УХВАЛА
08 червня 2026 року
м. Київ
справа № 643/14457/25
провадження № 61-7536ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Салтівський районний суд міста Харкова рішенням від 11 грудня 2025 року позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» заборгованість зі сплати відшкодування витрат балансоутримувача з утримання будинків і споруд та прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 у розмірі 53 879,57 грн, інфляційні втрати по вересень 2025 року включно, у розмірі 9 387,52 грн, три проценти річних по 30 вересня 2025 року включно, у розмірі 3 136,74 грн, пеню по 30 вересня 2025 року включно, у розмірі 9 814,47 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Зазначив, що у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, проводити розрахунок та нарахування пені у розмірі 0,01 % за кожен день прострочки на суму коштів у розмірі 53 879,57 грн, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили і до моменту виконання рішення за наступними правилами розрахунку: пеня = сума боргу х 0,01% х кількість днів прострочення / 100.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 07 травня 2026 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що обставини вказанні у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження є неповажними, тому наявні підстави, визначені пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, для відмови у відкритті апеляційного провадження.
01 червня 2026 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв`язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 травня 2026 року в указаній справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя тасправедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбаченихЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа«Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року задоволено позов ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію повного тексту оскаржуваного рішення отримав засобами поштового зв`язку лише 30 грудня 2025 року. Крім того, у період з 10 січня по 20 січня 2026 року квартиру ОСОБА_1 було протиправно відключено від електропостачання, що позбавило його підготувати апеляційну скаргу. Після відновлення електропостачання 20 січня 2026 року ОСОБА_1 розпочав підготовку апеляційної скарги, однак, з урахуванням складності справи, було недостатньо залишеного часу для якісної підготовки апеляційної скарги.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме: надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року із зазначенням інших обґрунтованих підстав та відповідними доказами поважності причин пропуску строку.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення не можуть бути визнані поважними.
На виконання вимог ухвали, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що копію повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримав засобами поштового зв`язку лише 30 грудня 2025 року. Крім того, зазначив, що у період з 10 січня по 20 січня 2026 року квартиру ОСОБА_1 було протиправно відключено від електропостачання, що позбавило його підготувати апеляційну скаргу. Після відновлення електропостачання 20 січня 2026 року він розпочав підготовку апеляційної скарги, однак, з урахуванням складності справи, заявнику було недостатньо залишеного часу для якісної підготовки апеляційної скарги. Також, у місті Харків відбулися системні аварійні відключення електроенергії: 17, 22, 23, 26, 31 січня; 3-5, 12 лютого 2026 року через масовані атаки на енергетичну інфраструктуру.
Розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведені заявником обставини не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Тимчасові відключення електроенергії 17, 22, 23 та 26 січня 2026 року, не є достатньою підставою для висновку про неможливість подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, або у 30-денний строк після отримання копії судового рішення. Обставини повного блекауту у місті Харкові 31 січня 2026 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки на той момент встановлений законом строк на подання апеляційної скарги сплив.
Апеляційний суд вірно виходив із того, що підстави поважності причини пропуску процесуального строку у зв`язку з інтенсивністю обстрілів міста Харкова, застосування аварійних відключень електроенергії не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки такі відключення електроенергії не носили постійного характеру, воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об`єктів критичної інфраструктури, водночас, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому законом порядку.
Верховний Суд в своїй практиці звертав увагу, що питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2024 року в справі № 757/45756/21-ц).
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи статей 354, 358 ЦПК та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на недоведеність поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Верховний Суд підкреслює, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене у випадках встановлених законом, зокрема і в питанні, що стосується строку звернення до суду, який стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до реалізації своїх прав та виконання обов`язків.
Надання оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження лежить в межах дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції. Натомість повноваження суду касаційної інстанції стосуються оцінки застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд, правильно застосувавши положення статті 358 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року, у зв`язку із пропуском строку апеляційного оскарження.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 травня 2026 року слід відмовити, оскільки скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко