Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
з питання відводу судді від розгляду справи
02 липня 2026 року справа № 200/7469/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 від 01.07.2026р. про відвід судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - Відповідач №1), Військової частини НОМЕР_2 (далі за текстом - Відповідач №2) про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення ,
встановив:
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №200/7469/25 було визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з серпня 2017 року до березня 2020 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців: січень 2008 року з серпня 2017 року; березень 2018 - з березня 2018 року та з врахуванням фіксованої індексації-різниці; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення за період з серпня 2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з 01.03.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, індексацію-різницю грошового забезпечення 4036 гривень 41копійок в місяць з 01.03.2018 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, індексацію-різницю грошового забезпечення 4036 гривень 41 копійок в місяць з 01.03.2018 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Отже, згідно з резолютивною частиною указаного судового акту обов"язком з приводу нарахування та виплати індексації - різниці грошового забезпечення у сумі - 4.036,41грн. з 01.03.2018р. було обтяжено одночасно двох окремих суб"єктів владних повноважень - Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 без жодної конкретизації періоду військової служби заявника на штатних військових посадах в організаційних структурах цих суб"єктів владних повноважень.
17.06.2026р. стороною позивача до Харківського окружного адміністративного суду було подано заяву про встановлення судового контролю у порядку статті 382 КАС України із вимогами зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №200/7469/25.
17.06.2026р. стороною позивача до Харківського окружного адміністративного суду було подано заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні із вимогами замінити боржника військову частину НОМЕР_1 у виконавчому провадженні № 80527306 на боржника військову частини НОМЕР_2 .
Згідно з проколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2026 означені процесуальні документи були передані на розгляд судді Харківського окружного адміністративного суду - Мельникова Р.В.
01.07.2026р. стороною позивача була подана заява про відвід судді Мельникова Р.В. (далі за текстом - Заява) у зв`язку з тривалим розглядом заяви про встановлення судового контролю у справі №200/7469/25.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026р. у справі №200/7469/25 Заява була визнана необґрунтованою, матеріали справи були передані іншому складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026р. Заява була передана у провадження судді Харківського окружного адміністративного суду - Сліденка А.В.
Вирішуючи по суті заяву про відвід, суд зазначає, що правовідносини з приводу відводу (самовідводу) від участі у розгляді адміністративної справи унормовані, насамперед, приписами ст.ст.36-41 КАС України та додатково деталізовані положеннями Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" в частині урегулювання конфлікту інтересів (як реального, так і потенційного).
Суд відмічає, що підстав для поширення на спірні правовідносини норм Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" матеріали справи не містять.
З поміж перелічених у ч.1 ст.36 КАС України підстав для відводу за твердженням сторони позивача застосовним до даного випадку є п.4 ч.1 ст.36 КАС України, де у якості підстави для відводу зазначені обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об"єктивності судді.
Оскільки коло цих обставин, характер, суть та правова природа цих обставин, межа рівня істотності, а також джерело походження інформації про них процесуальним національним законом України не визначені, то суд, зважаючи на положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (де зазначено, що: 1) "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду"; 2) Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного"; 3) Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими"), доходить до переконання про те, що не можуть бути визнані достатніми підставами для відводу судді - заяви учасників справи, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, котрі не підтверджені належними і допустимими доказами.
Окремо суд зважає, що у силу правових висновків ухвали Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі №520/3535/2020: 1) надаючи оцінку об`єктивності та неупередженості судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах; 2) Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання; 3) При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, проте не вирішальною; 4) Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту: "Я, (ім`я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя".
Відтак, запровадження законодавцем правового інституту Присяги судді та повсякденна дія цього правового інституту спростовує обґрунтованість доводів, наведених у заяві про відвід судді та засвідчує відсутність умов та причин виникнення у судді упередженого або необ`єктивного ставлення до будь-якого учасника справи.
