ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"10" липня 2026 р. Справа № 906/1318/19 (906/1642/25)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Миханюк М.В.
судді Романюк Ю.Г.
судді Юрчук М.І.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 28.05.26р. суддею Макаревичем В.А. о 11:24 у м.Житомирі, повний текст складено 04.06.26р. у справі № 906/1318/19 (906/1642/25)
за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області
до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 113 517 634,50 грн у межах справи №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.05.2026 у справі №906/1318/19(906/1642/25) позов задоволено частково.
Стягнуто з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ: 32008278) на користь Головного управління ДПС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Тютюнника Юрка, буд. 7, код ЄДРПОУ: 44096781 заборгованість у сумі 99 234 831,19 грн.
Стягнуто з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ: 32008278) в дохід Державного бюджету 926 455,82 грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із винесеним рішенням, ДП «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/1318/19 (906/1642/25) від 28.05.2026 у справі за позовом ГУ ДПС у Житомирській області до ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про часткове задоволення позову про стягнення податкової заборгованості у сумі 99 234 831,19 грн та 926 455,82 грн судового збору. Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнути з ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 4 097 796,00 грн поточної податкової заборгованості на користь ГУ ДПС у Житомирській області.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок сплати судового збору, повернення і звільнення від сплати, розміри судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011.
Частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.6 Закону України Про судовий збір якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривні.
За нормами пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як убачається із матеріалів справи скаржник оскаржує рішення суду в частині, а саме в сумі 95 137 035,19 грн, судовий збір з вказаної суми є більшим ніж 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином за подання апеляційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 1 271 760,00 грн (350 р.п.м.х3028 х150%х0,8).
Проте, скаржником не долучено до апеляційної скарги доказів сплати судового збору, однак заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання вказує, що враховуючи обставини у справі №906/1318/19 про банкрутство ДП «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на даний час підприємство боржника перебуває у важкому фінансовому становищі, тривалий час було обмежене у можливості ведення господарської діяльності, оскільки близько 9 місяців керівник підприємства в особі керуючого санацією Мельник М.А. був позбавлений можливості розпорядження майном підприємства, в тому числі коштами на рахунках у банку та виконувати план санації. Разом з тим, зазначає, що такі кошти, що необхідні для сплати судового збору, а саме 1 271 760,00 грн, в касі підприємства, на рахунках у банках відсутні.
Крім того, постановою старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васіною Світланою Вікторівною від 21.01.2025 у виконавчому провадженні №76861797 арештовані усі рахунки підприємства, що фактично унеможливлює будь-які оплати в рахунок третіх осіб, у тому числі зробити оплату судового збору на час подання апеляційної скарги.
Також щодо можливості відстрочення сплати судового збору посилається на ст. 8 Закону України "Про судовий збір", постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.
В якості доказів відсутності коштів для сплати судового збору долучає постанову про арешт коштів боржника від 21.01.2025 ВП №76861797, довідку №122 від 22.06.2026, виписки по особових рахунках в АТ "Укексімбанк", АТ КБ "Приватбанк", АБ "Укргазбанк".
Розглянувши подане апелянтом клопотання про відстрочення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Здійснивши аналіз частин першої та другої статті 8 Закону № 3674-VI, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, наділений правом відстрочити сплату судового збору: 1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов; або 2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Отже норми пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми пункту 3 частини першої цієї ж статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є правом, а не обов`язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.
Отже, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.
Відтак, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з апеляційною скаргою на судове рішення місцевого суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".
Суд зауважує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про відстрочення сплати судового збору, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Крім того, колегія суддів бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.06.2026 у справі №917/1219/24 де вказано, що висновок судів про неможливість відстрочення юридичним особам сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI без аналізу обставин конкретної справи, за висновками ЄСПЛ, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості юридичної особи сплатити судовий збір та наслідків відмови у такому доступі для її права на судовий захист.
Як вбачається із додатків до апеляційної скарги та зазначалося вище, скаржником на підтвердження складного майнового становища та відсутності коштів надано постанову про арешт коштів боржника від 21.01.2025 ВП №76861797, довідку №122 від 22.06.2026, виписки по особових рахунках в АТ "Укексімбанк", АТ КБ "Приватбанк", АБ "Укргазбанк".
Проте, не було подано жодних фінансових звітів, доказів відсутності рухомого чи нерухомого майна, які б могли свідчити про важке фінансове становище апелянта, отже обґрунтованих доказів скаржником до апеляційної скарги не подано.
Зважаючи на викладене, оцінюючи фінансове становище скаржника на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у зв`язку з неподанням достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності грошових коштів для сплати судового збору.
Також, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.
У зв`язку з викладеним та зважаючи на те, що у даному випадку відсутні умови, передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для відстрочення сплати судового збору, заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне надати можливість апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання належних доказів сплати судового збору в розмірі 1 271 760,00 грн.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Житомирської області від 28.05.26р. у справі № 906/1318/19 (906/1642/25) - залишити без руху.
3. Зобов`язати апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду:
- докази сплати судового збору в розмірі 1 271 760,00 грн.
4. Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
6. Ухвалу направити апелянту.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Романюк Ю.Г.
Суддя Юрчук М.І.