ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
================================================================
УХВАЛА
про самовідвід
17 червня 2026 року Справа № 915/1648/25
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Коваль С.М.,
розглянувши матеріали
заяви фізичної особи підприємця Чиж Євгенія Ігоровича,
про відвід головуючого судді Коваля С.М.
За позовом фізичної особи підприємця Чиж Євгенія Ігоровича, АДРЕСА_1 ;
до фізичної особи - підприємця Орловського Олександра Валерійовича,
АДРЕСА_2 ;
про визнання недійсним договору про надання послуг від 03.08.2022 №202208Р03 та додаткових угод до нього.,-
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа підприємець Чиж Євгеній Ігорович (далі-підприємець Чиж) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом від 13.11.2025 (вх. № 16007/25) до фізичної особи - підприємця Орловського Олександра Валерійовича (далі-підприємець Орловський) про визнання недійсним договору про надання послуг від 03.08.2022 №202208Р03, додатків та додаткових угод до нього, укладеного між сторонами, з посиланням на те що зміст оспорюваного договору містить істотні невизначені умови щодо предмета, строків, критеріїв приймання результату та порядку виконання зобов`язань, що робить правочин непридатним до виконання, що у відповідності до ст. 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.
У позовній заяві також викладено вимогу про стягнення з підприємця Орловського грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
За такими вимогами 18.11.2025 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.12.2025 о 14 год. 00 хв., у цей день підготовче засідання відкладено на 18.02.2026.
Ухвалою суду від 18.02.2026 підготовче засідання відкладено на 11.03.2026 о 13 год. 50 хв.
У зв`язку із перебуванням судді на лікарняному, судове засідання, призначене ухвалою суду від 18.02.2026 року на 11.03.2026 о 13 год. 50 хв. не відбулось.
Ухвалою суду від 30.03.2026 розгляд справи призначено на 06 травня 2026 року о 12 год. 15 хв., у цей день підготовче засідання відкладено на 10.06.2026 о 14 год. 00 хв.
Представником підприємця Чиж подано в Господарський суд Миколаївської області заяву від 15.06.2026, зареєстровану в суді у той же день за вх. № 8861/26, про відвід головуючому в даній справі судді Ковалю С.М., з посиланням на те, що обставини, котрі викликають сумнів щодо неупередженості головуючого судді, виникли після відкриття провадження у справі. Такими обставинами заявником указано, зокрема, що головуючим у справі вчинено умисні дії, які унеможливили розгляд справи, а саме: порушення строків підготовчого провадження, визначених статтею 177 ГПК України; розгляд клопотання про призначення експертизи призначення комп`ютерно технічної експертизи понад 175 денний строк; завершення розгляду справи №906/1086/23 під час фактичного не розгляду даної справи; подальше посилання відповідача на рішення у справі №906/1086/23 як на таке, що нібито має преюдиціальне значення; відмова у забезпеченні позову; відмова у проведенні комп`ютерно-технічної експертизи; відсутність належної процесуальної визначеності щодо осіб, присутніх під час судового засідання. Такі дії заявник вважає доказами необ`єктивності судді Коваля С.М. щодо розгляду даної справи.
Розглянувши заяву фізичної особи підприємця Чиж Євгенія Ігоровича, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, виходячи з такого.
Згідно з частинами 1-3, 7-8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
В силу приписів ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Так, із поданої заяви не вбачається належних та переконливих доказів, які підтверджували б обставини, зазначені позивачем стосовно головуючого судді Коваля С.М. Більше того, наведені твердження стосовно судді є лише оціночними судженнями заявника, які не підтверджені жодними доказами.
Зокрема, всі перераховані відповідачем зауваження відносяться суто до процесуальних моментів здійснення правосуддя суддею, і не заборонені законодавством (і здійсненні відповідно до законодавства у т.ч. Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Такі судження можуть бути покладені лише в основу оскарження рішення чи ухвали суду з мотивів можливих процесуальних порушення з боку судді, однак такі не можуть, в будь-якому випадку, бути підставою для його відводу.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З огляду на вищенаведене, заявник не представив суду належних доказів, які свідчили б про наявність передбачених ст. 35, 36 ГПК України підстав для відводу головуючого судді Коваля С.М., відтак такий відвід є необґрунтований та підлягає відмові в його задоволенні.
Натомість, як зазначив Європейський суд у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" (рішення від 15 липня 2010 року), навіть зовнішні прояви відсутності безсторонності без їх об`єктивного обгрунтування можуть бути важливими або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45, Reports of Judgments and Decisions, 1998-VIII).
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливо винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Основним завданням суду, як органу державної влади, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Вимогами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини 7 статті 56 цього Закону).
Правила етичної поведінки судді затверджені ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року в Кодексі суддівської етики кореспондуються з зазначеними вимогами закону. Зокрема, згідно зі статтею 1 Кодексу суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. В статті 8 закріплено, що суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.
Ураховуючи викладене, з метою недопущення виникнення у учасників судового процесу будь-яких сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості судді, для забезпечення достатніх гарантій на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, з метою недопущення порушень вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", присяги судді, на підставі частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вважаю правильним, заявити про самовідвід від участі у даній справі.
Згідно зі ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
Розглянувши заяву про самовідвід судді, враховуючи позиції Європейського Суду з прав людини, Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і розділ ІІ Кодексу Суддівської Етики, який затверджено ХІ з`їздом суддів України 22.02.2013, з метою виключення сумнівів про упередженість судді Коваля С.М. при розгляді справи №915/1648/25, забезпечення довіри до судової влади України, суд дійшов висновку, що заява про самовідвід підлягає задоволенню, а матеріали справи №915/1648/25 передачі на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України
Керуючись ст.ст. 32, 35, 39, 234 ГПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
1. Відмовити в задоволенні заяви позивача Фізичної особи підприємця Чиж Євгенія Ігоровича про відвід судді.
2. Самовідвід судді Коваля С.М. у справі № 915/1648/26 задовольнити.
3. Передати справу № 915/1648/26 для визначення судді в порядку ст. 32 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду не підлягає оскарженню, але зауваження на неї можуть буди включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя С.М. Коваль.