Справа № 204/12572/25
Провадження № 2/204/1225/26
УХВАЛА
про вирішення питання відводу судді
23 червня 2026 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі головуючого: судді Чапали Г.В., при секретарі судового засідання Азарян Б.С.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чапали Г.В. по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, та коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання спільної дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачкою, а також про стягнення коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Присутній в судовому засіданні 19 червня 2026 року відповідач - ОСОБА_1 заявив відвід судді Чапалі Г.В., посилаючись на те, що суд не вжив достатніх заходів для належної ідентифікації особи позивачки та загалом є упередженим при розгляді даної справи. Відповідно судом надано час для формулювання аргументів та їх подання у вигляді письмової заяви, чергове засідання відкладено на іншу дату.
22 червня 2026 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Чапали Г.В., мотивована наступними обставинами.
1) суд під головуванням судді Чапали Г.В. вже розглядав іншу справу №204/4401/26 про видачу обмежувального припису між тими ж сторонами, надав оцінку взаємовідносинам сторін, що може впливати на суд під час розгляду даної справи;
2) судом при розгляді даної справи задоволені клопотання позивача про витребування інформації з сервісних центрів МВС щодо належних відповідачу транспортних засобів за період з 01.01.2024 року, а також інших документів відносно дружини відповідача, які на думку ОСОБА_1 виходять за межі предмету позовних вимог;
3) судом залишено без задоволення мотивоване клопотання ОСОБА_1 про належну ідентифікацію особи позивача - ОСОБА_3 , зокрема невідповідність прізвища позивача у наявній в матеріалах справи копії паспорту, прізвищу в актовому записі про зміну прізвища;
4) судом порушено право позивача на захист, а саме представник відповідача не був належним чином повідомлений про засідання, призначене на 02 червня 2026 року, та не прийнято до уваги позицію відповідача, який спочатку прийняв рішення брати участь у засіданні без адвоката, однак згодом змінив свою думку, проте суд продовжив розгляд справи.
Сукупність вищенаведених обставин породжує у ОСОБА_1 сумніви щодо безсторонності суду та дотримання принципів рівності сторін і змагальності процесу та є підставою для заявленого відводу.
Судом вирішено питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Підстави відводу (самовідводу) судді визначені законом, зокрема згідно ч.1-3 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.
Ознайомившись із доводами поданої ОСОБА_1 заяви про відвід, суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Як зазначено вище, неможливість участі судді у розгляді даної справи заявник пов`язує із тим, що судом вже розглядалась інша справа за участю тих самих сторін, а також із незгодою з низкою процесуальних рішень суду в процесі розгляду даної справи.
Проте з такими підставами для відводу судді погодитися неможливо.
Так, у провадженні суду під головуванням судді Чапали Г.В. дійсно вже перебувала на розгляді інша справа №204/4401/26 про видачу обмежувального припису між тими ж сторонами, за результатами розгляду якої 22 квітня 2026 року судом ухвалено рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_2 на строк один місяць. У той же час чинне цивільно-процесуальне законодавство не обмежує можливість розгляду тим самим складом суду інших справ за участю одних і тих само учасників. Обізнаність суду щодо фактичних відносин між сторонами жодним чином не може завадити ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а доступ суду до відомостей щодо фактів встановлених при розгляді інших справ в Єдиному державному реєстрі судових рішень не є обмеженим, незалежно від участі або не участі конкретного складу суду при їх безпосередньому розгляді.
Відносно клопотань позивача про витребування інформації з сервісних центрів МВС щодо належних відповідачу транспортних засобів за період з 01.01.2024 року, а також інших документів стосовно дружини відповідача, які задоволено судом з урахуванням доводів сторони відповідача про відсутність у нього доходів для сплати аліментів, оцінка відповідних доказів буде надана судом при ухваленні рішення, та в подальшому може стати предметом апеляційного оскарження, проте протягом розгляду справи незгода сторони з процесуальним рішенням судді не може бути підставою для відводу.
Також відносно інших доводів ОСОБА_1 щодо «процесуальної асиметрії» у вигляді відмови в задоволенні його клопотань про належну ідентифікацію особи позивача - ОСОБА_3 , а також забезпечення йому права на захист, суд має відзначити наступне.
27 травня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 у якому він зазначив, що при ознайомленні з матеріалами справи він встановив істотні розбіжності в анкетних та ідентифікаційних даних позивача, що обумовило його сумніви в дійсності поданих нею документів, а саме: деякі з документів складені на прізвище « ОСОБА_5 », у той час як інші - на прізвище « ОСОБА_6 ». Це на його думку є зловживанням (недобросовісною поведінкою) і може вплинути на законність ухваленого рішення та завадити його подальшому примусовому виконанню, у випадку ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів на користь невстановленої особи.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання щодо «належної ідентифікації позивача» та витребування від органів РАЦС інформації про всі зміни прізвища позивача, суд виходив з того, що з моменту відкриття провадження у даній справі ухвалою від 03 грудня 2025 року, в жодному з судових засідань, призначених на 25.12.2025, 16.02.2026, 04.03.2026, 04.05.2026, 20.05.2026, а також у іншій цивільній справі №204/4401/26 розгляд якої відбувався за безпосередньої участі тих самих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - весь цей час ОСОБА_1 не висловлював жодних сумнівів у особі позивача - ОСОБА_3 .
21 січня 2026 року ОСОБА_1 подав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позову у заявленому розмірі по суті, проте не висловив жодних сумнівів у належній ідентифікації особи позивача, як не висловлював їх подаючи неодноразово інші заяви та клопотання при розгляді даної справи.
Під час судового засідання 04 березня 2026 року присутній в засіданні особисто у залі суду ОСОБА_1 разом зі своїм представником - дружиною ОСОБА_7 при встановленні особи учасників також не висловив жодних сумнівів у особі присутнього в цьому засіданні позивача ОСОБА_3 .
У відповідь на зазначене клопотання щодо «належної ідентифікації позивача», 11 червня 2026 року ОСОБА_3 на адресу суду подано клопотання, у якому зазначено, що 20 червня 2025 року у встановленому законом порядку нею було змінено прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , проте через обставини військового стану вона не здійснила негайний обмін паспорта громадянина України, продовжуючи користування паспортом на попереднє прізвище. 14 травня 2026 року нею було подано паспорт з метою обміну у зв`язку зі зміною прізвища, який відповідно вилучено працівниками ДМС, а новий паспорт на прізвище ОСОБА_6 вже надійшов до територіального підрозділу ДМС для видачі, проте позивач отримала травму - перелом кістки правої стопи, у зв`язку із чим позбавлена можливості особисто прибути до підрозділу ДМС.
Ухвалюючи рішення з поставленого питання, судом прийнято до уваги, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Відповідно при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Відповідачем ОСОБА_1 неодноразово подавались клопотання про відкладення та перенесення розгляду справи, зокрема у зв`язку з необхідністю звернення за безоплатною вторинною правничою допомогою та з інших підстав (19.12.2025, 22.12.2025, 16.02.2026, 17.02.2026). Окрім того представником відповідача ОСОБА_1 також подавались клопотання про відкладення судових засідань (04.05.2026, 20.05.2026, 09.06.2026) у зв`язку із зайнятістю у інших процесах. Усі зазначені клопотання були задоволені судом, у зв`язку із чим відбувалось перепризначення судових засідань на інші дати. Присутній в судовому засіданні 02.06.2026 року відповідач ОСОБА_1 спочатку висловив згоду продовжити розгляд справи за відсутності свого представника, згодом змінював точку зору, проте наполягав на розгляді низки його клопотань, які були розглянуті судом. В подальшому судове засідання було відкладено. Про дати засідань відповідач, який має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд», та його представник, повідомлялись у встановлений спосіб, а також засобами телефонного зв`язку.
Судом також враховується, що предмет позовних вимог стосується забезпечення інтересів малолітньої дитини, у той час як процесуальна поведінка учасників ускладнює дотримання процесуальних строків при розгляді даної справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 року визначено, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у п. 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема, у п. 66 зазначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюються особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, про це вказано у рішеннях ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»).
Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки головуючого у справі судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44); та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 07 серпня 1996 року, п. 58).
На думку суду, відповідачем не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об`єктивного рішення у вказаній справі. Доводи, викладені в заяві про відвід судді, не містять доказів, що вказують на необ`єктивність чи упередженість судді.
При цьому, жодного переконливого доказу про заінтересованість судді у розгляді даної справи чи її упередженості щодо когось зі сторін не надано.
Частиною 4 статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальним рішенням судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді, щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Фактично ОСОБА_1 висловив свою незгоду з процесуальними рішеннями судді у вказаній справі, що в розумінні ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
За умовами ч. 3, ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду вказаної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості чи об`єктивності при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви ОСОБА_1 про відвід не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, оскільки передбачені ст. ст. 36, 37 ЦПК України підстави для відводу судді відсутні, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що передбачені ст. 36 ЦПК України підстави для відводу не встановлені, тому заява про відвід є необґрунтованою. Разом із тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 40 ЦПК України, у випадку якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 259-261, 353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати заявлений відповідачем ОСОБА_1 відвід судді Чапалі Г.В. необґрунтованим.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чапали Г.В. при розгляді справи №204/12572/25 до канцелярії суду для подальшого визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Г.В. Чапала