Ухвала № 141417482 у справі № 755/8868/26 від 09.11.2026

Справа №:755/8868/26

Провадження №: 2-ві/755/32/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2026 р.

Дніпровський районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді - Бовкун Е.М

за участі секретаря - Василенко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву скаржника ОСОБА_1 про відвід судді Гаврилової Олени Василівни, що подана в межах розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ :

В провадження судді Дніпровського районного суду м. Києва В.П. Гаврилової О.В. перебуває цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 .

28 жовтня 2026 до суду надійшла заява від скаржника ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» про відвід судді Гаврилової О.В.

Заява про відвід обґрунтована тим, що на думку скаржника було порушено п.5 частини першої статті 36 ЦПК України, оскільки наявні інші обставини, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Заявник вважає що постановлення та підписання ухвали про прийняття скарги до розгляду після заявлення відводу, до вирішення питання про відвід іншим суддею суперечить прямій забороні, встановленій ч. 4 ст. 40 ЦПК України, оскільки ця норма не надає судді права самостійно продовжувати вчинення процесуальних дій у справі в період, коли питання про її відповідь передано на вирішення іншому судді.

Крім того, як на підставу для відводу, скаржник вказує на те, що його заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду станом на 28 жовтня 2026 року залишалася нерозглянутою суддею, що, за твердженням скаржника, створило для нього стан правової невизначеності та формально позбавило його можливості взяти участь у засіданні. Заявник вважає вказані обставини свідченням упередженості та суб`єктивного ставлення головуючого судді.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2026 року визнано заявлений скаржником ОСОБА_3 відвід судді Гаврилової О.В., необґрунтованим та передано заяву про відвід головуючої у справі для її вирішення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 02.11.2026 р. вирішення питання про відвід головуючій судді Гаврилової О.В. передано судді Бовкуну Е.М.

Відповідно до ч.8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Цивільного процесуального кодексу України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 36 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В той же час, належних доказів і переконливих аргументів, які б підтверджували наявність обставин, визначених у ст. ст. 36, 37 ЦПК України, які б унеможливлювали участь судді Гаврилової О.В. у розгляді даної справи, заявником не наведено.

Так, за вимог ч. 3 ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В той же час, заявник у поданій заяві про відвід головуючої судді, не навів тих виняткових випадків, коли заявляти відвід дозволяється після спливу вказаного терміну.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

Як убачається з матеріалів справи, скаржник 07 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про відвід судді, яка відділом документообігу суду була зареєстрована та передана в провадження судді Гаврилової О.В. - 16 жовтня 2026 року (п`ятниця).

Отже, на час прийняття скарги до розгляду, заява про відвід ще не перебувала в провадженні судді та ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2026 року визнана необґрунтованою, після чого була передана для вирішення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України та ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва (суддя Гончарук В.П.) від 23 жовтня 2026 року в задоволенні цієї заяви було відмовлено.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Отже дії судді щодо прийняття скарги до розгляду 08 жовтня 2026 року та її реєстрації в ЄДРСР 09 жовтня 2026 року повністю відповідають вимогам закону щодо строків та порядку документообігу.

Верховний Суд у своїх правових позиціях (зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 800/592/17 та від 01.10.2018) неодноразово наголошував, що незгода сторони з процесуальними рішеннями чи діями судді, у тому числі щодо дотримання процесуальних строків чи порядку вчинення процесуальних дій, не може бути підставою для відводу. Будь-які заперечення щодо законності таких дій мають вирішуватися виключно через передбачений законом порядок апеляційного оскарження остаточного рішення, а не шляхом заяви про відвід.

Стосовно того, що заява про відвід була передана судді лише 16 жовтня 2026 року, суд підкреслює, що рух документів у суді та строки їх передачі безпосередньо залежать від внутрішнього документообігу апарату суду, черговості реєстрації та автоматизованого розподілу матеріалів. Наведені технічні та організаційні процедури здійснюються виключно апаратом суду, а не особисто суддею.

Частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями чи діями (бездіяльністю) судді не може бути підставою для його відводу. Питання щодо вчасності чи правомірності розгляду клопотання про відеоконференцію стосується виключно порядку дотримання процесуальних норм та організації судового процесу, що не свідчить про особисту упередженість або зацікавленість головуючого судді в результатах розгляду справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що незадоволення судом клопотань учасників справи або нерозгляд їх у бажані для сторони строки не є доказом упередженості судді.

Крім того скаржник ОСОБА_1 в рамках розгляду даної справи вже звертався з заявами про відвід судді Гаврилової О.В. та з даного приводу були постановлені ухвали від 18 червня 2026 р. та 23 жовтня 2026 р., відповідно до яких було відмовлено у задоволенні заяви скаржника ОСОБА_1 про відвід судді Гаврилової О.В. та дії скаржника ОСОБА_1 суд розцінює як зловживання своїми процесуальними правами.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на викладене, аналізуючи вищенаведені доводи в їх сукупності суд прийшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 36, 37, 39 212, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні заяви скаржника ОСОБА_1 від 28.10.2026 р. про відвід судді Гаврилової Олени Василівни, що подана в межах розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 .

Розгляд справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 проводити в тому ж складі суду.

Ухвала суду оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Дніпровського Едуард Бовкун

районного суду міста Києва