Справа № 420/15502/26
УХВАЛА
09 липня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Роздільнянського районного суду Одеської області, Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Роздільнянського районного суду Одеської області, Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Грищенко Оксани Іванівни, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Роздільнянського районного суду Одеської області щодо не надсилання та не вручення ОСОБА_1 копії постанови Роздільнянського районного суду Одеської області у справі про адміністративне правопорушення №511/955/25, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;
- визнати протиправними дії Роздільнянського районного суду Одеської області щодо пред`явлення поза межами строків встановлених законом до примусового виконання постанови Роздільнянського районного суду Одеської області у справі про адміністративне правопорушення №511/955/25 в частині стягнення штрафу з ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Роздільнянський районний суд Одеської області надіслати ОСОБА_1 постанову у справі про адміністративне правопорушення №511/955/25, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;
- визнати протиправними дії Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Грищенко Оксани Іванівни, що полягають у прийнятті до виконання постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.04.2025 у справі про адміністративне правопорушення №511/955/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу;
- визнати протиправною постанову Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Грищенко Оксани Іванівни про відкриття виконавчого провадження ВП №81038527 від 18.05.2026 та скасувати її.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої позовної заяви з приведенням суб`єктного складу у відповідність до вимог КАС України; доказів надіслання позовної з додатками для відповідачів; квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують звільнення від такої сплати.
29.06.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій з посиланням на постанову Верховного Суду від 25.02.2025 по справі №440/8929/24, зазначено, що позивач як учасник виконавчого провадження з виконання судового рішення звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову, апеляційної скарги, адже предметом справи №420/15502/26 є рішення та дії органу державної виконавчої служби і держава зобов`язана забезпечити судовий контроль за виконанням судового рішення. Крім того, позивачем подано до суду нову редакцію позовної заяви із визначенням належного відповідача - Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Розглянувши вказану заяву в частині сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України було визнано такими, що не такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Конституційний Суд України дійшов висновку, що мало місце необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов`язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Наведене свідчить про те, що держава не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду, а також про брак реального судового контролю на стадії виконання судового рішення, оскільки має місце ускладнення практичної реалізації особою (стягувачем у виконавчому провадженні) її права на доступ до суду, що є порушенням конституційних засад судочинства та принципів цивільного процесуального права.
При цьому суд звертає увагу, що стаття 287 КАС України, в порядку якої позивач фактично звернувся до суду встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
За приписами частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Іншими словами, провадження, передбачене статтею 287 КАС України, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, яка здійснюється за позовом, зокрема, стягувача чи боржника у виконавчому провадженні, в порядку окремого позовного провадження за правилами КАС України, предметом якого є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2025 у справі №440/8929/24 зазначив, що провадження, передбачене статтею 287 КАС України, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, яка здійснюється за позовом, зокрема, стягувача у виконавчому провадженні, в порядку окремого позовного провадження за правилами КАС України, предметом якого є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
У названій постанові Верховний Суд звернув увагу, що можливість звернення позивача-стягувача з позовом у порядку статті 287 КАС України та надалі з апеляційною/касаційною скаргою на судове рішення, прийняте за наслідками розгляду такого позову, як і у згаданому вище рішенні Конституційного Суду України, поставлена в залежність від сплати судового збору, що створює необґрунтоване втручання в право позивача-стягувача на доступ до суду і порушує його право на виконання судового рішення, що є невід`ємною складовою конституційного права на судовий захист.
Проте, суд звертає увагу, що за змістом спірних правовідносин позивач у виконавчому провадженні, в межах якого була прийнята спірна постанова, має статус не стягувача, а боржника. Таким чином, вищезазначені правові висновки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач не звернувся до суду із заявою про застосування судового контролю за виконанням рішення, прийнятого на його користь, а як боржник у виконавчому провадженні про стягнення з нього штрафу.
Як було встановлено судом в ухвалі суду від 29.05.2026, позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру.
Таким чином, за подання цієї позовної заяви судовий збір складає 3993,60 гривень (з розрахунку: 1331,20 + 1331,20 + (1020,00 * 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Відтак, позивачеві слід сплатити судовий збір у розмірі 3993,60 грн та надати до суду докази його сплати або надати суду докази наявності у позивача інших пільг щодо сплати судового збору.
Враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду від 29.05.2026 у повному обсязі, що перешкоджає вирішенню питання щодо відкриття провадження по справі, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви, встановивши позивачу 5-денний строк на усунення недоліків з дня отримання копії ухвали шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3993,60 грн або ж надати суду інші документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Дата постановлення даної ухвали зумовлена перебуванням судді Токмілової Л.М. у відпустці.
Керуючись статтями 118, 121, 160, 161, 169, 171 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі за адміністративним позовом до Роздільнянського районного суду Одеської області, Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду не належить до оскарження.
Суддя Токмілова Л.М.