Постанова № 141388576 у справі № 907/1382/25 від 05.11.2026

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Львів Справа № 907/1382/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Степанюк Н.Л., Міліціанов Р.В.

за участю секретаря судового засідання - Псярук О.В.

представники сторін:

від позивача - Клещева С. С. в режимі відеоконференцзв`язку

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» (вх. ЗАГС № 01-05/2885/26 від 01.09.2026)

на рішення Господарського суду Закарпатської області (суддя Худенко А.А.) від 11.08.2026

у справі № 907/1382/25

за заявою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород, Закарпатська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари», м. Ужгород, Закарпатська область

про стягнення 1 387 413,55 грн заборгованості за договором оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» про стягнення 1 387 413,55 грн, з яких 1 272 185,08 грн - заборгованість за Договором оренди земельної ділянки від 31.05.2011 (дата державної реєстрації договору - 03.06.2011), а 115 228,47 грн - пеня.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 23.03.2026 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Представник Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради через підсистему «Електронний суд» подав заяву (вх. №02.3.1-05/786/26 від 08.07.2026) про перегляд рішення суду від 23.03.2026 у справі №907/1382/25 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою місцевого господарського суду від 15.07.2026 прийнято заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (вх. №02.3.1-05/786/26 від 08.07.2026) про перегляд рішення суду від 23.03.2026 у справі №907/1382/25 за нововиявленими обставинами, до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі від 31.12.2014 у частині сплати орендної плати за період з червня 2017 року по квітень 2021 року, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 272 185,08 грн, а також нараховано пеню в розмірі 115 228,47 грн.

Розрахунок неодержаного доходу здійснено позивачем із застосуванням 3-відсоткового розміру ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 №1651 «Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», а також на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з червня 2017 по квітень 2021.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовувалася у відповідний період, була затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради». Водночас постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 зазначене рішення визнано протиправним та нечинним. При цьому грошові вимоги у даній справі Ужгородська міська рада розрахувала на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої цим рішенням.

Після набрання законної сили постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 посилання при розрахунку суми стягнення на рішення, яке визнано протиправним та нечинним, суперечитиме принципу належного урядування.

У зв`язку з наведеним Господарський суд дійшов висновку, що застосування нормативно-правового акта, прийнятого суб`єктом владних повноважень поза межами його повноважень та всупереч установленому законом порядку, який не відповідає принципу верховенства права, є протиправним, що вже встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, та не відповідає вимогам частин першої-третьої статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, Ужгородська міська рада оскаржила її у встановленому законом порядку до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ужгородської міської ради.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.05.2026 задоволено клопотання Ужгородської міської ради та зупинено дію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №308/9524/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 касаційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 скасовано, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2025 залишено в силі.

Таким чином, остаточним судовим рішенням підтверджено правомірність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради», яке було чинним та правомірним і слугувало правовою підставою для визначення нормативної грошової оцінки земель та розміру орендної плати за земельні ділянки на території Ужгородської міської територіальної громади у період з 01.01.2015 по 31.12.2024.

Отже, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, на якій ґрунтувалися висновки Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/1382/25 про відмову в задоволенні позову, скасована постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026. Таким чином, відпала правова підстава, покладена судом в основу рішення від 23.03.2026.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 11.08.2026 заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі № 907/1382/25 задовольнив, скасував рішення суду від 23.03.2026 та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 1 387 413,55 грн, з яких 1 272 185,08 грн - заборгованості з орендної плати та 115 228,47 грн - пені, а також 20 811,20 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, яка була покладена в основу рішення від 23.03.2026, є нововиявленою обставиною, оскільки остаточно підтверджено чинність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 щодо нормативної грошової оцінки земель. Врахувавши встановлений договором розмір орендної плати - 3 % нормативної грошової оцінки та розрахунок заборгованості за період з червня 2017 року по квітень 2021 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

01.09.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.08.2026 у справі № 907/1382/25.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Степанюк Н.Л., Міліціанов Р.В.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.09.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.08.2026 у справі № 907/1382/25; призначив розгляд справи на 08.10.2026 о 10 год 00 хв у приміщенні Західного апеляційного господарського суду, зал судового засідання № 4; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував матеріали справи.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.08.2026 у справі № 907/1382/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026, а зазначене рішення залишити в силі.

Також апелянт просить стягнути з Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Покликається на такі обставини: суд вийшов за межі процедури перегляду за нововиявленими обставинами, фактично здійснивши новий розгляд справи по суті, що прямо заборонено частинами четвертою та п`ятою статті 320 ГПК України; рішення не містить належного обґрунтування відхилення доводів апелянта - порушення статей 236, 238 ГПК України; заявник використав механізм перегляду за нововиявленими обставинами як приховану апеляцію, що суперечить принципу юридичної визначеності.

07.09.2026 через систему «Електронний суд» представниця позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги представника ТОВ «Закарпатгосптовари» відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що доводи апеляційної скарги щодо неповного дослідження судом фактичних обставин справи, неправильності розрахунку заборгованості, пені та індексації є безпідставними, оскільки відповідач не подавав до суду першої інстанції заяв по суті спору, заперечень чи контррозрахунку, а суд дослідив наявні у справі докази та встановив усі обставини, необхідні для визначення розміру орендної плати; твердження про неналежне мотивування рішення від 11.08.2026 також спростовуються, оскільки суд навів застосовані норми матеріального права та практику Верховного Суду, при цьому скаржник фактично намагається поставити в апеляційному порядку питання, які мав заявляти під час розгляду справи в першій інстанції, що суперечить принципам змагальності та процесуальним обов`язкам сторін.

Крім того, доводи про «приховану апеляцію» є припущеннями, оскільки на момент подання позову існували правові підстави для застосування рішення Ужгородської міської ради № 1398, а підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами виникли лише після прийняття відповідної постанови Касаційним адміністративним судом.

08.10.2026 через систему «Електронний суд» представником скаржника подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з хворобою представника скаржника - адвоката Мельник М.А., яка унеможливлює його участь у судовому засіданні, призначеному на 08.10.2026.

Також 08.10.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку із залученням представника позивача до участі в іншому судовому засіданні у справі № 308/2035/25 та об`єктивною неможливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у судовому засіданні, призначеному на 08.10.2026.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, колегія суддів ухвалила задовольнити клопотання представника скаржника та представника позивача від 08.10.2026 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.10.2026 відкладено розгляд справи № 907/1382/25 на 05.11.2026.

05.11.2026 через систему «Електронний суд» представником скаржника подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з перебуванням у службовому відрядженні до м. Києва. Відповідно до наказу Адвокатського об`єднання «Емел Партнерс» №21 від 03.11.2026 «Про службове відрядження» адвоката Мельника М.А. відряджено до м. Києва у межах діяльності адвокатського об`єднання для участі у судовому засіданні та ведення переговорів з клієнтами у період з 04.11.2026 по 06.11.2026, тобто, зокрема, на дату судового засідання у цій справі.

Відповідно до частини одинадцятої статті 270 ГПК України якою визначено порядок розгляду апеляційної скарги, передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Слід наголосити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому перебування представника учасника справи у службовому відрядженні не зумовлює безумовної необхідності відкладення розгляду справи. Відповідні обставини підлягають оцінці з урахуванням конкретних обставин справи, характеру процесуальної участі представника та можливості забезпечення належного представництва інтересів сторони іншими передбаченими процесуальним законом засобами.

Крім того, скаржник не був позбавлений можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого уповноваженого представника, який міг би здійснювати представництво його інтересів у суді апеляційної інстанції. Водночас доказів неможливості залучення іншого представника або наявності обставин, які б перешкоджали забезпеченню належного представництва інтересів скаржника в судовому засіданні, до клопотання не додано.

Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації у справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду (див. постанову Верховного Суду від 15 липня 2024 року в справі № 447/852/23).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (пункт 86 рішення ЄСПЛ у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії»).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2026 року в справі №757/52615/21-ц (провадження № 14-64цс25) викладено висновок, відповідно до якого судове рішення підлягає скасуванню тільки у випадку, коли сукупність обставин свідчить про те, що проведення судом апеляційної інстанції судового засідання за відсутності учасника справи фактично позбавило його можливості ефективно представити свою позицію, такі порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на наведене, враховуючи положення частини одинадцятої статті 270 ГПК України, відсутність обов`язковості явки представника скаржника, можливість забезпечення участі іншого уповноваженого представника, достатність наявних у матеріалах справи доказів та відсутність об`єктивних перешкод для розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.

05.11.2026 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла участь представниця позивача, яка підтримала позицію, висловлену у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Ужгородської міської ради №1537 від 27.08.2010 Відкритому акціонерному товариству «Закарпатгосптовари» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари») затверджено проект відведення та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,9959 га під будівлями та спорудами та для їх обслуговування по вул. Промисловій, 3.

В подальшому, рішення Ужгородської міської ради №136 від 08.11.2011 внесені зміни до раніше прийнятого рішення у зв`язку із уточненням площі земельної ділянки, шляхом його викладення у новій редакції наступного змісту: «Відкритому акціонерному товариству «Закарпатгосптовари» затвердити проект відведення та надати в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1, 9882 га під будівлями та спорудами та для їх обслуговування по вул. Промисловій, З».

Згідно з відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення земельних ділянок визначено за кодом 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

Рішенням Ужгородської міської ради №22 затверджено Положення про управління майном міста Ужгородської міської ради (надалі - Положення).

Відповідно до пункту 2.7 Положення, до повноважень управління майном міста Ужгородської міської ради віднесено укладання договорів оренди земельних ділянок на підставі відповідних рішень Ужгородської міської ради.

Відтак, між Управління майном міста Ужгородської міської ради, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари», як орендарем, укладено договір оренди землі б/н від 31.05.2011 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під будівлями та спорудами та для їх обслуговування, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Промислова, 3, під кадастровими номерами: [номер приховано]:66:001:0008, [номер приховано]:66:001:0009.

Пунктами 2.1, 2.2. договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9882 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди підприємства.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №02-32/919, виданого 08.11.2010 відділом Держкомзему у м. Ужгород Закарпатської області, становить 1 945 254,88 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, такий укладений строком до 08.04.2021. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Рішення щодо продовження договору оренди приймає Ужгородська міська рада відповідно до чинного законодавства (п. 3.2. договору).

Пунктами 4.1. - 4.4. договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 58 357,64 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно до 10 числа поточного місяця в розмірі 4 863,13 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням індексу інфляції, визначеного Державним комітетом статистики України. У разі збільшення відповідно до закону розміру земельного податку Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, що оформляється додатковою угодою сторін договору оренди землі.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,05 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 6.1. договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.

До інших умов передачі земельної ділянки в оренду пунктом 6.2. договору віднесено зокрема:

Відкритому акціонерному товариству «Закарпатгосптовари» затвердити проект відведення та надати в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,9882 га під будівлями та спорудами та для їх обслуговування по вул. Промисловій, 3, згідно рішення Ужгородської міської ради V сесії VI скликання від 08.04.2011 №136.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари», яке є правонаступником ВАТ «Закарпатгосптовари», укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,9882 га під будівлями та спорудами та для їх обслуговування по вул. Промисловій, 3, згідно рішення Ужгородської міської ради V сесії VI скликання від 08.04.2011 №136.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 6.3. договору).

Пунктом 9.1. договору, визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Згідно із пунктом 12.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації. (п. 13.1. договору).

Так, відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів №9953247 від 31.05.2011, Приватним нотаріусом Борисовою О.С. посвідчено правочин №4471525 «Договір оренди», під номером у реєстрі - 640.

Предметом правочину за означеним Витягом є земельні ділянки з кадастровими номерами: [номер приховано]:66:001:0008, [номер приховано]:66:001:0009, за адресою: Закарпатська область, вулиця Промислова, земельна ділянка 3.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки №1409 від 31.05.2011 Управління майном міста Ужгородської міської ради, як орендодавець з одного боку та Товариство з обмеженою відповідальність «Закарпатгосптовари», як орендар з іншого боку, уклали такий про те, що орендодавець на підставі договору оренди земельної ділянки від 31.05.2011 передає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Промислова, 3, м. Ужгород. В оренду передається земельна ділянка площею 19 882 кв.м.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до пункту 1.5 положення про департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 04.05.2023 №1265, позивач - Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, є правонаступником Управління майном міста Ужгородської міської ради, головного управління міського господарства Ужгородської міської ради, управління капітального будівництва Ужгородської міської ради.

Розмір відсоткової ставки орендної плати визначено на підставі рішення Ужгородської міської ради від 21.12.2010 №53, та встановлено на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (відображено у Додатку 1 до договору оренди 31.05.2011 «Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Промисловій, 3, грошова оцінка якої проведена 18.07.2010»).

Місячний розмір орендної плати на дату укладення договору становив 4863,13 грн. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на 2011 рік складала 1 945 254,88 грн.

На час укладання договору відповідно до пункту 2.2. угоди на земельній ділянці розміщувались будівлі та споруди підприємства. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності відповідача перебувають будівлі та споруди загальною площею 9117,20 кв.м. (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна - 1344374221101, 1344368221101, 1344341721101).

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.08.2026 у справі №907/1382/25, яким заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі №907/1382/25 задоволено, скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі №907/1382/25, позов задоволено.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, наведених скаржником.

Апеляційний суд на підставі встановлених місцевим господарським судом обставин справи, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, здійснює перевірку застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги у контексті правильності застосування судом першої інстанції пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною другою статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради вказав підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами пункт 3 частини другої статті 320 ГПК України, тобто скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо застосування пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України суд також звертається до постанови від 14.04.2021 у справі №9901/819/18, в якій Велика Палата Верховного Суду наголосила, що, вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (які є аналогічними положеннями пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України), суд повинен виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим, слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акту, не посилаючись прямо на нього.

Колегія суддів апеляційної інстанції застосовує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 914/935/20, від 28.08.2018 у справі №910/24418/16, від 27.06.2019 у справі №711/2178/17, від 26.01.2022 у справі №922/3149/18, в яких Верховний Суд виснував, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.

Як зазначалось вище однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №914/935/20 (на яку посилається скаржник), від 23.06.2023 у справі №918/887/21, від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20.

Для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 320 ГПК України, суду належить перевірити, чи підтверджуються доводи заявника про скасування такого судового рішення (перший критерій) та чи дійсно таке рішення було підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, тобто наслідком скасування такого рішення є інше за змістом вирішення спору у справі (другий критерій).

Як вбачається з матеріалів справи, на обґрунтування поданої заяви про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 за нововиявленими обставинами, заявник вказував на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, яка була покладена в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі № 907/1382/25, рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради» визнано протиправним та нечинним. У зв`язку з цим місцевий господарський суд при ухваленні рішення від 23.03.2026 дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування нормативної грошової оцінки, затвердженої зазначеним рішенням, при визначенні розміру орендної плати за спірний період.

Водночас постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 скасовано, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2025 залишено в силі.

Отже, остаточним судовим рішенням підтверджено правомірність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398, яке було чинним у спірний період та слугувало правовою підставою для визначення нормативної грошової оцінки земель і, відповідно, розміру орендної плати. Зазначена обставина виникла після ухвалення рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 та безпосередньо впливає на правову підставу, з якої виходив суд при відмові у задоволенні позову.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, виходив з того, що скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 є обставиною, яка відповідає критеріям, визначеним пунктом 3 частини другої статті 320 ГПК України, оскільки на висновках, викладених у скасованій постанові, ґрунтувалося рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 про відмову у задоволенні позову. Встановивши правомірність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення орендної плати виходячи з нормативної грошової оцінки, затвердженої цим рішенням, та, відповідно, для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції з цим висновком погоджується.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставина скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 та залишення в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2025 встановлена постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 та відповідає критеріям нововиявленості, передбаченим пунктом 3 частини другої статті 320 ГПК України.

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026, відмова у задоволенні позову була обумовлена висновком про протиправність та нечинність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398, встановленим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17. Водночас місцевий господарський суд безпосередньо посилався на зазначену постанову адміністративного суду та виходив з того, що застосування нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням № 1398, є неправомірним. Таким чином, між скасованим судовим рішенням та рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 наявний безпосередній преюдиційний зв`язок.

Відтак скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 не є лише зміною правової оцінки обставин справи або новим доказом, а безпосередньо усуває ту юридичну підставу, на якій ґрунтувався висновок місцевого господарського суду про відсутність у позивача права на стягнення заявленої заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. пункти 7.4., 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі №361/161/13-ц).

Водночас, колегією суддів відзначається, що наведена вище правова позиція стосовно недопущення повторного розгляду справи має застосовуватися таким чином, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 ГПК України).

При цьому, перегляд судового рішення в частині підстав позову, які було наведено позивачем в первісній позовній заяві та щодо яких містяться відомості у доказах, визнаних судом нововиявленими, становить невід`ємну частину процедури перегляду судового рішення, передбаченої ст. 320 ГПК України та не свідчить про повторний розгляд справи.

Навпаки, застосування судом першої інстанції в цій справі процесуального інструментарію, передбаченого наведеною нормою, свідчить про належне дотримання ним обов`язку, передбаченого ч. 5 ст. 236 ГПК України, якою передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на наведене колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі процедури перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та фактично здійснив новий розгляд справи по суті.

Перегляд рішення у цій справі здійснювався з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 320 ГПК України, а оцінка правовідносин сторін та визначення наслідків скасування судового рішення, яке було покладено в основу рішення від 23.03.2026, є необхідною складовою такого перегляду. Прийняття за результатами перегляду нового рішення, відмінного за змістом від рішення, що переглядається, не свідчить про вихід суду за межі процедури, передбаченої главою 3 розділу IV ГПК України.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника про використання заявником механізму перегляду за нововиявленими обставинами як «прихованої апеляції». У цьому випадку заявником не ставиться питання про переоцінку доказів, які були досліджені судом при первісному розгляді справи, не наводяться нові підстави позову та не заявляються нові позовні вимоги. Підставою звернення із заявою є конкретна юридично значима обставина - скасування судового рішення, яке було покладено в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026. Відтак заява Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради відповідає предмету та межам перегляду, визначеним статтею 320 ГПК України.

Посилання апелянта на положення частин четвертої та п`ятої статті 320 ГПК України також не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, оскільки у цій справі перегляд рішення не ґрунтується на переоцінці доказів чи поданні нових доказів щодо обставин, які вже були встановлені судом. Навпаки, необхідність перегляду зумовлена скасуванням судового рішення, яке безпосередньо вплинуло на висновки господарського суду щодо правомірності застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Щодо доводу апелянта про неналежне мотивування оскаржуваного рішення та порушення судом першої інстанції статей 236, 238 ГПК України, колегія суддів зазначає, що зміст рішення від 11.08.2026 дає можливість встановити мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для перегляду рішення від 23.03.2026 за нововиявленими обставинами. Судом наведено обставини, встановлені у справі № 308/9524/17, зазначено наслідки скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 та враховано постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026, якою підтверджено правомірність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398.

Відтак колегія суддів не вбачає підстав для висновку про невмотивованість оскаржуваного рішення.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо правильності визначення розміру заборгованості, пені та інших складових заявлених до стягнення сум не спростовують наявності підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки предметом перевірки на цій стадії є передусім наявність визначеної статтею 320 ГПК України підстави для перегляду та її істотність для результату вирішення спору. Після встановлення такої підстави суд здійснює розгляд спору в межах первісних позовних вимог та з урахуванням обставини, яку не було враховано при ухваленні рішення, що переглядається.

Отже, посилання апелянта на те, що заявник мав порушувати відповідні питання виключно під час первісного розгляду справи, є необґрунтованим, оскільки обставина, яка є підставою для перегляду, не була предметом розгляду суду на момент ухвалення рішення від 23.03.2026 та виникла внаслідок прийняття постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026.

Враховуючи викладене та наведені норми процесуального закону, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, яка була покладена в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 у справі № 907/1382/25, є істотною обставиною, що зумовила інше вирішення спору, та є нововиявленою обставиною в розумінні положень пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, є законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням вимог статті 320 ГПК України, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та не дають підстав для його скасування.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що розглянуті доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм процесуального права або з неправильним застосуванням норм матеріального права

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.08.2026 у справі №907/1382/25 за заявою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2026 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 11.11.2026.

Головуючий суддя В.О. Ржепецький

Судді Н.Л. Степанюк

Р.В. Міліціанов