УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/5595/20
адміністративне провадження № К/990/35382/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Загороднюка А.Г., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання утриматись від вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог, просив:
- визнати, що непідлягає виконанню накладене дисциплінарне стягнення у виді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» на ОСОБА_1 , оголошеного наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 серпня 2017 року №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», у зв`язку із закінченням строку виконання;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 утриматися від вчинення певних дій, пов`язаних з виконанням накладеного дисциплінарного стягнення у виді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», оголошеного наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 серпня 2017 року №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв`язку із закінченням строку виконання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року, в задоволенні позову відмовлено.
27 липня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Одеським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначив, що: «касаційна скарга стосується питання права щодо порядку виконання дисциплінарного стягнення, зокрема строку виконання стягнення, передбаченого частиною першою статті 96 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-ХГУ "Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України", яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики».
Верховний Суд відхиляє викладені доводи, позаяк скаржник не навів належного обґрунтування, у чому саме полягає фундаментальність порушеного питання права, не зазначив існування неоднакової судової практики, правової невизначеності чи системної проблеми у застосуванні відповідної норми, а також не пояснив, яким чином висновок Верховного Суду у цій справі матиме визначальний вплив на формування єдиної правозастосовчої практики у невизначеній кількості аналогічних спорів.
Фактично наведені доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм матеріального права до встановлених обставин конкретної справи та прагнення отримати їх переоцінку судом касаційної інстанції, що саме по собі не є підставою для висновку про наявність питання права, яке має фундаментальне значення у розумінні підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Далі скаржник послався на підпункт «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначив, що: «позивач, який подає касаційну скаргу, відповідно до КАС України позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді інших адміністративних справ № 420/7396/20 та № 420/7403/20».
Верховний Суд відхиляє викладені доводи, позаяк посилаючись на неможливість спростування обставин, встановлених оскаржуваними судовими рішеннями, під час розгляду інших адміністративних справ № 420/7396/20 та № 420/7403/20, скаржник обмежився лише загальним твердженням про існування таких справ, однак не навів належного обґрунтування того, які саме встановлені у цій справі обставини матимуть преюдиційне значення для їх розгляду та чому він буде позбавлений процесуальної можливості їх спростувати.
При цьому сам по собі факт наявності інших судових проваджень за участю скаржника не свідчить про наявність підстав, визначених підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Для застосування зазначеної норми необхідним є належне обґрунтування існування преюдиційних обставин та доведення того, що особа дійсно буде позбавлена можливості їх спростувати в іншому судовому процесі, чого у касаційній скарзі не наведено.
Отже, наведені скаржником доводи не дають підстав для висновку про наявність виняткової підстави касаційного оскарження, передбаченої підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Насамкінець скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначив, що: «адміністративна справа 420/5595/20 має виняткове значення для позивача, як учасника справи, який подає касаційну скаргу».
Верховний Суд наголошує, що стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте в касаційній скарзі скаржник обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання утриматись від вчинення дій.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді С.А. Уханенко А.Г. Загороднюк О.В. Кашпур