Постанова № 141389086 у справі № 908/783/26 від 03.11.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 м. Дніпро

Справа № 908/783/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кошлі А.О. (доповідач), суддів: Демчини Т.Ю., Кучеренко О.І.

за участі:

секретаря судового засідання - Ігнатенко Г.В.,

прокура - Федотової О.П.,

представника позивача - Борякова Т.В.,

представника відповідача (апелянта) - Серебрянникова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/783/26 (суддя Корсун В.Л.)

за позовом: заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вулиця Фанатська, будинок 14, місто Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вулиця Незалежної України, будинок 39Б, місто Запоріжжя, 69019; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» (вулиця Воронезька, будинок 22, місто Запоріжжя, 69114; ідентифікаційний код юридичної особи 43649915)

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 27.03.2026 № 53-95-2444вих-26, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» (далі - ТОВ «РССЦ Медздравниця», відповідач, апелянт, скаржник) на користь Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди нерухомого майна по вул. Воронезькій, 22, що належить до комунальної власності та передається в оренду за результатами проведення аукціону, від 28.01.2021 № 03/21 у розмірі 2 603 768,28 грн, а саме 1 858 147,78 грн заборгованості з орендної плати та 745 620,50 грн заборгованості з відшкодування витрат за комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди від 28.01.2021 № 03/21, укладеним за результатами аукціону з Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради як орендодавцем і Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради як балансоутримувачем, а також за договором про відшкодування витрат за комунальні послуги від 28.01.2021 № 01/2021. Внаслідок невиконання відповідачем умов пунктів 3.1, 3.3, 6.2 договору оренди та пунктів 2.3-2.5 договору про відшкодування витрат утворилася заборгованість за період з травня 2024 року по лютий 2026 року. Прокурор посилався на приписи статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 15, 156, 509, 526, 626-628, 759, 762 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/783/26 позов задоволено частково, суд вирішив:

«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» (69114, м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 22, код ЄДРПОУ 43649915) на користь департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39Б, код ЄДРПОУ 37573094) - 1 858 147 (один мільйон вісімсот п`ятдесят вісім тисяч сто сорок сім) грн 78 коп. заборгованості з орендної плати та 742 587 (сімсот сорок дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім) грн 00 коп. заборгованості з відшкодування витрат за комунальні послуги (з яких 632 351,91 грн - заборгованість з послуги теплопостачання, 2 413,68 грн - заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, 107 481,01 грн - заборгованість за послуги електропостачання та розподіл електричної енергії та 340,40 грн - заборгованість за послуги з поводженням з побутовими відходами). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» (69114, м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 22, код ЄДРПОУ 43649915) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 14, код ЄДРПОУ 02909973, р/р № [рахунок приховано], відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 31 207 (тридцять одну тисячу двісті сім) грн 73 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.»

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 28.01.2021 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (балансоутримувач) та ТОВ «РССЦ Медздравниця» (орендар) укладено договір оренди № 03/21. За цим договором орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення №№ 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 2 015,9 кв.м по вул. Воронезькій, 22 у м. Запоріжжі для розміщення медичного кардіологічного реабілітаційного центру. Пунктом 6.2 договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. На виконання пункту 6.9 договору оренди між тими самими особами укладено договір про відшкодування витрат за комунальні послуги від 28.01.2021 № 01/2021.

Суд першої інстанції визнав преюдиційними, відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.2025 у справі № 908/1676/24 та від 19.03.2026 у справі № 908/3536/25, які набрали законної сили. Першим із них встановлено несвоєчасну і неповну сплату орендної плати в порушення п. 6.2 договору оренди та заборгованість у сумі 2 148 807,47 грн за період з березня 2021 року по квітень 2024 року. Другим рішенням договір оренди розірвано, а відповідача зобов`язано повернути приміщення за актом приймання-передачі. Місцевий господарський суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17, щодо суті преюдиції.

Суд дійшов висновку, що орендна плата відповідачем у визначених договором розмірі та строки не внесена. Внаслідок цього утворилася заборгованість за період з травня 2024 року по лютий 2026 року в розмірі 1 858 147,78 грн. Відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України. Доказів погашення заборгованості або правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо несплати відповідач не надав, тому вимога в цій частині визнана обґрунтованою та доведеною.

Щодо витрат на комунальні послуги суд встановив, що за актами про відшкодування витрат у період з травня 2024 року по лютий 2026 року відповідачу надано послуги на загальну суму 761 964,74 грн. З них теплопостачання - на 651 729,65 грн, водопостачання та водовідведення - на 2 413,68 грн, електропостачання та розподіл електричної енергії - на 107 481,01 грн, поводження з побутовими відходами - на 340,40 грн. Оскільки прокурор заявив до стягнення за теплопостачання 632 351,91 грн, тобто менше від встановленої суми, вимогу задоволено частково - у розмірі 742 587,00 грн. Суд зазначив, що відповідач не надав обґрунтованого контррозрахунку та відзиву на позовну заяву. Розрахунок за теплопостачання здійснено виходячи з площі 2 015,9 кв.м відповідно до п. 1.2, 1.3 договору про відшкодування витрат № 01/2021.

Посилаючись на ст. 55 Конституції України та ст. 4 ГПК України, суд відхилив як надумані та безпідставні твердження представника відповідача, викладені в судових засіданнях і в письмових поясненнях від 26.05.2026. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо обсягу обґрунтування судового рішення: рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Салов проти України», «Надточий проти України».

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави суд виходив з того, що Департамент освіти і науки Запорізької міської ради є виконавчим органом Запорізької міської ради, уповноваженим захищати інтереси територіальної громади у спірних правовідносинах. Суд послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Згідно з відповідями Департаменту від 23.10.2025 № 01-01-21/3320 та від 26.02.2026 № 01.01-21/629 заходи щодо стягнення заборгованості за період з травня 2024 року не вживалися, претензії не направлялися, позови не подавалися. Суд кваліфікував це як нездійснення захисту інтересів територіальної громади, що є підставою для представництва за ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурор також повідомив Департамент про намір звернутися до суду листом від 27.03.2026 № 53-95-2424ВИХ-26.

Посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 суд визнав необґрунтованими. Підставою для цього стало те, що визнані неконституційними окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність з 01.01.2027, а оскаржуване рішення ухвалено 12.08.2026.

Судовий збір розподілено відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «РССЦ Медздравниця» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

1. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/783/26.

2. Прийняти апеляційну скаргу ТОВ «РССЦ Медздравниця» до провадження.

3. Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/783/26 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 1 858 147,78 грн заборгованості з орендної плати, 742 587,00 грн витрат на комунальні послуги та відповідної суми судового збору.

4. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

5. Покласти на позивача витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Таким чином, рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає рішення суду в задоволеній частині «повністю незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права». На його думку, суд першої інстанції виніс рішення без належного дослідження первинних доказів та всупереч сталій практиці Верховного Суду.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у Дніпровської окружної прокуратури правових підстав для звернення до суду в інтересах Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради. Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 приписи ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині легітимації прокурора за критерієм «якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган» визнані неконституційними. На думку апелянта, твердження суду про застосування цієї норми через відстрочку втрати нею чинності суперечить ст. 8 Конституції України та ст. 11 ГПК України щодо принципу верховенства права та прямої дії норм Основного Закону. Апелянт вважає, що після ухвалення зазначеного рішення «сам правовий критерій «пасивності» органу влади втратив конституційну легітимність».

Апелянт звертає увагу, що Департамент освіти і науки є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної спроможності, власним фінансуванням та юридичним штатом. Відтак, на його думку, позовну заяву підписано особою, яка не мала належних повноважень, що зобов`язувало суд залишити позов без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»: від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 14.12.2021 у справі № 917/562/21, від 01.02.2022 у справі № 917/565/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21. Апелянт наголошує, що прокурор зобов`язаний обґрунтувати не лише порушення інтересів держави, а й визначені законом підстави для свого звернення, оскільки таке представництво здійснюється лише у виключних випадках.

Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції про обов`язок відповідача сплачувати орендну плату за спірний період «прямо порушують імперативні приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України». Він зазначає, що листом-вимогою ПНЗ «СЮТ» ЗМР від 17.05.2022 № 34, виданим на виконання наказу Департаменту від 02.03.2022 № 68р, відповідачу було висунуто вимогу «припинити вашу діяльність на орендованій площі до окремого розпорядження» у зв`язку з розташуванням у будівлі роти оборони ІНФОРМАЦІЯ_1 . За твердженням апелянта, пункт 1.3 наказу Департаменту № 68р встановлював пряму заборону на перебування цивільних третіх осіб у приміщенні. Жодного скасовуючого розпорядження або акта про відновлення доступу відповідача до майна у період з травня 2024 по лютий 2026 року, як стверджує скаржник, видано не було.

Апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та постанову Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20. Згідно з останньою, «підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає». На думку скаржника, суд першої інстанції незаконно переклав на відповідача обов`язок доказування тривання воєнних та оборонних обставин у будівлі стратегічного значення. Водночас позивача, як стверджує апелянт, повністю звільнено від обов`язку довести факт повернення орендарю фактичного доступу до майна.

Апелянт вказує на порушення ч. 4 ст. 75 ГПК України. На його думку, суд першої інстанції ухилився від належного дослідження обставин справи, безпідставно пославшись на преюдиційність рішень у справах № 908/2259/24 та № 908/1676/24. Ці справи стосувалися періодів виключно до квітня 2024 року, тоді як поточний спір охоплює «абсолютно новий, самостійний період відносин (травень 2024 - лютий 2026 року)». Скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32), за якою преюдицію утворюють виключно обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, а не їх правова оцінка. Він також посилається на постанову Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 565/308/24, яка, за твердженням апелянта, підтверджує, що правила звільнення від доказування через преюдицію не поширюються на нові періоди правовідносин. Автоматичне перенесення висновків минулих періодів на новий часовий проміжок без дослідження первинних доказів апелянт вважає порушенням принципу повноти судового розгляду за ст. 86 ГПК України.

Щодо комунальних платежів апелянт посилається на порушення ст. 74 ГПК України. Він стверджує, що, зменшуючи суму нарахувань з 745 620,50 грн до 742 587,00 грн, суд першої інстанції «безпосередньо встановив та зафіксував у рішенні факт того, що Позивач та Прокурор не надали суду первинних актів обліку на повну суму позовних вимог». Також, на думку апелянта, суд самостійно виявив невідповідність заявлених сумарних нарахувань за водовідведення, вивіз сміття та електроенергію первинним документам. За таких умов, вважає скаржник, суд не мав правових підстав задовольняти найбільшу частину вимог - щодо витрат на опалення на суму 632 351,91 грн.

Апелянт посилається на «офіційно визнаний факт відсутності державної повірки лічильників теплової енергії та блокування будівлі для розміщення військових формувань». З огляду на це він вважає безпідставним покладення витрат за теплопостачання об`єкта стратегічного значення на цивільне підприємство «пропорційно площі» за відсутності належного комерційного обліку. За твердженням скаржника, позивач не довів ні факт споживання цих послуг відповідачем, ні правильність їх нарахування, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині. Апелянт посилається на ст. 277 ГПК України щодо підстав для скасування судового рішення.

Щодо строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що повний текст рішення складено, підписано та отримано ТОВ «РССЦ Медздравниця» 13.08.2026. З огляду на ст. 256 ГПК України останнім днем на апеляційне оскарження скаржник вважає 02.09.2026.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Виконувач обов`язків керівника Запорізької обласної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу від 02.10.2026 № 24-5110-26, згідно з яким заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «РССЦ Медздравниця», вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:

Прокурор зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 окремі приписи абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визнано неконституційними. Підставою для цього стало те, що законодавцем не встановлені критерії для приписів «не здійснює» та «неналежним чином здійснює» свої повноваження відповідний орган. Водночас, за твердженням прокурора, Конституційний Суд України наголосив, що функція прокуратури за п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України «відповідає сучасній конституційній ролі інституту прокуратури як повноцінно інтегрованого елемента української системи правосуддя». Прокурор посилається також на Попередній висновок Венеційської Комісії від 24 липня 2015 року та на пункт 7.1 Рішення Конституційного Суду України щодо неможливості визначити вичерпний перелік інтересів держави.

Прокурор звертає увагу, що Конституційний Суд України, враховуючи важливість захисту інтересів держави під час дії воєнного стану, відтермінував втрату чинності зазначеними приписами до 01 січня 2027 року. Тому, на думку прокурора, Рішення не поширює свою дію на спірні правовідносини. Заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури дотримано вимогу щодо обґрунтування підстав для звернення до суду, а суд першої інстанції надав відповідну оцінку (сторінки 21-24 рішення). В апеляційній скарзі, як вказує прокурор, не наведено жодного факту зловживань чи необґрунтованого втручання прокурора в діяльність позивача, а позивач повністю підтримав позовні вимоги. Крім того, на думку прокурора, скаржник не довів, що участь прокурора ускладнює реалізацію його права на судовий захист за ст. 55 Конституції України.

Прокурор вважає помилковими твердження апелянта щодо порушення ч. 6 ст. 762 ЦК України. Для застосування цієї норми, на його думку, необхідна одночасна наявність трьох умов: відсутність фактичного користування приміщенням, об`єктивна неможливість використання майна та наявність обставин, за які орендар не відповідає. За твердженням прокурора, ТОВ «РССЦ Медздравниця» у період з травня 2024 року по лютий 2026 року користувалося спірними приміщеннями. Це, на його думку, підтверджується відповіддю ТОВ «РССЦ Медздравниця» від 23.05.2022 № 23/05 директору ПНЗ «Станція юних техніків» ЗМР про відмову звільняти орендовані приміщення. Безперервне перебування майна у володінні відповідача, як стверджує прокурор, доводиться також матеріалами справи № 908/3536/25 та виконавчим провадженням ВП № 81474017. Прокурор також зазначає, що акт повернення майна, передбачений ч. 2 ст. 795 ЦК України, відповідач суду не надав.

Твердження апелянта про безпідставне поширення преюдиції на новий період прокурор вважає безпідставними. На його думку, суд першої інстанції не керувався рішеннями у справах № 908/2259/24 та № 908/1676/24 як преюдиційними щодо нового періоду стягнення. Посилання на них міститься в рішенні виключно в контексті опису доводів прокурора та позивача і хронологічного відображення правовідносин сторін. За твердженням прокурора, суд дослідив та оцінив докази заборгованості саме у спірному періоді (з травня 2024 року по лютий 2026 року).

Щодо комунальних платежів прокурор зазначає, що заявлені суми відповідають помісячним актам про відшкодування витрат, складеним на виконання договору від 28.01.2021 № 01/2021. Йдеться про 21 акт на постачання теплової енергії (на суму 651 729,65 грн), акти №№ 1/2-10/2 щодо водопостачання (2 413,68 грн), акти №№ 1/3-12/3 на енергопостачання (107 481,01 грн) та акти №№ 3/5-12/5 на поводження з відходами (340,40 грн). Заперечення щодо відсутності повірки приладів обліку теплової енергії, на думку прокурора, не є підставою для скасування рішення. Пунктом 1.3 договору № 01/2021 сторони погодили, що за відсутності приладів обліку плата за теплопостачання нараховується пропорційно площі 2 015,9 кв.м. Такий договір є обов`язковим для виконання відповідно до ст. ст. 627, 629 ЦК України.

Департамент освіти і науки Запорізької міської ради подав відзив на апеляційну скаргу, сформований у системі «Електронний суд» 06.10.2026, згідно з яким заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «РССЦ Медздравниця», вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:

Позивач не погоджується з доводами апелянта щодо порушення ч. 6 ст. 762 ЦК України. Він посилається на сталу практику Верховного Суду: постанову від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20 (пункти 44-47), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (пункти 6.7-6.14), постанову від 21.09.2021 у справі № 910/13158/20 із посиланням на постанову від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20. Згідно з цією практикою, «звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин». При цьому орендар повинен довести обставини неможливості використання майна з незалежних від нього причин.

Позивач зазначає, що доказів перешкоджання ІНФОРМАЦІЯ_2 господарській діяльності ТОВ «РССЦ Медзравниця» не надано. Негаторний позов відповідач не подавав, до орендодавця з приводу перешкод не звертався. Доказів використання спірних приміщень саме військовослужбовцями ЗСУ у період з травня 2024 року по лютий 2026 року, як і доказів листування з орендодавцем щодо нарахування орендної плати та відшкодування комунальних витрат, також не надано.

Щодо листування з ПНЗ «Станція юних техніків» ЗМР позивач стверджує, що скаржник не зупинив роботу. У відповіді від 23.05.2022 № 23/05 відповідач, зокрема, зазначив: «ви не є стороною вказаного Договору, та не є розпорядником зазначених приміщень та тим більше органом державної влади, що приймає рішення про вилучення майна для потреб держави». Позивач також вказує, що відповідач не надав доказів повідомлення орендодавця та балансоутримувача про припинення чи обмеження господарської діяльності, як це передбачено п. 6.10 договору оренди. Він також посилається на п. 6.2 договору та на постанову Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 910/5489/21 щодо здійснення підприємницької діяльності на власний ризик.

Щодо комунальних платежів позивач наводить мотиви суду першої інстанції та зазначає, що скаржник ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не подав аргументованого контррозрахунку. З процесуальних питань позивач вказує, що скаржник не конкретизував, яку з підстав, визначених ч. 1 ст. 277 ГПК України, він вважає наявною. На думку позивача, апелянт не розкрив змісту неправильності застосування норм права, а лише формально їх процитував.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кошля А.О. (доповідач), судді: Кучеренко О.І., Демчина Т.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків - протягом п`яти днів з дня отримання ухвали подати докази сплати судового збору в розмірі 46 813,22 грн.

На виконання вказаної ухвали ТОВ «РССЦ Медздравниця» подало заяву, в якій просило визнати причини для продовження строку поважними та продовжити процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 (п`ять) днів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2026 клопотання ТОВ «РССЦ Медздравниця» задоволено, строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжено на 5 днів з дня отримання копії ухвали.

21.09.2026 на виконання ухвали суду апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «РССЦ Медздравниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/783/26 та витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/783/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.11.2026 об 11:00 год.

02.10.2026 матеріали справи № 908/783/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

02.10.2026 виконувач обов`язків керівника Запорізької обласної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу.

06.10.2026 Департамент освіти і науки Запорізької міської ради подав відзив на апеляційну скаргу.

03.11.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «РССЦ Медздравниця» на користь Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради 1 858 147,78 грн заборгованості з орендної плати та 742 587,00 грн заборгованості з відшкодування витрат за комунальні послуги, а також на користь Запорізької обласної прокуратури - 31 207,73 грн судового збору. Рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що:

Будівля міської станції юних техніків літ. А-3 загальною площею 10 662,1 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 22, є власністю територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САС № 378320 від 23.12.2009).

Наказом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 01.12.2020 № 319р приміщення №№ 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 2 015,9 кв.м по вул. Воронезькій, 22, які перебувають в оперативному управлінні Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, включено до Переліку першого типу. Наказом від 14.12.2020 № 356р оголошено аукціон на передачу цих приміщень в оренду строком на 5 років.

За результатами аукціону (протокол електронного аукціону від 03.01.2021 № UA-PS-2020-12-15-000003-1) 28.01.2021 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (балансоутримувач) та ТОВ «РССЦ Медздравниця» (орендар) укладено договір оренди № 03/21. Майно передано для розміщення медичного кардіологічного реабілітаційного центру (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору оренди, орендна плата становить 46 700,00 грн без ПДВ і не включає витрат на утримання орендованого майна. Ці витрати орендар несе на підставі окремих договорів. Пунктом 3.2 договору передбачено щорічне коригування орендної плати на індекс інфляції. Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. Пунктом 6.2 договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Пунктом 6.9 договору передбачено обов`язок орендаря укласти договори про відшкодування витрат на комунальні послуги. Договір укладено строком на 5 років - з 28.01.2021 по 28.01.2026 (п. 10.1).

28.01.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі, за яким орендар прийняв у строкове платне користування зазначені нежитлові приміщення.

28.01.2021 між ТОВ «РССЦ Медздравниця» (користувач) та Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (балансоутримувач) укладено договір про відшкодування витрат за комунальні послуги № 01/2021. Пунктом 1.3 цього договору визначено, що за наявності приладів обліку електроенергія, водопостачання та водовідведення відшкодовуються відповідно до фактично отриманих послуг. За відсутності приладів обліку теплопостачання відшкодовується згідно з тепловим навантаженням, визначеним пропорційно площі, наданій у користування; вивезення твердих побутових відходів - пропорційно площі. Пунктами 2.3-2.5 договору встановлено щомісячний порядок розрахунків на підставі актів про відшкодування витрат.

24.02.2022 генеральний директор ТОВ «РССЦ Медздравниця» звернувся до директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради з проханням тимчасово не нараховувати орендну плату та відшкодування витрат за комунальні послуги на час воєнного стану, починаючи з 24.02.2022.

Листом від 17.05.2022 № 34 позашкільний навчальний заклад «Станція юних техніків» Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради повідомив ТОВ «РССЦ Медздравниця», що приміщення по вул. Воронезькій, 22 визнано об`єктом стратегічної значимості, і просив припинити діяльність на орендованій площі до окремого розпорядження.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.03.2025 у справі № 908/1676/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025, з ТОВ «РССЦ Медздравниця» на користь Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради стягнуто 2 148 807,47 грн заборгованості з орендної плати за період з березня 2021 року по квітень 2024 року. Цим же рішенням стягнуто 1 168 013,50 грн заборгованості з відшкодування витрат з утримання орендованих приміщень, 6 259,58 грн - 3% річних та 40 553,00 грн судового збору.

Листом від 05.11.2025 № 01.01-21/3454 Департамент освіти і науки Запорізької міської ради просив Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради прийняти рішення про відмову у продовженні договору оренди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 у справі № 908/3536/25, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026, договір оренди від 28.01.2021 № 03/21 розірвано, а ТОВ «РССЦ Медздравниця» зобов`язано повернути орендовані приміщення за актом приймання-передачі. Рішення набрало законної сили 27.05.2026.

Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області зверталася до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради з листами від 29.09.2025 № 53-101-6924вих25 та від 04.02.2026 № 53-95-805вих-26. У відповідях від 23.10.2025 № 01-01-21/3320 та від 26.02.2026 № 01.01-21/629 Департамент повідомив, що заходи щодо стягнення заборгованості за період з травня 2024 року не вживалися, претензії не направлялися, позови не подавалися. Листом від 27.03.2026 № 53-95-2424ВИХ-26 прокуратура повідомила Департамент про намір звернутися до суду.

Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України, Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 4. ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.3. Договору, орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем самостійно на розрахунковий рахунок № UА938201720314211026203078446 Державної Казначейської служби України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 37573094 щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним та підтверджується Орендарем шляхом надання Балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Пунктом 6.2. Договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано Відповідачем, орендна плата відповідачем в обумовлені укладеним ним з позивачем договором розмірі та строки не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 28.01.21 № 03/21 за період з травня 2024 року по лютий 2026 року в розмірі 1 858 147,78 грн.

Ст. 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про наявність підстав для стягнення з Орендаря 1 858 147,78 грн заборгованості з орендної плати за користування комунальним майном.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі і пов`язаних із відшкодування витрат за теплопостачання у розмірі 632 351,91 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п. 1.3. Договору про відшкодування витрат № 01/2021, Користувач відшкодовує Балансоутримувачу витрати з утримання приміщення за наявності приладів обліку: за електроенергію - відповідно до фактично отриманих послуг; за водопостачання та водовідведення - відповідно до фактично отриманих послуг; за відсутності приладів обліку: за теплопостачання згідно з тепловим навантаженням, визначеним пропорційно площі, яка надана в користування. За вивезення твердих побутових відходів визначеним пропорційно площі, яка надана в користування.

Відповідно до п. п. 2.3.-2.5. Договору про відшкодування витрат № 01/2021, сума відшкодування за послуги, перелічені у п. 1.3. даного договору, розраховується Балансоутримувачем щомісячно по кожному об`єкту оренди. Загальна сума відшкодування складається з суми відшкодувань по кожному об`єкту оренди за кожну комунальну послугу. Періодичність відшкодування витрат за спожиті послуги, з урахуванням проведених розрахунків, встановлюється як щомісячна. Балансоутримувач зобов`язаний до 15 числа місяця, який є наступним після розрахункового, надавати Користувачу розрахунки та Акти про відшкодування витрат за комунальні послуги. Користувач проводить відшкодування послуг на підставі акту про відшкодування витрат за комунальні послуги протягом 7 банківських днів, з дня його підписання обома Сторонами, але в будь якому разі не пізніше 5 банківських днів з дня отримання фінансування.

Пунктом 1.2. Договору про відшкодування витрат № 01/2021 визначено, що Користувач зобов`язується щомісячно відшкодовувати Балансоутримувачу витрати, пов`язані з утриманням нежитлових приміщень №№ 183-186,188-198,200,201,204-242, які знаходяться за адресою вул. Воронезька, 22, загальною площею 2 015,9 кв.м третього поверху будівлі (літ.А-3), що надані Користувачу в оренду, відповідно до договору оренди нерухомого майна від 28.01.21 № 03/21 (договір оренди).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.03.25 у справі № 908/1676/24, яке набрало законної сили 06.08.25, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ РССЦ Медздравниця на користь департаменту освіти і науки Запорізької міської ради 2 148 807,47 грн заборгованості з орендної плати за користування комунальним майном, 1 168 013,50 грн - заборгованості з відшкодування витрат з утримання орендованих приміщень (з яких: 1 167 703,44 грн - відшкодування витрат за теплопостачання; 310,06 грн - відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення), 6 259,58 грн - штрафу у розмірі 3% річних від простроченої суми орендних платежів щодо яких було допущено відповідне порушення та 40 553,00 грн судового збору та відмовлено у задоволені позову щодо стягнення 56 336,23 грн штрафу.

На виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ від 20.08.25.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.03.26 у справі № 908/3536/25, яке набрало законної сили 27.05.26, позов задоволено повністю, розірвано договір оренди нерухомого майна по вул. Воронезькій, 22, що належить до комунальної власності та передається в оренду за результатами проведення аукціону № 03/21 від 28.01.21, укладений між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (Балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю РССЦ Медздравниця щодо оренди нежитлових приміщень № 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 2015,9 кв.м., розташованих у м. Запоріжжя по вул. Воронезька, 22, зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю РССЦ Медздравниця повернути департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, департаменту освіти і науки Запорізької міської ради за актом прийому-передачі нежитлові приміщення № 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 2015,9 кв.м., розташовані у м. Запоріжжя по вул. Воронезька, 22 та стягнуто з ТОВ РССЦ Медздравниця на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя 4 844,80 грн судового збору.

На виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Запорізької області видано відповідні накази від 11.06.26.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.25 у справі № 908/1676/24, рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.26 у справі № 908/3536/25 набрало законної сили у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, та беручи до уваги, що сторонами у вказаній справі є ті ж самі юридичні особи, що і у даній справі, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про доведеність та обґрунтованість встановлених у зазначеному рішенні обставин щодо порушення Відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань з відшкодування витрат за теплопостачання за Договором про відшкодування витрат за комунальні послуги від 28.01.2021 р., укладеного між сторонами.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/783/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/783/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2026.

Головуючий суддя А.О. Кошля

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя О.І. Кучеренко