ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
01 липня 2026 р. Справа №160/18579/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування довідки та наказів, зобов`язання вчинити дії,
установив:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування довідки та наказів, зобов`язання вчинити дії.
Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити військовій частині НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі:
- переводити або переміщувати позивача до інших військових частин;
- змінювати місце проходження військової служби;
- направляти позивача до районів ведення бойових (воєнних) дій;
- залучати позивача до виконання бойових завдань у зоні бойових дій;
- виключати позивача зі списків особового складу у зв`язку з переведенням.
В обґрунтування заяви вказано, що 08.06.2026 року позивач фактично позбавлений свободи пересування та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 невстановленими особами у військовій формі із застосуванням фізичної сили. Після цього щодо позивача було проведено мобілізаційні процедури, зокрема оформлено військово-лікарську комісію та видано наказ про призов на військову службу під час мобілізації з направленням до військової частини НОМЕР_1 . Зазначені обставини підтверджуються відеозаписами, фотоматеріалами, відповідями ТЦК, адвокатськими запитами та іншими доказами, долученими до позову. На момент подання цієї заяви позивач вже перебуває у військовій частині НОМЕР_1 та фактично залучений до проходження військової служби. Разом із тим військова частина як суб`єкт військового управління має право здійснювати переміщення військовослужбовця, змінювати місце його служби, а також направляти його до інших підрозділів, у тому числі до районів виконання бойових завдань. У разі переміщення позивача до іншої військової частини або направлення його до іншого регіону фактичне виконання майбутнього судового рішення буде істотно ускладнене або неможливе. Крім того, у випадку направлення позивача до району ведення бойових дій виникає реальна загроза його життю та здоров`ю, що виключає можливість ефективного судового захисту.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.4 ст.152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розмір судового збору обчислюється відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір.
Частиною другою статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову складає 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», станом на 1 січня 2026 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 3328,00 гривні.
Таким чином, сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову складає 998,40 грн.; враховуючи подання заяви про забезпечення позову в електронній формі через систему Електронний суд застосовуються коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто ставка судового збору становить 798,72 грн.
Позивач надав лише квитанцію про сплату № 7743-7153-0627-2331 від 30.06.2026 р. з призначенням платежу «судовий збір за позовом ОСОБА_2 », однак доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову заявник не надав.
Відповідно до ч.7 ст.154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, про повернення позивачу заяви про забезпечення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути без розгляду.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко