УХВАЛА
11 червня 2026 року
м. Київ
справа №991/5746/23
адміністративне провадження № К/990/48762/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Груп Менеджмент Україна», Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго», Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго», Aкціонерного товариства «Херсонобленерго», Aкціонерного товариства «Чернівціобленерго», Акціонерного товариства «Житомиробленерго», Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго», Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Енерджі», Компанії «Worldwide Holding Group Corp» («Ворлдвайд Холдинг Груп Корп»), Компанії «Mavisco Ltd» («Мавіско Лтд»), Компанії «Delorenius Ltd» («Делореніус Лтд»), Компанії «VS Energy Latvia SIA» («ВС Енерджі Латвія»), Компанії «Urbanic Holding S.A.» («Урбанік Холдинг СА»), Компанії «VS Energy International N.V.» («ВС Енерджі Інтернешнл НВ»), Компанії «Washington Holdings В.V.» («Вашингтон Холдингс Б.В.»), Компанії «Silk Road Trading B.V.» («Сілк Роуд Трейдінг»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Проперті», Приватного акціонерного товариства «Туристично-готельний комплекс «Дністер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Юність», Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-європейська готельна компанія», Приватного акціонерного товариства «Готель «Прем`єр Палац», Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Перспектива», Компанія «Welco Limited» («Велко Лімітед»), Публічного акціонерного товариства «Готель «ОРЕАНДА», Компанії «Pumori Enterprises Investments Ltd» («Пуморі Ентерпрайзес Інвестментс Лтд»), Компанії «Financiere Egine Holding S.C.A.» («Фінансьер Ежін Холдинг Ес.Се.А.»), Компанії «Financiere Egine S.C.A.» («Фінансьер Ежін Ес.А.»), Компанії «Jiolinico Commercial Limited» («Джиолініко Коммершл Лімітед»), Компанії «Shelterock Investments Limited» («Шелтерок Інвестментс Лімітед»), Компанії «Folkdale Trading Limited» («Фолкдейл Трейдінг Лімітед»), Компанії «Tucos Limited» («Тукос Лімітед»), Компанії «Sebistra Trading Limited» («Себістра Трейдінг Лімітед»), Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Компанії «Kadis Holding Limited» («Кадіс Холдинг ЛТД»), Компанії «Newsteel Holding Ltd» («Ньюстіл Холдинг ЛТД»), Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», Компанії «Wenox Holding Limited» («Венокс Холдинг Лімітед»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод столових приборів-ДСС», Товариства з обмеженою відповідальністю «К-Т-С», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК Логістик», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Реноме 2008», яке діє як компанія з управління активами за рахунок та в інтересах пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Реноме», Товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні Інвестиційні Проекти», яке діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Прем`єрний», Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Слави», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інноваційно-фінансова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-Волинь», Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційно-фінансова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-Інвест», Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційно-фінансова компанія-Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопоставка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гральний клуб «Лорд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Казино «Прем`єр Палац», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Бізнес Маркетинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспективні інвестиційні програми», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Нерухомість», Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна генеруюча компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П», Дочірнього підприємства «ЛД-Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Альянс-12», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління проектами-Буча», Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденерго-Комплект», ОСОБА_20 , Компанії «Kingswood Consultants Limited» («Кінгсвуд Консалтентс Лімітед»), ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , Акціонерного товариства «Таскомбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові українські мережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рей плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд консалт інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестконцептгруп», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛ Телеком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна інвестиційна агенція», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансова компанія», Компанії «Himalita Limited» («Хімаліта Лімітед»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-лд», Компанії «Loberdol Trading Limited» («Лобердол Трейдінг Лімітед»), Компанії «Belyuton Commerce Limited» («Белютон Комерс Лімітед»), Компанії «Mavedix Holdings Limited» («Маведікс Холдінгз Лімітед»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс», Компанії «Jazzy Rock Handels GmbH» («Джаззі Рок Хенделс Гмбх»), ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Юність» на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2024 року (головуючий суддя - Семенников О.Ю., судді: Михайленко Д.Г., Панкулич В.І.),
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У червні 2023 року Міністерство юстиції України звернулося до Вищого антикорупційного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», та стягнення активів у дохід держави.
2. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2023 року відкрито провадження у справі, а розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
3. У ході розгляду справи, 22 жовтня 2024 року представником третіх осіб - ТОВ «Хотел Проперті», ПрАТ «ТГК «Дністер», ТОВ «ГК «Юність», ТОВ «Східно-європейська готельна компанія», ПрАТ «Готель «Прем`єр Палац» було заявлене клопотання про виклик та допит свідків.
4. У судовому засіданні 19 листопада 2024 року колегія суддів Вищого антикорупційного суду вирішуючи заявлене клопотання від 22 жовтня 2024 року, на місці постановила ухвалу, якою відмовила в задоволенні клопотання про виклик свідків.
5. 25 листопада 2024 року представник третіх осіб - ТОВ «Хотел Проперті», ПрАТ «ТГК «Дністер», ТОВ «ГК «Юність», ТОВ «Східно-європейська готельна компанія», ПрАТ «Готель «Прем`єр Палац» - заявив клопотання про роз`яснення судового рішення - протокольної ухвали Вищого антикорупційного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 991/5746/23, оскільки, на його думку, озвучене судом мотивування є незрозумілим і дозволяє неоднозначно трактувати зміст ухвали.
6. 26 листопада 2024 року у судовому засіданні колегія суддів Вищого антикорупційного суду на місці постановила ухвалу про залишення указаного клопотання про роз`яснення судового рішення без розгляду.
7. Не погоджуючись із судовим рішенням від 26 листопада 2024 року, ТОВ «ГК «Юність» 28 листопада 2024 року подало до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу на протокольну ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 991/5746/23 про залишення без розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, в якій просило скасувати вказане судове рішення та роз`яснити протокольну ухвалу від 19 листопада 2024 року про відмову у виклику свідків.
8. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ГК «Юність» на протокольну ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2024 року, оскільки нормами КАС України не передбачено можливості оскаржити в апеляційному порядку протокольну ухвалу суду першої інстанції окремо від рішення суду.
9. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
10. 17 грудня 2024 року ТОВ «ГК «Юність» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
11. Скаргу обґрунтовано тим, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду є незаконною та неприйнятою, оскільки її постановлено всупереч висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 620/3006/21 та за неповного і всебічного дослідження обставин справи, так як апеляційний суд взагалі не досліджував підстави звернення ТОВ «ГК «Юність» до Апеляційної палати і надані докази, а отже, на думку заявника, відмовив у відкритті апеляційного провадження з формальних підстав чим порушив норми процесуального права, зокрема статей 254, 294 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11.1. ТОВ «ГК «Юність» вважає, що протокольна ухвала суддів Вищого антикорупційного суду від 19 листопада 2024 року містить у собі формулювання, що є незрозумілими для третьої особи, у зв`язку з цим ТОВ «ГК «Юність» звернулось до суду з заявою про роз`яснення зазначеного судового рішення за-для уникнення його неоднозначного трактування, так як суд, не вирішивши по суті клопотання ТОВ «ГК «Юність», не заслухав думку інших учасників справи та перейшов до висловлення клопотань та заяв інших учасників справи.
11.2. У касаційній скарзі ТОВ «ГК «Юність» указує, що стаття 254 КАС України передбачає, що за заявою учасника справи суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. Отже, на думку заявника, протокольна ухвала є судовим рішення та щодо неї може бути подана заява про його роз`яснення судового рішення.
11.3. Заявник вважає, що суд мав винести рішення: про роз`яснення або про відмову у роз`ясненні протокольної ухвали від 19 листопада 2024 року, проте письмово у формі окремого документа ця ухвала не викладалася, а лише вносилася до Протоколу судового засідання і була прийнята без виходу до нарадчої кімнати, і саме ці обставини стали підставою для її апеляційного оскарження.
11.4. За твердженням ТОВ «ГК «Юність», Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду відмовила у відкритті апеляційного провадження, не маючи в розпорядженні матеріалів справи № 991/5746/23, та дійшла помилкового висновку про те, що протокольні ухвали не підлягають оскарженню, оскільки не оформлені окремим документом, безпідставно застосувавши позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12286/15.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
12.1. У цій же ухвалі Суд указав, що враховуючи те, що предметом касаційного оскарження є процедурне судове рішення, а не судове рішення за наслідками перегляду справи, Верховний Суд не застосовує приписи статті 272 КАС України.
13. Отже, підставою відкриття касаційного провадження була необхідність перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, положень пункту 1 частини першої статті 299 КАС України щодо обґрунтованості підстав, за яких відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
14. У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_3 , ТОВ «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ», ОСОБА_33 та ОСОБА_9 підтримали доводи касаційної скарги та, зокрема, указали, що оскаржена ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2024 року є незаконною, так як суд повинен був відкрити апеляційне провадження, переглянути протокольну ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 991/5746/23 про залишення без розгляду заяви про роз`яснення судового рішення.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
15. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
16. Особливості провадження у справах про застосування санкцій установлені статтею 283-1 КАС України.
17. За приписами частини восьмої статті 283-1 КАС України апеляційна скарга на рішення Вищого антикорупційного суду може бути подана учасником справи та/або його представником до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення рішення суду.
18. Відповідно до абзацу 8 частини восьмої статті 283-1 КАС України, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За результатами розгляду апеляційної скарги Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалює одне з таких рішень:
1) про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення;
2) про зміну судового рішення;
3) про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
19. Із змісту наведеної норми вбачається, що постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду є остаточним судовим рішенням, що не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Проте жодних застережень щодо оскарження процесуальних ухвал (зокрема ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду) положення статті 283-1 КАС України не містять.
20. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена з процесуальних питань, у контексті перевірки дотримання права скаржника на апеляційне оскарження, як складової права на справедливий суд.
21. Ураховуючи те, що в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду сформувалися різні підходи стосовно можливості оскарження в касаційному порядку ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду як суду апеляційної інстанції у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» (особливості провадження в яких регламентовано статтею 283-1 КАС України), на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) була передана справа №991/8725/23, з метою формування відповідного висновку Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в аспекті можливості вжиття заходів забезпечення позову у справах про застосування санкції у вигляді стягнення активів у дохід держави, висловлених безпосередньо за результатами розгляду зазначеного питання.
22. Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати, Верховний Суд в ухвалі від 17 листопада 2025 року зазначив, що питання стосовно можливості касаційного оскарження ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, постановлених у справах про застосування санкцій, особливості вирішення яких регулюється статтею 283-1 КАС України, вирішувалося колегією суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у межах справи № 991/5572/22 за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_29 , за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Лесника», ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 - про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини пешої статті 4 Закону України «Про санкції».
22.1. Так, у справі № 991/5572/22 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду постановила ухвалу від 20 грудня 2022 року, якою відмовила у відкритті апеляційного провадження на рішення Вищого антикорупційного суду від 12 грудня 2022 року і ця ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду була оскаржена в касаційному порядку. Однак, ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року у справі № 991/5572/22 було відмовлено у відкритті касаційного провадження, з тих підстав, що приписи статті 283-1 КАС України стосовно заборони перегляду постанов Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в касаційному порядку поширюються і на ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, адже окремих правил оскарження ухвал цього суду, які б дозволяли таке оскарження, стаття 283-1 КАС України не містить.
22.2. Натомість інший підхід до вирішення питання стосовно можливості оскарження ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду як суду апеляційної інстанції у справах щодо застосування санкцій знайшов відображення в ухвалах від 18 та 25 грудня 2023 року, постановлених колегією суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 991/8725/23, в якій Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2023 року про відмову у відкриті апеляційного провадження на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2023 року (щодо забезпечення позову).
22.3. Аналізуючи норми КАС України у взаємозв`язку з приписами статті 283-1 КАС України у справі №991/8725/23, Об`єднана палата вказала, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції саме судові рішення, тобто як рішення, яким закінчується судовий розгляд по суті спору, так і ухвали Вищого антикорупційного суду, постановлені за результатом вирішення процедурних питань, пов`язаних з рухом справи в суді першої інстанції, клопотань та заяв осіб, які беруть участь у справі, інших процедурних питань.
22.4. Так у постанові від 20 січня 2026 року у справі №991/8725/23 Об`єднана палата послалася на абзац 13 частини восьмої статті 283-1 КАС України, який передбачає, що розгляд апеляційної скарги Апеляційною палатою ВАКС закінчується ухваленням постанови, що кореспондується з приписам частини четвертої статті 241 КАС України, згідно з якою перегляд судових рішень (тобто як рішень, так і ухвал) в апеляційному порядку закінчується ухваленням постанови. Водночас Об`єднана палата акцентувала увагу на тому, що цей же абзац тринадцятий частини восьмої статті 283-1 КАС України містить пряму заборону на касаційне оскарження постанови Апеляційної палати ВАКС, що дозволяє констатувати неможливість касаційного оскарження як рішень Вищого антикорупційного суду, ухвалених цим судом як судом першої інстанції по суті спору, такі й ухвал цього ж суду, постановлених з процедурних питань, і переглянутих Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду в апеляційному порядку (пункт 56 постанови). Крім того, у зазначеній статті відсутні приписи, які б передбачали можливість оскарження в касаційному порядку як судових рішень ВАКС, ухвалених у визначеній нею категорії справ, так й ухвал чи постанов Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду як суду апеляційної інстанції (пункт 57 постанови).
22.5. Аналізуючи зміст частини восьмої статті 283-1 КАС України, Об`єднана палата висновувала, що її норми, які є спеціальними у цій категорії справ, вже врегулювали порядок оскарження судових рішень Вищого антикорупційного суду в апеляційному та касаційному порядку, у зв`язку з чим застосування загальних норм глав 1, 2 розділу ІІІ цього Кодексу щодо перегляду судових рішень (апеляційне і касаційне провадження), є помилковим. Отже, судовий розгляд справ, пов`язаних з застосуванням видів санкцій, визначених пунктами 1, 2-25 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», обмежується судом першої та апеляційної інстанцій. Касаційного оскарження будь-яких судових рішень для цієї категорії справ, як і конкретно визначеного суду касаційної інстанції, який мав би такі повноваження, закон не передбачає, у зв`язку з чим не виникає потреби у впровадженні до законодавства окремої норми, яка б обмежувала можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії справ (пункти 62 - 63 постанови від 20 січня 2026 року у справі №991/8725/23).
22.6. Підсумовуючи викладене, Об`єднана палата у справі №991/8725/23 дійшла висновку, що законодавець, діючи логічно і послідовно, ввів до процесуального закону окрему спеціальну статтю 283-1 КАС України, яка у взаємозв`язку з вищевикладеними приписами норм матеріального і процесуального права дозволяє тлумачити її як таку, що шляхом прямої заборони обмежує право касаційного оскарження будь-яких судових рішень, ухвалених Вищим антикорупційним судом як судом першої інстанції, а також судових рішень Апеляційної палати цього ж Суду у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції». Отже, узагальнюючи викладене, Об`єднана палата констатувала, що частину третю статті 272 КАС України потрібно застосовувати як таку, за правилами якої усі судові рішення (як ухвали, так і постанови) Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду як суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 283-1 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
22.7. Таким чином, за висновками Об`єднаної палати оскарження в касаційному порядку судових рішень Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, постановлених у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», судові рішення Вищого антикорупційного суду (рішення та ухвали), ухвалені (постановлені) у справах, особливості розгляду яких визначені статтею 283-1 КАС України, а також ухвали та постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у цих справах касаційному оскарженню не підлягають.
23. У силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №991/8725/23 є обов`язковими для врахування у судовій практиці. Аналогічне правило щодо врахування іншими судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, також закріплене в частині шостій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
24. Ураховуючи те, що відповідно до вказаних норм та висновків Об`єднаної палати Верховний Суд не може вплинути на результати перегляду ухвали суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що альтернативою вирішення порушеного у касаційній скарзі питання є передача цієї справи на розгляд Великої палати Верховного Суду.
25. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та мотиви судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи № 991/5746/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування процесуальних норм КАС України, з огляду на таке.
26. Як убачається з матеріалів оскарження протокольної ухвали від 26 листопада 2024 року, колегія суддів Вищого антикорупційного суду на місці, без виходу в нарадчу кімнату, постановила залишити без розгляду клопотання ТОВ «ГК «Юність» про роз`яснення судового рішення у справі № 991/5746/23, про що внесено запис до протоколу судового засідання в режимі конференції № 3686384 (пункт 64, графа «додаткова інформація»).
27. Статтею 241 КАС України визначені види судових рішень, до яких, зокрема, включено ухвали.
28. Порядок ухвалення судових рішень визначений статтею 243 КАС України, частиною п`ятою якої визначено перелік ухвал, що викладаються окремим документом. Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.
28.1. За правилами частини сьомої статті 243 КАС України ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
29. Зміст ухвали повинен відповідати вимогам статті 248 КАС України, частиною другою якої встановлено, що в ухвалі, яку суд постановляє в судовому засіданні без оформлення окремого документа, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.
30. Аналізуючи наведені норми КАС України, Верховний Суд зауважує, що положеннями статті 243 КАС України встановлено дві процедури оформлення ухвал:
- у вигляді окремого документа;
- усно в судовому засіданні, однак суд зобов`язаний оголосити висновок та мотиви, за яких він дійшов такого висновку і зазначити про це у протоколі судового засідання.
31. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, виходила з того, що статтею 294 КАС України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, і вказана норма не передбачає можливості оскаржити протокольну ухвалу окремо від рішення суду.
31.1. Водночас в обґрунтування оскарженої ухвали, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду додатково вказала, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду також зауважила, що подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частини друга, четверта статті 254 КАС України). Надалі Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду констатувала, що протокольна ухвала колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 19 листопада 2024 року про відмову в задоволенні клопотання щодо допиту свідків є виконаною з моменту її проголошення в судовому засіданні та не потребує залучення інших посадових осіб та/або учасників провадження для її виконання, строк якого не може бути зупинено, в тому числі поданням заяви про роз`яснення. Тому оскаржувана протокольна ухвала про залишення без розгляду заяви про роз`яснення (на відміну від зазначеного в апеляційній скарзі відмови у роз`ясненні) відповідно до положень статті 254 КАС України не є по суті ухвалою про роз`яснення судового рішення, яку потрібно постановляти шляхом складення окремого процесуального документа та яку відповідно може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Наведене означає, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження додатково висловилася щодо суті оскарженої ухвали, оскільки навела мотиви побудовані на оцінці процедури прийняття цієї ухвали у ході судового засідання Вищого антикорупційного суду, що відбулося 26 листопада 2024 року.
32. Як наслідок, ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2024 року містить взаємовиключне правове обґрунтування, оскільки відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав неможливості оскарження ухвали про залишення клопотання про роз`яснення судового рішення без розгляду окремо від рішення по суті спору, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду одночасно надала і по суті оцінку оскаржуваній ухвалі, тобто обґрунтувала підстави, які за своєю правовою природою є несумісними з такою відмовою у відкритті.
33. Верховний Суд також наголошує на помилковості висновків Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо неможливості оскарження таких ухвал.
Так, за правилами частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: , залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 12) . Проте правова позиція Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо неможливості оскарження протокольної ухвали від 26 листопада 2024 року суперечить приписам частини другої статті 293 КАС України, якими установлено, що ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу.
34. Оскарження ухвал суду, які не передбачені переліком статті 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Разом з тим, указана норма КАС України не пов`язує спосіб оформлення ухвали (усно або письмово) з можливістю її оскаржити, оскільки приписами статті 294 КАС України установлено лише вимоги щодо виду ухвали, а не способу її оформлення.
35. Водночас процесуальним наслідком подачі апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає окремому оскарженню, у відповідності до приписів частини третьої статті 293 КАС України є повернення такої апеляційної скарги заявнику, а не відмова у відкритті провадження.
36. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що під час постановлення ухвали від 09 грудня 2024 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду допустила такі процедурні порушення:
- відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Апеляційна палата виходила саме з оцінки форми ухвали, а не її змісту та не звернула уваги на пункт 12 частини другої статті 294 КАС України, згідно з яким ухвала про залишення заяви без розгляду може бути оскаржена окремо від рішення суду;
- суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України (апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню), з посиланням на статтю 294 КАС України. Таке обґрунтування суперечить частині третій статті 293 КАС України, що містить імперативний припис про повернення такої скарги. Отже, пункт 1 частини першої статті 299 КАС України у таких випадках не застосовується.
37. Застосування судом апеляційної інстанції приписів пункту 1 частини першої статті 299 КАС України за відсутності правових підстав, наслідком чого є відмова у відкритті апеляційного провадження (з посиланням на положення указаної норми) свідчить про процесуальну фундаментальну помилку суду, що призвела до порушення права заявника апеляційної скарги на апеляційний перегляд судового рішення, якій гарантовано йому приписами статті 129 Конституції України, статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статтею 13 КАС України.
38. Не зважаючи на установлені порушення, Верховний Суд констатує про неможливість виправлення процесуальної помилки, оскільки питання правомірності оскарженої ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження наразі вирішується, виходячи із висновків Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №991/8725/23, в якій сформовано висновки про відсутність підстав для касаційного оскарження будь-яких процесуальних рішень Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
39. Верховний Суд наголошує, що оскаржена ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду опосередковано стосується питання формування доказової бази у справі, що розглядається і, окреслюючи особливості провадження у справах про застосування санкцій (стаття 283-1 КАС України), визначальним фактором правової позиції у таких спорах законодавець визначив саме докази та регламентував правила, за яких їхня оцінка є ключовим вектором у ході вирішення таких спорів.
Тому процедура доведення власної позиції учасників у таких спорах є вкрай важливою, дотримання якої безпосередньо впливає на ухвалення судом законного й об`єктивного рішення.
40. Так, частиною шостою статті 283-1 КАС України установлено, що суд ухвалює рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно із сукупністю доказів іншої сторони. Отже, указана норма закріплює в адміністративному процесі стандарт доказування, відомий як «перевага доказів» або як «баланс ймовірностей/вірогідностей». Це означає, що суд оцінює не кожен доказ окремо, а всю картину в цілому, а тому важлива не кількість документів, а їхня логічність, взаємозв`язок та переконливість. Цей стандарт ставить сторони в рівні умови, з чого випливає, що достатня аргументація учасника справи своєї позиції, підтверджена належними та допустимими доказами на відміну від іншої сторони, є найбільш прийнятною для суду.