Продовжуючи розгляд процесуального документу сторони позивача, суд зазначає, що обов`язки судді сформульовані законодавцем у положеннях ч.7 ст.56 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (і до кола цих обов`язків віднесено, зокрема, обов"язок справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.11.2020р. №3237/0/15-20 були визначені показники середньої тривалості розгляду судових справ, згідно з якими мінімальний час для вирішення питання процесуального характеру при відправленні правосуддя окружним адміністративним судом складає - 126хв. (тобто понад - 1,5год., за виключенням випадку вирішення заяви про виправлення помилки у судовому рішенні), а мінімальний час для вирішення питання по суті спору при відправленні правосуддя окружним адміністративним судом складає - 335хв. (тобто понад - 5год.).
За відомостями КП "Діловодство спеціалізованого суду" протягом періоду часу 01.06.2025р.-31.05.2026р. суддею Харківського окружного адміністративного суду - Мельниковим Р.В. було отримано у провадження - 1119 матеріалів позовів (що за згаданими вище розрахунками потребує лише 1678,5 год. на вирішення процесуальних питань з приводу прийняття позову до розгляду при 176 робочих годинах у межах календарного місяця з 22 робочими днями (тобто 2112 год. у робочому календарному році без урахування часу відпусток, відряджень, навчань, тимчасової непрацездатності)).
Указаний обсяг навантаження (з урахуванням необхідності вирішення інших процесуальних питань, зокрема, у порядку ст.ст.379, 382, 383 КАС України у межах вже розглянутих по суті судових справ та необхідності проведення судових засідань у судових справах, котрі знаходяться у провадженні) у даному конкретному випадку явно та очевидно виключає будь-яку упередженість та будь-яку необ"єктивність судді в аспекті дотримання визначених процесуальним законом строків прийняття процесуальних рішень.
Тож, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), а зміст поданої заявником заяви про відвід судді не містить взагалі будь-яких вагомих та істотних аргументів на підтвердження як минулих, так і майбутніх проявів суддею упередженості чи необ`єктивності.
Доказів існування таких проявів заявником не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ч.4 ст.9 КАС України не відшукано.
Окрім того, суд зазначає, що заява про прискорення розгляду не належить до числа процесуальних документів, вирішення яких відповідно до приписів КАС України (зокрема, ч.5 ст.243 КАС України) здійснюється шляхом постановлення окремої письмової ухвали чи іншого письмового процесуального акту суду.
Сам факт надходження такого звернення учасника справи не покладає на суд обов`язку ухвалювати окреме письмове процесуальне рішення, а відтак відсутність відповідної письмової ухвали суду за процесуальним документом сторони у формі заяви / клопотання про прискорення (чи з іншим найменуванням, але з схожого питання) не може бути кваліфікована як прояв упередженості чи необ`єктивності судді.
Оцінивши наявні у справі докази, суд констатує, що зміст усіх аргументів заявника явно та очевидно зводиться до незгоди саме із швидкістю прийняття суддею процесуальних рішень під час відправлення правосуддя у цій по справі.
Між тим, чітко сформульованим застереженням ч.4 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з ч.12 ст.40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
При вирішенні заяви про відвід, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав розгорнуту оцінку усім аргументам, чинникам та факторам та обставинам фактичної дійсності, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення цієї заяви.
Оскільки у ході розгляду заяви про відвід суд не виявив ознак, котрі б спростовували небезсторонність (об`єктивність та неупередженість) суду чи хоча б на мінімально прийнятному поза розумним сумнівом рівні засвідчували реальну (а не вигадано уявну) ймовірність виникнення ризику або загрози небезсторонності суду (об`єктивності та неупередженості), то слід дійти висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для задоволення заяви про відвід судді, позаяк прийняття у даному конкретному випадку протилежного процесуального рішення матиме невідворотним наслідком умисне та штучне маніпулювання справою з метою зміни результату виконання вимог ст.31 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 36-41, 90, 211, 236, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву сторони позивача від 01.07.2026р. про відвід судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. - залишити без задоволення.
Роз`яснити, що ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя А.В. Сліденко