Рішення № 141389271 у справі № 905/476/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.2026 Справа № 905/476/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., за участю секретаря судового засідання Левкович Ю.Р., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 1 641 393 089,44 грн

Присутні представники (в режимі відеоконференції):

від позивача: адвокат Пясецький Д.В.

від відповідача: адвокат Шипенко М.С.

Суть справи:

Через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", позивач) до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений газ у період листопад-грудень 2025 року у сумі 22 917 481,79 грн, а також нарахованих 3% річних у сумі 76 568 897,41 грн; інфляційних втрат у сумі 315 016 561,79 грн, пені у сумі 1 087 833 877,35 грн та штрафу у сумі 139 056 271,10 грн (всього 1 641 393 089,44 грн).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 21.06.2022 між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" було підписано договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов зазначеного договору у останнього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2024.

29.07.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду від представника відповідача ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" - адвоката Шипенка М.С. надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву до 20.08.2026.

Ухвалою від 03.08.2026 задоволено вказане клопотання та продовжено відповідачу ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.08.2026 включно.

12.08.2026 судом постановлено ухвалу та призначено підготовче засідання на іншу дату та час - 09.09.2026.

20.08.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.08.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

08.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №905/476/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/10637/26 за позовом ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" до ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про визнання недійсними пунктів договору.

Також 08.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 09.09.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з наступного дня після закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 06.10.2026.

Ухвалою від 06.10.2026 за результатами підготовчого засідання відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цій справі; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.11.2026.

29.10.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) на 90%.

На час розгляду справи 03.11.2026 об 11:00 год. (у межах відведеного періоду часу проведення судового засідання) у м. Харкові було оголошено повітряну тривогу (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).

З огляду на об`єктивні причини неможливості проведення судового засідання, розгляд справи по суті призначено на іншу дату та час 10.11.2026 об 11:20 год, про що судом постановлено ухвалу від 03.11.2026.

У судовому засіданні 10.11.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог; підтримав подане клопотання про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) на 90% та просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

встановив:

21.06.2022 між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (продавець, позивач у справі) та ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ (т.1 а.с. 33-38).

Додатковою угодою №3 від 28.12.2022 сторони дійшли згоди викласти договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 в новій редакції.

Відповідно до преамбули договору сторони керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП) від 30.09.2015 №2493 (далі Кодекс ГТС), Положенням про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 №699) (далі Положення) та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері купівлі-продажу природного газу, уклали цей договір купівлі-продажу природного газу.

За умовами п.1.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 28.12.2022, далі - договір) (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням.

Відповідно до п. 1.2 договору на виконання умов Положення та цього договору покупець гарантує приєднатися до договору про утворення балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Продавець, за умови дотримання положень цього договору та вимог Положення покупцем, зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором (п.1.3. договору).

Згідно з умовами п.2.1.2. договору продавець не розпочинає реалізацію (передачу) природного газу до моменту вступу покупця до балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та виконання покупцем вимог підпункту 2.1.1. пункту 2.1 цього Договору.

За змістом п. 2.2 договору (в редакції додаткових угод №3 від 28.12.2022, №32 від 20.10.2025, №33 від 16.12.2025) до загального обсягу (об`єму) природного газу, що передається за цим договором, входять такі складові:

п.п.2.2.1. Обсяг І - (фіксований) обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 1 червня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також шести місяців після його припинення або скасування.

Погоджений НКРЕКП Обсяг І фіксований, зокрема у листопаді 2025 року не може перевищувати 14% від встановленого постановою №2389 річного розміру нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу та складає 3902,220 тис. куб.м, та у грудні 2025 року не може перевищувати 5574,600 тис. куб.м від встановленого постановою №2389 річного розміру нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу на 2025 рік для операторів газорозподільних систем та фактично реалізованим покупцю протягом січня-листопада 2025 року.

п.п.2.2.2. Обсяг II - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, що розраховуються відповідно до методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газотранспортної та газорозподільної систем, сховищ природного газу, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розробленої на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 №326 "Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації". Замовлення Обсягу II здійснюється в порядку, встановленому цим договором.

п.п.2.2.3. Обсяг III - обсяг понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат на період з 1 червня 2022 протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, за винятком обсягів І i II.

Згідно з п.2.3. договору за розрахункову одиницю переданого природного газу приймається один кубічний метр газу (куб.м.), приведений до стандартних умов. Стандартними умовами є: тиск 760 мм рт.ст. (101,325 кПа) і температура - 20 °C.

Відповідно до п.3.1 договору продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.3.2.-3.4 договору передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду передачі, узгодженого сторонами у договорі.

Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС Торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до договору. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ.

Після переходу права власності на природний газ, покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ.

Фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем природного газу на ВТТ за період передачі згідно з договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду передачі (п. 3.9 Договору).

Відповідно до п. 3.10-3.10.1 Договору після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за періодом передачі, якщо інше не передбачено договором, продавець складає, підписує, скріплює печаткою (за наявності) комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу II та Обсягу III та направляє на підпис покупцю: - на поштову адресу покупця, вказану у розділі 12 цього договору, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом); - або надаються нарочно під підпис в отриманні; - або шляхом направлення комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу покупця, вказану у розділі 12 цього договору. При цьому для підписання та обміну електронними документами сторони цього договору використовують, зокрема, систему обміну електронними документами "М.Е.Doc". Сторони цим підтверджують, що визнають форми електронних документів, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень, та зобов`язується слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій стороні. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством. Покупець повертає підписані комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу II, Обсягу III протягом 5-ти календарних днів з моменту їх отримання.

Сторони на підставі ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням договору (п. 3.11 Договору).

У п.3.13 договору сторони погодили, що у разі ненадання підписаного покупцем комерційного акту щодо Обсягу І, Обсягу ІІ, Обсягу ІІІ у визначений Договором строк, такий акт вважається підписаний покупцем.

Пунктом 4.1 договору, сторони узгодили, що ціна природного газу, який передається за цим договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу для обсягу І (фіксований) становить 7420,00 грн із урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) за 1000 куб. м. природного газу (п. 4.1.1);

ціна природного газу для обсягу ІІ становить 0,01 грн із урахуванням ПДВ з 1000 куб.м. природного газу (п. 4.1.2);

ціна природного газу для обсягу ІІІ розраховується за відповідною формулою, що є визначеною у договорі (п. 4.1.3).

Згідно п. 4.2 договору договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу округлюється до 2-х знаків після коми.

Відповідно до п.4.2.1. договору, договірна вартість визначається як сума вартості обсягу І, розрахованої згідно з п. 4.1.1 договору, вартості обсяг ІІ, розрахованої згідно з п. 4.1.2 договору, та вартості обсягу ІІІ розрахованого згідно п. 4.1.3 договору та інших витрат, які виникають при виконанні договору протягом строку його дії.

Вартість природного газу обсягу І за кожний період передачі (розрахунковий період) розраховується як добуток обсягу І природного газу, переданого згідно з комерційним актом за відповідний період передачі (розрахунковий період), та ціни обсягу І визначений п. 4.1.1 договору.

Вартість природного газу обсягу ІІ за кожний період передачі (розрахунковий період) розраховується як добуток обсягу ІІ природного газу, переданого згідно з комерційним актом за відповідний розрахунковий період, та ціни обсягу ІІ визначений п. 4.1.2 договору.

Вартість природного газу обсягу ІІІ за кожний період передачі (розрахунковий період) розраховується як сума добутків обсягів ІІІ природного газу за кожну газову добу у розрахунковому періоді та ціни обсягу ІІІ визначеної п. 4.1.3 договору, переданого згідно з комерційним актом за відповідний розрахунковий період.

Покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду (п.4.3.договору).

Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.4.4. договору).

У платіжних дорученнях покупець має обов`язково вказувати призначення платежу, номер та дату Договору (п.4.5. договору).

Покупець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини на ринку природного газу та умов договору (п.5.2.1. договору); забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу, надання забезпечення згідно з умовами договору (п.5.2.2. договору).

Згідно з п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

За порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж 5 робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу (п.6.3. договору).

Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у п`ять років (п.6.10 договору).

Сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язань (п.6.11 договору).

Сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (КЕП)/ електронного цифрового підпису (ЕЦП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв`язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронним документами "M.E.Doc", Вчасно, тощо (п.9.1 договору).

Договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України та набуває чинності з дати надання покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. цього договору, та діє по 31 березня 2026 (включно), а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення (п.10.1 договору в редакції додаткової угоди №31 від 15.10.2025).

Суд зазначає, що договір №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 та додаткові угоди до нього підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноважених сторін та скріплені електронними печатками товариств, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що містяться в матеріалах справи.

За твердженнями позивача на виконання умов договору позивачем у період листопад-грудень 2025 року здійснено поставку природного газу відповідачу на загальну суму 22917481,79 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу у відповідний період, а саме:

- №22266 від 30.11.2025, відповідно до якого позивач у листопаді 2025 року передав відповідачу природний газ в обсязі 1076,93886 тис.куб.м. на суму 7990886,34 грн з ПДВ;

- №22267 від 30.11.2025, відповідно до якого позивач у листопаді 2025 передав відповідачу природний газ в обсязі 1427,97772 тис.куб.м. на суму 14,28 грн з ПДВ;

- №24706 від 31.12.2025, відповідно до якого позивач у грудні 2025 передав відповідачу природний газ в обсязі 2094,47240 тис.куб.м. на суму 20,94 грн з ПДВ;

- №24707 від 31.12.2025, відповідно до якого позивач у грудні 2025 передав відповідачу природний газ в обсязі 2011,66580 тис.куб.м. на суму 14926560,23 грн з ПДВ.

Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані позивачем та відповідачем за допомогою кваліфікованого електронного підпису та скріплені електронними печатками товариств, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (т.1 а.с.242 зворотній бік - 248).

Поряд з цим позивач зазначив про нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені, штрафу за несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за попередні періоди (червень 2022 року - жовтень 2025 року), яка була предметом судового розгляду у справах № 905/483/24 (рішення від 26.09.2024), № 905/748/24 (рішення від 13.11.2024), №905/942/24 (рішення від 14.11.2024), № 905/1411/24 (рішення від 12.03.2025), № 905/603/25 (рішення від 21.10.2025), № 905/919/25 (рішення від 11.12.2025), №905/1172/25 (рішення від 03.03.2026), № 905/37/26 (рішення від 22.04.2026) та № 905/206/26 (рішення від 27.07.2026).

а також про нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на несплачену заборгованість за спірний період листопад-грудень 2025 року, який не охоплюється вказаними судовими рішеннями.

24.06.2026 за №119/2.4.3-54355-2026 на поштову адресу відповідача позивач надіслав вимогу, у якій просив сплатити борг у загальний сумі [номер приховано],44 грн (22917481,79 грн - сума боргу за основним зобов`язанням листопад-грудень 2025 року, [номер приховано],35 грн - пеня, 139056271,10 грн - штраф, 76568897,41 грн - 3% річних, 315016561,79грн - інфляційні втрати) не пізніше 15 днів з дня отримання вимоги (т. 2 а.с. 10-13).

Вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Оплату поставленого природного газу за період листопад - грудень 2025 року у розмірі 22917481,79 грн відповідач не здійснив, що й стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму [номер приховано],44 грн (22917481,79 грн - сума боргу за основним зобов`язанням, [номер приховано],35 грн - пеня, 139056271,10 грн - штраф, 76568897,41 грн - 3% річних, 315016561,79грн - інфляційні втрати).

Узагальнений виклад позиції сторін за позовом

У відзиві на позов відповідач ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на особливості функціонування ринку природного газу в умовах воєнного стану та покладення на учасників ринку спеціальних обов`язків відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222. Зазначає, що природний газ купувався ним у межах виконання спеціальних обов`язків оператора газорозподільної системи, при цьому спеціальним законодавством не передбачено застосування до таких правовідносин штрафу та пені у заявленому позивачем розмірі.

Відповідач також заперечив можливість застосування пунктів 6.3 та 6.11 договору купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 у частині нарахування штрафних санкцій, посилаючись на їх невідповідність спеціальному правовому регулюванню та положенням цивільного законодавства. Окремо зазначив про неправильність здійсненого позивачем розрахунку пені, зокрема щодо періоду її нарахування, та вказав, що за умови застосування положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (протягом чинності цієї норми) розмір пені є істотно меншим.

Крім того, відповідач послався на обставини воєнного стану, пошкодження та знищення майна і газорозподільної інфраструктури, значну дебіторську заборгованість споживачів та збитковість підприємства, зазначивши, що, незважаючи на наведені обставини, продовжує забезпечувати функціонування газорозподільної системи та виконувати покладені на нього суспільно важливі функції, у зв`язку з вказаним просив у задоволенні позову відмовити.

У клопотанні про зменшення розміру пені та штрафу на 90 % відповідач посилається на наступні обставини:

- у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження збитків позивача у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за спірним договором, зокрема тих, що свідчили б про погіршення його фінансового стану, ускладнення господарської діяльності;

- відповідач віднесений до об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури; внаслідок бойових дій у Донецькій області газові мережі та споруди відповідача зазнали численні пошкодження або в окремих випадках повністю знищені;

- станом на 29.10.2026 внаслідок збройної агресії РФ проти України загальна вартість активів відповідача, що було знищено або пошкоджено та таке, що яке знаходиться в зоні активних бойових дій складає 2, 279 млрд. грн. (677604, 0261 тис. грн. + 1601212,77 тис. грн.);

- у зв`язку з веденням бойових дій призупинено діяльність відокремлених структурних підрозділів відповідача на непідконтрольній території;

- відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується фінансовою звітністю за період 2022 - 2026 та іншими доказами, долученими до цього клопотання;

- низький рівень розрахунків споживачів відповідача за послуги розподілу що призводить до постійного зростання дебіторської заборгованості, сума якої наразі складає 5749802 тис. грн., що викликано у т.ч. активними бойовими діями на території ліцензованої діяльності відповідача;

- зменшення судом штрафних санкцій не матиме негативних наслідків для позивача, оскільки його майновий інтерес в спірних правовідносинах забезпечено нарахуванням процентів річних та інфляційних втрат в порядку ст.625 ЦК України на загальну суму 453391636, 32 грн.;

- позивач протягом більше як 3,5 роки не висував вимог до відповідача про сплату неустойки, а тому жодних витрат чи втрат, а також збитків від прострочення відповідачем оплати природного газу за договором позивач не поніс;

- розмір заявленої до стягнення пені та штрафу складає більше 93% від суми загальної заборгованості відповідача перед позивачем за період, що є неадекватним, неспівмірним, нерозумним та не справедливим, не відповідає наслідкам порушення грошового зобов`язання, та фактично направлена на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника.

У відповіді на відзив позивач ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності вини у порушенні грошового зобов`язання та наявності обставин, які перешкоджали своєчасному виконанню зобов`язань, є безпідставними. Позивач зазначив, що відповідно до положень статей 625, 629 Цивільного кодексу України та умов укладеного між сторонами договору обов`язок відповідача з оплати поставленого природного газу є обов`язковим до виконання, а прострочення його виконання тягне передбачені законом та договором наслідки.

Позивач заперечив проти посилань відповідача на воєнний стан, запровадження спеціальних обов`язків на ринку природного газу та фінансовий стан підприємства як на підстави для звільнення від відповідальності. Зазначив, що такі обставини не звільняють відповідача від обов`язку оплатити фактично поставлений природний газ та не припиняють грошового зобов`язання.

Також позивач зазначив, що факт поставки природного газу за спірний період підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі, а строк виконання відповідачем грошового зобов`язання визначений пунктом 4.3 договору. При цьому наявність заборгованості відповідачем не спростована.

Щодо заперечень відповідача стосовно пунктів 6.3 та 6.11 договору позивач вказав, що зазначений договір є чинним, доказів визнання його недійсним або окремих його положень недійсними матеріали справи не містять, а тому сторони зобов`язані виконувати його умови.

Також, в судовому засіданні позивач висловив заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, посилаючись не те, що нарахування штрафних санкцій передбачено умовами договору, а також на те, що сторони перебувають в рівних умовах господарювання.

Враховуючи викладене, позивач просив відхилити доводи відповідача, наведені у відзиві та клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого:

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки природного газу, правове регулювання якого визначено, зокрема, приписами Цивільного кодексу України, а також Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС.

Згідно з статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що спірні відносини не є виключно договірними, оскільки постачання природного газу відповідачу у спірний період позивач здійснював на виконання спеціальних обов`язків, визначених Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №222 від 06.03.2022.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Положення, з 1 червня 2022 по 31 березня 2026 (включно) ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" реалізує природний газ операторам газорозподільних систем у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, на підставі договору купівлі-продажу природного газу за цінами та на умовах згідно з додатком 2.

Умови додатку 2 Положення відтворені у р. 2 та р. 4 договору купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022.

Отже, постачання природного газу у межах виконання спеціальних обов`язків не змінює договірної (зобов`язальної) природи відносин між позивачем та відповідачем.

Таким чином, договір постачання природного газу купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 є належною підставою для виникнення прав і обов`язків у сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав покладений на нього обов?язок з постачання природного газу відповідачу у листопаді-грудні 2025 року на загальну суму 22917481,79 грн., зокрема підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу: №22266 від 30.11.2025 на суму 7990886,34 грн з ПДВ; №22267 від 30.11.2025 на суму 14,28 грн з ПДВ; №24706 від 31.12.2025 на суму 20,97 грн з ПДВ; №24707 від 31.12.2025 на суму 14926560,23 грн з ПДВ.

Крім того, на підтвердження передачі відповідачу природного газу позивач надав дані з інформаційної платформи (торгові сповіщення з 01.11.2025 по 30.11.2025, з 01.12.2025 по 31.12.2025, згідно яких обсяг споживання газу за період з 01.11.2025 по 30.11.2025 складає 2504916,58 тис.куб.м, з 01.12.2025 по 31.12.2025 - 4106138,20 тис.куб.м.

Матеріали справи не містять будь-яких заперечень щодо обсягів споживання відповідачем природного газу, факт постачання природного газу у визначених обсягах за спірний період відповідачем не спростовано.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами укладеного між сторонами договору покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду (п.4.3 Договору).

Беручи до уваги наведені положення укладеного між сторонами договору, виходячи з того, що розрахунковим періодом є кожний окремий період передачі природного газу, відповідач мав здійснити оплату за переданий природний газ у строк не пізніше: за листопад 2025 року - 30.12.2025 (включно), за грудень 2025 року - 30.01.2026 (включно).

Отже, строк оплати постачання природного газу є таким, що настав.

Докази повного чи часткового погашення відповідачем заборгованості за отриманий природний газ в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи, що надання передача природного газу підтверджується щомісячними актами за листопад-грудень 2025 року, однак відповідач не виконав свій обов`язок щодо оплати природного газу та допустив прострочення грошового зобов`язання, чим порушив умови договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі [номер приховано],35 грн, штраф в сумі 139056271,10 грн, 3% річних в сумі 76568897,41 грн та інфляційні втрати в сумі 315016561,79 грн.

Згідно з наданим розрахунком на несплачену заборгованість за зобов`язаннями листопада 2025 року в сумі 7990900,62 грн нараховані:

- 3% річних в сумі 99831,52 грн за період 31.12.2025 - 31.05.2026,

- інфляційні втрати в сумі 465716,10 грн за період січень-травень 2026,

- пеня в сумі 1004883,12 грн за період 31.12.2025 - 31.05.2026,

- штраф в сумі 799090,06 грн за період 31.12.2025 - 31.05.2026.

за зобов`язаннями грудня 2025 року в сумі 14926581,17 грн нараховані:

- 3% річних в сумі 148447,92 грн за період 31.01.2026-31.05.2026,

- інфляційні втрати в сумі 760126,20 грн за період лютий-травень 2026,

- пеня в сумі 1484479,17 грн за період 31.01.2025 - 31.05.2026,

- штраф в сумі 1492658,12 грн за період 31.01.2026 - 31.05.2026.

Також позивачем нараховані 3% річних, інфляційні, пеня та штраф на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за попередні періоди (червень 2022 року - жовтень 2025 року), яка була предметом судового розгляду у справах №905/483/24 (рішення від 26.09.2024), №905/748/24 (рішення від 13.11.2024), №905/942/24 (рішення від 14.11.2024), № 905/1411/24 (рішення від 12.03.2025), №905/603/25 (рішення від 21.10.2025), № 905/919/25 (рішення від 11.12.2025), №905/1172/25 (рішення від 03.03.2026), № 905/37/26 (рішення від 22.04.2026) та №905/206/26 (рішення від 27.07.2026).

Так, згідно з наданим розрахунком:

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями червень-листопад 2022 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/483/24, нараховані пеня та штраф;

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями грудень 2022 року - вересень 2023 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/483/24, нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пеня та штраф;

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями жовтень-листопад 2023 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/748/24, нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пеня та штраф;

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями грудень 2023 року - січень 2024 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/942/24, нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пеня та штраф;

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями лютий - травень 2024 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/1411/24, нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пеня та штраф;

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями жовтень - грудень 2024 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/603/25, нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пеня та штраф;

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями січень 2025 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/919/25, нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пеня та штраф;

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями січень - березень 2025 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/919/25, нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пеня та штраф;

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями квітень - травень 2025 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/1172/25, нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пеня та штраф;

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями червень - серпень 2025 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/37/26, нараховані 3% річних, інфляційні витрати, пеня та штраф;

- на несвоєчасно сплачену заборгованість з основного боргу за зобов`язаннями вересень - жовтень 2025 року, яка була предметом дослідження у судовій №905/206/26, нараховані 3% річних, інфляційні втрати, пеня та штраф.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У наведених судових рішеннях встановлена загальна вартість поставленого відповідачу природного газу за актами приймання-передачі природного газу у періоди червень 2022 - жовтень 2025 року, прострочення платежів та залишок несплаченої заборгованості.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленого природного газу у періоди червень 2022 - жовтень 2025 року підтверджується судовими рішеннями та має преюдиціальне значення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 549, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Заявлену до стягнення пеню позивачем нараховано на підставі пункту 6.3. договору, згідно з яким за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж 5 робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Аргументи відповідача про те, що спеціальним законодавством не передбачено застосування до спірних правовідносин штрафу та пені, суд відхиляє, оскільки як встановлено судом та зазначене вище, такі санкції були прямо прописані в договорі (пункт 6.3), який сторони уклали між собою.

Отже, оскільки в самому тексті договору сторони погодили відповідальність за несвоєчасну оплату діють умови договору, а тому позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу та пені.

Суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №920/960/24 (постанова від 08.04.2026) перевіряючи законність рішення в частині зменшення санкцій не констатував відсутності підстав для їх нарахування та фактично підтвердив, що чинне спеціальне законодавство на ринку природного газу не містить заборон для застосування до Відповідача договірної відповідальності у вигляді пені та штрафу за порушення строків оплати.

Надаючи оцінку правомірності визначених позивачем періодів, протягом яких пеня нарахована, суд зазначає таке.

У визначений позивачем період нарахування пені за зобов`язаннями червень 2022 року - червень 2025 року діяла норма частини статті 232 Господарського кодексу України, яка визначала правило щодо періоду (строку) та порядку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Так за нормами вказаної статті нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №924/441/20: "Приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін."

Водночас, Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» 34196-IX від 09.01.2025.

Отже, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), основною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Таким чином, суд констатує, що в період нарахування пені з 02.09.2022 по 27.08.2025 діяла норма частини 6 статті 232 ГК України, а з 28.08.2025 відповідна норма втратила чинність.

Згідно з наданим розрахунком пені, загальний період нарахування пені за зобов`язаннями червня 2022 року - червень 2025 року перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Визначаючись відносно застосування норми частини 6 статті 232 ГК України до спірних правовідносин сторін, суд виходить з того, що відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).

З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що Договір та відповідні цивільні права і обов`язки сторін (зокрема зобов`язання відповідача оплатити надані послуги) виникли до втрати чинності ГК України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення грошового зобов`язання слід застосовувати положення частини 6 статті 232 ГК України (схожі висновки відносно дії нормативно-правових актів у часі викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).

Разом з цим суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 виснувала про те, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором. У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Як встановлено судом у цій справі, згідно з пунктом 6.11. договору сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Отже в договорі міститься пряме застереження про нарахування штрафних санкцій понад 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

З урахуванням зробленого висновку, суд вважає правомірним нарахування пені за порушення відповідачем своїх зобов`язань з оплати природного газу за спірний період червень 2022 - червень 2025 року, понад 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

З огляду на вказане, загальний розрахунок пені в сумі [номер приховано],35 грн за зобов`язаннями червень 2022 року - червень 2025 року, липень 2025 року - грудень 2025 року визнається судом обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи, є арифметично вірним.

Щодо розміру нарахованого штрафу суд зазначає, що нарахування штрафу в загальній сумі 139056271,10 грн проведено позивачем із розрахунку 10% від суми прострочених платежів по кожному зобов`язанню окремо.

Отже, розрахунок штрафу, здійсненний позивачем, визнається судом обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи, є арифметично вірним.

Щодо розміру нарахованих 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат проведено по кожному зобов`язанню окремо, під час їх проведення позивачем вірно визначені суми заборгованості та періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, проведені позивачем, визнаються судом обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи, є арифметично вірними.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 76568897,41 грн та інфляційних втрат в сумі 315016561,79 грн, є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90 % суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Питання про застосування приписів статті 551 ЦК України щодо повноважень суду на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.

Так, у постанові Верховного Суду від 09.05.2024 у справі № 923/77/22 зазначено, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункти 8.23, 8.24) вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків.

Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549- 552 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) виснувала, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Застосовані у статті 551 ЦК України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20, від 18.12.2024 у справі № 921/320/24, від 08.01.2025 у справі № 921/299/24, від 19.02.2025 у справі № 903/665/24).

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин і поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), і з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, й конкретний розмір зменшення неустойки. Про вказане також зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2026 у справі № 916/4870/23.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Об`єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст.551 ЦК, тобто у межах судового розсуду. Суд врахував ці висновки Об`єднаної палати.

При цьому, Об`єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про зменшення розміру пені на 90%, зауваживши, що зменшення заявленої до стягнення пені залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст.551 ЦК є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

У цій справі суд, вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені та штрафу, врахує такі обставини:

- здійснення відповідачем діяльності на території Донецької області, яка обмежена фактичною роботою двох з п`ятнадцяти філій - Краматорської та Слов`янської;

- виконання відповідачем функцій суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу населенню та об`єктам соціальної інфраструктури в межах Донецької області, забезпечує функціонування ринку природного газу на відповідній території;

- відповідач належить до підприємств критичної інфраструктури у відповідності до Закону України від 16.11.2021 року № 1882-ІХ "Про критичну інфраструктуру" та здійснює управління об`єктом критичної інфраструктури і відповідає за його поточне функціонування. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1882-ІХ захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України;

- обставини, пов`язані із збитковістю господарської діяльності відповідача, у зв`язку із знищенням / пошкодженням активів відповідача внаслідок збройної агресії, та втратою контролю над частиною активів, що залишилася на не підконтрольній території;

- наявність дебіторської заборгованості споживачів за надані послуги, що безпосередньо впливає на платоспроможність відповідача (станом на січень 2026 року заборгованість побутових споживачів становить 288924 тис.грн, заборгованість промислових споживачів становить 1760657 тис.грн, заборгованість бюджетних установ становить 853 тис.грн);

- тарифне регулювання діяльності відповідача та обмеженість можливостей компенсації витрат за рахунок споживачів;

З огляду на викладене та враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх установ без виключення, баланс інтересів сторін, а також значний розмір пені та штрафу, заявлений до стягнення позивачем, який є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 % до 543 916 938,67 грн та штрафу на 50% до 69 528 135,55 грн.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 543 916 938,67 грн та штрафу в розмірі 69 528 135,55 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені та штрафу позов задоволенню не підлягає з викладених мотивів.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 73-79, 86, 91, 129, 178, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про стягнення 1 641 393 089,44 грн, у тому числі: заборгованості за поставлений природний газ у період листопад-грудень 2025 року у сумі 22 917 481,79 грн; 3% річних у сумі 76 568 897,41 грн; інфляційних втрат у сумі 315 016 561,79 грн, пені у сумі 1 087 833 877,35 грн та штрафу у сумі 139 056 271,10 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, б. 1, код ЄДРПОУ 03361075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) основний борг в розмірі 22 917 481,79 грн, 3% річних у розмірі 76 568 897,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 315 016 561,79 грн, пеню в розмірі 543 916 938,67 грн, штраф в розмірі 69 528 135,55 грн, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 931 840,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 10.11.2026 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2026.

Суддя М.О. Лейба