Ухвала № 141388689 у справі № 916/906/25 від 11.11.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

11 листопада 2026 року м. Одеса Справа № 916/906/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання (за дорученням головуючого) Гричулевич А.Н.

за участю представників учасників справи:

від заявника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто" Панчошак О.Д., на підставі ордеру

прокурор - Коломійчук І.О., на підставі посвідчення

від позивача: Одеської міської ради Явченко Д.В., на підставі самопредставництва

від відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» - не з`явився

від третьої особи: Управління капітального будівництва Одеської міської ради - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто" (вх.№3231/26 від 06.08.2026) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026

у справі №916/906/25

за апеляційною скаргою: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2025, ухвалене суддею Литвиновою В.В., м. Одеса, повний текст складено та підписано 26.06.2025

у справі № 916/906/25

за позовом: Виконувача обов`язків Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухто», м.Одеса

2) Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство», м.Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради, м. Одеса

про: солідарне стягнення 11 379 556 грн 70 коп.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року виконувач обов`язків Київської окружної прокуратури міста Одеси (далі прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі Рада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто" та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Пространство", в якому просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь Ради заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у сумі 10127304 грн 96 коп., а також нараховані на суму боргу 204207 грн 31 коп. 3 % річних та 1048044 грн 39 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2020 році відповідачами розпочато будівництво об`єкта "Нове будівництво пансіонату за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Дачна, 28, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд (ІІ черга будівництва). Коригування" (двох пускових комплексів), однак ними не було укладено з Радою відповідний договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при будівництві об`єктів містобудування у місті Одесі, як і не було сплачено відповідну суму до місцевого бюджету до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2025 у справі №916/906/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, врахувавши надані відповідачами витяг з проекту та угоду про членство в кооперативі від 22.02.2023 № Е/Н-Д.1.1, укладену між Кооперативом "Простарнство" та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр відновної медицини та рухової реабілітації "Пространство движения", дійшов висновку, що в будівництві об`єкту є реабілітаційний центр, тобто об`єкт соціальної інфраструктури, що звільняло відповідачів від обов`язку сплачувати пайову участь в силу приписів ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції до 01.01.2020) і п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 132-IX від 20.09.2019.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2025 у справі № 916/906/25 скасовано. Позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто" та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Пространство" на користь Одеської міської ради 11 379 556 грн 70 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто" на користь Одеської обласної прокуратури 68 277 грн 35 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 102 416 грн 01 коп. за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Пространство" на користь Одеської обласної прокуратури 68 277 грн 35 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 102 416 грн 01 коп. за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Апеляційний суд з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів» погодився з доводами прокурора про те, що відповідачі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Брухто» та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» не виконали передбаченого законодавством обов`язку зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Одеси, а обставини, на які вони посилалися як на підставу звільнення від такого обов`язку, не були належним чином доведені.

Апеляційний господарський суд звернув увагу, що будівництво спірного об`єкта розпочалося 27.01.2020, тобто, після набрання чинності Законом України № 132-IX від 20.09.2019, яким було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Водночас, законодавець передбачив спеціальний перехідний порядок сплати пайової участі протягом 2020 року. Зокрема, відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX замовники будівництва, розпочатого у 2020 році, були зобов`язані протягом 10 робочих днів після початку будівництва звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, а сплатити її необхідно було до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Оскільки відповідачі розпочали будівництво 27.01.2020, у них виник відповідний законодавчо встановлений обов`язок. Проте, вони не надали жодних доказів звернення до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі та доказів її сплати. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачі допустили порушення вимог законодавства.

Апеляційний суд також відхилив доводи відповідачів про звільнення від сплати пайової участі у зв`язку з нібито будівництвом об`єкта соціальної інфраструктури.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову саме з тих підстав, що в межах спірного об`єкта передбачалося розміщення реабілітаційного центру, який було розцінено як об`єкт соціальної інфраструктури. На підтвердження цього відповідачі надали план першого поверху блоку «Д», де було зазначено приміщення реабілітаційного центру площею 213,6 кв. м, а також угоду про членство в кооперативі, укладену з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пространство движения».

Однак апеляційний суд погодився з аргументами прокурора про те, що поняття «збудований реабілітаційний центр» та «приміщення, яке може використовуватися як реабілітаційний центр» не є тотожними.

Суд наголосив, що сам факт передбачення у проектній документації приміщення з відповідним найменуванням не підтверджує фактичного спорудження та введення в експлуатацію самостійного об`єкта соціальної інфраструктури. Водночас, матеріали справи не містили доказів оформлення права власності на такий об`єкт нерухомості або підтвердження його фактичного функціонування як реабілітаційного центру.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу на невідповідність класифікації спірного об`єкта заявленому відповідачами призначенню. Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, збудований об`єкт віднесено до пансіонатів (код 1211.4), тоді як будівлі, що використовуються для функціональної реабілітації, належать до іншої категорії - будівель закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення (код 1264).

Також суд зазначив, що для застосування передбаченого частиною четвертою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» звільнення від пайової участі необхідно довести, що замовник одночасно зі спорудженням основного об`єкта збудував на цій земельній ділянці об`єкт соціальної інфраструктури, призначений для обслуговування мешканців відповідного мікрорайону чи району, відповідно до містобудівної документації та за погодженням з органом місцевого самоврядування.

Проте, відповідачі не надали належних доказів виконання цих умов. Більше того, в актах готовності об`єктів до експлуатації вони зазначили іншу підставу звільнення від сплати пайової участі - підпункт 3 пункту 13 розділу І Закону № 132-IX, а не будівництво об`єкта соціальної інфраструктури.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачі не довели наявності передбачених законом підстав для звільнення від сплати пайової участі.

Апеляційний суд зазначив, що відповідачі фактично обґрунтовували своє звільнення від сплати пайової участі наявністю приміщення, яке потенційно могло використовуватися для реабілітаційної діяльності. Однак надані документи не підтверджували фактичного створення об`єкта соціальної інфраструктури в розумінні законодавства.

Отже, суд першої інстанції, визнавши наявність реабілітаційного центру лише на підставі плану приміщення та угоди про членство в кооперативі, фактично зробив висновок без достатнього доказового підтвердження, що суперечить процесуальним принципам доказування.

Апеляційний суд визнав належним та ефективним способом захисту стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, а також подальшу практику Верховного Суду. Згідно з цією правовою позицією, якщо замовник будівництва не виконав встановлений законом обов`язок щодо сплати пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію, орган місцевого самоврядування має право вимагати стягнення відповідних коштів як безпідставно збережених на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

У цьому випадку відповідачі, не сплативши кошти пайової участі, зберегли у себе грошові кошти, які відповідно до законодавства мали бути перераховані до місцевого бюджету для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Тобто, відсутність укладеного договору про пайову участь не звільняла відповідачів від обов`язку сплатити відповідні кошти, оскільки цей обов`язок виник безпосередньо на підставі закону.

Також, суд встановив, що спірний об`єкт є об`єктом нежитлової нерухомості, а тому відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX розмір пайової участі становить 4 % загальної кошторисної вартості будівництва.

Відповідно прокурором правильно визначено суму заборгованості за двома пусковими комплексами: за першим пусковим комплексом 8 150 052 грн 96 коп.; за другим пусковим комплексом 1 977 252 грн. Загальна сума несплаченої пайової участі становить 10 127 304 грн 96 коп.

Крім того, апеляційний суд перевірив розрахунки прокурора щодо інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та визнав їх обґрунтованими. Таким чином, суд погодився зі стягненням 204 207 грн 31 коп. трьох відсотків річних та 1 048 044 грн 39 коп. інфляційних втрат.

Апеляційний суд відхилив доводи відповідачів щодо застосування позовної давності та зазначив, що об`єкти будівництва були введені в експлуатацію у 2024 році, а саме, 07.05.2024 та 08.11.2024 видано відповідні сертифікати готовності. Саме з моменту прийняття об`єктів в експлуатацію та невиконання обов`язку зі сплати пайової участі виникло право органу місцевого самоврядування вимагати повернення безпідставно збережених коштів. Оскільки позовну заяву прокурор подав 10.03.2025, тобто, в межах загальної трирічної позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України, підстав для застосування наслідків її спливу суд не встановив.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2026 у справі №916/906/25 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухто» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25.

06.08.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Брухто», м. Одеса подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25 (вх.№3231/26 від 06.08.2026), в якій заявник просить: задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухто» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25; скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25; ухвалити нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позову виконувача обов`язків Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухто» та обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Пространство про стягнення в солідарному порядку на користь Одеської міської ради заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у сумі 10127304 грн 96 коп., а також нараховані на суму боргу 204207 грн. 31 коп. 3% річних та 1048044 грн 39 коп. інфляційних витрат.

Звертаючись із відповідною заявою, заявник зазначив, що з висновку експертного дослідження №06/15 від 03.07.2026 вбачається наступне: - дата початку будівництва за адресою: будівництво об`єкта «Нове будівництво пансіонату за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Дачна, 28, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і спору» (ІІ черга будівництва) (номер пускового комплексу 1 та 2) відповідно до інформації, наведеної у виконавчій документації становить 09.07.2021 року блок Д та 14.10.2023 року блок Е; запроектовані пускові комплекси під номером 1 та (блок Е та Д) другої черги будівництва об`єкту: «Нове будівництво пансіонату за адресою: м. Одеса, Київський район, вуд. Дачна, 28 зі знесенням існуючих на ділянці будівель і спору (ІІ черга будівництва)» є об`єктами (об`єктом) соціальної інфраструктури; захисна споруда цивільного захисту за адресою: м. Одеса, вул. Дачна, 28, корпус, 2 об`єктом соціальної інфраструктури в складі будівництва об`єкту: «Нове будівництво пансіонату за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Дачна, 28.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто", м.Одеса про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25, призначено справу №916/906/25 до розгляду.

21.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси надійшов відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухто» про перегляд постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25 за нововиявленими обставинами, у якому останній вважає, що вищевказана заява підлягає залишенню без задоволення.

У відзиві на заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами прокурор зазначає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухто», м. Одеса не відповідає вимогам статті 322 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником не визначено конкретної обставини, яку він вважає нововиявленою, не зазначено дату її відкриття (встановлення) та не обґрунтовано дотримання встановленого законом тридцятиденного строку на звернення до суду. При цьому дата складення експертного дослідження № 06/15 від 03.07.2026 сама по собі не є датою відкриття нововиявленої обставини, а якщо виходити з цієї дати, то заява, подана 06.08.2026, є простроченою.

По суті заявлених вимог прокурор наголошує, що відомості про цільове призначення та функціональне використання земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт, уже містилися в матеріалах справи, зокрема, в містобудівних умовах та обмеженнях № 218, і були відомі заявнику. Крім того, саме відповідачам, як замовникам будівництва було відомо, які об`єкти фактично будувалися та вводилися в експлуатацію, а тому вони мали можливість надати докази їх соціального призначення під час первісного розгляду справи.

Прокурор також зазначає, що висновок експертного дослідження № 06/15 від 03.07.2026, складений після розгляду справи по суті, є новим доказом, спрямованим на підтвердження обставин, які могли бути встановлені та доведені раніше, а тому не є нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник заявника підтримав доводи викладені в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25.

У судовому засіданні прокурор та представник міської ради заперечували проти заяви відповідача-1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25.

Представники Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, Управління капітального будівництва Одеської міської ради не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать довідка про доставку до електронного кабінетів ухвали суду про відкриття провадження за нововиявленими обставинами та призначення справи до розгляду, про причини неявки в судове засідання суд апеляційної інстанції не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру суду апеляційної інстанції не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України, Пискал проти України, Майстер проти України, Субот проти України, Крюков проти України, Крат проти України, Сокор проти України, Кобченко проти України, Шульга проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ ФПК ГРОСС проти України, Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо вимог і доводів заяви, а затягування строку розгляду заяви в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, що прийняли участь в засіданні суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників відповідача-2 та третьої особи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухто», м. Одеса, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у її задоволенні слід відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до положень частин першої, другої та п`ятої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. пункти 7.4., 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі № 361/161/13-ц).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брухто», м.Одеса підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначило, зокрема, пункт 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, тобто, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У застосуванні приписів пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд сформулював чіткі та послідовні правові позиції і які Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, та зазначає:

-нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі від 22.01.2019 у справі №127/10129/17);

-нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №752/4995/17);

-нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам судового процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №9901/230/20);

-при цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а);

-нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі, або, які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Колегія суддів зазначає, що судова система ґрунтується, зокрема, на принципі правової визначеності, реалізація якого має на меті забезпечення стабільності правового регулювання наявних правовідносин, щоб кожен з їх учасників міг бути впевненим у незмінності свого правового статусу, набутих прав та обов`язків. З огляду на це зміна правової позиції суду в інших подібних справах, так само як і встановлення під час розгляду справ, у яких беруть участь інші сторони, певних конкретних обставин, що стосуються саме цих сторін, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів також зауважує, що такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» №2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії»). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України»).

У рішенні від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії» ЄСПЛ наголосив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення).

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Визначена чинним Господарським процесуальним кодексом України процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами передбачає процесуальні обмеження, які полягають у тому, що суд переглядає раніше прийняте рішення в межах, в яких нововиявлені обставини впливають на його суть; суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 Господарського процесуального кодексу України).

В якості нововиявлених обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Брухто», м. Одеса посилається на висновок експертного дослідження №06/15 від 03.07.2026.

Так, до заяви про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами заявником надано висновок експертного дослідження від 03.07.2026 №06/15, зробленого судовим експертом Накул О.М. (свідоцтво №1983 від 01.03.2019), відповідно до якого:

- дата початку будівництва за адресою: будівництво об`єкта «Нове будівництво пансіонату за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Дачна, 28, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і спору» (ІІ черга будівництва) (номер пускового комплексу 1 та 2) відповідно до інформації, наведеної у виконавчій документації становить 09.07.2021 року блок Д та 14.10.2023 року блок Е;

- запроектовані пускові комплекси під номером 1 та 2 (блок Е та Д) другої черги будівництва об`єкту: «Нове будівництво пансіонату за адресою: м. Одеса, Київський район, вуд. Дачна, 28, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і спору (ІІ черга будівництва)» є об`єктами (об`єктом) соціальної інфраструктури;

- захисна споруда цивільного захисту за адресою: м. Одеса, вул. Дачна, 28, корпус, 2 об`єктом соціальної інфраструктури в складі будівництва об`єкту: «Нове будівництво пансіонату за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Дачна, 28.

- центр відновної медицини та рухової реабілітації «Пространство движения» за адресою: м. Одеса, вул. Дачна, 28 корпус, 2 є об`єктом соціальної інфраструктури;

Функціональне призначення об`єкту «Нове будівництво пансіонату за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Дачна, 28, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд» (ІІ черга будівництва) - пансіонат. Функціональне призначення збудованих пускових комплексів під номером 1 та 2 (блок Е та Д) другої черги будівництва співпадає з цільовим призначенням земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:34:014:0120, за адресою: м.Одеса вул. Дачна, 28 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Отже, заявник обґрунтовує заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами висновком експертного дослідження № 06/15 від 03.07.2026, відповідно до якого фактичний початок будівництва блоків Д та Е припадає відповідно на 09.07.2021 та 14.10.2023, а не на 27.01.2020; пускові комплекси № 1 та № 2 (блоки Д та Е) належать до об`єктів соціальної інфраструктури; захисна споруда цивільного захисту за адресою: м. Одеса, вул. Дачна, 28, корпус 2, є об`єктом соціальної інфраструктури у складі будівництва пансіонату. Також, у висновку експертного дослідження зазначено, що центр відновної медицини та рухової реабілітації «Пространство движения» за адресою: м. Одеса, вул. Дачна, 28, корпус 2, є об`єктом соціальної інфраструктури. Водночас, функціональним призначенням усього об`єкта будівництва та його пускових комплексів № 1 та № 2 (блоки Д та Е) визначено пансіонат, що відповідає цільовому призначенню земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

З огляду на це заявник стверджує, що новий експертний висновок спростовує обставини, покладені апеляційним судом в основу рішення, зокрема, щодо дати початку будівництва та відсутності об`єктів соціальної інфраструктури, які могли б бути підставою для звільнення від сплати пайової участі. Заявник посилається на експертний висновок, як на підтвердження соціального призначення окремих об`єктів у складі комплексу, а також відповідності функціонального призначення збудованих блоків цільовому призначенню земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що, як вже зазначалося вище, під час апеляційного перегляду справи Південно-західним апеляційним судом, зокрема, було встановлено, що:

- будівництво відповідачами об`єкта розпочато у 2020 році, а саме 27.01.2020, а тому у відповідачів, як замовників, виник обов`язок протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до Ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію ;

- відповідачами не подано жодного доказу на підтвердження звернення до Ради протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, як і не надано доказів сплати пайової участі;

- жодних підтверджень факту наявності будівництва будь-якої соціальної сфери у дозволі на виконання будівельних робіт та актах готовності об`єкта до експлуатації передбачено (зазначено) не було (у актах про готовність об`єктів до експлуатації №:7581-3661-1097-9342 та № AC01:9211-1631-3531-3519 зазначено, що замовники звільняються від сплати коштів пайової участі на підставі підпункту 3 пункту 13 розділу І Закону України №132-IX від 20.09.2019, а не на підставі підпункту 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури);

- щодо наданих Кооперативом копії плану першого поверху Блок "Д" та Угоди, апеляційний суд погодився з доводами та аргументами прокурора про те, що поняття "збудовано реабілітаційний центр" та "приміщення, яке може використовуватись як реабілітаційний центр" не є тотожними. У матеріалах справи відсутні докази того, що будь-якою особою оформлено право власності на такий об`єкта нерухомості, як реабілітаційний центр, розташований на земельній ділянці (де розташовано сам пансіонат);

- відповідно Державного класифікатора будівель та споруд, об`єкт будівництва, збудований відповідачами, віднесено до пансіонатів (код 1211.4, підрозділ будівлі готельні), однак будівлі, що використовуються для функціональної реабілітації класифікуються за іншим кодом (за кодом 1264 - Будівлі закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення);

- у випадку, якщо замовником об`єкта будівництва не буде дотримано передбаченого "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону України № 132-ІХ від 20.09.2019 обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття такого об`єкта в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодекс України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, в постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22;

- у спірному випадку збудований відповідачами об`єкт ("Нове будівництво пансіонату за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Дачна, 28, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд (ІІ черга будівництва). Коригування" (два пускових комплекса)) відповідно до підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відноситься до об`єктів нежитлової нерухомості, а тому прокурором правильно розрахований розмір пайової участі - 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; перевіривши здійснені прокурором розрахунки розміру пайової участі, який мав бути сплачений відповідачами, а також компенсаційних нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодесу України, апеляційний суд погодився з ними.

Таким чином, апеляційний суд під час розгляду справи №916/906/25 досліджував обставини виникнення у відповідачів обов`язку зі сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта, дотримання ними встановленого законодавством порядку її визначення та сплати, наявність підстав для звільнення від такого платежу, правомірність визначення його розміру, а також наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів та нарахувань відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з положеннями частини четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2)докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У своїх постановах Верховний Суд стало та послідовно сформулював правові висновки, що не є нововиявленими обставинами, зокрема: не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №9901/819/18).

У постанові від 09.06.2022 у справі №9901/230/20 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Як убачається зі змісту заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Брухто», м. Одеса обґрунтовує наявність нововиявлених обставин висновком експертного дослідження № 06/15 від 03.07.2026, у якому, зокрема, визначено інші дати початку будівництва блоків Д та Е, встановлено належність окремих об`єктів до соціальної інфраструктури, а також наведено висновки щодо функціонального призначення збудованих об`єктів та їх відповідності цільовому призначенню земельної ділянки.

Водночас, наведені заявником обставини щодо дати початку будівництва, наявності об`єктів соціальної інфраструктури, функціонального призначення збудованих блоків та їх класифікації вже були предметом дослідження суду апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті та отримали відповідну правову оцінку в постанові від 20.01.2026.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою висновок експертного дослідження від 03.07.2026 є новим доказом, отриманим після ухвалення судового рішення, який містить результати експертного дослідження та оцінку певних фактичних даних. Сам по собі факт складення такого висновку після ухвалення судового рішення не свідчить про виникнення нововиявлених обставин у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, наведені у висновку експертного дослідження твердження про дати початку будівництва блоків Д та Е, їх соціальне призначення та функціональні характеристики фактично спрямовані на переоцінку обставин, які вже були встановлені апеляційним судом, та спростування висновків, покладених в основу судового рішення.

Однак процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не є повторним апеляційним розглядом справи та не може використовуватися для повторного дослідження доказів, надання їм іншої оцінки або подання нових доказів на підтвердження обставин, які вже були предметом судового розгляду.

При цьому висновок експертного дослідження, складений після ухвалення судового рішення, не може автоматично надавати раніше відомим обставинам статусу нововиявлених лише з огляду на те, що за результатами проведеного дослідження заявник дійшов іншого висновку щодо їх змісту чи правової характеристики.

Отже, колегія суддів зазначає, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Брухто», м.Одеса доводи фактично зводяться до незгоди з установленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та висновками щодо наявності у відповідачів обов`язку зі сплати пайової участі, а висновок експертного дослідження № 06/15 від 03.07.2026 є новим доказом, який сам по собі не підтверджує існування передбачених статтею 320 Господарського процесуального кодексу України саме нововиявлених обставин.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі №910/4993/22(640/1990/20) сформулював правову позицію щодо розмежування понять "нововиявлена обставина" та "новий доказ". Верховний Суд зазначив, що подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не може відбуватися поза межами тієї справи, в якій розглядався спір по суті. Не належать до нововиявлених обставин нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи.

Також колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2019 у справі №127/10129/17 за якими нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені судом, який ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд зазначеного рішення, та стали відомими тільки після його ухвалення. Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №901/819/18).

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2019, провадження №11-813за19).

Колегія суддів відзначає, що ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття «нововиявлені обставини». Європейський суд з прав людини зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об`єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що такі докази мають вирішальне значення для справи.

Натомість, вказаних обставин скаржником не доведено.

Отже, в межах даного провадження заявник не довів наявності необхідних ознак існування нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, що є головною умовою для перегляду судового рішення з підстав, визначених статтею 320 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що заявник не надав доказів наявності нововиявлених обставин, що дають підстави для перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами, а наведені ним обставини не є такими, що відповідають пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для перегляду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25 за нововиявленими обставинами.

Згідно з приписами частин третьої, четвертої статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Оскільки в даному випадку в обставинах, на які посилається заявник, відсутні передбачені пунктом 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України ознаки нововиявленої обставини, в задоволенні такої заяви слід відмовити.

Отже, враховуючи наведене вище, а також обставини цієї справи, колегія суддів виснує про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25 спрямована на переоцінку тих обставин, які суд вже дослідив під час розгляду справи, що не відповідає меті та змісту процесуального інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, який не передбачає здійснення такого перегляду задля виправлення недоліків процесуальної поведінки заявника під час апеляційного перегляду справи або підміни касаційного оскарження відповідної постанови апеляційного суду.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, судовий збір покладається на заявника.

Керуючись ст. 232 - 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто" (вх.№3231/26 від 06.08.2026) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №916/906/25 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 11.11.2026 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

А.І. Ярош