ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про забезпечення позову
"25" червня 2026 р. Справа№ 910/16578/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сковородіної О.М.
суддів: Колесника Р.М.
Горбасенка П.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб`юшн»
про забезпечення позову
в межах апеляційного провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група Білібєрбос»
на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 910/16578/25 (суддя О.О. Рябцева)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб`юшн»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група Білібєрбос»
про стягнення 761662,59 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ :
До господарського суду Київської області за підсудністю з Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб`юшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Білібєрбос" про стягнення 761662,59 грн., з яких 656566,40 грн. боргу, 3248,23 грн. 3 % річних, 2626,26 грн інфляційних збитків, 33565,06 грн. пені та 65656,64 грн. 10 % штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару у строк, встановлений п. 4.3 укладеного між сторонами Договору поставки № 0603/24 від 06.03.2024 р., у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 656566,40 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3248,23 грн. 3 % річних, 2626,26 грн інфляційних збитків та на підставі п. 5.1. договору нараховано 33565,06 грн. пені та 65656,64 грн. 10 % штрафу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 910/16578/25 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Білібєрбос" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб`юшн" 656566,40 грн боргу, 3141,60 грн 3 % річних, 2626,26 грн інфляційних втрат, 32463,19 грн пені, 65656,64 грн штрафу та 11406,81 грн судового збору.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Білібєрбос" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
У поданій апеляційній скарзі скаржник просив рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 910/16578/25: скасувати в частині стягнення 656 566,40 грн. і ухвалити в цій частині нове, яким стягнути 600 566,40 грн.; скасувати рішення в частині стягненні пені, 3% річних, інфляційних нарахувань; скасувати рішення в частині відмови у відстроченні виконання рішення та прийняте нове рішення, яким клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення - задовольнити.
Ухвалою апеляційного суду від 08.06.2026 було відкрито апеляційне провадження з викликом учасників справи, розгляд справи призначено на 22.07.2026.
23.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група Білібєрбос», які знаходяться на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову в розмірі 761 662,59 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/16578/25.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, дійшла до наступних висновків.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
За змістом п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.01.2024 у справі № 915/772/23 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, а також викладених ним доводів, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (кошти) яке є відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує на те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень по відношенню до відповідача наявні інші судові провадження, де він фігурує в якості боржника та в цих провадження також подані апеляційні скарги, які, на думку заявника, направлені на затягування набрання законної сили рішеннями судів перших інстанцій. На підставі судових наказів та рішень судів, яка станом на дату звернення з заявою складає 947 203,37 грн, а разом і з даним провадженням борг ТОВ «Торгівеньна група Білібєрбос» складає 1 708 871,96 грн.
ТОВ «Торгівельна група Білібєрбос» зареєстрована в січні 2024 року та за інформацією, яка міститься на сайті youcontrol.com.ua за 2025 рік збитковість підприємства сягнула -3459 тис. гривень та підприємство немає жодного рухомого або ж не рухомого об`єкта.
Відповідач вводить суд в оману вказуючи, що в місці реалізації харчової продукції здійснюється відключення світла у зв`язку з форс-мажорними обставинами, яких на справді не існує. Оскільки, ринок «Столичний» надає світло за наявності генератора всім торгівельним площадкам у разі його вимкнення.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову у справі є вимоги про стягнення 656566,40 грн боргу, 3141,60 грн 3 % річних, 2626,26 грн інфляційних втрат, 32463,19 грн пені, 65656,64 грн штрафу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Тобто, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. А тому застосування заходу до забезпечення позову, запропонованого позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.
Колегія суддів враховує доводи позивача, що відповідач має заборгованість перед іншими кредиторами загальний розмір якої становить 1 708 871,96 грн., а за 2025 рік збитковість підприємства сягнула -3459 тис. гривень та підприємство немає жодного рухомого або ж не рухомого об`єкта, на яке можливо звернути стягнення.
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, дають підстави вважати, що у даній справі можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у разі задоволення заявлених у ній позовних вимог.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі №915/538/24, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини.
Зокрема, спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто, спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.
Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними. При цьому, у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, вказала, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на грошові коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів, є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Також, колегія суддів звертає увагу, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших).
З огляду на вищевикладене, оцінивши наведені заявником обставини, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, та є співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі залишення рішення суду першої інстанції без змін).
Апеляційний суд звертає увагу, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор Фуд Дистриб`юшн" рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 910/16578/25 були задоволені частково - в розмірі 760454,09 грн, а відтак, колегія суддів вважає вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група Білібєрбос», які знаходяться на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми задоволених позовних вимог - 760 454,09 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/16578/25.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб`юшн» про забезпечення позову у справі № 910/16578/25 - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову у справі № 910/16578/25 шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група Білібєрбос» (08131, Київська обл., Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 110-А, код ЄДРПОУ 45235194), які знаходяться на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах задоволених позовних вимог в розмірі 760454,09 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/16578/25.
Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб`юшн» (09401, Київська обл., Білоцерківський р-н, селище Ставище, вул. Цимбала Сергія, будинок 8/1, код ЄДРПОУ 36405099).
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група Білібєрбос» (08131, Київська обл., Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 110-А, код ЄДРПОУ 45235194).
Дана ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
Строк пред`явлення до виконання даного виконавчого документа - 3 роки: до 26.06.2029.
Відповідно до ч. 1, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню у строки та в порядку, передбаченому статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сковородіна
Судді Р.М. Колесник
П.В. Горбасенко