Рішення № 141391677 у справі № 924/232/22 від 06.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2026 р. Справа № 924/232/22 (924/913/26)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області в інтересах Акціонерного товариства "Проскурів" м.Хмельницький

до ОСОБА_2 м. Хмельницький

про стягнення 3 162 497,50 грн збитків

Учасники справи:

ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 , діє на підставі ордера серії АА №1530131 від 18.06.2026

позивач - не з`явився

Ярош В.Ю. - представник відповідача, діє на підставі ордера серія ВХ №1141360 від 26.10.2026

Рішення приймається 06.11.2026, оскільки в судовому засіданні 27.10.2026, 02.11.2026 та 03.11.2026 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 17.08.2026 надійшла позовна заява Зінкевича Віталія Васильовича подана в інтересах Акціонерного товариства "Проскурів" до ОСОБА_2 про стягнення 3162497,50 грн збитків. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що він є акціонером АТ "Проскурів", якому належить 14920 простих електронних іменних акцій, що становить частку 9,6129 % у статутному капіталі юридичної особи. Як стало відомо ОСОБА_1 , між ПАТ "Проскурів" в особі т.в.о.генерального директора ОСОБА_2 та Агрофірмою "Проскурів" в особі голови правління ОСОБА_4 був укладений договір від 20.08.2019 безоплатного користування (позички) майна - приміщення ресторану, яке розташоване у м.Хмельницький, вул.Проскурівська, 44, загальною площею 951,1 кв.м. ОСОБА_1 вказує, що безоплатна передача нерухомого майна т.в.о. генерального директора ОСОБА_2 є неправомірною дією, яка не відповідає інтересам товариства, а саме меті та видам діяльності, та завдає йому шкоди. Господарська діяльність має бути спрямована на відшкодування витрат та отримання прибутку. Безоплатна передача майна стороннім особам без вагомих причин порушує цей фундаментальний принцип підприємницької діяльності. В результаті укладення вищевказаного договору ПАТ "Проскурів" втратило можливість отримувати прибуток у вигляді орендної плати за надання приміщення в оренду. Зазначає, що ОСОБА_2 був призначений на посаду т.в.о. генерального директора ПАТ "Проскурів" рішенням позачергового засідання наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 11.07.2019. Станом на дату укладення договору ОСОБА_4 являвся одночасно посадовою особою ПАТ "Проскурів" - головою наглядовою ради та посадовою особою КП "Агрофірми "Проскурів" - головою правління. Отже, зважаючи на приписи ч.ч. 2, 3 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", Агрофірма "Проскурів" та її голова правління ОСОБА_4 , який був одночасно головою наглядової ради ПАТ "Проскурів", є заінтересованими особами в укладенні ПАТ "Проскурів" договору безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019. Керівник ПАТ "Проскурів" ОСОБА_2 , укладаючи вказаний договір, діяв неправомірно та недобросовісно, так як передав майно безоплатно заінтересованій у вчиненні акціонерним товариством правочину особі, чим порушив обов`язки посадової особи (керівника) юридичної особи, передбачені ч. 3 ст. 92 ЦК України, ч. 1 ст.63 та ч. 5 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства". За період безоплатного користування Агрофірмою "Проскурів" приміщенням ресторану площею 951,1 кв.м. (з 20.08.2019 до 20.07.2022) розмір збитків, заподіяних т.в.о. генерального директора ПАТ "Проскурів" ОСОБА_2 у вигляді неотриманої орендної плати, становить 3162497,50 грн, які позивач просив стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства "Проскурів".

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 04.09.2026 (після усунення недоліків) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/232/22 (924/913/26) в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 11:00 год. 05 жовтня 2026 року, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та наявних у нього доказів до 22 вересня 2026 року включно, встановлено ОСОБА_1 та АТ "Проскурів" строк для подання відповіді на відзив та наявних у них доказів до 05 жовтня 2026 року включно.

До суду 22.09.2026 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства саме за позовом акціонера. Зазначає, що предметом доказування для можливості розгляду позову акціонера на підставі п. 12 ч. 1 ст. 20, ст. 54 ГПК України за правилами господарського судочинства є та обставина, що відповідач мав статус посадової особи товариства. Втім до позовної заяви такі докази не подані. А сама копія договору безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019, доводить лише ту обставину, що ОСОБА_2 назвався у ньому т.в.о.генерального директора ПАТ "Проскурів", проте не підтверджує надання йому товариством статусу його посадової особи. Отже, зважаючи на подані докази до позовної заяви, які не підтверджують наділення відповідача статусом посадової особи товариства, цей спір, на думку відповідача, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства за позовом саме акціонера в порядку ст. 54 ГПК України.

Представник ОСОБА_1 подав заперечення від 24.09.2026 на вищевказане клопотання, в яких зазначає, що додатком № 10 до позовної заяви ОСОБА_1 було додано копію протоколу позачергового засідання наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 11.07.2019. На даному засіданні наглядовою радою ПАТ "Проскурів" вирішено відсторонити ОСОБА_5 від тимчасового виконання обов`язків генерального директора ПАТ "Проскурів" та призначити ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора ПАТ "Проскурів". Отже, даний протокол та договір безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019 доводять те, що ОСОБА_2 на момент укладання вказаного договору був посадовою особою ПАТ "Проскурів", а тому спір відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, і підстави для закриття провадження у справі відсутні.

У відповіді на заперечення від 04.10.2026 відповідач повідомив, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 у справі № 924/884/19 визнано недійсним рішення наглядової ради ПАТ "Проскурів", оформлене протоколом позачергового засідання від 11.07.2019.

Відповідно до ухвали від 05.10.2026 суд відклав судове засідання у справі №924/232/22 (924/913/26) на 11:15 год. 20 жовтня 2026 року, продовжив відповідачу встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву та наявних у нього доказів до 12 жовтня 2026 року включно, продовжив ОСОБА_1 та АТ "Проскурів" строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву до 19 жовтня 2026 року включно.

На адресу суду 12.10.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо закриття провадження у справі, в яких останній зазначає, що оскільки рішення, яким призначався відповідач т.в.о. керівника, визнано недійсним на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 у справі №924/884/19, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020, то це вказує, на те, що ОСОБА_2 не набував відповідних повноважень. Тобто, повноваження ОСОБА_2 не припинялися, позаяк не можливо припинити те, що не виникало. Тому вважає, що відсутні підстави розглядати цей спір в порядку господарського судочинства. Також зауважує, що визнання недійсним рішення означає, що воно не створює правових наслідків з моменту його прийняття. Отже, оскільки рішення наглядової ради про призначення ОСОБА_2 керівником, що в подальшому було визнано недійсним судом, не створило жодних правових наслідків, принаймні для самого ОСОБА_2 , то він і не може бути суб`єктом процесуальних правовідносин згідно з п. 12 ст. 20 ГПК України. Щодо заперечень по суті, то попередньо до вирішення питання закриття провадження відповідач зазначив, що підставою відмови у позові є також вказана обставина визнання недійсним рішення наглядової ради (якщо провадження не буде закрито). Окрім того, позивачем не доведено реальність упущеної вигоди, що також є самостійною та достатньою підставою відмови у позові.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Хмельницькому 20 жовтня 2026 року в час, на який було призначено розгляд справи, судове засідання не відбулось. Ухвалою суду від 20.10.2026 судове засідання у справі №924/232/22 (924/913/26) призначено на іншу дату - 27 жовтня 2026 року о 10:00 год.

Згідно з ухвалою від 23.10.2026 суд відмовив ОСОБА_2 у продовженні строку для подання відзиву на позов (клопотання вх.№05-06/2894/26 від 13.10.2026).

До суду 27.10.2026 надійшла заява представника відповідача, в якій останній серед іншого, заперечуючи стосовно упущеної вигоди, додатково звертає увагу на відсутність доказів її реальності особливо зважаючи, що об`єкт нерухомого майна до цього часу є спірним, доказом чого є наявність спору у справі № 924/1351/20 (924/699/20). Наявність такого спору додатково вказує на гіпотетичну та абстрактну ймовірність заявленої упущеної вигоди, що спростовує її реальність, оскільки вона ґрунтується лише на теоретичних розрахунках і внутрішніх прогнозах позивача.

В судовому засіданні 27.10.2026 суд постановив ухвали із занесенням до протоколу судового засідання, згідно з якими відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, з огляду на повторну неявку в судове засідання учасника справи, відмовив у прийнятті до розгляду заяв ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог від 20.10.2026 та про збільшення позовних вимог від 27.10.2026, оскільки останні подані з порушенням строку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, а також поновив ОСОБА_1 встановлений законом строк для подання додаткових доказів у справі, долучених до заяви про збільшення позовних вимог, та прийняв їх до розгляду.

Також ухвалою суду від 27.10.2026 відмовлено ОСОБА_2 у встановленні нового додаткового строку для подання відзиву на позов (клопотання вх.№ 05-06/8052/26 від 27.10.2026) та оголошено перерву у судовому засіданні у справі №924/232/22 (924/913/26) до 11:00 год. 02 листопада 2026 року.

В судовому засіданні 02.11.2026 суд, з огляду на те, що в минулому судовому засіданні уже було поновлено ОСОБА_1 строк для подання додаткових доказів у справі, долучених до заяви про збільшення позовних вимог, в тому числі і висновку судового експерта Марченкова Г.Г. № 28/26 від 23.10.2026, задовольнив клопотання представника ОСОБА_1 про долучення ще однієї копії такого висновку, а також оголосив перерву у судовому засіданні до 14:10 год. 03 листопада 2026 року, про що постановив ухвали із занесенням до протоколу судового засідання.

Відповідно до ухвал від 03.11.2026, які занесені до протоколу судового засідання, у зв`язку із неодноразовими повітряними тривогами під час судових засідань, суд визначив здійснювати розгляд справи в розумні строки, задовольнив клопотання представника ОСОБА_1 про долучення розрахунку та оголосив перерву у судовому засіданні до 10:30 год. 06 листопада 2026 року.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. У клопотанні від 03.11.2026 вказував, що при розрахунку вартості неотриманої позивачем орендної плати було за аналогією застосовано Методику розрахунку та розподілу орендної плати за комунальне майно територіальної громади міста Хмельницького (додаток №5 до рішення Хмельницької міської ради від 20.11.2013 №11) та орендні ставки за використання нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького (додаток №6 до рішення Хмельницької міської ради від 20.11.2013 №11). Дані документи були чинними на дату укладання договору безоплатного користування (позички) майна і є загальнодоступними, розміщені на сайті Хмельницької міської ради. Відповідно до п. 1.5 Методики розрахунку та розподілу орендної плати за комунальне майно територіальної громади міста Хмельницького, розмір річної орендної плати за нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно визначається за формулою: Опл = Вп* Сор / 100, де Вп - ринкова вартість орендованого майна (без ПДВ), грн.; Сор - орендна ставка. Орендна ставка за використання нерухомого майна, в яких розміщені ресторани, бари, кафе, інші заклади громадського харчування, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи, згідно додатку №6 до рішення Хмельницької міської ради від 20.11.2013 №11, становить 15%. Відповідно, за період безоплатного користування Агрофірмою "Проскурів" приміщенням ресторану площею 951,1 кв.м. (з 20.08.2019 до 20.07.2022 - 35 місяців) розмір збитків, заподіяних т.в.о. генерального директора ПАТ "Проскурів" ОСОБА_2 , у вигляді неотриманої орендної плати становить: 9 670 975 х 15 / 100 /12 / * 35 = 4 231 051, 56 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2026 та в письмових поясненнях від 02.11.2026 вказував, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Втім позивач жодного доказу на підтвердження реальності отримання орендної плати не надав. Посилання на орендні ставки за використання нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького не може бути доказом їх реальності для відповідного приміщення. Такий висновок зумовлений як самим статусом майна, адже комунальна власність відрізняється від приватної форми та є більш стабільною у правовідносинах, так і тим, що це лише пропозиції і не по схожим об`єктам. Також представник відповідача зауважує про наявність спорів щодо приміщення ресторану у справах позовного провадження № 924/1009/20, № 924/1351/20 (924/699/20). На його думку, ймовірність відсутності бажаючих орендувати спірне приміщення є більш ймовірною, аніж ймовірність передачі його в оренду за ринковими цінами. При цьому у будь-якому разі реальність такого гіпотетичного орендаря позивачем не доведена, що само по собі не дозволяє кваліфікувати неотримані доходи як упущену вигоду. Також представник звертав увагу, що у позовній заяві не зазначались обставини розміру орендних ставок за використання нерухомого майна комунальної власності і докази про це не надавались. Тому вважає, що здійснюючи посилання на відповідну адресу на сайті Хмельницької міської ради, позивач намагається надати нові докази без зазначення неможливості їх подання при зверненні до суду. Крім того. вказує на неналежність такого доказу як висновок експерта, оскільки він не стосується обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги. Зважаючи на викладене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Суд під час розгляду справи встановив наступі обставини.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із видів діяльності ПАТ "Проскурів" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій товариства, а також отримання акціонерами дивідендів (п. 3.1 статуту ПАТ "Проскурів", затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ "Проскурів", протокол №5 від 19.10.2012).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 6606782 від 22.07.2013, приміщення ресторану площею 951,1 кв.м. за адресою: м.Хмельницький, вул.Проскурівська, 44, зареєстроване 22.07.2013 на праві колективної власності за Відкритим акціонерним товариством "Проскурів" на підставі договору купівлі-продажу від 03.05.1999, укладеного між Агрофірмою "Проскурів" та САТ "Проскурів".

Відповідно до протоколу позачергового засідання наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 11.07.2019, на засідання було прийнято рішення, зокрема відсторонити ОСОБА_5 від тимчасового виконання обов`язків генерального директора ПАТ "Проскурів" та призначити тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора ПАТ "Проскурів" ОСОБА_2 . На момент проведення вказаних зборів головою наглядової ради був ОСОБА_4 .

Між Публічним акціонерним товариством "Проскурів" (позичкодавець) в особі т.в.о. генерального директора ОСОБА_2 , який діє на підставі Статуту, та Агрофірмою "Проскурів" (користувач) в особі голови правління ОСОБА_4 був укладений договір безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019 (далі - договір), згідно з п. 1 якого позичкодавець передає, а користувач приймає у безоплатне користування (позичку) приміщення ресторану, об`єкт житлової нерухомості, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2014430, яке розташоване у м.Хмельницький, вул.Проскурівська, 44, загальною площею 951,1 кв.м., в тому числі літній майданчик загальною площею 109,3 кв.м.

За умовами п. 2.1 договору користувач набуває право користування майном в момент підписання сторонами договору та акта прийняття-передачі вказаного майна.

Відповідно до п. 4.1 договору користувач має право, зокрема: самостійно здійснювати господарську діяльність у межах, визначених чинним законодавством України та договором; без дозволу позичкодавця вносити зміни до складу майна, провадити його реконструкцію, технічне переобладнання. що обумовлює підвищення його вартості; здійснювати передачу майна в оренду, суборенду та користування іншим фізичним та юридичним особам без погодження із позичкодавцем.

У розділі 5 визначені обов`язки позичкодавця. Так, згідно з п. 5.1 договору протягом строку дії цього договору позичкодавець зобов`язується не вчиняти будь-яких дій щодо передачі, відчуження чи продажу майна (визначеного п. 1.1 цього договору) третім особам без погодження з користувачем.

Позичкодавець утримується від вчинення будь-яких дій, що унеможливлять чи погіршать здійснення користувачем господарської та іншої діяльності (п. 5.2 договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє протягом 2 років та 11 місяців, до 20 липня 2022 року (п. 8.1 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

На підставі акту прийому-передачі від 20.08.2019 ПАТ "Проскурів" передало, а Агрофірма "Проскурів" прийняла в безоплатне користування (позичку) приміщення ресторану, розташоване у АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником 14920 простих іменних акцій ПАТ "Проскурів", загальною номінальною вартістю 746000,00 грн, що складає 9,6129% у статутному капіталі товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 06.04.2026,

Вважаючи, що внаслідок укладення відповідачем договору безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019 АТ "Проскурів" були завдані збитки, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у даній справі.

На підтвердження позовних вимог до справи долучено висновок судового експерта Марченкова Г.Г. №28/26 від 23.10.2026, складений за результатами проведеної оціночно-будівельної експертизи. На вирішення експертизи було поставлено наступне питання: Яка ринкова (ретроспективна) вартість приміщення ресторану площею 951,1 кв.м. по вул.Проскурівська, 44 в м.Хмельницькому станом на 20.08.2019 за наданою технічною документацією? На вказане питання експерт зазначив, що ринкова (ретроспективна) вартість приміщення ресторану площею 951,1 кв.м. по вул.Проскурівська, 44 в м.Хмельницькому станом на 20.08.2019 за наданою технічною документацією складає 9670975,00 грн без ПДВ.

Також у висновку при визначенні ринкової вартості приміщення ресторану за доходним підходом експертом досліджувалась орендна ставка. Згідно з наведеною у висновку таблицею розрахунку та порівняння орендної плати об`єктів - аналогів, які пропонувались для оренди в 2019 році на ринку м.Хмельницький (газета "Є"), розмір запропонованої орендної плати становив від 120,00 до 247,50 грн/кв.м. Також експерт вказав, що на основі проведеного аналізу стану на ринку нерухомості об`єктів подібних оцінюваному можна зробити висновок, що ринок оренди має уповільнено-стабільний оборот та відзначається як "ринок орендаря" (тобто пропозиція в значній мірі перевищує попит, що обумовлює тенденцію відбування торгу при здійсненні орендних відносин). Визначена експертом ставка орендної плати за приміщення ресторану, яка була використана для обрахунку вартості об`єкта оцінки, становила 146,00 грн без ПДВ за 1 кв.м.

Матеріали справи містять технічний паспорт, виготовлений ТОВ "Проф-ІНВ" 15 травня 2025 року, на приміщення ресторану за адресою: м.Хмельницький, вул.Проскурівська, 44, відповідно до якого загальна площа приміщень складає 1212,8 кв.м., площа забудови 1257,7 кв.м.

Аналізуючи надані докази, пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах (п.12).

У ч.ч. 1, 2 ст. 54 ГПК України визначено, що власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Предметом спору у даній справі є вимоги, заявлені ОСОБА_1 , як акціонером, в інтересах АТ "Проскурів" до колишнього керівника ПАТ "Проскурів" - т.в.о. генерального директора ОСОБА_2 , який був призначений рішенням наглядової ради від 11.07.2019, щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок укладення договору безоплатного користування (позички) приміщення ресторану від 20.08.2019.

Відповідач у клопотанні про закриття провадження у справі вказує, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 у справі №924/884/19, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020, було визнано недійсним рішення наглядової ради ПАТ "Проскурів", оформлене протоколом позачергового засідання наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 11.07.2019, тому він вважає, що не може бути суб`єктом процесуальних правовідносин згідно з п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

Суд зазначає, що за приписами ст.ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст.92 ЦК України).

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 11.07.2019 ОСОБА_2 був призначений тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора ПАТ "Проскурів", про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Діючи від імені ПАТ "Проскурів", відповідач підписав договір безоплатного користування (позички) приміщення ресторану від 20.08.2019, на підставі якого у сторін виникли відповідні права та обов`язки.

Згідно з актом прийому-передачі від 20.08.2019 ПАТ "Проскурів" передало, а Агрофірма "Проскурів" прийняла в безоплатне користування (позичку) приміщення ресторану, розташоване у м.Хмельницький, вул.Проскурівська, 44.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 у справі №924/884/19, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020, визнано недійсним рішення наглядової ради ПАТ "Проскурів", оформлене протоколом позачергового засідання наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 11.07.2019, яким ОСОБА_2 призначено тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора ПАТ "Проскурів".

Разом з тим, визнання недійсним вищевказаного рішення не призводить до автоматичної недійсності всіх договорів, що укладав ОСОБА_2 від імені ПАТ "Проскурів" до моменту винесення судового рішення.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 03.12.2019 у справі №904/10956/16 зазначила, що для визнання недійсними договорів, укладених виконавчим органом товариства з третьою особою, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом у судовому порядку визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, на підставі якого виконавчий орган діяв на момент укладення цих договорів. Такі договори можуть бути визнані недійсними із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що третя особа як контрагент юридичної особи за договором діяло недобросовісно і нерозумно, тобто знало або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могло не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

За таких обставин, сама лише обставина, що рішення про призначення ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора ПАТ "Проскурів" було визнано недійсним не спростовує обставин вчинення останнім, як посадовою особою ПАТ "Проскурів", дій щодо безоплатної передачі приміщення ресторану в користування Агрофірмі "Проскурів".

З огляду на наведене, спір у даній справі виник між господарським товариством (в інтересах якого звернувся акціонер) та його посадовою особою (повноваження якої припинено) щодо відшкодування збитків, завданих товариству діями такої посадової особи.

Зважаючи на характер правовідносин, з яких виник спір, та враховуючи, що характер правовідносин є визначальним при вирішенні питання підсудності, суд дійшов висновку, що справа №924/232/22 (924/913/26) підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі та вважає, що обставини визнання недійсним рішення наглядової ради про призначення Оліха Р.Л. т.в.о. генерального директора ПАТ "Проскурів" не можуть бути підставою для відмови у позові.

За приписами ч. 3 ст. 92 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору позички від 20.08.2019) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні ст. 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

При цьому позивач повинен спростувати цю презумпцію, тобто довести, що дії посадової особи були недобросовісними, нерозумними або суперечили інтересам компанії.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Отже, при поданні позову про відшкодування збитків на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, ОСОБА_1 , який є акціонером АТ "Проскурів", вказує, що внаслідок укладення договору безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019 товариство втратило можливість отримувати прибуток у вигляді орендної плати за надання приміщення в оренду.

Таким чином, заявник просить стягнути з відповідача упущену вигоду в розмірі 3162497,50 грн, яка за своєю природою є доходом, що міг бути отриманий ПАТ "Проскурів" у разі передачі належного йому приміщення ресторану в оренду.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI, який був чинним на момент укладення договору позички від 20.08.2019, посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 58 вищевказаного закону виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства (ч. 2 ст. 60 даного Закону).

Суд приймає до уваги, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент укладення договору безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019 одним із видів діяльності ПАТ "Проскурів" було надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до п. 3.1 статуту ПАТ "Проскурів", затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ "Проскурів", протокол №5 від 19.10.2012, Товариство було створено з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій товариства, а також отримання акціонерами дивідендів

Водночас, укладення договору безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019 не мало жодного позитивного ефекту для ПАТ "Проскурів", адже передача приміщення ресторану за адресою: м.Хмельницький, вул.Проскурівська, 44 в безоплатне користування Агрофірмі "Проскурів" не передбачала отримання позивачем жодної грошової, матеріальної чи іншої компенсації, а також не була спрямована на одержання економічної вигоди чи доходу. Більш того, такі дії обмежили правомочності ПАТ "Проскурів" використовувати таке майно та розпоряджатись ним на власний розсуд, в тому числі шляхом передачі його в оренду іншим особам. Будь-яких доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.

Разом з тим, для стягнення збитків із посадової особи необхідним є доведення розміру збитків та причинно-наслідкового зв`язку між діями посадової особи та заподіяними збитками.

Суд приймає до уваги, що встановлення вищевказаних обставин саме по собі не свідчить про те, що позивач за звичайних обставин реально отримав би дохід від передачі приміщення ресторану в оренду у заявленому розмірі та за весь період, за який заявлено упущену вигоду.

Так, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у позивача реальної та об`єктивної можливості передати вищевказане майно в оренду у визначений заявником період, зокрема щодо наявності потенційних орендарів та їхнього волевиявлення отримати таке майно у строкове платне користування.

При цьому враховується, що судовим експертом Марченковим Г.Г. у висновку №28/26 від 23.10.2026 під час проведення аналізу стану на ринку нерухомості об`єктів подібних оцінюваному було встановлено, що ринок оренди мав уповільнено-стабільний оборот та відзначався як "ринок орендаря" (тобто пропозиція в значній мірі перевищувала попит, що обумовлювало тенденцію відбування торгу при здійсненні орендних відносин).

Також суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що укладення договору безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019 зумовило фактичне припинення будь-яких орендних правовідносин між позивачем та третіми особами щодо приміщення ресторану, які існували до його укладення.

Таким чином, Зінкевич В.В. не довів, що неотримання доходу у розмірі 3162497,50 грн перебуває у прямому причинному зв`язку із діями відповідача.

Крім того, суд зазначає, що тлумачення змісту ч. 2 ст. 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, як складова поняття "збитки", на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою відповідача.

Водночас аналіз змісту положень ЦК України свідчить про відсутність у них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку, - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, зумовлену низкою факторів, що пояснюється, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Обґрунтовуючи розмір заявлених до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, представник Зінкевича В.В., з урахуванням клопотання від 03.11.2026, вказує, що при розрахунку вартості неотриманої позивачем орендної плати було за аналогією застосовано Методику розрахунку та розподілу орендної плати за комунальне майно територіальної громади міста Хмельницького (додаток №5 до рішення Хмельницької міської ради від 20.11.2013 №11) та орендні ставки за використання нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького (додаток №6 до рішення Хмельницької міської ради від 20.11.2013 №11).

Разом з тим, застосування вищевказаних методики та ставок при визначенні розміру упущеної вигоди за майно приватної форми власності є неправомірним та безпідставним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт регулює виключно правовідносини щодо оренди об`єктів комунальної власності та не підлягає застосуванню до приватного майна, ринкова вартість користування яким визначається на засадах свободи договору та ринкового ціноутворення.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого до стягнення розміру збитків заявник не надав.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даній справі заявником -- акціонером АТ "Проскурів" Зінкевичем В.В. не доведено належними та допустимими доказами наявності повного складу цивільного правопорушення у діях відповідача, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення в порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 11.11.2026.

Суддя Л.О. Субботіна

Рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів.