Справа № 643/14457/25
Провадження № 4-с/643/53/26
УХВАЛА
16.07.2026 м. Харків
Салтівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,
скаржника: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за скаргою ОСОБА_1
на дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної
виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України під час виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 у справі № 643/14457/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть скарги.
ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко Валерії Олександрівни під час виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 у справі № 643/14457/25, відповідно до змісту якої просить суд:
- визнати неправомірними дії та бездіяльність старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко Валерії Олександрівни, що полягають у зверненні стягнення на пенсійні кошти в розмірі 100% всупереч статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», а також у неповерненні безпідставно списаних пенсійних коштів в сумі 3 778,94 грн;
- зобов`язати посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (начальника або виконавця) усунути порушення шляхом повернення на рахунок Скаржника НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк» безпідставно списаних пенсійних коштів у розмірі 3 778,94 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги Скаржник посилається на те, що на виконанні у державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко Валерії Олександрівни перебуває виконавче провадження № 81292462 з примусового виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 у справі № 643/14457/25. У межах даного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, і 24.06.2026 на виконання даної постанови АТ КБ «Приватбанк» здійснив повне списання (100%) усіх коштів за рахунків Скаржника, у тому числі й з рахунку, на який нараховується його пенсія. Сума пенсійної виплати, що надійшла у червні 2026 року Скаржнику та була списана становить 3 778,94 грн. 25.06.2026 Скаржником до канцелярії виконавчої служби було подано заяву про визначення поточного рахунку для видаткових операцій та повернення коштів, на які не може бути звернуто стягнення (пенсія) із зазначенням цільового характеру коштів. 30.06.2026 АТ КБ «Приватбанк» повідомив Скаржника про те, що на картковий рахунок НОМЕР_1 накладено арешт, однак встановлено ліміт на видаткові операції в розмірі 17 294,00 грн. на місяць. Однак сума списаних коштів в сумі 3 778,94 грн Скаржнику повернута не була. Такі дії державного виконавця призвели до позбавлення Скаржника останніх коштів на придбання їжі, ліків та інших засобів першої необхідності, що становить загрозу життю та здоров`ю Скаржника як людині похилого віку і порушує гарантоване Конституцією України право на гідне життя та охорону здоров`я.
ІІ. Стислий зміст заперечень державного виконавця та Стягувача щодо поданої скарги.
Державний виконавець проти задоволення скарги заперечив, посилаючись на те, що виконавче провадження № 81292462 здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого Салтівським районним судом м. Харкова, про стягнення із скаржника на користь ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» заборгованості та судових витрат.
Зазначив, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника. На виконання постанови про арешт коштів банківськими установами було здійснено часткове примусове списання грошових коштів боржника, які в подальшому відповідно до статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» були розподілені та перераховані на погашення витрат виконавчого провадження, виконавчого збору та в рахунок часткового виконання рішення суду на користь стягувача.
Також зазначив, що після звернення боржника із відповідною заявою державним виконавцем у встановлений законом строк було винесено постанову про визначення поточного рахунку боржника для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, державний виконавець вказав, що чинним законодавством не передбачено повноважень органу державної виконавчої служби щодо повернення перерахованих до Державного бюджету України сум витрат виконавчого провадження та виконавчого збору поза встановленою законом процедурою, а грошові кошти, перераховані стягувачу на виконання судового рішення, перебувають поза розпорядженням органу державної виконавчої служби. З огляду на викладене вважав, що правові підстави для повернення скаржнику стягнутих коштів відсутні, у зв`язку з чим просив у задоволенні скарги відмовити.
Представник стягувача проти задоволення скарги заперечив, посилаючись на те, що скаржником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що грошові кошти, на які було звернуто стягнення, є виключно пенсійними виплатами, а також того, що сума списаних коштів перевищувала встановлені законом обмеження. Зазначив, що сам факт використання рахунку для отримання пенсії не свідчить про те, що всі кошти, які знаходилися на ньому, мають пенсійне походження.
Крім того, вказав, що після звернення боржника із відповідною заявою державним виконавцем у встановленому законом порядку було визначено поточний рахунок боржника для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», що, на думку представника стягувача, свідчить про відсутність бездіяльності з боку державного виконавця.
Також зазначив, що накладення арешту на кошти боржника здійснювалося відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», при цьому ні банк, ні боржник до моменту виконання постанови про арешт не повідомили державного виконавця про те, що відповідний рахунок має спеціальний режим використання або що кошти, які знаходилися на ньому, є такими, на які заборонено звертати стягнення. У зв`язку з цим, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23 та від 13 травня 2026 року у справі № 335/3839/22, вважав, що дії державного виконавця щодо накладення арешту та подальшого списання коштів були правомірними.
З огляду на викладене представник стягувача просив у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.
ІІІ. Стислий зміст заперечень Скаржника на аргументи державного виконавця та Стягувача.
Скаржник вважає вищевказані твердження Стягувача та державного виконавця безпідставними, посилаючись на те, що:
- державний виконавець умисно замовчує, що списані 24 червня 2026 року кошти у розмірі 3 778,94 грн є щомісячною пенсією Скаржника, що беззаперечно підтверджується банківською випискою;
- Скаржник має окремий картковий рахунок в АТ КБ «Приватбанк», який призначений виключно для зарахування пенсії, про що державний виконавець був обізнаний, оскільки цільове призначення платежів відображається в банківських документах. При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував що банки та виконавці зобов`язані відокремлювати кошти, які мають цільове призначення (соціальні виплати, пенсії), від інших коштів на рахунках клієнта;
- постанова про визначення поточного рахунку боржника для здійснення видаткових операцій була винесена державним виконавцем з порушенням встановлених Законом України «Про виконавче провадження» строків;
- доводи державного виконавця про неможливість повернення коштів є безпідставними, оскільки їх списання відбулося незаконно з вини та внаслідок протиправних дій державного виконавця. Той факт, що державний виконавець поспішив розподілити та перерахувати незаконно списані кошти стягувачу не звільняє державного виконавця від обов`язку виправити власну помилку та повернути ці кошти;
- скаржник вважає що у даній справі є судовий прецедент, оскільки 02 липня 2026 року Салтівський районний суд міста Харкова у складі судді Сугачової О.О. вже вивчив матеріали виконавчого провадження та виніс ухвалу про зупинення виконавчих дій в частині стягнення коштів з рахунків Скаржника, що є офіційним судовим підтвердженням наявності очевидних ознак порушення закону з боку виконавчої служби.
IV. Обставини, встановлені судом при розгляді даної скарги.
Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 у справі № 643/14457/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» заборгованість зі сплати відшкодування витрат балансоутримувача з утримання будинків і споруд та прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку в розмірі 53 879, 57 грн, інфляційні втрати по вересень 2025 року включно в розмірі 9 387,52 грн, три проценти річних по 30.09.2025 включно в розмірі 3 136,74 грн, пеню по 30.09.2025 включно в розмірі 9 814,47 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн.
23 червня 2026 року державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 81292462 з примусового виконання вищевказаного рішення суду.
23 червня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, крім коштів що містяться на рахунках, які мають спеціальний режим використання та накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом, і які належать боржнику ОСОБА_1 .
24 червня 2026 року з рахунку Скаржника НОМЕР_1 на рахунок виконавчої служби були списані кошти в сумі 3 778,94 грн.
25 червня 2026 року Скаржник звернувся до виконавчої служби із заявою про визначення його поточного (пенсійного) рахунку НОМЕР_1 , відкритого у АТ КБ «Приватбанк», як поточного рахунку боржника для здійснення видаткових операцій у розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати.
30 червня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про визначення Скаржнику поточного рахунку НОМЕР_1 , який відкрито у АТ КБ «Приватбанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановлений законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.
V. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні даної скарги та застосовані норми права.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» виконавця.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 9 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначені статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до змісту якої стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Частиною другою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Таким чином, звернення стягнення на пенсію боржника має окремий порядок правового регулювання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). […] Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
Аналогічні правові висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2024 року в справі № 202/9476/23 (провадження № 61-17408св23).
Як вбачається з постанови державного виконавця від 23 червня 2026 року, державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, крім коштів що містяться на рахунках, які мають спеціальний режим використання та накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом, і які належать боржнику ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів того, що після отримання зазначеної постанови банк повернув її державному виконавцю без виконання у частині арешту рахунку № НОМЕР_1 із посиланням на спеціальний режим такого рахунку або на законодавчу заборону звернення стягнення на кошти, що знаходяться на ньому.
