгованості у розмірі 20 285,43 грн, з яких: 13 875, 90 грн. - несплачене страхового відшкодування за мінусом франшизи; 3 912, 25 грн. - інфляційне збільшення; 1 111, 97 грн. - 3% річних; 1 385, 31 грн. - подвійна облікова ставка.

25.08.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10505/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив заява на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2026.

15.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

17.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

21.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача, власні додаткові пояснення у справі та клопотання про витребування доказів в порядку частини 6 статті 91 ГПК України.

07.10.2026 судом було задоволено клопотання відповідача та витребувано у позивача оригінал договору добровільного страхування наземного транспорту №3066/22-Т/К/09 від 07.11.2022 на підставі частини 6 статті 91 ГПК України у строк протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали.

12.10.2026, тобто до закінчення встановленого ухвалою суду від 07.10.2026 процесуального строку для надання до суду витребуваного доказу, від позивача надійшло клопотання у порядку статті 119 ГПК України про продовження процесуального строку встановленого судом строку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2026 клопотання позивача задоволено, продовження процесуальний строк встановлений судом ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2026 у справі №910/10505/26 для подання витребуваного доказу - на п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

27.10.2026 засобами поштового зв`язку від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2026.

Суд звертає увагу позивача, що після набрання рішенням законної сили у даній справі, позивач може ініціювати питання про повернення долученого до матеріалів справи оригіналу договору добровільного страхування наземного транспорту №3066/22-Т/К/09 від 07.11.2022 за окремою заявою відповідно до приписів частини 2 статті 92 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

22.08.2023 по проспекту Перемоги, 51А у місті Києві Лиман сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Atego» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 (ТОВ «Клад-2009») та Приватним акціонерним товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (позивач) діяв договір добровільного страхування наземного транспорту №3066/22-Т/К/09 від 07.11.2022, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику зазначеному транспортному засобу.

Крім того, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Atego» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом АТ004004152, страховиком згідно якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (відповідач).

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №760/20517/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 22.08.2023), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно рахунку на оплату №250 від 24.08.2023 від ФОП Кійко Г.І. вартість відновлювального ремонту «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 склала - 35 480, 00 грн.

Згідно рахунку-фактури №ST23016190 від 25.08.2023 від ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» вартість відновлювального ремонту «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 склала - 102 355, 69 грн.

Тобто, загальна сума відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала - 137 835, 69 грн.

25.08.2023 позивачем складено страховий акт №006.02110023-1, в якому позивач визнав суму збитків у розмірі 137 835, 69 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодуванню на рахунок СТО у розмірі 102 355, 69 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №43621786 від 31.08.2026 та у розмірі 35 480, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №43621821 від 31.08.2023.

Позивач надав претензію вих.№01092023-871В від 01.09.2023, яка адресована відповідачу, та в якій позивач вимагав здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 137 835, 69 грн. Однак доказів направлення та отримання вказаної претензії відповідачем позивач до матеріалів справи не надав.

Проте, відповідач 20.12.2023 здійснив часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 120 759, 79 грн., що підтверджує отримання відповідачем претензії позивача.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 недоплачену суму страхового відшкодування в межах ліміту полісу АТ004004152 у розмірі 13 875, 90 грн.

Оскільки відповідач вчасно не сплатив страхове відшкодування на рахунок позивача, це свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача, тому позивач, вважає належним та просить суд стягнути додатково з відповідача 1 385, 31 грн - пені, 1 111, 97 грн - 3% річних, 3 912, 25 грн - інфляційних втрат.

ІІ. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 13 875, 90 грн, а також 3% річних, пені та інфляційних втрат.

ІІІ. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) 22.08.2023 сталась ДТП за участю автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «MERCEDES-BENZ Atego» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1

(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Atego» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №760/20517/23.

(3) Позивач здійснив страхову виплату у розмірі 137 835, 69 грн.

(4) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, а саме транспортного «MERCEDES-BENZ Atego» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (відповідач) згідно полісу АТ004004152.

(5) 20.12.2023 відповідач здійснив на користь позивача часткову оплату у розмірі 120 759, 79 грн.

(6) Відповідач, як страховик винуватця ДТП зобов`язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого ним страхового відшкодування в повному обсязі в межах встановленого ліміту у розмірі 13 875, 90 грн.

IV. Заперечення відповідача у справі.

(1) Позивач та власник пошкодженого транспортного засобу в порушення пункту 331.1. статті 331 та статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, а саме №1961-IV не надав відповідачу для власного огляду з метою оцінки збитку пошкодженого транспортного засобу.

(2) Відповідач згідно пункту 8.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 виключив:

- із рахунку СТО №ST23016190 від 25.08.2023 роботи по фарбуванню дверей передніх лівих на суму 1 448, 28 грн з ПДВ та враховано ПДВ на роботу у розмірі 2 333, 34 грн;

- із рахунку СТО №250 від 24.08.2023 виключив позицію «двері передні ліві оклеювання плівкою» на суму 9 500, 00 грн та позицію «мийка» на суму 400, 00 грн (оскільки «мийка» також включена у рахунок №ST23016190 від 25.08.2023).

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у даній справі виник внаслідок виплати позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3066/22-Т/К/09 від 07.11.2022 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 страхового відшкодування у розмірі 137 835, 69 грн та переходу до позивача в порядку суброгації вимоги такого страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 22.08.2023.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи має місце перехід до позивача вимоги страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 22.08.2023?

- чи підтверджується, факт відшкодування позивачем страхового відшкодування?

- чи правомірно позивач просить стягнути з відповідача не оплачену суму страхового відшкодування в межах ліміту полісу?

- чи є заперечення відповідача обґрунтованими?

- чи є рахунок СТО належним та допустимим доказом для визначення вартості відновлювального ремонту?

- чи правомірно позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи є позовні вимоги обґрунтованими, а відтак, чи підлягають задоволенню?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд звертає увагу, що оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами у 2023 році, суд в тексті даного рішення в силу приписів статті 5 Цивільного кодексу України використовує норми Законів України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносини, а саме Закон України «Про страхування» №85/96-ВР, який втратив чинність 01.01.2024 та Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, який втратив чинність 01.01.2025.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (стаття 27 Закону України «Про страхування» (втратив чинність 01.01.2024).

Згідно зі статті 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 .

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (втратив чинність 01.01.2025).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (втратив чинність 01.01.2025).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №911/482/17 від 20.03.2018 зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

В постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено наступний висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 склала 137 835, 69 грн, що підтверджується рахунком на оплату від СТО №250 від 24.08.2023 (35 480, 00 грн) та рахунку на оплату від СТО №ST23016190 від 25.08.2023 (102 355, 69 грн).

Позивачем, в свою чергу, складено страховий акт №006.02110023-1 від 25.08.2023 на підставі якого позивач визнав суму збитків заподіяних транспортному засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 у загальному розмірі 137 835, 69 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 35 480, 00 грн на рахунок СТО №250 від 24.08.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції №43621821 від 31.08.2023 та у розмірі 102 355, 69 грн на рахунок СТО №ST23016190 від 25.08.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції №43621786 від 31.08.2026.

З урахуванням вимог статті 29, пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (втратив чинність 01.01.2025), статті 27 Закону України «Про страхування» (втратив чинність 01.01.2024), суд дійшов висновку, що №250 від 24.08.2023, №ST23016190 від 25.08.2023, страховий акт №006.02110023-1 від 25.08.2023, платіжні інструкції №43621821 від 31.08.2023, №43621786 від 31.08.2026, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода завдана при ДТП транспортному засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 належним чином доведена в розмірі 137 835, 69 грн.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «MERCEDES-BENZ Atego» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно за полісом АТ004004152, який діяв на 22.08.2023.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 160 000,00 грн з франшизою у розмірі 3 200, 00 грн, згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Atego» д.н.з. НОМЕР_2 в межах лімітів відповідальності передбачених полісом.

Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Atego» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , у вчиненні ДТП, яка відбулася 22.08.2023.

За таких обставин, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Atego» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП (22.08.2023) була забезпечена у відповідача та вина водія «MERCEDES-BENZ Atego» д.н.з. НОМЕР_2 встановлена постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №760/20517/23.

Позивач надає до матеріалів справи претензію вих.№01092023-871В від 01.09.2023, яка адресована відповідачу, але без доказів направлення та в якій позивач вимагає сплатити страхове відшкодування у розмірі 137 835, 69 грн.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1-2 стаття 1187 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 1, 3 частина 1 стаття 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату у розмірі 120 759, 79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №382365 від 20.12.2023.

Щодо неоплаченої суми у розмірі 13 875, 90 грн відповідач надає наступні пояснення.

Так, позивач стверджує, що всупереч приписам пункту 331.1. статті 331 та статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (втратив чинність 01.01.2025) позивач та(або) власних пошкодженого транспортного засобу не надав відповідача для власного огляду з метою оцінки збитку пошкодженого транспортного засобу.

Однак, вказані твердження судом відхиляються, з огляду на те, що пункт 331.1. статті 331 регламентують сприяння потерпілою особою в даному випадку власником «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.н.з. НОМЕР_1 страховику, тобто позивачу, у розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди.

В матеріалах справи наявні докази огляду пошкодженого транспортного засобу після ДТП.

Стаття 34 вищезазначеного Закону регламентує дії страховика (в даному випадку позивача) після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

В матеріалах справи наявна копія заяви від 22.08.2023 власника пошкодженого транспортного засобу про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Щодо тверджень відповідача про виключення із рахунків СТО деяких робіт на підставі пункту 8.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, судом також відхиляються з наступних обставин, суд зазначає наступне.

Пошкодження передніх лівих дверей підтверджене наявними у матеріалах справи доказами, зокрема актом огляду транспортного засобу від 25.08.2026, а виставлені рахунки СТО, як зазначено вище у даному рішенні є належними доказами суми вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Крім того, згідно пункту 8.4. вищезазначеної Методики, до вартості матеріального збитку, який визначається під час оцінки, не включаються витрати власника КТЗ, пов`язані з транспортуванням, зберіганням КТЗ, оплатою за експертні дослідження, поштовими витратами, з викликом сторін для технічного огляду КТЗ та іншими витратами.

У свою чергу роботи з пофарбуванням регулюються пунктом 8.5.7. Методики, а технічна мийка є обов`язковим етапом перед фарбуванням та(або) «оклеювання плівкою», що в свою чергу є частиною вартості відновлювального ремонту, а відтак, твердження відповідача в даній частині також відхиляються судом.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (абзац 2 пункт 36.2. стаття 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (втратив чинність 01.01.2025)).

За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком (постанова Верховного Суду від 28.02.2018 по справі 744/22706/15-ц).

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже з`ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснював оплату на рахунки СТО.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (абзац 2 пункт 12.1. стаття 12 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (втратив чинність 01.01.2025)).

Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком (стаття 9 Закону України «Про страхування» (втратив чинність 01.01.2024)).

Полісом АТ004004152 франшиза встановлена в розмірі 3 200, 00 грн.

Як встановлено судом, що розмір вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 137 835, 69 грн. Відповідач відшкодував позивачу 120 759, 79 грн. Не відшкодованою залишилась сума у розмірі 17 075, 90 грн.

Однак, з урахуванням встановленої франшизи, сума яка підлягає стягненню та яку просить стягнути позивач становить 13 875, 90 грн.

Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Встановлені вище обставини спростовують заперечення відповідача, які викладені останнім у заявах по суті спору.

Крім того, доказів відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної під час ДТП за участю забезпеченого відповідачем транспортного засобу, в повному обсязі в межах ліміту полісу АТ004004152позивачу та/або власнику пошкодженого транспортного засобу матеріали справи не містять.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі вищевикладеного, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 13 875, 90 грн.

(2) Щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 385, 31 грн, 3% річних у розмірі 1 111, 97 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 912, 25 грн.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивач розпочинає здійснювати нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з 20.12.2023.

Обґрунтовуючи вищезазначену дату початку прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання в повному обсязі позивач зазначає, що саме 20.12.2023 відповідач здійснив часткову оплату страхового відшкодування у розмірі 120 759, 79 грн.

Відповідно позивач здійснює нарахування на суму 13 875, 90 грн.

Суд зазначає, шо пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (втратив чинність 01.01.2025) внормовано, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

(1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

(2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Суд констатує, що в матеріалах справи наявна копія претензії вих.№01092023-871В від 01.09.2023, яка адресована відповідачу, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати у розмірі 120 759, 79 грн та відповідач не заперечує, що отримав вказану претензію.

Натомість, позивач не надав до матеріалів справи докази направлення претензії вих.№01092023-871В від 01.09.2023 відповідачу, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості пересвідчитись, що 90 денний строк на здійснення виплати страхового відшкодування сплив 23.12.2023, а не пізніше.

Таким чином, позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами, що позивач порушив грошове зобов`язання саме з 20.12.2023, і суд позбавлений можливості на підставі наявних в справі доказів визначити дату, з якої грошове зобов`язанян є порушеним, а відтак, позивач не обґрунтував правомірне нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат саме з вказаної дати, а отже суд позбавлений можливості перевірити обгрунтованість та правильність розрахунку позивача.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими, отже, не підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позову через систему «Електронний суд» без урахування коефіцієнту пониження ставки судового збору (частина 3 стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), у зв`язку з чим надмірно сплатив 665, 60 грн, щодо яких позивач наділений правом звернутись до суду в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» з відповідним клопотанням про повернення вказаної суми судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір (2 662, 40 грн) за подання позовної заяви на сторін пропорційно розміру задоволених вимога, а саме на відповідача покладається 1 821, 17 грн.

Заяв та клопотань щодо розподілу інших судових витрат від позивача не надходило.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення 20 285, 43 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, Україна, місто Київ, просп.Берестейський, буд. 65; код ЄДРПОУ: 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ: 33908322) суму страхового відшкодування у розмірі 13 875 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 1 821 (одна тисяча двадцять одна) грн 17 коп.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 385, 31 грн, 3% річних у розмірі 1 111, 97 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 912, 25 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко