Постанова № 141391878 у справі № 908/3069/24 від 05.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 908/3069/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ТОВ "ФК "Флексіс": Дяченко О.В.,

ТОВ "Фірма СКС": не з`явився,

ОСОБА_1 : не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2026 (колегія суддів у складі: Фещенко Ю.В. - головуючий, Соп`яненко О.Ю., Джепа Ю.А.)

та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 (суддя Ніколаєнко Р.А.)

у справі № 908/3069/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заяви та хід розгляду справи

1. 22.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ассісто" (ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.09.2025 замінено на ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс", далі - Ініціюючий кредитор) подало заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС" (далі - Боржник), заявило грошові вимоги до Боржника (далі - Заява).

2. Заяву мотивовано посиланням на невиконання Боржником своїх зобов`язань на загальну суму 17014389,70 грн за кредитним договором №551 від 25.09.2007 (далі - Кредитний договір), укладеним між Боржником і ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - Банк), право вимоги за яким перейшло до Ініціюючого кредитора на підставі договору відступлення права вимоги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. За змістом постанови Вищого господарського суду України від 31.05.2016 у справі №922/4879/15 за позовом Боржника до Банку про визнання припиненими зобов`язань, договорів та зобов`язання вчинити дії, під час розгляду зазначеної справи встановлено такі обставини:

- протягом дії Кредитного договору (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень №39 від 21.08.2014) Боржник сплачував відсотки за користування кредитом та здійснював належне погашення кредиту, що підтверджується платіжними документами: квитанціями №[номер приховано] від 27.05.2015, №[номер приховано] від 17.04.2015, №ПН2337 від 15.01.2015, платіжними дорученнями від 16.12.2014, №82 від 17.11.2014, №79 від 17.10.2014, №67 від 15.09.2014, №60 від 15.08.2014, №62 від 21.08.2014, №63 від 26.08.2014, №64 від 29.08.2014, №65 від 05.09.2014, №71 від 03.10.2014, №73 від 06.10.2014, №75 від 07.10.2014, №77 від 08.10.2014, №78 від 09.10.2014, №80 від 21.10.2014, №81 від 30.10.2014, №83 від 19.11.2014, №84 від 19.11.2014, №9 від 20.11.2014, №10 від 20.11.2014;

- на момент введення тимчасової адміністрації залишок грошових коштів на рахунку Боржника №26004200000294, відкритому в Банку, складав 3109717,03 грн. У зв`язку з припиненням розрахункових операцій по рахунку Боржника позичальник був позбавлений можливості здійснювати подальше погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом за Кредитним договором шляхом перерахування із зазначеного рахунку. Згідно з довідкою Банку від 21.07.2015 про включення вимог Боржника до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів заборгованість Банку перед Боржником складає 3109717,03 грн;

- 14.07.2015 Боржник і ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" уклали договір відступлення прав вимоги за генеральним договором про здійснення вкладних операцій №2626-НВ від 11.11.2013 (укладений між ПрАТ "УПСК" і Банком), згідно з яким до Боржника перейшло право вимоги до Банку на загальну суму 5264246,57 грн, щодо якої наявна довідка Банку від 25.06.2015 про включення вимог ПрАТ "УПСК" до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- 14.07.2015 Боржник і ПП "Госпрозрахункове бюро "Енергія" уклали договір відступлення прав вимоги за генеральним договором про здійснення вкладних операцій №2039-НВ від 21.12.2012 (укладений між ПП "ГРБ "Енергія" і Банком), згідно з яким до Боржника перейшло право вимоги до Банку на загальну суму 3796619,18 грн, щодо якої наявна довідка Банку від 03.08.2015 про включення вимог ПП "ГРБ "Енергія" до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- листом від 10.08.2015 Боржник повідомив Банк про те, що зобов`язання Боржника перед Банком за кредитним договором вважаються припиненими з 14.07.2015 у зв`язку з поєднанням в особі ТОВ фірми "СКС" боржника і кредитора щодо відповідного грошового зобов`язання. У зв`язку з цим Боржник просив Банк внести в установленому чинним законодавством порядку до відповідних державних реєстрів відомості про: припинення іпотек, зняття заборон відчуження нерухомого і рухомого майна, вилучення відповідних записів щодо майна, переданого в заставу (іпотеку) в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором. Банк залишив такі вимоги без задоволення.

4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2016 у справі №922/5180/15 прийнято до розгляду позовну заяву Банку в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення солідарно з Боржника та ТОВ "Констракшн Груп Інтернешнл" (поручитель) заборгованості за Кредитним договором, яка складалася з: 10748009,87 грн простроченої заборгованості за кредитом, 323,90 грн заборгованості за процентами, 1855135,95 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 20,79 грн пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 92757,87 грн 3% річних, 2941992,93 грн штрафу відповідно до пункту 4.4 Кредитного договору, 815115,18 грн збитків від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 10,08 грн збитків від інфляції за несвоєчасну сплату процентів за неналежне виконання відповідачем зобов`язань.

5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2018 закрито провадження у справі №922/5180/15 у частині вимог до Боржника у зв`язку з його ліквідацією, а також відмовлено у задоволенні позову щодо ТОВ "Констракшн Груп Інтернешнл".

6. Посилаючись на статтю 609 Цивільного кодексу України, господарський суд першої інстанції у справі №922/5180/15 дійшов висновку про припинення зобов`язань Боржника за Кредитним договором з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами внаслідок його ліквідації. Водночас порука за договором поруки від 29.11.2007 визнана господарським судом припиненою, оскільки позовна вимога про повернення заявленої до стягнення суми боргу пред`явлена до поручителя після спливу строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

7. У зазначеному рішенні у справі №922/5180/15 встановлено, що:

- Банк свої зобов`язання за Кредитним договором (з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами, що складають невід`ємну частину договору) виконав, відкривши Боржнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом 29419929,26 грн та перерахувавши кошти по траншу з позичкового рахунку Банку на поточний рахунок Боржника;

- порядок повернення кредиту визначено в пункті 2.3 Кредитного договору відповідно до графіку: термін сплати заборгованості за кредитом - щомісячно, не пізніше 24 числа, починаючи з 24.04.2010, у сумі не менше 8360800,00 грн; термін погашення заборгованості з процентів - не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані, з 25.05.2009 - не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, з 26.03.2010 - не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані;

- Боржник прострочив виконання свого зобов`язання за Кредитним договором щодо сплати суми кредиту та процентів за користування ним;

- станом на 18.08.2015 загальна сума заборгованості Боржника перед Банком за Кредитним договором становить 16453366,59 грн та складається з: 10748009,87 грн простроченої заборгованості за кредитом; 323,90 грн заборгованості за процентами; 1855135,95 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 20,79 грн пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 92757,89 грн заборгованості з 3% річних; 2941992,9 грн загальної суми нарахованих штрафів згідно з пунктом 4.4 Кредитного договору; 815115,18 грн інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту; 10,08 грн інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів;

- згідно з аналізом детального розрахунку, наданого позивачем до позову та банківських виписок з рахунку позичальника, прострочено виконання зобов`язань за кредитним договором за такими складовими:

- за траншем у сумі 1279441,00 грн, наданим позичальнику згідно з меморіальним ордером №275337 від 02.06.2008, заборгованість за кредитом складає 1225526,16 грн, за процентами за кредитом - 36,93 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 211529,17 грн, пеня за несвоєчасне сплачення процентів по кредиту - 2,38 грн, 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 10576,46 грн, 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за кредитом - 0,06 грн;

- за траншем у сумі 1990000,00 грн, наданим позичальнику згідно з меморіальним ордером №339490 від 01.07.2008, заборгованість за кредитом складає 1990000,00 грн, за процентами за кредитом - 59,97 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 343479,45 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом - 3,84 грн, 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 17173,97 грн, 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 0,21 грн;

- за траншем у сумі 7532483,71 грн, наданим позичальнику згідно з меморіальним ордером №1504181 від 30.09.2011, заборгованість за кредитом складає 7532483,71 грн, за процентами за кредитом - 227,00 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1300127,33 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 14,57 грн, 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 65006,37 грн, 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 0,80 грн;

- заборгованість за штрафом згідно з пунктом 4.4 Кредитного договору становить 2941992,93 грн;

- інфляційні збитки за основною заборгованістю за Кредитним договором становлять 815115,18 грн.

8. 08.06.2017 Банк звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про зобов`язання Боржника в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги у розмірі 18100828,98 грн, у тому числі: 10748009,87 грн заборгованості за кредитом, 1338,13 грн заборгованості за процентами, 2124053,44 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 190,09 грн пені за несвоєчасну оплату процентів по кредиту, 397022,26 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 22,14 грн 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 2941992,93 грн загальна сума нарахованих штрафів відповідно до пункту 4.4 Кредитного договору, 1888116,84 грн інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 83,28 грн інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів, та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Боржника.

9. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 у справі №922/1962/17, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та постановою Верховного Суду від 10.09.2020, закрито провадження у справі за вказаним позовом Банку на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Боржник є ліквідованим, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) №[номер приховано] станом на 06.04.2018.

10. 25.03.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" (у подальшому перейменоване на ТОВ "Ассісто", новий кредитор) і Банк за результатами відкритого аукціону, оформленого протоколом №UA-EA-2020-02-05-000083-b від 26.02.2020, уклали договір №616802.272 про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення).

11. Відповідно до пункту 1 Договору відступлення Банк відступив новому кредитору вимоги до позичальників та/або юридичних осіб, зазначених у додатках №№ 1, 2 до договору (боржників), включаючи права вимоги до правонаступників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатках №№1, 2 до договору (основні договори). Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених договором.

12. Відповідно до пункту 2 Договору відступлення новий кредитор у день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 16.1 договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 та основних договорах до договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення у рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного майна та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, у тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників тощо. Розмір заборгованості боржників указаний у додатку №1 до договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржника, що надане Банку відповідно до умов основних договорів.

13. У додатку № 1 до Договору відступлення викладено реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, у додатку №2 - реєстр договорів забезпечення (застави, іпотеки).

14. Платіжні доручення №36 від 12.03.2020 та №47 від 24.03.2020 про сплату ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" за лот згідно з протоколом №UA-EA-2020-02-05-000083-b та акт приймання-передачі за Договором відступлення підтверджують набуття Ініціюючим кредитором вимог до Боржника за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007.

15. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №922/430/23 задоволено позов ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" до Протопопівської сільської ради та Солоницівської селищної ради: відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ Фірма "СКС" (Боржника), зареєстровану в Реєстрі державним реєстратором Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Орловою Н.О., запис № 1480111[телефон приховано].

16. 22.05.2025 ТОВ "Ассісто" і ТОВ "ФК "Флексіс" уклали договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ "ФК "Флексіс" набуло усіх прав кредитора за Кредитним договором.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

17. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2026, відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника за вказаною заявою, визнано грошові вимоги Ініціюючого кредитора до Боржника в частині суми 14071512,95 грн основного боргу та 2941992,93 грн штрафних санкцій, введено процедуру розпорядження майном боржника.

18. Ухвалу мотивовано встановленням обставин існування непогашеної заборгованості Боржника перед Ініціюючим кредитором на вказану суму та відсутністю передбачених частиною 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) підстав для відмови у відкритті провадження. Грошові вимоги Ініціюючого кредитора в частині 883,82 грн 3% річних відхилено як безпідставно нараховані.

19. Господарський суд апеляційної інстанції також встановив, що позовна давність за грошовими вимогами Ініціюючого кредитора не спливла на момент подання Заяви, а також відхилив доводи про відсутність у ТОВ "ФК "Флексіс" права вимоги до Боржника та наявність спору про право щодо відповідних грошових вимог.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

20. ОСОБА_1 (далі - Скаржник) як єдиний учасник Боржника подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника.

21. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

22. Скаржник стверджує, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права через неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, щодо застосування частини 6 статті 39 КУзПБ (стосовно відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як обов`язкової умови для відкриття провадження у справі про банкрутство); від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15, щодо застосування положень статті 267 Цивільного кодексу України.

23. Скаржник стверджує, що у рішенні Господарського суду Харківської області у справі №922/5180/15 встановлено факт спливу позовної давності за останнім траншем кредиту за кредитним договором 25.11.2014, а за попередніми траншами ще раніше. Водночас у зв`язку з відсутністю заборгованості перед Ініціюючим кредитором у Боржника та Скаржника не було підстав для звернення з позовом про визнання відсутньою заборгованості та оспорення Кредитного договору, адже відповідні зобов`язання визнано припиненими та списано ліквідаційною комісією Боржника при затвердженні проміжного ліквідаційного балансу в 2018 році.

24. Скаржник заперечує проти висновку господарського суду апеляційної інстанції про те, що подання Боржником заяви від 10.08.2015 про поєднання в одній особі боржника і кредитора мало наслідком переривання позовної давності за відповідними вимогами.

25. Скаржник наголошує, що Боржник є ліквідованим, що підтверджується витягом з Реєстру №[номер приховано] станом на 06.04.2018, а також судовими рішеннями у справах №922/5180/15 і №922/1962/17, які мають преюдиційне значення для цієї справи. Скаржник зауважує, що скасування державної реєстрації ліквідації Боржника автоматично не має наслідком нечинність рішень господарського суду у справах №922/5180/15 і №922/1962/17 щодо припинення зобов`язань Боржника ліквідацією як преюдиційних обставин для цієї справи.

26. На думку Скаржника, перелічене свідчить про наявність спору про право щодо грошових вимог Ініціюючого кредитора до Боржника, виражену в матеріально-правовій формі.

27. 04.11.2026 Скаржник подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, мотивовані посиланням на обставини хвороби його представника. У судовому засіданні 05.11.2026 зазначені клопотання відхилено протокольною ухвалою, оскільки до них не додано доказів на підтвердження відповідних обставин неможливості участі представника Скаржника у судовому засіданні, а така участь не є обов`язковою згідно з пунктом 5 резолютивної частини ухвали Верховного Суду від 09.09.2026.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

28. ОСОБА_2 як засновник Боржника у період з 2009 року до 08.11.2024, до якого у межах цієї справи заявлено вимоги про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, подав додаткові пояснення до касаційної скарги ОСОБА_1 , в яких просить скаргу задовольнити. Зазначені додаткові пояснення за своєю процесуальною суттю є приєднанням до касаційної скарги ОСОБА_1 без надання документа про сплату судового збору відповідно до вимог статті 297 Господарського процесуального кодексу України, а зазначений Кодекс не передбачає надання строку для усунення недоліків заяви про приєднання до касаційної скарги. Водночас ОСОБА_2 не є учасником цієї справи про банкрутство Боржника (непозовного провадження), зокрема не є уповноваженою особою засновників (учасників) Боржника, що не можна ототожнювати з участю ОСОБА_2 як відповідача у позовному провадженні щодо притягнення його до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у межах справи про банкрутство. З огляду на таке додаткові пояснення ОСОБА_2 підлягають залишенню без розгляду.

29. Ініціюючий кредитор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення.

30. Відзив мотивовано тим, що доводи Скаржника не свідчать про неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права в розумінні визначеної Скаржником підстави касаційного оскарження. Переважна частина доводів Скаржника спрямована на повторну оцінку обставин щодо існування та розміру заборгованості, перебігу позовної давності, юридичного значення попередніх судових проваджень та документів ліквідаційної процедури.

31. Ініціюючий кредитор вважає, зокрема, що посилання Скаржника на судові рішення у справах №922/5180/15 і №922/1962/17 не підтверджують вирішення по суті питання про припинення кредитного зобов`язання Боржника, оскільки провадження щодо нього було закрито у зв`язку з наявністю на той момент відомостей про його ліквідацію. Водночас обставини справи №922/4879/15 підтверджують існування заборгованості Боржника за Кредитним договором станом на відповідний період, а списання заборгованості ліквідаційною комісією не є самостійною передбаченою законом підставою припинення цивільного зобов`язання.

Позиція Верховного Суду

32. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

33. Предметом касаційного перегляду є ухвала господарського суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також ухвалена за наслідками її апеляційного перегляду постанова.

34. Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це, зокрема, неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

35. При цьому грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

36. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

37. До складу грошових зобов`язань боржника, зокрема, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду. Водночас відповідно до частини 2 статті 47 КУзПБ неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

38. За змістом частини 3 статті 34 КУзПБ заява кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство повинна, зокрема, містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Зазначена заява може ґрунтуватися на об`єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов`язань перед цим кредитором.

39. Боржник до дати проведення підготовчого засідання надає до господарського суду та заявнику відзив на заяву про відкриття провадження у справі, в якому зазначаються, зокрема, заперечення щодо вимог заявника (заявників) (частини 1, 2 статті 36 КУзПБ).

40. Виходячи з принципу диспозитивності та змагальності господарського судочинства, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, та несе ризик наслідків, пов`язаних з недоведенням обґрунтованості таких вимог.

41. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

42. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.

43. Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

44. Під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та/або рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

45. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частини 5, 6 ст. 39 КУзПБ).

46. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення факту задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.

Щодо наявності спору про право

47. Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є однією з обов`язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

48. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

49. Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

50. Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, і це вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, а їх вирішення можливе виключно шляхом всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

51. Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку залежно від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

52. Правова категорія "спір про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

53. Одним із методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

54. Зокрема, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), поданого до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство може свідчити про наявність спору про право у розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ, якщо такий позов за своїм змістом ставить під сумнів суб`єкта, підставу, предмет, розмір або строк виконання грошового зобов`язання, заявленого ініціюючим кредитором.

55. У суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як-то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.

56. Задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що такий спір має існувати до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

57. Водночас сам по собі момент звернення до суду для вирішення такого спору із позовом (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), зокрема, після подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (за умови, що це звернення мало місце до дати проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство), не має остаточно визначального характеру, оскільки на існування цього спору можуть вказувати також інші фактори та докази, зокрема:

- характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо);

- хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору - правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав тощо.

58. Отже, суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку суд досліджує заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.

59. Відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

60. Наведене відповідає правовим позиціям Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20 (на які посилається Скаржник у касаційній скарзі).

61. Наведені висновки Верховного Суду щодо застосування частини 6 статті 39 КУзПБ є релевантними для визначення критеріїв наявності спору про право та враховані господарськими судами під час розгляду цієї справи. Водночас застосування зазначених критеріїв до встановлених у цій справі обставин не надає підстав для висновку про існування на момент звернення Ініціюючого кредитора спору про право щодо заявлених ним вимог у розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ, який би підлягав вирішенню в порядку позовного провадження.

62. У цій справі аргументи Скаржника про наявність спору про право між Боржником та Ініціюючим кредитором ґрунтуються на запереченнях проти існування відповідної заборгованості за Кредитним договором, якою обґрунтовано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, та правонаступництва Ініціюючого кредитора за Кредитним договором.

63. На відміну від правовідносин у справах №910/4658/20, №922/1174/20, №910/2522/20, Боржник у цій справі звертався до господарського суду з позовом до Банку (правопопередника Ініціюючого кредитора) про визнання припиненими зобов`язань за Кредитним договором і у задоволенні такого позову відмовлено постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 у справі №922/4879/15. У подальшому Боржник не звертався до господарського суду з позовом про визнання відсутньою заборгованості саме перед Ініціюючим кредитором, визнання припиненими відповідних зобов`язань, не оспорював Кредитного договору та/або договорів відступлення прав вимоги за ним тощо. Водночас провадження у справах за позовом Банку про стягнення з Боржника заборгованості за Кредитним договором закрито, а Ініціюючий кредитор з аналогічним позовом, зокрема після скасування державної реєстрації припинення Боржника, не звертався.

64. Наведені Скаржником обставини попередніх судових проваджень, державної реєстрації припинення Боржника, заперечення щодо позовної давності та переходу права вимоги самі по собі не підтверджують існування на момент подання Заяви невирішеного спору про право між Боржником та Ініціюючим кредитором, вирішення якого можливо лише в позовному провадженні.

65. Скаржник не обґрунтував, які саме суперечності щодо суб`єкта, підстави, предмета, розміру, структури або строку виконання грошового зобов`язання Боржника перед Ініціюючим кредитором не могли бути перевірені господарським судом у підготовчому засіданні на підставі поданих документів і встановлених судовими рішеннями обставин та потребували вирішення окремого спору в порядку позовного провадження.

Щодо обґрунтованості грошових вимог

66. Водночас необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство є встановлення господарським судом наявності грошових вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) до боржника та неможливості боржника задовольнити такі вимоги в повному обсязі до підготовчого засідання суду.

67. Виходячи з принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.

68. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

69. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

70. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).

71. При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

72. Відповідний доказовий стандарт, сформований у практиці розгляду кредиторських вимог, застосовується також під час перевірки вимог ініціюючого кредитора відповідно до статті 39 КУзПБ.

73. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

74. Згідно з положеннями статей 549, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

75. Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

76. Положеннями статей 512- 519 Цивільного кодексу України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У такому випадку до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

77. У цій справі господарські суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши наявні у справі докази, встановили обставини щодо існування заборгованості Боржника за Кредитним договором, право вимоги за яким відступлено Ініціюючому кредитору на підставі низки правочинів, в розмірі: 10748009,87 грн - кредиту, 5240,82 грн - процентів, 2941992,93 грн - штрафів.

78. Зважаючи на відсутність доказів сплати вказаної заборгованості, господарські суди також дійшли висновку про правомірність нарахування за період з 25.02.2019 до 23.02.2022 (з урахуванням положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України) інфляційних втрат у розмірі 2350207,55 грн за несвоєчасне погашення кредиту, 1145,98 грн за несвоєчасну сплату процентів та 3% річних у розмірі 966437,49 грн за несвоєчасне погашення кредиту, 471,24 грн за несвоєчасну сплату процентів. Грошові вимоги, які складаються з 3% річних у сумі 883,82 грн, господарський суд першої інстанції відхилив.

79. Боржник під час розгляду Заяви господарськими судами попередніх інстанцій не спростував наведені обставини щодо існування зазначеної заборгованості, її розміру та набуття Ініціюючим кредитором права вимоги у такому зобов`язанні. Скаржник у апеляційній та касаційній скарзі також не навів доводів щодо неправильності арифметичного визначення господарським судом першої інстанції розміру окремих складових визнаних грошових вимог. Зокрема, Скаржник у касаційній скарзі не посилається на певні наявні у справі докази, які спростовують відповідні обставини, але помилково не отримали правової оцінки господарських судів попередніх інстанцій.

80. Натомість Скаржник стверджує, що Боржник є ліквідованим згідно з витягом з Реєстру №[номер приховано] станом на 06.04.2018.

81. Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

82. Водночас згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 16.11.2022 у справі №911/3135/20) Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до Реєстру, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, то внесення до Реєстру запису про припинення цієї юридичної особи не зумовлює її припинення. Наявність такого запису не виключає, що будь-який із кредиторів юридичної особи може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Процедура ліквідації юридичної особи може вважатися такою, що не була здійснена належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо. Як наслідок, у подібних випадках до Реєстру вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

83. Згідно з обставинами, встановленими господарськими судами попередніх інстанцій у цій справі, державну реєстрацію припинення юридичної особи Боржника в Реєстрі відмінено постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №922/430/23, яка набрала законної сили та є обов`язковою до виконання в силу положень статті 1291 Конституції України.

84. З огляду на таке господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що на момент розгляду Заяви Боржник є правоздатною юридичною особою, а отже, щодо нього може бути відкрито справу про банкрутство. Водночас невиконані Боржником зобов`язання перед кредиторами не можуть вважатися припиненими виключно з підстав внесення запису про його припинення до Реєстру, який надалі відмінено.

85. Посилання Скаржника у касаційній скарзі на судові рішення Господарського суду Харківської області, якими закрито провадження у справах №922/5180/15 і №922/1962/17, не спростовують наведеного висновку. Постановляючи зазначені судові рішення, господарський суд виходив із факту наявності державної реєстрації припинення Боржника згідно з витягом з Реєстру станом на 06.04.2018 та безпосередньо не вирішував спір щодо правомірності такої державної реєстрації. Водночас за результатами вирішення відповідного спору в справі №922/430/23 факт припинення Боржника спростовано шляхом відміни реєстрації припинення юридичної особи.

Щодо позовної давності

86. Крім того, заперечення Скаржника проти визнання грошових вимог Ініціюючого кредитора до Боржника та, як наслідок, відкриття провадження у справі про банкрутство ґрунтуються на доводах про сплив позовної давності за такими вимогами.

87. За визначенням, наведеним у статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

88. Позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається. Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.

89. Пред`явлення позову як форми захисту суб`єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді та в Цивільному кодексі України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.

90. У вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами Цивільного кодексу України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини. Подібний за змістом висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15, ухваленій у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

91. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).

92. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові за умови, що про її застосування заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

93. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин належать зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

94. Зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 Цивільного кодексу України). Водночас залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (частина 1 статті 265 Цивільного кодексу України).

95. Крім того, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Під час дії карантину позовна давність згідно з пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

96. В умовах дії воєнного стану відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено на строк його дії до 29.01.2024 року, а з 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився. Зазначений пункт виключено на підставі Закону України №4434-ІХ від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025, тобто після подання Заяви в цій справі.

97. З огляду на викладене, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду було зупинено до 04.09.2025. Подібний за змістом висновок викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

98. У цій справі господарський суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів встановив, що кінцевим терміном погашення заборгованості Боржника за Кредитним договором (з урахуванням змін та доповнень, внесених договором №39 від 21.08.2014) визначено 01.05.2015. Боржник 20.11.2014 здійснив погашення заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором у розмірі 12784229,50 грн.

99. Листом від 10.08.2015 Боржник повідомив банк про те, що відбулося поєднання в його особі боржника і кредитора в грошовому зобов`язанні, у зв`язку з чим всі зобов`язання Боржника перед Банком за Кредитним договором вважаються припиненими з 14.07.2015.

100. Надавши правову оцінку змісту зазначеного листа від 10.08.2015, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в ньому Боржник визнав наявність боргу за Кредитним договором, у зв`язку з чим позовна давність перервалася та її перебіг розпочався заново з 11.08.2015.

101. Заперечуючи проти такого висновку господарського суду апеляційної інстанції, Скаржник посилається на усталену правову позицію, згідно з якою переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. При цьому Скаржник наголошує, що позовна давність за останнім траншем за Кредитним договором спливла 25.11.2014, а за попередніми траншами ще раніше, зокрема, посилаючись на судове рішення у справі №922/5180/15.

102. Однак твердження Скаржника про те, що факт спливу позовної давності за останнім траншем кредиту за кредитним договором 25.11.2014, а за попередніми траншами ще раніше встановлено у рішенні Господарського суду Харківської області від 28.11.2018 у справі №922/5180/15, спростовуються змістом зазначеного судового рішення. Господарський суд у зазначеному рішенні відмовив у задоволенні позовних вимог до поручителя через сплив строку, передбаченого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України як підстави для припинення поруки, а також закрив провадження у справі в частині вимог до Боржника. При цьому господарський суд встановив обставини та момент прострочення заборгованості за окремими траншами за Кредитним договором, але не вирішував питання щодо наявності або відсутності спливу позовної давності за вимогами до Боржника щодо кожного траншу.

103. Водночас наведені у зазначеному рішенні у справі №922/5180/15 дати прострочення окремих траншів самі по собі не підтверджують сплив позовної давності щодо заявлених до Боржника вимог, оскільки при оцінці перебігу позовної давності господарський суд апеляційної інстанції у цій справі врахував також подальшу зміну сторонами умов Кредитного договору, зокрема, встановлення кінцевого терміну погашення заборгованості до 01.05.2015, а також встановлені у справі №922/4879/15 обставини сплати Боржником відсотків за користування кредитом та погашення кредиту, зокрема 15.01.2015, 17.04.2015, 27.05.2015.

104. Отже, враховуючи встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд відхиляє наведені доводи скаржника, адже вони суперечать встановленим господарським судом апеляційної інстанції обставинам.

105. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна давність за відповідними вимогами була перервана 31.08.2015 подачею до господарського суду позову у справі №922/5180/15 та 08.06.2017 позову у справі №922/1962/17.

106. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 і від 15.11.2023 у справі №911/2269/20, недодержання правил підвідомчості та підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову) не перериває перебігу позовної давності, однак з урахуванням конкретних обставин справи може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

107. Беручи до уваги наведену правову позицію, Верховний Суд вважає її нерелевантною до правовідносин у цій справі. На відміну від зазначених справ, провадження у справах №922/5180/15 і №922/1962/17 за позовними заявами Банку (як правопопередника Ініціюючого кредитора) закрито не у зв`язку з недодержанням позивачем правил підвідомчості та/або підсудності, а внаслідок державної реєстрації припинення Боржника, яка відбулася незалежно від Банку, а надалі скасована судовим рішенням. Тобто Банк реалізував своє право на звернення до господарського суду з позовом до Боржника у правовідносинах за Кредитним договором з дотриманням вимог процесуального законодавства, а фактичний захист такого права шляхом вирішення відповідного спору по суті не відбувся внаслідок державної реєстрації припинення Боржника, здійсненої за результатами ліквідації, порушення порядку проведення якої встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №922/430/23. Наведене не надає підстави для висновку про відсутність переривання позовної давності у зв`язку з поданням позовів до Боржника у справах №922/5180/15 і №922/1962/17.

108. Отже, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 09.06.2017 позовна давність почалася заново та мала тривати до 09.06.2020. Однак відповідно до положень пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України з 02.04.2020 до 29.01.2024 позовну давність було продовжено, а з 30.01.2024 зупинено на строк дії воєнного стану (з урахуванням подальших законодавчих змін до 04.09.2025). З огляду на таке на момент подання 22.11.2024 Ініціюючим кредитором Заяви позовна давність за заявленими ним грошовими вимогами до Боржника не спливла.

109. Крім того, Верховний Суд враховує посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц щодо можливості розгляду судом апеляційної інстанції заяви про застосування позовної давності особи, яка через неналежне повідомлення не мала можливості заявити про її застосування під час розгляду справи судом першої інстанції. У цій справі господарський суд апеляційної інстанції розглянув відповідні доводи Скаржника по суті та відхилив їх у зв`язку з встановленням обставин, які свідчать про відсутність спливу позовної давності на момент подання Заяви. З огляду на таке відсутні підстави для висновку про неврахування господарським судом апеляційної інстанції наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду та неправильне застосування у зв`язку з цим положень статті 267 Цивільного кодексу України.

110. Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання грошових вимог Ініціюючого кредитора до Боржника, а отже, й для відкриття провадження у цій справі про банкрутство Боржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

111. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

112. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

113. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2026 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 у справі №908/3069/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Погребняк