УХВАЛА
14 липня 2026 року
м. Київ
справа № 760/29282/24
провадження № 61-8736ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Демиденко Аліна Юріївна, на ухвалу Київського апеляційного суду
від 24 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. У задоволенні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовлено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності сторін у частині коштів, сплачених під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Здійснено поділ спільного майна подружжя, визначено частки сторін у праві власності на вказану квартиру. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 (одну третю) частку квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 (дві третіх) частки квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Гайдаш О. В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 650, 00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник
ОСОБА_1 - адвокат Демиденко А. Ю. 27 травня 2026 року подала апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 02 березня 2026 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє адвокат Демиденко А. Ю., на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року відмовлено.
30 червня 2026 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Демиденко А. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня
2026 року у справі № 760/29282/24.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку поважним причинам пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а саме не врахував висновку психолога щодо психо-емоційного стану ОСОБА_1 в умовах дії воєнного стану на території України, що зумовило необхідність більшої кількості часу для визначення подальшої правової позиції щодо захисту прав заявниці та заміну адвоката для отримання правової допомоги.
Вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки із адвокатом Селянко А. О. у заявниці виникли розбіжності щодо правової позиції розгляду справи, а новий адвокат Демиденко А. Ю.
з матеріалами справи ознайомилася лише 21 травня 2026 року, після чого розпочала підготовку апеляційної скарги.
З огляду на зазначене, заявник вважає, що зазначені нею причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, а строк на апеляційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 24 червня 2026 року підлягає поновленню.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів
з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
У відповідності до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення визначених строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою
в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України
суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження
у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву
про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Апеляційним судом встановлено, що повний текст рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року не містить відмітки про те, що дата його складення є відмінною від дати його ухвалення.
За відомостями підсистеми Електронний суд ЄСІКС про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС
з 18 лютого 2025 року.
Згідно з довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету ОСОБА_1. в підсистемі Електронний суд ЄСІКС, рішення Святошинського районного суду від 02 березня 2026 року доставлено до електронного кабінету - 03 березня 2026 року о 08:37 год.
Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему (далі - ЄСІКС) та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (абзац перший частини сьомої статті 14 ЦПК України).
Отже, процесуальний закон передбачив надсилання судового рішення як рекомендованим листом з повідомленням про вручення, так і в електронній формі через «Електронний кабінет», у тому числі на офіційну електронну адресу засобами підсистем Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи
у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року
№ 1845/0/15-21 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених
у частині шостій статті 14 ЦПК України, пункті 10 вказаного Положення, зокрема для адвокатів, та тих, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Відомості про те, що рішення Святошинського районного суду від 02 березня 2026 року не було доставлено до Електронного кабінету ОСОБА_1 відсутні.
Втім, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Демиденко А. Ю. подала 27 травня 2026 року.
В апеляційній скарзі було викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду
від 02 березня 2026 року, яке обґрунтовано тим, що після ухвалення судового рішення позивачкою було прийнято рішення про зміну представника у справі та укладено договір про надання правової допомоги з новим адвокатом,
у зв`язку з тим, що позиція клієнта з адвокатом щодо оскарження зазначеного рішення не збігалась. Також посилається на те, що новий адвокат
Демиденко А.Ю. 11 травня 2026 року подала заяву до районного суду про ознайомлення з матеріалами справи, проте, ознайомилась з ними лише
21 травня 2026 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду від 02 березня 2026 року, визнано неповажними. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням інших поважних підстав такого пропуску та наданням доказів на підтвердження таких підстав.
Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду від 02 березня 2026 року, апеляційний суд зазначив, що заявниця посилаючись на необхідність зміни адвоката після ухвалення оскаржуваного судового рішення, лише 23 квітня 2026 року підписала договір про надання правової допомоги з адвокатом
Демиденко А. Ю., тобто, після спливу 30-ти денного строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 02 червня 2026 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Демиденко А. Ю., подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що пропуск строку на апеляційне оскарження був зумовлений сукупністю об`єктивних обставин, пов`язаних із психоемоційним станом ОСОБА_1 та необхідністю отримання фахової психологічної і правової допомоги для реалізації права на апеляційне оскарження та надала висновок психолога Сімоніша І. В. від 30 квітня 2026 року щодо психоемоційного стану
ОСОБА_1 , за результатами проведеного психологічного дослідження якого заявниця перебувала у стані вираженої психоемоційної декомпенсації та тривожності, спричинених тривалим судовим спором, розірванням шлюбу та наслідками ухваленого судового рішення.
Зазначила, що 28 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до адвоката за консультаційною послугою, за результатами чого було підготовлено юридичну довідку щодо перспектив апеляційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року, та просила врахувати, що лише 21 травня 2026 року ознайомилася з матеріалами справи у приміщенні Святошинського районного суду міста Києва, після чого розпочала підготовку апеляційної скарги.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року в справі № 480/8341/22 вказав, що вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи, але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду).
Тому, якщо адвокат, отримавши судове рішення до електронного кабінету, пропустив строк на його оскарження, і не повідомив про це учасника справи, якого він представляє, негативні наслідки нестиме саме учасник справи.
Отже, надсилання електронної копії судового рішення на офіційну електронну адресу є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, з датою вручення якого можна пов`язувати строк на його оскарження.
За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави, якими заявник обґрунтувала причини пропуску процесуального строку, встановленого законом, є неповажними, носять суб`єктивний характер, не пов`язані із діями чи бездіяльністю суду, не вказують на наявність об`єктивних обставин, які б перешкоджали поданню апеляційної скарги
в строк, передбачений статтею 354 ЦПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням
у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Встановивши, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, наведені причини пропуску цього строку визнані неповажними,
а інших підстав для поновлення строку заявником не зазначено, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною четвертою
статті 357 та пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Заявником не було надано суду належних доказів поважності причин пропуску процесуального строку, не вказано обставин, які об`єктивно перешкоджали останній подати апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих зволікань. Суд апеляційної інстанції надав заявнику достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема для подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням поважних причин пропуску такого строку і наданням доказів на їх підтвердження.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку
про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1
є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Демиденко Аліна Юріївна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк