Постанова № 141415755 у справі № 300/1849/26 від 11.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 300/1849/26

адміністративне провадження № К/990/39054/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026, постановлену колегією суддів у складі Качмара В. Я., Мандзія О. П., Онишкевича Т. В., у справі № 300/1849/26 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 відмовлено у прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог від 27.04.2026 в редакції заяви від 28.04.2026, а також у задоволенні заяви позивача від 12.05.2026 про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача.

Протокольною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.05.2026 повернув апеляційну скаргу на підставі частини третьої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки дійшов висновку, що оскаржувані ухвали суду першої інстанції не входять до визначеного статтею 294 КАС України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Позивач звернувся із заявою про роз`яснення ухвали від 26.05.2026, у якій просив роз`яснити правові підстави повернення апеляційної скарги та можливість окремого апеляційного оскарження ухвали про відмову у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 16.07.2026 Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні цієї заяви, зазначивши, що наведені заявником доводи фактично свідчать про його незгоду з висновками суду щодо застосування норм процесуального права, а не про незрозумілість судового рішення, тому не можуть бути предметом розгляду в порядку статті 254 КАС України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення і направити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що ухвала суду про відмову у прийнятті до розгляду заяви про уточнення позовних вимог підлягає оскарженню до суду апеляційної інстанції окремо від рішення суду.

Відповідач не подав відзиву на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

Спірним питанням, яке належить вирішити під час касаційного перегляду, є правомірність повернення апеляційної скарги позивача на ухвали суду першої інстанції від 14.05.2026 з підстав того, що такі судові рішення не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас реалізація права на апеляційне оскарження судових рішень здійснюється у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.

Відповідно до частини другої статті 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

За правилами частини третьої статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Отже, процесуальне законодавство розмежовує ухвали суду першої інстанції, які можуть бути предметом самостійного апеляційного перегляду, та ухвали, заперечення щодо яких можуть бути включені лише до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене за результатами розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи, позивач оскаржив в апеляційному порядку три ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026, якими вирішено питання щодо прийняття заяви про уточнення позовних вимог, залучення третіх осіб до участі у справі та проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що жодне із зазначених процесуальних рішень не належить до переліку ухвал, визначеного статтею 294 КАС України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Проте колегія суддів уважає такий висновок передчасним у частині, що стосується оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви у встановлені цією нормою строки.

Зі змісту наведеної норми випливає, що процесуальним законом передбачена можливість позивача розпоряджатися заявленими позовними вимогами, зокрема шляхом зміни предмета або підстав позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог. Реалізація такого права здійснюється через подання відповідної письмової заяви, питання про прийняття якої вирішує суд.

Водночас відмова у прийнятті такої заяви має наслідком неможливість її розгляду в межах відповідного судового провадження, що за своїм процесуальним змістом є аналогічним поверненню заяви позивачеві.

Пунктом 3 частини першої статті 294 КАС України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Крім того, відповідно до частини шостої статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Частиною сьомою цієї статті встановлено можливість оскарження ухвали про повернення позовної заяви.

За приписами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Аналіз зазначених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до правовідносин, пов`язаних із відмовою у прийнятті заяви про зміну чи уточнення позовних вимог, за аналогією закону можуть бути застосовані положення статті 169 КАС України, які регулюють загальний порядок повернення позовної заяви.

Отже, визначальним для вирішення питання про можливість самостійного апеляційного оскарження відповідної ухвали є не лише її формальне найменування чи використане судом першої інстанції формулювання резолютивної частини, а й правова природа та процесуальні наслідки ухваленого рішення.

У постанові від 24.07.2020 у справі № 2040/5300/18 Верховний Суд дійшов висновку, що наслідком неприйняття до розгляду заяви про уточнення позовних вимог є її повернення заявнику. Застосувавши за аналогією закону положення статті 169 КАС України, Верховний Суд виснував, що ухвала про відмову у прийнятті до розгляду такої заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Крім того, у постанові від 06.11.2024 у справі № 640/11489/22 Верховний Суд наголосив на необхідності перевірки того, чи не є ухвала суду про відмову у прийнятті заяви про зміну позовних вимог за своїм змістом ухвалою про повернення такої заяви позивачеві.

Подібний за змістом правовий підхід сформульовано також Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17, у якій за результатами аналізу положень цивільного процесуального законодавства, аналогічних відповідним положенням КАС України, зроблено висновок про можливість окремого апеляційного оскарження ухвали про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, колегія суддів зауважує, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 відмовлено у прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог від 27.04.2026 в редакції заяви від 28.04.2026.

Незалежно від того, що суд першої інстанції сформулював результат розгляду відповідної заяви як відмову в її прийнятті, процесуальним наслідком такого рішення стало неприйняття заяви до розгляду та фактичне її повернення позивачеві.

Водночас суд апеляційної інстанції, обмежившись висновком про відсутність ухвали з таким найменуванням у переліку, визначеному статтею 294 КАС України, не врахував наведеної правової природи відповідного процесуального рішення та сформованих Верховним Судом висновків щодо можливості його апеляційного оскарження.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 про відмову у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог є помилковим.

Щодо повернення апеляційної скарги на інші ухвали суду першої інстанції від 14.05.2026 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 49 КАС України ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Отже, процесуальний закон безпосередньо встановлює неможливість окремого апеляційного оскарження ухвали суду, постановленої за результатами вирішення питання про залучення третіх осіб до участі у справі, зокрема й у разі відмови в їх залученні.

Так само ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання щодо проведення розгляду справи в закритому судовому засіданні не належить до визначеного статтею 294 КАС України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Таким чином, у частині оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про залучення третіх осіб та протокольної ухвали про відмову в задоволенні клопотання щодо проведення закритого судового засідання суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частини третьої статті 293 КАС України.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 є незаконною в частині повернення апеляційної скарги на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 про відмову у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог. В іншій частині суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно із частиною четвертою цієї статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі № 300/1849/26 скасувати в частині повернення апеляційної скарги на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 про відмову у прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог від 27.04.2026 в редакції заяви від 28.04.2026.

Справу в цій частині направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

В іншій частині ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов