Справа № 204/12572/25
Провадження № 2-ві/204/8/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Безрук Т.В.,
секретаря судового засідання Которобай А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2026 про відвід судді Чапали Геннадія Владиславовича у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, та коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
У С Т А Н О В И В:
У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа № 204/12572/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, та коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
06 липня 2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Чапали Г.В. На обґрунтування поданої заяви відповідачем зазначено, що суддя Чапала Г.В. підлягає відводу від розгляду справи з таких підстав. Під час судового розгляду відповідачем було заявлено клопотання про витребування доказів, необхідних для встановлення юридично значущих обставин, зокрема щодо фактичного проживання малолітньої дитини разом із позивачкою та її утримання. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, суд в судовому засіданні, серед іншого, послався на пояснення відповідача, які, за твердженням суду, були надані ним під час розгляду іншої цивільної справи між тими самими сторонами. Таким чином, при вирішенні процесуального питання у даному провадженні суд фактично використав відомості, отримані поза межами розгляду цієї справи, які не були предметом безпосереднього дослідження у встановленому ЦПК України порядку. Використання судом власної обізнаності, отриманої під час розгляду іншої справи, як аргументу при вирішенні процесуального питання у даному провадженні об`єктивно
створює у сторони сумніви щодо того, що всі обставини цієї справи будуть встановлюватися виключно на підставі доказів, досліджених саме у її межах.
Однією з ключових обставин, що підлягають встановленню у даній справі, є фактичне проживання малолітньої дитини разом із позивачкою, її перебування на утриманні позивачки, а також наявність фактичних підстав для заявлених вимог про стягнення аліментів як на дитину, так і на утримання матері дитини, оскільки саме ці обставини безпосередньо впливають на оцінку обґрунтованості позовних вимог, їх розміру та наявності правових підстав для їх задоволення. Саме з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування зазначених обставин відповідачем було заявлено клопотання про витребування відповідних доказів. Відповідач не просив суд збирати докази замість сторін чи звільняти позивача від покладеного на нього законом обов`язку доказування. Навпаки, заявлене клопотання було спрямоване виключно на забезпечення можливості перевірити обставини, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, та отримати докази, самостійне отримання яких відповідачем є неможливим. Ухвалою суду у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено з мотивів того, що кожна сторона подає докази на підтвердження своїх вимог і заперечень у тому обсязі, який вважає необхідним. За відсутності належного доказового підтвердження окремих юридично значущих обставин відповідач скористався передбаченим процесуальним законом правом звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів, необхідних для перевірки обґрунтованості заявлених вимог. Фактично склалася така ситуація, за якої відсутність належного доказового підтвердження окремих обставин, на які посилається позивачка, не перешкоджає подальшому розгляду справи, тоді як відповідач позбавлений можливості отримати судове сприяння в отриманні доказів, необхідних для їх перевірки. За таких умов у сторони об`єктивно виникають сумніви щодо забезпечення судом принципу процесуальної рівності сторін, оскільки процесуальні можливості сторін щодо підтвердження та перевірки юридично значущих обставин фактично виявилися нерівними.
В ухвалі про відмову у задоволенні клопотання суд зазначив, що процесуальні дії відповідача можуть свідчити про штучне затягування розгляду справи, зловживання процесуальними правами та використання процесуальних механізмів з метою уникнення виконання своїх обов`язків. На переконання заявника, наведені висновки були зроблені до завершення судового розгляду, без дослідження всіх доказів у справі та без встановлення обставин, які могли б свідчити про недобросовісне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав. На переконання заявника, наведені висновки були зроблені до завершення судового розгляду, без дослідження всіх доказів у справі та без встановлення обставин, які могли б свідчити про недобросовісне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав. У зв`язку з цим наведені в ухвалі формулювання можуть бути об`єктивно сприйняті стороною як передчасне формування судом оцінки добросовісності процесуальної поведінки відповідача ще до завершення розгляду справи по суті.
До звернення з даним позовом позивачка вже неодноразово зверталася до Чечелівського районного суду м. Дніпра з позовами між тими самими сторонами, які виникали з тих самих сімейних правовідносин. Так, у листопаді 2025 року позивачка звернулася до суду з аналогічним позовом про стягнення аліментів (справа №204/12166/25). Ухвалою судді Чечелівського районного суду м. Дніпра Черкеза Д.Л. від 17 листопада 2025 року зазначену позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 175 та 177 ЦПК України. У подальшому ухвалою судді Черкеза Д.Л. від 25 листопада 2025 року позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачці саме з підстав, що вона не усунула недоліки, визначені ухвалою суду, зокрема не навела обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та не надала жодного доказу, який підтверджував би такі обставини. Також, позивачка зверталася до суду із позовом про визначення місця проживання дитини (справа №204/12180/25). Ухвалою судді Чечелівського районного суду м. Дніпра Самсонової В.В. від 19 листопада 2025 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, оскільки судом встановлено відсутність належного обґрунтування заявлених вимог, ненадання документів щодо умов проживання та виховання дитини, відсутність необхідних доказів, а також невиконання інших вимог процесуального закону. Оскільки зазначені недоліки позивачкою усунуті не були, ухвалою від 24 грудня 2025 року позовну заяву було визнано неподаною та повернуто заявниці. Після цього позивачка повторно звернулася до суду з аналогічними вимогами. Заявник не стверджує, що наведені ухвали мають преюдиційне значення або визначають результат розгляду даної справи. Разом із тим наведені процесуальні документи підтверджують, що ще до відкриття провадження у даній справі інші судді цього ж суду вже звертали увагу на відсутність належного викладення обставин, покладених в основу позовних вимог, та неналежне доказове підтвердження юридично значущих фактів. Саме тому відповідач, реалізуючи своє право на захист, звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів щодо ключових обставин спору, зокрема фактичного проживання малолітньої дитини разом із позивачкою та обставин її утримання, оскільки саме ці обставини і наразі залишаються визначальними для правильного вирішення справи. Однак у задоволенні зазначеного клопотання судом було відмовлено.
Таким чином, сукупність встановлених обставин: використання судом під час вирішення процесуального питання відомостей, отриманих у межах іншого судового провадження; відмова у витребуванні доказів, необхідних для перевірки юридично значущих обставин спору; передчасне висловлення судом оцінки процесуальної поведінки відповідача як такої, що може свідчити про зловживання процесуальними правами; процесуальна ситуація, за якої відповідач був позбавлений можливості отримати судове сприяння у перевірці обставин, покладених позивачкою в основу своїх позовних вимог; об`єктивна відсутність можливості перевірити ключові обставини спору, попри їх істотне значення для правильного вирішення справи, у своїй сукупності об`єктивно породжує у заявника сумніви щодо забезпечення принципів рівності сторін, змагальності процесу та безсторонності судового розгляду
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 заяву про відвід судді Чапали Г.В. передано на розгляд судді Безрук Т.В.
Відповідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву про відвід судді Чечелівського районного суду міста Дніпра Чапали Г.В. по цивільній справі № 204/12572/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, та коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, суд уважає, що заяву про відвід слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, обґрунтовуючи наявність підстав для відводу судді Чапали Г.В. заявник фактично вказував на наявність сумнівів щодо забезпечення принципів рівності сторін, змагальності процесу та безсторонності судового розгляду, яка сформувалася у сторони внаслідок процесуальних рішень суду.
Законом передбачено підстави, які зумовлюють відвід судді від розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід, за ч.3 ст.39 ЦПК України, повинен бути вмотивованим і заявлений у визначені законом строки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Крім того, Європейським судом з прав людини вказано, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Білуха проти України", № 33949/02, § 49-52, від 9 листопада 2006 року).
При цьому наявність об`єктивного критерію має визначатися, виходячи з об`єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу.
Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п. 10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтування, наведені у заяві відповідача ОСОБА_1 не можуть розцінюватись, як підстава для відводу головуючого судді по справі, оскільки вони не містять обставин, які вказують на необ`єктивність судді Чапали Г.В., а фактично зводяться до незгоди відповідача з процесуальними рішеннями судді.
З поданої заяви про відвід вбачається, що вона не містить жодної обґрунтованої підстави вважати, що існують сумніви в неупередженості та безсторонності судді Чапали В.Г. Самим же заявником у заяві зазначено, що ним не стверджується про наявність особистої заінтересованості судді у результаті розгляду справи, існування будь-якої прямої упередженості.
Таким чином, підстави, викладені заявником в обґрунтування поданої заяви про відвід, не ґрунтуються на законі, фактичних обставинах справи, і є лише його суб`єктивною точкою зору з цього приводу.
Ураховуючи викладене, суд уважає, що наведені ОСОБА_1 підстави для відводу головуючого судді Чапали Г.В. є необґрунтованими, а тому подана заява про відвід задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 38-40, 258, 260, 261 ЦПК України,суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 06 липня 2026 про відвід судді Чапали Геннадія Владиславовича у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, та коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 08.07.2026.
Суддя Т.В. Безрук