Ухвала № 138073675 у справі № 904/5503/25 від 08.07.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

08.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5503/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Прохоров Є.І.

від відповідача: Мельников А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційні скарги

Антимонопольного комітету України

та

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 р.

( суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст рішення складено 24.11.2025 р.)

у справі

за позовом

Антимонопольного комітету України,

м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь",

м. Синельникове Дніпропетровська область

про стягнення 7 200 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України через систему "Електронний суд" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь", в якому просив суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 7 200 000,00 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України та судовий збір у розмірі 86 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою Відповідачем у встановлений строк штрафу у розмірі 10 000 000,00 грн, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 р. № 402-р у справі № 127-26.4/20-21 про порушення ТОВ "Виналь" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Позивач нарахував пеню на підставі частини 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за 48 днів прострочення сплати штрафу із розрахунку 1,5 % від суми штрафу за кожний день прострочення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 р. у справі № 904/5503/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" пеню у розмірі 7 050 000 грн. у дохід загального фонду Державного бюджету України. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" на користь Антимонопольного комітету України судовий збір у розмірі 84 600 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Антимонопольний комітет України, через систему "Електронний суд", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 р. у справі № 904/5503/25 в частині, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, у розмірі 150 000,00 грн. та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути пеню, у розмірі 150 000,00 грн..

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що перебіг двомісячного строку для сплати штрафу починається з наступного дня після отримання рішення, суперечить абзацу 1 ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якого особа, на яку накладено штраф рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Апелянт наголошує, що зазначена норма визначає початок обчислення строку саме з дня одержання рішення, а не з наступного дня.

На підтвердження своєї позиції Комітет посилається на постанову Верховного Суду від 29.05.2018 р. у справі № 922/3513/17, в якій зазначено, що копію рішення було вручено представнику підприємства 15.10.2016 р., а строк добровільного виконання рішення про сплату штрафу сплив 15.12.2016 р. ( включно ). Аналогічні висновки, на думку Апелянта, містяться у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 р. у справі № 915/1180/17, де рішення вважалось врученим 15.01.2017 р., а строк добровільного виконання сплив 15.03.2017 р. Також Комітет посилається на постанову Верховного Суду від 04.07.2019 р. у справі № 910/14288/18, де копія рішення була отримана Відповідачем 28.12.2017 р., а пеня нараховувалась з 01.03.2018 р., при цьому Верховний Суд визнав розрахунок пені вірним.

Відтак, на думку Скаржника, з урахуванням висновків Верховного Суду строк, передбачений абзацом 1 ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», обчислюється з настання події у вигляді отримання копії рішення органу Комітету, а не з наступного дня, як помилково вказав суд першої інстанції. Оскільки копія рішення № 402-р була отримана Відповідачем 26.01.2024 р., строк для добровільної сплати штрафу закінчився 26.03.2024 р., а Відповідач був зобов`язаний сплатити штраф до 26.03.2024 р. Відтак, 27.03.2024 р. є першим днем прострочення, і суд першої інстанції помилково виключив цей день з періоду нарахування пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виналь» подало відзив на апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України, згідно якого вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення.

Відповідач зазначає, що не погоджується з тим, що рішення № 402-р було отримано ним 26.01.2024 р., про що зазначено у його апеляційній скарзі. Однак навіть якщо виходити з дати отримання рішення, зазначеної Позивачем, двомісячний строк закінчується не 26.03.2024 р., а 27.03.2024 р., оскільки Позивачем невірно застосовано положення ч. 2 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», де визначено, що перебіг строку починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Оскільки подією є «день отримання рішення», перебіг двомісячного строку починається з наступного дня після отримання рішення, тобто з 27.01.2024 р., а строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку - 27.03.2024 р. При цьому 28.03.2024 р. було відкрито провадження у справі № 910/3667/24.

Щодо судової практики, на яку посилається Антимонопольний комітет України, Відповідач зазначає, що наведені постанови Верховного Суду не є релевантними. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України Верховний Суд переглядає справу лише в межах доводів касаційної скарги та на підставі фактів, встановлених судами попередніх інстанцій. У справах № 922/3513/17 та № 915/1180/17 Скаржником не заявлялось про неправильне визначення строку нарахування пені, а Позивачем цитуються частини постанов, які не стосуються висновків Верховного Суду, а є частиною описового розділу. У справі № 910/14288/18 Позивач також цитує не висновок Верховного Суду, а частину із розділу стислого викладу обставин. Більше того, у справі № 910/14288/18 двомісячний строк було визначено саме відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції»: рішення отримане 28.12.2017 р., відлік починається з 29.12.2017 р., а останнім днем двомісячного строку є 28.02.2018 р., що спростовує позицію Антимонопольного комітету України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виналь", також звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 р. у справі № 904/5503/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ТОВ «Виналь» вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалене без належного з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права і, як наслідок, за невірного застосування норм матеріального права. При ухваленні рішення не було всебічно, повно та об`єктивно досліджено усі обставини, що мають значення для справи, а висновки рішення базуються на обставинах, які не було доведено належними, допустимими та достовірними доказами.

Щодо строку нарахування пені Скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про отримання ТОВ «Виналь» копії рішення № 402-р саме 26.01.2024 р. зроблений за відсутності повного та всебічного дослідження обставин справи. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують отримання ( вручення ) копії рішення Антимонопольного комітету України № 402-р від 28.12.2023 р.. Відповідач стверджує, що 26.01.2024 р. дійсно отримував від Позивача поштове відправлення № 0303516069174, однак у даному відправленні містилось не рішення № 402-р, а лист Антимонопольного комітету України № 127-26.4/02-555е від 17.01.2024 р. Ані супровідний лист № 127-26.4/02-615е від 18.01.2024 р., ані рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не підтверджують, що у конверті містилось саме рішення № 402-р. Фактично ТОВ «Виналь» ознайомилось із змістом рішення № 402-р лише 21.02.2024 р. при ознайомленні з матеріалами справи в Антимонопольному комітеті України, що підтверджується протоколом ознайомлення з матеріалами справи № 127-26.4/20-21 від 21.02.2024 р. Отже, строк, за який нараховується пеня, розрахований невірно, що в силу приписів ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції щодо нарахування пені за період з 12.12.2024 р. по 26.01.2025 р. підійшов надто формально при виборі норм права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. За змістом положень ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Комітету, проте не врегульовано, чи зупиняється нарахування у період з винесення судом першої інстанції відповідного рішення і до відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження щодо перегляду вказаного рішення. Відповідач звертає увагу, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3667/24 було проголошено 11.12.2024 р., повний текст складено 18.12.2024 р., апеляційну скаргу подано 03.01.2025 р., проте Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження лише 27.01.2025 р., всупереч п`ятиденному строку, встановленому ч. 3 ст. 262 ГПК України. Таким чином, фактично має місце стягнення пені та покарання ТОВ «Виналь» за сам факт оскарження рішення № 402-р та за дії і бездіяльність суду, що не дотримався процесуальних строків.

При цьому Скаржник посилається на статті 8, 41, 55, 61 Конституції України та стверджує, що положення першого речення абзацу першого, абзаців третього, четвертого, п`ятого частини п`ятої ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суперечать Конституції. Апелянт наводить рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004, від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011, від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012, від 26.05.2015 р. № 5-рп/2015 та від 18.12.2024 р. № 12-р(ІІ)/2024 на підтвердження того, що юридична відповідальність має бути пропорційною та відповідати справедливому балансу між суспільним інтересом і мірою відповідальності. На думку Відповідача, пеня є надмірною нормою, направленою на обмеження права на оскарження рішень Позивача та фактично подвійне стягнення суми штрафу, чим порушується право на власність. Юридична відповідальність фактично втратила індивідуальний характер, оскільки пеня нараховується за період, який не залежав від дій ( бездіяльності ) ТОВ «Виналь», а суцільно залежав від дотримання норм третьою особою ( судом ).

Щодо практики ЄСПЛ Відповідач посилається на рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства», «Санді Таймз проти Сполученого Королівства», «Кантоні проти Франції», «Щокін проти України», «Салов проти України», «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України», а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 812/292/18, стверджуючи, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. Враховуючи добросовісність поведінки Відповідача, відсутність чіткого законодавчого врегулювання спірного питання та те, що відповідно до ст. 241 ГПК України рішення суду набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції, відповідач вважає, що підстави для нарахування пені за 27.03.2025 р. та за період з 12.12.2024 р. по 26.01.2025 р. ( загалом 48 днів ) відсутні.

Також Відповідач просить апеляційний суд поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи копії: листа позивача № 127-26.4/02-555е від 17.01.2024 р., протоколу про ознайомлення з матеріалами справи № 127-26.4/20-21, листа № 127-26.4/02-1808е від 19.02.2024 р., листа № 02/24/3 від 12.02.2024 р., карток руху документів з підсистеми «Електронний суд» у справі № 910/3667/24 та платіжної інструкції № 7107, зазначаючи, що Відповідачу не було відомо про розгляд справи № 904/5503/25, у зв`язку з чим він не скористався правом на подання відзиву та не долучив до матеріалів справи докази, які стосуються предмету спору.

Антимонопольний комітет України подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Виналь», згідно якого вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Комітет зазначає, що рішення від 28.12.2023 р. № 402-р набрало чинності з дня його прийняття відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та є обов`язковим до виконання. Копія рішення була надіслана рекомендованим поштовим відправленням із супровідним листом від 18.01.2024 р. № 127-26.4/02-615е на адресу Відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі, та отримана відповідачем 26.01.2024 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303516069174. На рекомендованому повідомленні про вручення міститься інформація про те, що відправляється лист № 127-26.4/02-615е, до якого було додано рішення Комітету.

При цьому, Комітет посилається на Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, зокрема пункти 11, 89, 90, 94, 96, зазначаючи, що реєстровані поштові відправлення вручаються за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення має офіційний статус.

Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.01.2020 р. у справі № 922/1124/18, згідно якої добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі. Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2021 р. у справі № 804/1318/18, де вказано, що у разі невиконання цього обов`язку юридична особа не вправі посилатись на неотримання документів як на обставину, що звільняє її від настання негативних наслідків. Також Комітет посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, згідно яких направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.

Щодо періоду нарахування пені, Комітет зазначає, що відповідно до абзацу 3 частини 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» тривалість зупинення нарахування пені визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався розгляд чи перегляд справи, і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли розгляд чи перегляд не здійснюються. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 917/530/21, від 11.06.2019 р. у справі № 910/9272/18, від 22.01.2019 р. у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 р. у справі № 904/3536/18 та від 27.11.2018 р. у справі № 910/4081/18. Нарахування та стягнення пені має обов`язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування, що підтверджується постановою Верховного Суду від 28.02.2018 р. у справі № 914/607/17.

Комітет наводить розрахунок пені за 48 днів прострочення у розмірі 7 200 000 грн та просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Виналь» без задоволення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 03.12.2025 р. для розгляду апеляційної скарги Антимонопольного комітету України визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І.М. (доповідач), судді: Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/5503/25.

Матеріали справи № 904/5503/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України до розгляду в судове засідання на 08.04.2026 р..

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 05.12.2025 р. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді: Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь". Об`єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" з апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України. Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 08.04.2026 р..

07.04.2026р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Чус О.В. у відпустці, розгляд справи в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026р., розгляд апеляційних скарг Антимонопольного комітету України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025р. у справі №904/5503/25 призначено в судове засідання на 24.06.2026р..

В судовому засіданні 24.06.2026р. оголошено перерву до 08.07.2026р..

Від представника Антимонопольного комітету України надійшла заява про його участь в судовому засіданні 08.07.206р. та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2026р., судове засідання у справі № 904/5503/25, призначене на 08.07.2026р. о 15:00 год та всі наступні судові засідання, вирішено провести з представником Антимонопольного комітету України, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/5503/25 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 16/336, за конституційною скаргою ТОВ «Євро Смарт Пауер» щодо відповідності Конституції України першого речення абзацу першого, абзаців третього, четвертого, п`ятого частини п`ятої ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Клопотання мотивована тим, що в провадженні Конституційного Суду України знаходиться справа № 16/336 (3-167/2025), за конституційною скаргою ТОВ «Євро Смарт Пауер», щодо відповідності Конституції України першого речення абзацу першого, абзаців третього, четвертого, п`ятого частини п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції». При цьому, посиланням на наведені норми Позивачем обґрунтовується нарахування пені, в період оскарження ТОВ «Виналь» рішення Антимонопольного комітету України №402-р від 28.12.2023 р. Фактично 46 днів з 48, за які нарахована пеня, це період між прийняттям рішення Господарським судом м. Києва у справі № 910/3667/24 та постановленням ухвали Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження. Таким чином, у випадку задоволення конституційної скарги у справі № 16/336 (3-167/2025), положення першого речення абзацу першого, абзаців третього, четвертого, п`ятого частини п`ятої ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» втратять чинність, а отже зникне підстава для нарахування пені в період оскарження рішення відповідача у даній справі.

Відповідач наголошує, що у випадку не зупинення провадження у справі № 904/5503/25, до прийняття рішення Конституційним Судом України, це може призвести до необґрунтованого, несправедливого, непропорційного покарання, а також до порушення наріжних принципів закріплених Конституцією України, серед яких: принцип верховенства права (ст.8) право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41), право на судовий захист (ст. 55). Крім того, прийняття рішення, без врахування рішення Конституційного Суду України, йде у розріз із принципами закріпленими у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд (ст. 6), захист власності (ст. 1 першого Протоколу до Конвенції). Виходячи з наведеного, виключно Конституційний Суд України має право встановлювати відповідність Конституції України приписів закону, в той час як суди загальної юрисдикції не наділені такими повноваженнями. Отже без Конституційного Суду України та його рішення, щодо відповідності Конституції України норм ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», правильне вирішення справи № 904/5503/25 не можливе.

Від Позивача надійшли заперечення щодо задоволення клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі № 904/5503/25 з посиланням на їх безпідставність.

У судовому засіданні 08.07.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини ухвали Центрального апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про зупинення провадження у справі № 904/5503/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 16/336, яка розглядається Конституційним Судом України виходить з наступного.

В провадженні Конституційного Суду України перебуває конституційна скарга ТОВ "Євро Смарт Пауер" ( 16/ 336 від 02.09.2025 р. ) щодо відповідності Конституції України ( конституційності ) першого речення абзацу першого, абзаців третього - п`ятого частини п`ятої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ в редакції Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" від 23.09.2021 р. № 1780-ІХ.

На офіційному сайті Конституційного Суду України в розділі конституційні скарги зазначено, що ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі № 16/336; справа розглядалась 29.10.2025 р. на відкритій частині пленарного засідання сенату Суду.

Так, суб`єкт права на конституційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» в особі директора Товариства звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій ст 8, частині четвертій ст. 41, частині другій ст. 55, ст. 61 Конституції України такі приписи частини п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. № 2210ІІІ: 1) перше речення абзацу першого, згідно з яким: «За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу»; 2) абзаци третій, четвертий, п`ятий, згідно з якими: «Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Як зазначено в резюме до справи № 16/336, заявник клопотання вважає, що оспорювані приписи суперечать принципу верховенства права в аспекті ідеології справедливості права, принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, запроваджують подвійну юридичну відповідальність за недотримання вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушують право на судовий захист, а також право власності, оскільки встановлюють непропорційне втручання у майнові права.

Таким чином, питання щодо конституційності першого речення абзацу першого, абзаців третього - п`ятого частини п`ятої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ в редакції Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" від 23.09.2021 р. № 1780-ІХ вирішується Конституційним Судом України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 5 частини 1 ст. 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ ( постанови Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 910/15364/17, від 04.08.2021 р. у справі № 903/636/20, від 14.09.2022 р. у справі № 911/1977/21, від 14.12.2022 р. у справі № 906/750/21 ).

Верховний Суд зазначав, що, зважаючи на приписи частини 4, 6 ст. 75 ГПК України, пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення ( постанова Верховного Суду від 06.09.2022 р. у справі № 904/4393/21).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено ( постанова Касаційного господарського суду від 11.10.2021 р. у справі № 904/1210/18).

В межах даної справі № 904/5503/25 предметом позову є стягнення пені в розмірі 7 200 000 грн., яка нарахована у відповідності до порядку та на підставі ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», питання щодо конституційності першого речення абзацу першого, абзаців третього - п`ятого частини п`ятої статті 56 якого розглядається у Конституційному Суді України.

Відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.

До повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України ( п.1 ч.1 ст. 150 Конституції України ).

Ст. 1 Закону України Про Конституційний Суд України визначено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Отже, Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні який вирішує питання про відповідність Конституції України законів України, а суди загальної юрисдикції не наділені такими повноваженнями.

Таким чином, перегляд в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 р. у справі № 904/5503/25 є неможливим без остаточного вирішення Конституційним Судом України конституційної скарги щодо конституційності першого речення абзацу першого, абзаців третього - п`ятого частини 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ в редакції Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" від 23.09.2021 р. № 1780-ІХ.

Колегія суддів зазначає, що суди не мають застосовувати положення законів, які не відповідають Конституції, незалежно від того, чи визнавалися вони Конституційним Судом України неконституційними, тобто закони, що суперечать Конституції України не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.

Відповідний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 р. у справі№ 240/19209/21.

Рішення Конституційного Суду має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення , однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду. Тобто рішення Конституційного Суду поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього.

Відповідний правовий висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 р. у справі № 4819/49/19.

У справі № 640/7102/20 Верховний Суд своєю постановою від 21.04.2021 р. скасував судові рішення судів попередніх інстанцій через те, що під час розгляду справи в апеляційному суді (після розгляду справи судом першої інстанції) відбулося прийняття Конституційним Судом рішення щодо неконституційності застосованої судами норми. При цьому на момент прийняття судом першої інстанції рішення вказане рішення Конституційного Суду ще не було прийняте.

Законодавець передбачив таку процесуальну дію, як зупинення провадження у господарській справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

З огляду на триваючий характер правовідносин щодо нарахування та стягнення пені, результат конституційного провадження може мати безпосередній вплив на правову кваліфікацію спірних правовідносин та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявні підстави для зупинення провадження в господарській справі № 904/5503/25 з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, оскільки приписи частини 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" було застосовано судом першої інстанції безпосередньо під час прийняття оскаржуваного рішення у справі № 904/5503/25.

У випадку визнання Конституційним Судом України неконституційним першого речення абзацу першого, абзаців третього - п`ятого частини 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскаржуване рішення суду першої інстанції базуватиметься на неконституційній нормі.

Доводи Позивача про можливість розгляду справи на підставі наявних доказів відхиляються апеляційним судом, оскільки у даному випадку підставою для зупинення провадження є не неможливість встановлення фактичних обставин справи, а відсутність остаточної правової визначеності щодо застосування норми матеріального права, яка є безпосередньою підставою позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 904/5503/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 16/336, яка розглядається Конституційним Судом України, щодо відповідності Конституції України ( конституційності ) першого речення абзацу першого, абзаців третього - п`ятого частини 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ в редакції Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" від 23.09.2021 р. № 1780-ІХ.

Керуючись ст. ст. 227, 229, 234 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 904/5503/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 16/336, яка розглядається Конституційним Судом України, за конституційною скаргою ТОВ "Євро Смарт Пауер", щодо відповідності Конституції України (конституційності ) першого речення абзацу першого, абзаців третього - п`ятого частини п`ятої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст ухвали складено 09.07.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін