Постанова № 141388764 у справі № 927/254/25 від 03.11.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. Справа№ 927/254/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 03.11.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірми «Астар»

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області

від 08.09.2026 (повний текст складено 09.09.2026)

за скаргою Малого приватного підприємства фірми «Астар» №15 від 24.07.2026 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця

у справі №927/254/26 (суддя В. В. Шморгун)

за позовом Малого приватного підприємства фірми «Астар»

до Фізичної особи-підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича

про розірвання договору та звільнення орендованого приміщення

орган, дії якого оскаржуються: Центральний відділ Державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

посадові особи органу ДВС, дії якого оскаржуються: головний державний виконавець Шурубенко О.М., державний виконавець Васильєва Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2026 у справі №927/254/25 закрито провадження за скаргою Малого приватного підприємства фірми «Астар» на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предмет спору у відповідній частині скарги припинив існування після її подання, оскільки рішення суду про виселення боржника фактично виконано, а спірне приміщення звільнено від майна боржника без передачі його на зберігання стягувачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Малого приватного підприємства фірми «Астар» звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою направити матеріали скарги до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

1. Визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень є самостійним способом захисту порушеного права. Той факт, що посадові особи органу ДВС вчинили дії з фактичного звільнення приміщення виключно після звернення стягувача (МПП фірма «Астар») до суду, беззаперечно доводить, що без подання цієї скарги бездіяльність ДВС тривала б і надалі, завдаючи підприємству безпідставних збитків через неможливість користуватися власним магазином. Отже, виконання обов`язку виключно під тиском відкритого судового процесу жодним чином не скасовує і не легалізує їхню незаконну бездіяльність протягом періоду з 19.11.2025 по 27.08.2026.

2. Протиправна вимога ДВС від 13.07.2026 не була відкликана чи скасована органом ДВС, вона залишається чинним офіційним актом. Фактичне вивезення майна не анулює цей незаконний документ, якому суд умисно ухилився надати правову оцінку.

3. Фактичне звільнення приміщення, яке відбулося 27.08.2026, є прямим наслідком звернення стягувача до суду. Вимушене усунення порушення органом ДВС під час судового процесу (виконання вимоги №3 виключно під впливом ініційованого судового розгляду) не є юридичною підставою для закриття провадження за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України щодо перших двох самостійних вимог.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, Фізичною особою-підприємцем Рибалкіним Владиславом Миколайовичем подано пояснення, які просить врахувати при вирішенні даної справи.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 03.11.2026 представники учасників справи не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 26.10.2026) до їх електронних кабінетів та реєстрами поштових відправлень суду.

Водночас, 02.11.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (підсистему Електронний суд) від Малого приватного підприємства фірми «Астар» надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи.

Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції

21.09.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (підсистему Електронний суд) від Фізичної особи-підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича надійшло клопотання про витребування доказів, а саме:

витребувати у Центрального відділу ДВС у місті Чернігові первинні документи за ВП№78823486 та пов`язані з ними матеріали ВП№79986467 в частині саме цього приміщення та майна:

а) повні акти виконавчих дій 24.08.2026 і 27.08.2026, якщо складалися окремо, з усіма додатками, описами та підписами; постанову про закінчення ВП №78823486 і документи, на яких вона ґрунтується;

б) акти приймання-передачі майна на зберігання, розписки приймаючих осіб, постанови про призначення/заміну зберігача, поіменні переліки та зафіксовані розбіжності;

в) наявні документи перевезення, дату, місце відправлення і прийняття, одержувача, перелік вантажних місць; матеріали передачі ключів і фіксації залишеного у приміщенні майна;

г) оригінальні фото-, відео- та аудіозаписи ДВС цих дій з наявними метаданими, а не лише відібрані знімки або пізніший текстовий переказ;

ґ) первинні матеріали, за якими можливо ідентифікувати стелажі, камери, реєстратор та інше обладнання в переліках, або з`ясувати, що вони окремо не описувалися; копії відповідних описів надати повністю, якщо вони ще відсутні у справі;

д) відомості про залучений підрозділ поліції, реквізити запиту про залучення та визначеного держателя відеозаписів. Після встановлення держателя прошу вирішити питання витребування наявних записів подій 24- 27.08.2026 у належного органу.

Витребування вказаних доказів, на думку відповідача, надасть можливість для зіставлення дати, обсягу та способу фактичного виконання, передачі речей іншому зберігачу і фактичних підстав доводів апелянта.

22.09.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (підсистему Електронний суд) від Малого приватного підприємства фірми «Астар» надійшли заперечення, в яких останній просить відмовити ФОП Рибалкіну В.М. у задоволенні клопотання про витребування доказів від 21.09.2026 у повному обсязі як такого, що не стосується предмета апеляційного оскарження.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Нормою статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозивтивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).

Колегія суддів наголошує, що заявлення клопотання, в тому числі, про витребування доказів, не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таке клопотання.

Відповідачем не обґрунтовано неможливість заявленння клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції їх подання до суду першої інстанції, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в заявленому клопотанні слід відмовити як необґрунтованому.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів оскарження, у березні 2025 року Мале приватне підприємство фірма «Астар» звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича про:

- розірвання договору оренди №1/02 від 01.02.2022 щодо оренди частини нежитлової будівлі магазину «Валентина» позначеною літерою «А» в інвентарній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 7741) за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 (підвальне приміщення) загальною площею 142 кв.м;

- виселення суб`єкта підприємницької діяльності ФОП Рибалкіна В.М. з нежитлового приміщення, а саме нежитлової будівлі магазину «Валентина» позначеною літерою «А» в інвентарній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 7741) за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 (підвальне приміщення) загальною площею 142 кв.м, яке належить підприємству МПП фірма «Астар».

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2025 у справі №927/254/25 позов задоволено повністю; розірвано договір оренди №1/02 від 01.02.2022, укладений між Малим приватним підприємством фірма «Астар» (код ЄДРПОУ 22826048) та Фізичною особою - підприємцем Рибалкіним Владиславом Миколайовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо оренди частини нежитлової будівлі магазину «Валентина», позначеною літерою «А» в інвентарній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 7741), за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 (підвальне приміщення) загальною площею 142 кв.м; виселено суб`єкта підприємницької діяльності Фізичну особу- підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення, а саме нежитлової будівлі магазину «Валентина», позначеною літерою «А» в інвентарній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 7741), за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 (підвальне приміщення) загальною площею 142 кв.м, яке належить підприємству МПП фірма «Астар»; присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича на користь Малого приватного підприємства фірма «Астар» судовий збір в сумі 6056 грн.

21.07.2025 Господарським судом Чернігівської області видано накази на примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2025 у справі №927/254/25.

27.07.2026 Мале приватне підприємство фірма «Астар» подало до суду скаргу на рішення, дії та бездіяльність Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові (державного виконавця Васильєвої Н. та головного державного виконавця Шурубенко О.М.) щодо тривалого (з 19.11.2025 по теперішній час) невчинення виконавчих дій з фактичного звільнення нежитлового приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20, від майна боржника ФОП Рибалкіна В.М. у виконавчому провадженні №78823486;

- визнати протиправною та скасувати вимогу головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Чернігові Шурубенко О.М. від 13.07.2026 у виконавчому провадженні №78823486 в частині зобов`язання стягувача - МПП фірма «Астар» прийняти на зберігання та вжити заходів щодо зберігання майна боржника ФОП Рибалкіна В.М.;

- зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (в особі уповноважених державних виконавців) усунути допущене порушення шляхом фактичного звільнення нежитлового приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 від майна боржника ФОП Рибалкіна В.М., з передачею цього майна на відповідальне зберігання іншій особі (не стягувачу) відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження». Встановити строк для виконання цих дій - не пізніше 10 робочих днів з дня набрання ухвалою суду законної сили.

Подана скарга мотивована бездіяльністю державних виконавців Державної виконавчої служби щодо тривалого (понад 8 місяців) блокування приміщення майном боржника та протиправністю Вимоги головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Чернігові Шурубенко О.М. від 13.07.2026 у виконавчому провадженні №78823486 в частині зобов`язання стягувача - МПП фірма «Астар» прийняти на зберігання майно боржника ФОП Рибалкіна В.М.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, враховуючи таке.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Положеннями статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частина 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Поряд з цим, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Тобто, законодавчо закріплено імперативний обов`язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Згідно з положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений обов`язок виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій має бути зазначено про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, шо на виконанні у Центральному відділі ДВС у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №78823486 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/254/25 про виселення суб`єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення, а саме нежитлової будівлі магазину «Валентина», позначеною літерою «А» в інвентарній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 7741), за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 (підвальне приміщення) загальною площею 142 кв.м, яке належить підприємству МПП фірма «Астар».

13.07.2026 головний державний виконавець Центрального ВДВС у місті Чернігові Шурубенко О.М. винесла вимогу №78823486, у якій зокрема зобов`язала стягувача знайти зберігача чи іншу особу, що буде відповідальна за зберігання речей боржника; знайти вантажоперевізника та вантажників для перевезення цього майна.

Не погодившись з бездіяльністю державних виконавців ДВС, яке, на думку стягувача, полягало у тривалому (понад 8 місяців) невчиненні дій з фактичного виконання рішення суду, а саме звільнення приміщення, яке належить позивачу, а також із вимогою від 13.07.2026 в частині зобов`язання стягувача прийняти на зберігання та вжити заходи щодо зберігання майна боржника, стягувач звернувся до суду із скаргою на рішення, дії та бездіяльність органу державного виконавця.

Однак, після подання скарги та прийняття її судом до розгляду, рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2025 у справі №927/254/25 згідно з наказом від 21.07.2025 було виконано в повному обсязі та виселено ФОП Рибалкіна Владислава Миколайовича зі спірного нежитлового приміщення.

На підтвердження повного виконання рішення суду надано акт державного виконавця від 24.08.2026 про виселення боржника та постанову головного державного виконавця Шурубенко О. М. від 02.09.2026 про закінчення виконавчого провадження №78823486 у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення. При цьому майно боржника, яке знаходилось у спірному нежитловому приміщенні, не було передано на зберігання стягувачу.

Директор МПП фірми «Астра» Мирошниченко Н. В. в акті від 24.08.2026 та безпосередньо у судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердила факт виселення відповідача зі спірного нежитлового приміщення.

Таким чином, станом на день розгляду скарги відсутній предмет спору в частині вимог про визнання протиправною та скасування вимоги головного державного виконавця від 13.07.2026 та зобов`язання Центрального ВДВС усунути допущене порушення шляхом фактичного звільнення спірного нежитлового приміщення з передачею цього майна на відповідальне зберігання іншій особі (не стягувачу).

Підстави закриття провадження у справі визначені у статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо наслідків встановлення судом відсутності предмету спору під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, слід застосувати у цьому випадку аналогію процесуального закону.

При цьому, предмет спору у відповідній частині скарги припинив існування після її подання, а рішення суду про виселення боржника фактично виконано, спірне приміщення звільнено від майна боржника без передачі його на зберігання стягувачу.

Відтак, з огляду на припинення існування предмета спору в процесі розгляду скарги та відсутність необхідності у подальшому судовому захисті порушеного права шляхом зобов`язання державного виконавця вчинити відповідні дії, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про закриття провадження за скаргою на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки рішення суду про виселення боржника фактично виконано, відповідно провадження за скаргою в цій частині підлягає закриттю, а вимога стягувача про визнання протиправної бездіяльність посадових осіб Центрального ВДВС у місті Чернігові щодо тривалого невчинення виконавчих дій та зобов`язання державного виконавця усунути допущене порушення є взаємопов`язаними способами судового захисту, спрямованими на поновлення порушеного права скаржника відповідно є похідною вимогою, у суду відсутні підстави для розгляду скарги в цій частині.

Колегія суддів вважає даний висновок суд першої інстанції законним та обґрунтованим.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2026 у справі №927/254/25 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірми «Астар» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2026 у справі №927/254/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2026 у справі №927/254/25 залишити без змін.

Матеріали справи №927/254/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 10.11.2026.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

Ю.Б. Михальська