ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
"28" липня 2026 р. Справа №906/1318/19 (906/1642/25)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Юрчук М.І.
судді Коломис В.В.
за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2026 у справі №906/1318/19 (906/1642/25) (суддя Макаревич В.А.)
за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області
до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 113517634,50 грн у межах справи №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.05.2026 у справі №906/1318/19(906/1642/25) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Головного управління ДПС у Житомирській області заборгованість у сумі 99234831,19 грн. Стягнуто з відповідачав дохід Державного бюджету 926455,82 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із винесеним рішенням, ДП «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2026 у справі №906/1318/19 (906/1642/25) та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнути з ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 4097796,00 грн поточної податкової заборгованості на користь ГУ ДПС у Житомирській області.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/1318/19 (906/1642/25) у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Романюк Ю.Г., суддя Юрчук М.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.26 у справі №906/1318/19 (906/1642/25). Зобов`язано апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду: докази сплати судового збору в розмірі 1271760,00 грн.
20.07.2026 від Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Розпорядженням керівника апарату суду від 21.07.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Миханюк М.В. та Романюк Ю.Г., призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І., суддя Коломис В.В.
Колегія суддів враховує, що згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України" Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривні.
За нормами пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Скаржник оскаржує рішення суду в частині, а саме в сумі 95137035,19 грн, судовий збір з вказаної суми є більшим ніж 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином за подання апеляційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 1271760,00 грн (350 р.п.м.х3028 х150%х0,8).
Проте, скаржником не долучено до апеляційної скарги доказів сплати судового збору, однак було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
При зверненні з апеляційною скаргою апелянт стверджував, що на даний час підприємство боржника перебуває у важкому фінансовому становищі, тривалий час було обмежене у можливості ведення господарської діяльності, оскільки близько 9 місяців керівник підприємства в особі керуючого санацією Мельника М.А. був позбавлений можливості розпорядження майном підприємства, в тому числі коштами на рахунках у банку та виконувати план санації. Разом з тим, зазначає, що такі кошти, що необхідні для сплати судового збору, а саме 1271760,00 грн, в касі підприємства, на рахунках у банках відсутні.
Крім того, постановою старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васіною Світланою Вікторівною від 21.01.2025 у виконавчому провадженні №76861797 арештовані усі рахунки підприємства, що фактично унеможливлює будь-які оплати в рахунок третіх осіб, у тому числі зробити оплату судового збору на час подання апеляційної скарги.
Також щодо можливості відстрочення сплати судового збору посилається на ст.8 Закону України "Про судовий збір", постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.
В якості доказів відсутності коштів для сплати судового збору долучає постанову про арешт коштів боржника від 21.01.2025 ВП№76861797, довідку №122 від 22.06.2026, виписки по особових рахунках в АТ "Укрексімбанк", АТ КБ "Приватбанк", АБ "Укргазбанк".
Суд в ухвалі від 10.07.2026, якою було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху апеляційну скаргу, дійшов висновку, що заявником не було подано жодних фінансових звітів, доказів відсутності рухомого чи нерухомого майна, які б могли свідчити про важке фінансове становище апелянта, отже обґрунтованих доказів скаржником до апеляційної скарги не подано. Зважаючи на викладене, оцінюючи фінансове становище скаржника на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у зв`язку з неподанням достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності грошових коштів для сплати судового збору.
Наразі, звертаючись повторно з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, апелянт надає Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2026. Зазначає, що відчуження майна у процедурі санації можливе лише на виконання плану санації, погодженого та затвердженого у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто, положення частин першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", передбачають, що суд, враховуючи майновий стан сторони, наділений правом відстрочити сплату судового збору: 1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов; або 2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Отже норми пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми пункту 3 частини першої цієї ж статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є правом, а не обов`язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.
Отже, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.
Відтак, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з апеляційною скаргою на судове рішення місцевого суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".
Суд зауважує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи.
У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про відстрочення сплати судового збору, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Крім того, колегія суддів бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.06.2026 у справі №917/1219/24 де вказано, що висновок судів про неможливість відстрочення юридичним особам сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" без аналізу обставин конкретної справи, за висновками ЄСПЛ, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості юридичної особи сплатити судовий збір та наслідків відмови у такому доступі для її права на судовий захист.
Як було зазначено вище, звертаючись повторно з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, апелянт надає Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2026 та стверджує, що відчуження майна у процедурі санації можливе лише на виконання плану санації, погодженого та затвердженого у встановленому законом порядку.
Колегія суддів відмічає, що повторне клопотання датовано 20.07.2026, а звіт подано станом на 31.03.2026, тобто баланс відображає майновий стан підприємства на минулу звітну дату та не підтверджує його поточну неспроможність сплатити судовий збір.
Отже, зазначена фінансова звітність не відображає актуального майнового стану апелянта на момент звернення до суду.
Наданий баланс підтверджує наявність складного фінансового стану, однак сам по собі не свідчить про відсутність у заявника грошових коштів або інших можливостей для виконання обов`язку зі сплати судового збору. Для повної оцінки фінансового стану та можливості виконання обов`язку зі сплати судового збору необхідним є дослідження не лише структури активів і зобов`язань, а й результатів господарської діяльності та фактичного руху грошових коштів, зокрема актуальних даних Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, актуальних банківських виписок та інших документів щодо поточних надходжень і витрат.
При цьому, арешт накладений постановою від 21.01.2025 ВП№76861797 лише в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 413008,65 гривня.
Посилання на перебування підприємства у процедурі санації та на обмеження щодо розпорядження майном не доводять неможливості сплати судового збору, оскільки заявником не надано доказів фактичного руху коштів на банківських рахунках, обсягу поточних надходжень і витрат, а також того, що сплата судового збору суперечить плану санації чи унеможливлює його виконання.
Навпаки, наведені заявником доводи про неможливість відчуження майна поза межами плану санації не узгоджуються з його наміром відстрочити сплату судового збору, оскільки у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги суму судового збору буде покладено на апелянта судовим рішенням. За відсутності будь-яких пояснень щодо джерел виконання такого судового рішення посилання лише на обмеження, пов`язані із процедурою санації, не можуть бути визнані достатнім доказом неможливості сплати судового збору.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звертаючись із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.
Тому, заявником не доведено належними та допустимими доказами, що його майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті судового збору у визначеному розмірі.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
У зв`язку з викладеним та зважаючи на те, що у даному випадку відсутні умови, передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для відстрочення сплати судового збору, заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
З врахуванням того, що суд апеляційної інстанції вже відмовляв скаржнику в клопотанні про відстрочення сплати судового збору, надавав скаржнику можливість усунути недоліки апеляційної скарги, відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для повторного продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Водночас суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у cправі №914/484/24.
Отже, судовою колегією встановлено, що станом на 28.07.2026 скаржником не виконані вимоги суду, вказані в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 у справі №906/1318/19(906/1642/25) про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до ч.2 ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За умовами ч.4 ст.174 ГПК України якщо особа не усунула недоліки поданої заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з такою заявою.
Згідно з ч.ч.6, 7 ст.260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
З огляду на зазначене, враховуючи, що скаржник скористався правом на усунення недоліків апеляційної скарги, однак документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі не надав, натомість вдруге заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, у задоволенні якого відмовлено, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги апелянту.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання (вх.№3462/26 від 20.07.2026) Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відстрочення сплати судового збору.
2. Повернути Дочірньому підприємству "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2026 у справі №906/1318/19 (906/1642/25).
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Коломис В.В.