Справа № 420/15502/26
УХВАЛА
14 серпня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Роздільнянського районного суду Одеської області, Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Роздільнянського районного суду Одеської області, Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Грищенко Оксани Іванівни, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Роздільнянського районного суду Одеської області щодо не надсилання та не вручення ОСОБА_1 копії постанови Роздільнянського районного суду Одеської області у справі про адміністративне правопорушення №511/955/25, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;
- визнати протиправними дії Роздільнянського районного суду Одеської області щодо пред`явлення поза межами строків встановлених законом до примусового виконання постанови Роздільнянського районного суду Одеської області у справі про адміністративне правопорушення №511/955/25 в частині стягнення штрафу з ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Роздільнянський районний суд Одеської області надіслати ОСОБА_1 постанову у справі про адміністративне правопорушення №511/955/25, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;
- визнати протиправними дії Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Грищенко Оксани Іванівни, що полягають у прийнятті до виконання постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.04.2025 у справі про адміністративне правопорушення №511/955/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу;
- визнати протиправною постанову Головного державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Грищенко Оксани Іванівни про відкриття виконавчого провадження ВП №81038527 від 18.05.2026 та скасувати її.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої позовної заяви з приведенням суб`єктного складу у відповідність до вимог КАС України; доказів надіслання позовної з додатками для відповідачів; квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують звільнення від такої сплати.
29.06.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій з посиланням на постанову Верховного Суду від 25.02.2025 по справі №440/8929/24, зазначено, що позивач як учасник виконавчого провадження з виконання судового рішення звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову, апеляційної скарги, адже предметом справи №420/15502/26 є рішення та дії органу державної виконавчої служби і держава зобов`язана забезпечити судовий контроль за виконанням судового рішення. Крім того, позивачем подано до суду нову редакцію позовної заяви із визначенням належного відповідача - Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Ухвалою суду від 09.07.2026 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі за адміністративним позовом до Роздільнянського районного суду Одеської області, Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. У вказаній ухвалі зазначено, що враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду від 29.05.2026 у повному обсязі, що перешкоджає вирішенню питання щодо відкриття провадження по справі, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви, встановивши позивачу 5-денний строк на усунення недоліків з дня отримання копії ухвали шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3993,60 грн або ж надати суду інші документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
03.08.2026 позивачем подано заяву про усунення недоліків, у якій він, серед іншого, просить суд врахувати наведені у цій заяві доводи та звільнити його від сплати судового збору. Так, позивач зазначає, що у цивільному судочинстві після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 13 травня 2024 року №6-р(ІІ)/2024 за оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних/приватних виконавців судовий збір не справляється. Оскільки даний позов за своєю правовою природою фактично є скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, то за аналогією права він також не підлягає оплаті судовим збором у суді першої інстанції.
Заяву розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.
Відповідно до статті 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.
Суддя наголошує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Стаття 2 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру.
Таким чином, за подання цієї позовної заяви судовий збір складає 3993,60 гривень (з розрахунку: 1331,20 + 1331,20 + (1020,00 * 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
При цьому, позивачем не надано суду доказів сплати судового збору у розмірі 3993,60 грн, як це було зазначено в ухвалах Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 та від 09.07.2026.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2024 №6-р(ІІ)/2024 було визнано такими, що не такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Конституційний Суд України дійшов висновку, що мало місце необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов`язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Наведене свідчить про те, що держава не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду, а також про брак реального судового контролю на стадії виконання судового рішення, оскільки має місце ускладнення практичної реалізації особою (стягувачем у виконавчому провадженні) її права на доступ до суду, що є порушенням конституційних засад судочинства та принципів цивільного процесуального права.
При цьому суд звертає увагу, що стаття 287 КАС України, в порядку якої позивач звернулась до суду встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
За приписами частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Іншими словами, провадження, передбачене статтею 287 КАС України, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, яка здійснюється за позовом, зокрема, стягувача чи боржника у виконавчому провадженні, в порядку окремого позовного провадження за правилами КАС України, предметом якого є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2025 у справі №440/8929/24 зазначив, що провадження, передбачене статтею 287 КАС України, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, яка здійснюється за позовом, зокрема, стягувача у виконавчому провадженні, в порядку окремого позовного провадження за правилами КАС України, предметом якого є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
У названій постанові Верховний Суд звернув увагу, що можливість звернення позивача-стягувача з позовом у порядку статті 287 КАС України та надалі з апеляційною/касаційною скаргою на судове рішення, прийняте за наслідками розгляду такого позову, як і у згаданому вище рішенні Конституційного Суду України, поставлена в залежність від сплати судового збору, що створює необґрунтоване втручання в право позивача-стягувача на доступ до суду і порушує його право на виконання судового рішення, що є невід`ємною складовою конституційного права на судовий захист.
Проте, суд звертає увагу, що за змістом спірних правовідносин позивач у виконавчому провадженні, в межах якого були прийнято спірну постанову, має статус не стягувача, а боржника. Таким чином, вищезазначені правові висновки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач не звернувся до суду із заявою про застосування судового контролю за виконанням рішення, прийнятого на її користь, а як боржник у виконавчому провадженні про стягнення з нього штрафу.
Вказані обставини були зазначені Одеським окружним адміністративним судом в ухвалах суду від 29.05.2026 та від 09.07.2026.
Крім того, у вказаних заявах було зазначено, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру, за які необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3993,60 грн.
Однак, ані після ухвали про залишення позовної заяви без руху, ані після ухвали про продовження позивачу строку на усунення недоліків позовної заяви, позивачем не було сплачено судовий збір за подання позовної заяви до Роздільнянського районного суду Одеської області, Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Крім того, позивачем не зазначено жодних підстав для несплати судового збору в межах позовних вимог до Роздільнянського районного суду Одеської області.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини 5 статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким, чином суд дійшов висновку, що заяву з додатками належить повернути заявнику, оскільки заявник не усунув недоліки, які стали підставою залишення заяви без руху.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Роздільнянського районного суду Одеської області, Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Одеського обласного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 293-295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.