Не містять матеріали справи і будь-яких доказів того, що до моменту примусового списання коштів державний виконавець отримав від банківської установи повідомлення про те, що відповідний рахунок використовується виключно для отримання пенсійних виплат або що кошти, які знаходяться на ньому, мають особливий правовий режим.
При цьому Скаржником не надано доказів на підтвердження того, що зазначений ним рахунок в АТ КБ «Приватбанк» є рахунком із спеціальним режимом використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Будь-яких доказів звернення Скаржника до державного виконавця з наданням підтверджуючих документів накладення арешту на пенсійний рахунок, як і інформування державного виконавця як банківською установою, так і Скаржником про номер рахунку, відкритий у банку та на який перераховуються його пенсійні виплати, останнім до суду надано не було.
Визначальною обставиною, яка входить до предмета доказування у даній справі, є встановлення факту, що списані з належного Скаржнику рахунку № НОМЕР_1 кошти в сумі 3 778,94 грн були саме пенсійною виплатою, оскільки лише за цієї умови можуть бути застосовані спеціальні приписи статей 68 та 70 Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють порядок звернення стягнення на пенсію та встановлюють межі допустимих відрахувань із такого виду доходу.
Інакше кажучи, суд повинен насамперед встановити правову природу коштів, які перебували на рахунку боржника станом на момент їх списання.
При цьому суд звертає увагу, що сам по собі факт зарахування коштів на певний рахунок не свідчить про джерело їх походження, а також не створює презумпції того, що всі кошти, які перебувають на такому рахунку, мають однаковий правовий режим.
Саме тому юридично значущим є не найменування рахунку або твердження особи про його використання, а належні докази, які дають можливість встановити джерело походження конкретних коштів, на які було звернуто стягнення.
На підтвердження своїх доводів Скаржником надано:
• виписку про списання 24.06.2026 коштів у сумі 3 778,94 грн;
• заяву від 25.06.2026 про визначення рахунку № НОМЕР_1 для здійснення видаткових операцій;
• постанову державного виконавця від 30.06.2026 про визначення зазначеного рахунку як поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.
Оцінюючи зазначені докази окремо та у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують тієї обставини, яка є визначальною для вирішення даного спору.
Так, банківська виписка підтверджує лише факт списання 24.06.2026 грошових коштів в сумі 3 778,94 грн із рахунку Скаржника НОМЕР_1 . Водночас вона не містить жодних відомостей щодо джерела надходження цих коштів, їх платника, призначення платежу або інших реквізитів, які б давали можливість ідентифікувати зазначені кошти саме як пенсійну виплату.
За відсутності такої інформації суд позбавлений можливості встановити, чи були списані кошти пенсією, іншим соціальним платежем, заробітною платою, власними накопиченнями боржника або коштами, що надійшли з будь-якого іншого джерела.
Не підтверджує зазначеної обставини і заява Скаржника від 25.06.2026.
Суд виходить із того, що така заява є зверненням особи до державного виконавця та містить виключно повідомлені самим заявником відомості. Зазначення у ній, що рахунок є пенсійним, є лише позицією Скаржника щодо фактичних обставин справи та не може визнаватися належним доказом без підтвердження відповідними об`єктивними даними.
Не підтверджує походження спірних коштів і постанова державного виконавця від 30.06.2026.
Як убачається зі змісту зазначеної постанови, її прийнято на виконання пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» після звернення боржника із відповідною заявою.
Зміст постанови свідчить лише про визначення відповідного рахунку для здійснення видаткових операцій, однак жодним чином не встановлює юридичної природи коштів, які знаходилися на цьому рахунку станом на 24.06.2026, та не містить висновків державного виконавця про те, що саме сума 3 778,94 грн є пенсійною виплатою.
Суд також враховує, що матеріали справи не містять жодного документа, виданого компетентним органом або банківською установою, який би підтверджував факт отримання скаржником пенсії у червні 2026 року саме у розмірі 3 778,94 грн.
Зокрема, до суду не подано довідки Пенсійного фонду України про нарахування та виплату пенсії, банківської виписки із зазначенням платника та призначення платежу, довідки банку про відкриття рахунку для отримання пенсійних виплат або інших документів, які б давали можливість встановити джерело походження списаних коштів.
Таким чином, доводи Скаржника про те, що державним виконавцем звернуто стягнення саме на пенсію у розмірі 100%, не знайшли свого підтвердження належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Суд окремо зазначає, що положення статей 68 та 70 Закону України «Про виконавче провадження», на які посилається Скаржник, підлягають застосуванню лише за умови встановлення факту звернення стягнення саме на пенсію або інший дохід, щодо якого законом встановлено спеціальний порядок примусового виконання.
Відсутність такого встановлення виключає можливість застосування спеціальних положень статей 68 та 70 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки їх застосування можливе лише за умови доведеності того, що предметом звернення стягнення була саме пенсія як вид доходу боржника.
Надаючи оцінку доводам Скаржника в частині того, що ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 02 липня 2026 року було зупинено виконавчі дії у відповідному виконавчому провадженні, що, на його думку, свідчить про встановлення судом очевидної незаконності дій державного виконавця, суд зазначає таке.
При вирішенні питання про застосування відповідного заходу суд не встановлює остаточно прав та обов`язків сторін, не вирішує справу по суті та не надає остаточної правової оцінки законності чи незаконності оскаржуваних дій державного виконавця.
Тому сама по собі ухвала про зупинення виконавчих дій не має преюдиційного значення для вирішення даної скарги та не звільняє заявника від обов`язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до п. 10-2 Розділу XIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.
У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.
Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".
У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.
Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови:
надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку);
перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.
Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.
У разі надходження від державного, приватного виконавця постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій банк за визначеним у постанові рахунком здійснює видаткові операції на суму коштів у розмірі, встановленому цим підпунктом.
Як убачається з матеріалів справи, відповідна заява була подана Скаржником 25 червня 2026 року (четвер).
Постанова винесена державним виконавцем 30 червня 2026 року.
При цьому 27 та 28 червня 2026 року були вихідними днями (субота та неділя).
Тому, з урахуванням вимог пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» винесення державним виконавцем постанови 30 червня саме по собі не свідчить про істотне порушення прав Скаржника. Крім того, така обставина жодним чином не перебуває у причинному зв`язку із примусовим списанням коштів, яке відбулося ще 24 червня 2026 року, тобто до звернення Скаржника із відповідною заявою.
Отже, наведені Скаржником обставини як окремо, так і в сукупності не спростовують правомірності дій державного виконавця та не підтверджують факту порушення його прав.
Що стосується вимог Скаржника про зобов`язання посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби повернути на його рахунок грошові кошти у сумі 3 778,94 грн, суд зазначає таке.
За змістом зазначеної вимоги Скаржник пов`язує необхідність повернення цих коштів виключно з тим, що вони, на його переконання, були незаконно списані як пенсійна виплата.
Таким чином, вимога про повернення коштів не є самостійною, а має похідний характер від вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо звернення стягнення саме на пенсійні кошти.
Оскільки судом не встановлено тієї обставини, що списані 24 червня 2026 року кошти є пенсійною виплатою, відсутні правові підстави вважати саме факт їх списання незаконним.
За таких обставин похідна вимога про їх повернення також не підлягає задоволенню.
VI. Висновок суду.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що Скаржником не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ту обставину, що грошові кошти у сумі 3 778,94 грн, списані 24 червня 2026 року на виконання постанови державного виконавця, є саме пенсійною виплатою, щодо якої застосовуються спеціальні гарантії, встановлені статтями 68 та 70 Закону України «Про виконавче провадження».
За відсутності доказів правової природи зазначених коштів суд позбавлений можливості встановити факт порушення державним виконавцем спеціального порядку звернення стягнення на пенсію.
Отже, оцінюючи всі наявні у справі докази у їх взаємному зв`язку та сукупності, суд дійшов висновку, що Скаржником не доведено обставин, які покладені ним в основу заявлених вимог, а тому не встановлено факту порушення його прав рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця.
За таких обставин підстави, передбачені статтею 451 ЦПК України, для задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 450, 451 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України під час виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 у справі № 643/14457/25.
2. Відповідно до ст. 261 ЦПК України дана ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 21.07.2026 року.
Суддя Н.В. Новіченко