ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
06 липня 2026 р. Справа №160/18579/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування довідки та наказів, зобов`язання вчинити дії,
установив:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування довідки та наказів, зобов`язання вчинити дії.
Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити військовій частині НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі:
- переводити або переміщувати позивача до інших військових частин;
- змінювати місце проходження військової служби;
- направляти позивача до районів ведення бойових (воєнних) дій;
- залучати позивача до виконання бойових завдань у зоні бойових дій;
- виключати позивача зі списків особового складу у зв`язку з переведенням.
В обґрунтування заяви вказано, що 08.06.2026 року позивач фактично позбавлений свободи пересування та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 невстановленими особами у військовій формі із застосуванням фізичної сили. Після цього щодо позивача було проведено мобілізаційні процедури, зокрема оформлено військово-лікарську комісію та видано наказ про призов на військову службу під час мобілізації з направленням до військової частини НОМЕР_1 . Зазначені обставини підтверджуються відеозаписами, фотоматеріалами, відповідями ТЦК, адвокатськими запитами та іншими доказами, долученими до позову. На момент подання цієї заяви позивач вже перебуває у військовій частині НОМЕР_1 та фактично залучений до проходження військової служби. Разом із тим військова частина як суб`єкт військового управління має право здійснювати переміщення військовослужбовця, змінювати місце його служби, а також направляти його до інших підрозділів, у тому числі до районів виконання бойових завдань. У разі переміщення позивача до іншої військової частини або направлення його до іншого регіону фактичне виконання майбутнього судового рішення буде істотно ускладнене або неможливе. Крім того, у випадку направлення позивача до району ведення бойових дій виникає реальна загроза його життю та здоров`ю, що виключає можливість ефективного судового захисту.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Так, предметом спору згідно з позовною заявою є вимоги:
Визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо примусового доставлення ОСОБА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 08 червня 2026 року із застосуванням фізичної сили без належних правових підстав. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_1 після його примусового доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Визнати протиправною та скасувати постанову (довідку) військово-лікарської комісії № 2026-0609-0932-4342-0 від 09 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 червня 2026 року №2191-М у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини як такого, що був зарахований на військову службу на підставі протиправного рішення про призов. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 припинити проходження військової служби ОСОБА_1 , оформлене на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №2191-М від 09 червня 2026 року.
Водночас, у заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Військовій частині переводити або переміщувати позивача до інших військових частин; змінювати місце проходження військової служби; направляти позивача до районів ведення бойових (воєнних) дій; залучати позивача до виконання бойових завдань у зоні бойових дій; виключати позивача зі списків особового складу у зв`язку з переведенням.
При цьому, позивач не оскаржує у позові дії військової частини щодо переведення чи переміщення позивача до інших військових частин, або щодо зміни місця проходження військової служби, чи залучення до виконання певних завдань. Такі дії відповідача не є предметом заявленого спору та жодним чином не впливають на можливість припинення юридичної сили оскаржуваними індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані вище дії щодо направлення/переведення позивача по службі не відповідає порушеному праву позивача за захистом якого він звернувся до суду та не може бути застосований судом.
Суд також зазначає, що обставини, про які зазначено у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи, а тому, законність прийняття відповідних індивідуальних актів, дій відповідачів, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовують відповідачі свої заперечення та пояснень інших учасників справи при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, не надано доказів про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову. Ухвала суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Також заявник не навів докази того, що будуть вчинені дії, спрямовані на направлення чи переведення позивача як військовослужбовця для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до іншого місця служби або іншої військової частини.
А тому посилання заявника на можливе настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
З системного аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС Україниє підставою для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/18579/26 відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко