Справа № 204/12572/25
Провадження № 2/204/1225/26
УХВАЛА
про вирішення питання відводу судді
06 липня 2026 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі головуючого: судді Чапали Г.В.,
при секретарі судового засідання Азарян Б.С.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чапали Г.В. по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, та коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання спільної дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачкою, а також про стягнення коштів (аліментів) на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
22 червня 2026 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла перша заява про відвід судді Чапали Г.В., мотивована наступними обставинами.
1) суд під головуванням судді Чапали Г.В. вже розглядав іншу справу №204/4401/26 про видачу обмежувального припису між тими ж сторонами, надав оцінку взаємовідносинам сторін, що може впливати на суд під час розгляду даної справи;
2) судом при розгляді даної справи задоволені клопотання позивача про витребування інформації з сервісних центрів МВС щодо належних відповідачу транспортних засобів за період з 01.01.2024 року, а також інших документів відносно дружини відповідача, які на думку ОСОБА_1 виходять за межі предмету позовних вимог;
3) судом залишено без задоволення мотивоване клопотання ОСОБА_1 про належну ідентифікацію особи позивача - ОСОБА_3 , зокрема невідповідність прізвища позивача у наявній в матеріалах справи копії паспорту, прізвищу в актовому записі про зміну прізвища;
4) судом порушено право позивача на захист, а саме представник відповідача не був належним чином повідомлений про засідання, призначене на 02 червня 2026 року, та не прийнято до уваги позицію відповідача, який спочатку прийняв рішення брати участь у засіданні без адвоката, однак згодом змінив свою думку, проте суд продовжив розгляд справи.
Ухвалою суду від 23 червня 2026 року у задоволенні вказаної заяви про відвід ОСОБА_1 було відмовлено, та передано її до канцелярії суду для подальшого визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України. За результатами подальшого розгляду вказаної заяви ухвалою судді Білик І.А. від 24 червня 2026 року у її задоволенні було відмовлено.
06 липня 2026 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла повторна заява про відвід судді Чапали Г.В., мотивована наступними обставинами.
1) використання судом відомостей з іншого судового провадження як підстави для відмови у витребуванні доказів, адже суд в ухвалі від 02.07.2026 послався на пояснення відповідача, які були надані ним під час розгляду іншої цивільної справи між тими самими сторонами;
2) відмова у витребуванні доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, та виникнення об`єктивних сумнівів щодо забезпечення процесуальної рівності сторін, а саме доказів фактичного проживання малолітньої дитини разом із позивачкою, її перебування на утриманні позивачки, а також наявності фактичних підстав для стягнення аліментів на дитину, та на утримання матері дитини;
3) передчасне формування судом оцінки процесуальної поведінки відповідача, а саме в ухвалі про відмову у задоволенні клопотання суд зазначив, що процесуальні дії відповідача можуть свідчити про штучне затягування розгляду справи, зловживання процесуальними правами та використання процесуальних механізмів з метою уникнення виконання своїх обов`язків;
4) відповідачу відомо, що до звернення з даним позовом позивачка вже зверталася до Чечелівського районного суду м. Дніпра із позовами між тими самими сторонами, які виникали з тих самих сімейних правовідносин. Так, у листопаді 2025 року позивачка звернулася до суду з аналогічним позовом про стягнення аліментів (справа №204/12166/25). Ухвалою судді Чечелівського районного суду м. Дніпра Черкеза Д.Л. від 17 листопада 2025 року зазначену позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 175 та 177 ЦПК України, а в подальшому ухвалою від 25 листопада 2025 року було визнано неподаною та повернуто позивачці. Крім того, позивачка зверталася до суду із позовом про визначення місця проживання дитини (справа №204/12180/25). Ухвалою судді Чечелівського районного суду м. Дніпра Самсонової В.В. від 19 листопада 2025 року зазначену позовну заяву також було залишено без руху, оскільки судом встановлено відсутність належного обґрунтування заявлених вимог, ненадання документів щодо умов проживання та виховання дитини, відсутність необхідних доказів, а також невиконання інших вимог процесуального закону. Оскільки зазначені недоліки позивачкою усунуті не були, ухвалою від 24 грудня 2025 року позовну заяву було визнано неподаною та повернуто заявниці. Після цього позивачка повторно звернулася до суду з аналогічними вимогами. Вказані обставини на думку ОСОБА_1 підтверджують, що ще до відкриття провадження у даній справі інші судді цього ж суду вже звертали увагу на відсутність належного викладення обставин, покладених в основу позовних вимог, та неналежне доказове підтвердження юридично значущих фактів.
Сукупність вищенаведених обставин породжує у ОСОБА_1 сумніви щодо безсторонності суду та дотримання принципів рівності сторін і змагальності процесу та є підставою для заявленого відводу.
Судом вирішено питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Підстави відводу (самовідводу) судді визначені законом, зокрема згідно ч.1-3 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.
Ознайомившись із доводами поданої Полісмак В.С. заяви про відвід, суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Як зазначено вище, неможливість участі судді у розгляді даної справи заявник зокрема пов`язує із тим, що судом вже розглядалась інша справа за участю тих самих сторін, а також із незгодою з низкою процесуальних рішень суду в процесі розгляду даної справи.
Проте з такими підставами для відводу судді погодитися неможливо.
Так, у провадженні суду під головуванням судді Чапали Г.В. дійсно вже перебувала на розгляді інша справа №204/4401/26 про видачу обмежувального припису між тими ж сторонами, за результатами розгляду якої 22 квітня 2026 року судом ухвалено рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_2 на строк один місяць. У той же час чинне цивільно-процесуальне законодавство не обмежує можливість розгляду тим самим складом суду інших справ за участю одних і тих само учасників. Обізнаність суду щодо фактичних відносин між сторонами жодним чином не може завадити ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а доступ суду до відомостей щодо фактів встановлених при розгляді інших справ в Єдиному державному реєстрі судових рішень не є обмеженим.
У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема в постановах від 23 березня 2021 року у справі № 910/3191/20, від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц та інших.
Стосовно передчасного формування судом оцінки процесуальної поведінки відповідача, а саме зазначення в ухвалі про відмову у задоволенні клопотання, що процесуальні дії відповідача можуть свідчити про штучне затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на припис ч. 4 ст. 44 ЦПК України, згідно якого суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Отже, застосування вказаних заходів у випадку, якщо суд вбачає для цього достатні підстави, є не лише правом, але одночасно і обов`язком суду, відповідно не може вважатись «передчасним формуванням судом оцінки процесуальної поведінки відповідача», а тим більше бути підставою для відводу.
Так само щодо звернення позивачки із позовними заявами, які було залишено без руху, а згодом повернуто, після чого вона усунула недоліки та знову звернулась із позовом, який було прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі ухвалою від 03 грудня 2025 року, суд має відзначити, що висновки суду у інших справах щодо невідповідності позовних заяв вимогам ЦПК не є обов`язковими для іншого складу суду, який розглядає іншу позовну заяву.
Таким чином, на думку суду, відповідачем не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об`єктивного рішення у даній справі. Доводи, викладені в заяві про відвід судді, не містять доказів, що вказують на необ`єктивність чи упередженість судді.
При цьому, жодного переконливого доказу про заінтересованість судді у розгляді даної справи чи її упередженості щодо когось зі сторін не надано.
Частиною 4 статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальним рішенням судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді, щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Фактично ОСОБА_1 повторною заявою про відвід повторно висловив свою незгоду з процесуальними рішеннями судді у справі, що в розумінні ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
За умовами ч. 3, ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду вказаної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості чи об`єктивності при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви ОСОБА_1 про відвід не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, оскільки передбачені ст. ст. 36, 37 ЦПК України підстави для відводу судді відсутні, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що передбачені ст. 36 ЦПК України підстави для відводу не встановлені, тому заява про відвід є необґрунтованою. Разом із тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України, у випадку якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 259-261, 353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати заявлений відповідачем ОСОБА_1 відвід судді Чапалі Г.В. необґрунтованим.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чапали Г.В. при розгляді справи №204/12572/25 до канцелярії суду для подальшого визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя