П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
У Х В А Л А
05 червня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/5595/20
Суддя П`ятого апеляційного адміністративного суду Семенюк Г. В., в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання утриматись від вчинення дій
В С Т А Н О В И В:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати, що не підлягає виконанню накладене дисциплінарне стягнення у виді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» на ОСОБА_1 , оголошеного наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 серпня 2017 року №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» у зв`язку із закінченням строку виконання;
- зобов`язати утриматися від вчинення певних дій, пов`язаних з виконанням накладеного дисциплінарного стягнення у виді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», оголошеного наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 серпня 2017 року №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв`язку із закінченням строку виконання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач указував, що наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2017 №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на нього накладено стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, який ним оскаржено у судовому порядку.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2020 №122 позивача виключено зі списків особового складу військової частини на виконання дисциплінарного стягнення у незаконний спосіб.
Тобто, як стверджує позивач, з 27.06.2020 відбулось закінчення проходження ним військової служби і припинення (розірвання) контракту про проходження служби. Стягнення накладено 11.08.2017, а виконано 27.06.2020, тобто закінчення проходження військової служби і припинення (розірвання) контракту про проходження служби відбулось з порушенням статті 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, яка передбачає, що дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні відмовлено.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.
Також повідомлено учасників справи, що справа буде розглядатися в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
25 травня 2026 року від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про витребування доказів.
У даному клопотанні ОСОБА_1 просить витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні докази:
- оригінал для огляду судом та завірену належним чином копію наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 02.07.2016 №93 (по особовому складу) у його первинній (актуальній) редакції, яка діє з урахуванням постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі №815/1565/17;
- оригінал для огляду судом та завірену належним чином копію наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.02.2017 №17 (по особовому складу) разом із документальними відмітками про скасування параграфу 1 цього наказу на виконання судового рішення.
Розглянувши дане клопотання в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду (стаття 306 КАС України), перевіривши строки його подання, суддя вважає необхідним залишити його без задоволення, з таких підстав.
Частинами 1, 2 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Отже, одним із засобів доказування в адміністративному судочинстві є письмові докази.
Разом з цим, частина 1 статті 80 КАС України передбачає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частина 2 статті 79 КАС України встановлює, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Отже, виходячи зі змісту наведеної норми, позивач, у разі неможливості самостійно надати докази, повинен заявити клопотання про витребування доказів під час подання позовної заяви. Подання клопотання про витребування доказів після подання позову повинно бути також обґрунтоване неможливістю його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача.
В іншому випадку, таке клопотання має бути залишено без задоволення.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Тобто, законність рішення суду першої інстанції переглядається за тими доказами, які були наявні у суду першої інстанції і лише у виняткових випадках суд апеляційної інстанції може прийняти докази, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Частина 8 статті 79 КАС України передбачає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Так, ОСОБА_1 , заявляючи клопотання про витребування доказів, не наводить причин, за яких таке клопотання не подавалося ним до суду першої інстанції, а також не обґрунтовує неможливість його подання у встановлений, частиною 2 статті 79 КАС України, строк.
За таких обставин, суддя вважає, що клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-економічної експертизи належить залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 79, 80, 195, 308, 311, 321 КАС України, суддя
У Х В А Л И В:
Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Семенюк