41. Верховний Суд зауважує, що зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто необхідно не просто надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Такий підхід відповідає положенням статтям 75, 76, 90 та частині шостій статті 283-1 КАС України.
42. Наведене свідчить про важливість об`єктивного та ґрунтовного підходу суду під час вирішення процесуальних питань з приводу розгляду клопотань, що стосуються доказів у справі, та обов`язкового судового контролю судами вищих інстанцій, адже справедливий результат у санкційних справах залежить від двох факторів: якості роботи першої інстанції з доказами та ефективного нагляду з боку апеляції.
43. Верховний Суд зауважує, що саме на Апеляційну палату Вищого антикорупційного суду покладається функція «останнього фільтра» за наслідками апеляційного перегляду рішень у справах про застосування санкцій, проте недопуск особи до апеляційного перегляду фактично позбавляє її можливості домогтися повторної перевірки висновків суду першої інстанції щодо повноти встановлення обставин справи, належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, що мають визначальне значення для результату розгляду такого спору.
44. За цих умов будь-які помилки під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження можуть призвести до того, що судове рішення, ухвалене без належної апеляційної перевірки, набуде ознак остаточного. Саме тому процедура допуску до апеляційного оскарження повинна підлягати ефективному контролю з боку Верховного Суду як суду касаційної інстанції, покликаного гарантувати реальне, а не формальне забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення.
45. Отже, висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №991/8725/23 щодо неможливості оскарження усіх процедурних ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справах про застосування санкцій, що розглядаються за правилами статті 283-1 КАС України, можуть вплинути на судову практику в особливій категорії справ у двох аспектах:
(а) учасники справи фактично позбавлені права оскаржити судове рішення, що не перешкоджає провадженню у справі, проте впливає на її розгляд по суті вимог, а процесуальна помилка суду не може бути виправлена судом касаційної інстанції;
(б) реалізація особою права на оскарження судового рішення, від якого залежить розгляд справи по суті вимог, є обмеженим, що суперечить основним засадам (принципами) адміністративного судочинства, порушує право на апеляційне оскарження та ставить сторони у такій справі у нерівне становище.
46. Суд ураховує, що установлені Об`єднаною палатою заборони (обмеження) щодо оскарження усіх судових рішень (зокрема ухвал) постановлених у справах, що розглядаються за правилами статті 283-1 КАС України, спрямовані на відстрочення реалізації права на апеляційне оскарження з питань, що не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги. Проте на практиці такі обмеження можуть об`єктивно вплинути на результати розгляду справи щодо суті спору та фактично обмежити право учасників справи на справедливий суд.
47. Варто зазначити, що вирішення спорів за правилами статті 283-1 КАС України безумовно залежить від суддівського розсуду при вчиненні процесуальної дії щодо вирішення відповідного клопотання учасника справи, результатом чого є ухвала, у перегляді якої може бути відмовлено з формальних підстав, а суд касаційної інстанції наразі не має повноважень переглянути таке процесуальне рішення.
48. Про значущість впливу на процесуальні права учасників процесу ухвал, постановлених під час розгляду справи, вказують і передбачені статтею 320 КАС України підстави для скасування таких ухвал, до яких належать неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи.
49. Таким чином, виходячи з логічного тлумачення вказаних процесуальних норм, Верховний Суд акцентує увагу на тому, що саме від належно встановлених обставин у питанні вирішення клопотання у справі та належного вмотивування судового рішення, прийнятого за результатами розгляду такого клопотання, і залежить дотримання судом права на справедливий суд.
50. Верховний Суд наголошує, що приписи статті 6 ЄКПЛ хоча і не гарантують права на апеляційне оскарження як такого, проте з огляду на гарантованість апеляційного перегляду судових рішень у національному законодавстві, ефективність доступу до суду апеляційної інстанції стає обов`язковим елементом доступу на справедливий суд з дотриманням гарантій статті 6 Конвенції.
51. У зв`язку з цим, установлена Об`єднаною палатою заборона на касаційне оскарження ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, що розглядається, за правилами статті 283-1 КАС України є непропорційною до права сторони процесу на справедливий суд та створює умови, за яких реалізація права на допуск до апеляційного перегляду окремих процесуальних рішень суду першої інстанції є неможливою навіть за умови очевидної незаконності судового рішення.
52. Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» викладено в новій редакції, зокрема, статтю 129 Конституції України, якою визначаються основні засади судочинства і ця норма, на відміну від попередньої редакції, якою однією із засад судочинства визначалося «забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом», Конституція України в чинній редакції однією з основних засад судочинства визначає «забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення».
53. Згідно з пояснювальною запискою до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» законодавцем констатовано, що нова редакція цього положення дасть змогу гарантувати особі право на перегляд справи судом принаймні один раз - в апеляційному порядку. При цьому йдеться не про надання можливості оскаржувати будь-яке судове рішення, а лише про перегляд справи загалом - тобто справи, стосовно якої суд ухвалив рішення по суті спору або стосовно іншого (що не має характеру юридичного спору) питання, що віднесене законом до компетенції суду.
54. Отже, рішення, яким завершується розгляд справи, може стати предметом перегляду в суді вищого рівня в апеляційному порядку, і подання апеляційної скарги щодо такого рішення не може бути заборонено законом. Водночас законом можуть бути встановлені обмеження чи навіть заборони щодо оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень.
55. Так, судочинство, на відміну від інших адмінпроцедур, має своїм виявом сувору послідовність вчинення процесуальних дій (стадійність) та обов`язкове врахування визначених законом особливостей для окремих категорій справ в межах певного виду провадження. Адміністративне провадження - це нормативно врегульований порядок вчинення процесуальних дій, які забезпечують законний і об`єктивний розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ, об`єднаних спільністю предмета.
Порушення цього порядку має наслідком прийняття незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню через істотне порушення норм процесуального права.
56. Відповідно до частини першої статті 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів» саме перед Верховним Судом поставлено завдання щодо забезпечення сталості та єдності судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
57. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Якісні критерії свідчать про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
58. Узагальнюючи викладені обставини й міркування, колегія суддів дійшла висновку, що розв`язання означеної правової проблеми в цій справі остаточно вирішить питання невизначеності на нормативному рівні правових питань, що виникають під час перегляду процесуальних питань, вирішення яких безпосередньо залежить від розсуду суду. І це питання є нагальним, оскільки питання реалізації права на касаційне оскарження ухвал Вищого антикорупційного суду, що безпосередньо впливають на вирішення спорів по суті вимог, уже неодноразово підіймалося у справах, що наразі перебувають на розгляді Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
59. Так, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з червня 2023 року в аналогічних категоріях справ за алгоритмом пошуку: пошук за контекстом - « ВАКС» «Апеляційна палата ВАКС», « 283-1 КАС України»»; форма судового рішення - ухвала, , в реєстрі значиться усього 40 таких судових рішень, прийнятих Вищим антикорупційним судом та Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду. Отже, наразі такі спори є більше виключенням і не мають масового характеру, проте у таких спорах тягар доказування для держави є значно вищим, оскільки суд у цьому процесі перевіряє правомірність втручання виконавчої влади у приватну сферу.
59.1. Цей кількісний показник (40 рішень за майже 3 роки) прямо свідчить про винятковий, не масовий характер спорів. Водночас у таких категоріях справ суд здійснює особливий посилений контроль за правомірністю втручання виконавчої влади у приватну сферу; тягар доказування правомірності такого втручання повністю покладається на державу, а практика ще не набула масового, усталеного характеру.
59.2. Суд повинен прискіпливо перевірити повноту та якість доказів, наданих Мін`юстом, як суб`єкта владних повноважень, що діє від імені Держави, перш ніж покласти їх в основу рішення про обмеження прав особи. Однак, відсутність механізму оскарження процедурних судових рішень суду апеляційної інстанції в касаційному порядку позбавляє сторони можливості виправити фундаментальні процесуальні помилки як Вищого антикорупційного суду, так і Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, що перетворює судове провадження на замкнену систему, де будь-який суб`єктивний підхід суду до оцінки доказів стає остаточним і незворотним.
60. Ураховуючи те, що питання процесуального контролю за якістю судових рішень, прийнятих за наслідками вирішення процесуальних питань у порядку статті 283-1 КАС України, нормами КАС України не врегульоване, а імперативний припис статті 283-1 КАС України щодо заборони оскарження судових рішень в касаційному порядку стосується виключно постанов, а не ухвал суду, Верховний Суд уважає, що вказана справа має виняткове значення для розвитку права, що обґрунтовує допуск касаційної скарги до Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики, так як відсутність механізму касаційного перегляду у справах, що вирішуються за правилами статті 283-1 КАС України, в поєднанні з обмеженими строками розгляду та специфічним стандартом «переваги доказів», створює реальну загрозу порушення статті 6 Конвенції.
61. Виключна правова проблема полягає в тому, що незначна кількість рішень свідчить про винятковий характер спорів і відсутність сформованої стабільної судової практики, а приписи частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обмежують повноваження колегії суддів Верховного Суду вирішити порушене в цій справі питання процесуальної помилки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, оскільки це не відповідає висновкам Об`єднаної палати Верховного Суду, сформованим у справі №991/8725/23, а сформована Касаційним адміністративним судом в складі Верховного Суду практика наразі перешкоджає усунути процесуальні недоліки, допущені судом першої інстанції у цій справі, як в апеляційному так і в касаційному порядку.
62. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
63. З огляду на викладене, ураховуючи висновок, що справа № 991/5746/23 містить виключну правову проблему, вирішення якої повинно бути здійснене Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у таких питаннях, Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статями 248, 346, 347, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
1. Справу № 991/5746/23 за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Груп Менеджмент Україна», Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго», Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго», Aкціонерного товариства «Херсонобленерго», Aкціонерного товариства «Чернівціобленерго», Акціонерного товариства «Житомиробленерго», Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго», Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Енерджі», Компанії «Worldwide Holding Group Corp» («Ворлдвайд Холдинг Груп Корп»), Компанії «Mavisco Ltd» («Мавіско Лтд»), Компанії «Delorenius Ltd» («Делореніус Лтд»), Компанії «VS Energy Latvia SIA» («ВС Енерджі Латвія»), Компанії «Urbanic Holding S.A.» («Урбанік Холдинг СА»), Компанії «VS Energy International N.V.» («ВС Енерджі Інтернешнл НВ»), Компанії «Washington Holdings В.V.» («Вашингтон Холдингс Б.В.»), Компанії «Silk Road Trading B.V.» («Сілк Роуд Трейдінг»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Проперті», Приватного акціонерного товариства «Туристично-готельний комплекс «Дністер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Юність», Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-європейська готельна компанія», Приватного акціонерного товариства «Готель «Прем`єр Палац», Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Перспектива», Компанія «Welco Limited» («Велко Лімітед»), Публічного акціонерного товариства «Готель «ОРЕАНДА», Компанії «Pumori Enterprises Investments Ltd» («Пуморі Ентерпрайзес Інвестментс Лтд»), Компанії «Financiere Egine Holding S.C.A.» («Фінансьер Ежін Холдинг Ес.Се.А.»), Компанії «Financiere Egine S.C.A.» («Фінансьер Ежін Ес.А.»), Компанії «Jiolinico Commercial Limited» («Джиолініко Коммершл Лімітед»), Компанії «Shelterock Investments Limited» («Шелтерок Інвестментс Лімітед»), Компанії «Folkdale Trading Limited» («Фолкдейл Трейдінг Лімітед»), Компанії «Tucos Limited» («Тукос Лімітед»), Компанії «Sebistra Trading Limited» («Себістра Трейдінг Лімітед»), Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Компанії «Kadis Holding Limited» («Кадіс Холдинг ЛТД»), Компанії «Newsteel Holding Ltd» («Ньюстіл Холдинг ЛТД»), Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», Компанії «Wenox Holding Limited» («Венокс Холдинг Лімітед»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод столових приборів-ДСС», Товариства з обмеженою відповідальністю «К-Т-С», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК Логістик», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Реноме 2008», яке діє як компанія з управління активами за рахунок та в інтересах пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Реноме», Товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні Інвестиційні Проекти», яке діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Прем`єрний», Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Слави», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інноваційно-фінансова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-Волинь», Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційно-фінансова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «УІФК-Інвест», Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційно-фінансова компанія-Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопоставка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гральний клуб «Лорд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Казино «Прем`єр Палац», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Бізнес Маркетинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспективні інвестиційні програми», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Нерухомість», Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна генеруюча компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-П», Дочірнього підприємства «ЛД-Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Альянс-12», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління проектами-Буча», Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденерго-Комплект», ОСОБА_20 , Компанії «Kingswood Consultants Limited» («Кінгсвуд Консалтентс Лімітед»), ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , Акціонерного товариства «Таскомбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові українські мережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рей плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд консалт інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестконцептгруп», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛ Телеком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна інвестиційна агенція», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансова компанія», Компанії «Himalita Limited» («Хімаліта Лімітед»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-лд», Компанії «Loberdol Trading Limited» («Лобердол Трейдінг Лімітед»), Компанії «Belyuton Commerce Limited» («Белютон Комерс Лімітед»), Компанії «Mavedix Holdings Limited» («Маведікс Холдінгз Лімітед»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс», Компанії «Jazzy Rock Handels GmbH» («Джаззі Рок Хенделс Гмбх»), ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов