УХВАЛА
24 червня 2026 року місто Київ
Справа № 760/29282/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11568/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Демиденко Аліна Юріївна, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року (у складі судді Петренко Н.О., дата складення повного рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя
ВСТАНОВИВ
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - задоволено частково. У задоволенні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачка через свою представницю - адвоката Демиденко А.Ю. 27 травня 2026 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.
Позивач до апеляційної скарги подала клопотання, яким просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року, посилаючись на те, що після ухвалення судового рішення позивачкою було прийнято рішення про зміну представника у справі та укладено договір про надання правової допомоги з новим адвокатом, у зв`язку з тим, що позиція клієнта з адвокатом щодо оскарження зазначеного рішення не збігалась. Також посилається на те, що новий адвокат Демиденко А.Ю. 11 травня 2026 року подала заяву до районного суду про ознайомлення з матеріалами справи, проте, ознайомилась з ними лише 21 травня 2026 року. Просить суд визнати причини пропуску строку поважними.
Київський апеляційний суд ухвалою від 02 червня 2026 року визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року; апеляційну скаргу залишив без руху, надавши строк для усунення недоліків не більше 10-ти днів з дати отримання ухвали шляхом подачі апеляційному суду заяви з зазначенням інших підстав для поновлення строку.
10 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Демиденко А.Ю. подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що пропуск строку на апеляційне оскарження був зумовлений сукупністю об`єктивних обставин, пов`язаних із психоемоційним станом ОСОБА_1 та необхідністю отримання фахової психологічної і правової допомоги для реалізації права на апеляційне оскарження.
Зазначає, що 30 квітня 2026 року за результатами проведеного психологічного дослідження було складено висновок психолога ОСОБА_3 щодо психоемоційного стану ОСОБА_1 , відповідно до якого заявниця перебувала у стані вираженої психоемоційної декомпенсації та тривожності, спричинених тривалим судовим спором, розірванням шлюбу та наслідками ухваленого судового рішення. Судове рішення було сприйняте заявницею як подія, що створює загрозу її матеріальній стабільності та життєвій перспективі, у зв`язку з чим вона потребувала часу для усвідомлення наслідків ухваленого рішення та визначення подальшої правової позиції.
Посилається на те, що 28 квітня 2026 року скаржниця звернулася до адвоката за консультаційною послугою, за результатами чого було підготовлено юридичну довідку щодо перспектив апеляційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року. Необхідність отримання такої довідки була зумовлена складністю справи, значним обсягом доказів та необхідністю професійної оцінки перспектив апеляційного перегляду судового рішення.
Також у клопотанні повторно зазначено, що 21 травня 2026 року представник скаржниці ознайомилася з матеріалами справи у приміщенні Святошинського районного суду міста Києва, після чого розпочала підготовку апеляційної скарги.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про визнання вказаних скаржницею причин пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та відмову у відкритті апеляційного провадження у справі з огляду на таке.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Отже, процесуальним законом запроваджено оціночні параметри визначення обґрунтованості причин пропуску процесуального строку. При цьому, не існує іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з підготовкою звернення до суду тощо.
Положеннями ст. ст. 12,81 ЦПК України унормовано, зокрема, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В силу наведених вимог, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
До таких висновків дійшов, зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 140/13772/21.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.»
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке реалізується лише за наявності об`єктивно поважних причин його пропуску. Такими причинами можуть визнаватися лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії, підтвердженими належними та допустимими доказами.
При цьому ЦПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
До аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 8 квітня 2024 року у справі № 752/8449/20.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року вже було встановлено, що оскаржуване рішення ухвалене 02 березня 2026 року, доставлене до електронного кабінету ОСОБА_1 03 березня 2026 року о 08 год 37 хв, тоді як апеляційну скаргу подано лише 27 травня 2026 року, тобто з пропуском 30-денного строку на апеляційне оскарження.
У цій же ухвалі апеляційний суд визнав неповажними наведені скаржницею первинні причини пропуску строку, а саме зміну представника, неузгодженість позиції щодо апеляційного оскарження з попереднім адвокатом, укладення договору з новим адвокатом після спливу строку на апеляційне оскарження та затримку в ознайомленні нового адвоката з матеріалами справи.
Наведені у новому клопотанні доводи не спростовують висновків, викладених в ухвалі Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року, та не підтверджують наявності об`єктивно непереборних перешкод для подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.
Так, висновок психолога, на який посилається скаржниця, складений 30 квітня 2026 року, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення від 02 березня 2026 року та вже після спливу 30-денного строку на його апеляційне оскарження, при цьому сам по собі факт складення такого висновку після закінчення процесуального строку не доводить, що протягом усього строку на апеляційне оскарження скаржниця була об`єктивно позбавлена можливості звернутися до суду з апеляційною скаргою або доручити вчинення відповідної процесуальної дії своєму представнику.
Крім того, зазначений висновок психолога не є доказом наявності таких обставин, які об`єктивно унеможливлювали подання апеляційної скарги у період з моменту отримання оскаржуваного рішення до спливу строку на його апеляційне оскарження, оскільки наявність емоційних переживань, тривожності, психологічного дискомфорту чи потреби в психологічній підтримці, зумовлених незгодою з ухваленим судовим рішенням та наслідками судового спору, сама по собі не свідчить про існування непереборної перешкоди для реалізації процесуального права на апеляційне оскарження.
Скаржницею не надано доказів того, що її психоемоційний стан упродовж строку на апеляційне оскарження був таким, що фактично унеможливлював подання апеляційної скарги, звернення за правовою допомогою, надання доручення представнику або вчинення інших мінімально необхідних дій для збереження права на апеляційний перегляд рішення.
Посилання скаржниці на необхідність отримання юридичної довідки щодо перспектив апеляційного оскарження також не може бути визнане поважною причиною пропуску строку, оскільки така довідка була складена 28 квітня 2026 року, тобто також поза межами строку на апеляційне оскарження рішення й отримання додаткової правової консультації чи оцінки перспектив апеляційного перегляду є реалізацією особою своїх процесуальних прав на власний розсуд, однак не є обставиною, яка об`єктивно перешкоджала поданню апеляційної скарги у встановлений законом строк.
Зміст юридичної довідки стосується оцінки перспектив апеляційного оскарження та можливих доводів апеляційної скарги, тобто питань обґрунтованості майбутнього апеляційного перегляду, а не причин неможливості своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції. Складність справи, значний обсяг доказів чи потреба у професійній оцінці правової позиції не звільняли скаржницю від обов`язку діяти добросовісно та в межах установленого законом строку, тим більше що вона була учасницею справи, отримала судове рішення через електронний кабінет та мала можливість своєчасно вирішити питання щодо його оскарження.
Доводи про те, що лише після отримання висновку психолога та юридичної довідки скаржниця отримала можливість належним чином оцінити своє процесуальне становище, сформувати правову позицію та прийняти рішення про подання апеляційної скарги, є суб`єктивними та не підтверджують наявності об`єктивно непереборних обставин, враховуючи, що процесуальний закон пов`язує можливість поновлення строку не з моментом, коли особа остаточно визначилася з доцільністю апеляційного оскарження, а з наявністю поважних причин, які унеможливлювали своєчасне вчинення процесуальної дії.
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2026 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року, представник позивачки - адвокат Селянко А.О. подавав заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі, тобто вчиняв активні процесуальні дії в межах цієї справи, що додатково доводить відсутність непереборних перешкод для підготовки та подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Більш того, 09 квітня 2026 року представник позивачки - адвокат Селянко А.О. подав заяву про видачу копію рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року та виконавчого листа, вказавши, що таке судове рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 02 квітня 2026 року, що також вказує на погодження позиції із позивачем щодо вжиття заходів виконання, а не оскарження рішення суду.
Посилання на ознайомлення нового адвоката з матеріалами справи лише 21 травня 2026 року також не можуть бути прийняті судом як поважна причина пропуску строку оскільки вже були предметом оцінки апеляційного суду в ухвалі від 02 червня 2026 року, якою встановлено, що новий адвокат вступив у справу після спливу строку на апеляційне оскарження, а тому затримка з ознайомленням такого адвоката з матеріалами справи не могла бути причиною пропуску строку, який на той час уже закінчився.
Посилання скаржниці на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо необхідності забезпечення доступу до правосуддя не змінюють наведених висновків, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмежене встановленими законом процесуальними строками, які спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності.
Виходячи з принципів розумності, справедливості, рівності учасників судового процесу та правової визначеності, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у клопотанні від 10 червня 2026 року обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені скаржницею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Демиденко Аліна Юріївна, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
УХВАЛИВ
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Демиденко Аліна Юріївна, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова