УХВАЛА
13 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/110/23(921/718/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026
та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026
у справі №921/110/23(921/718/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЕРРА»
до ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості в сумі 50 000,00 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 16.02.2021, -
в межах справи № 921/110/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЕРРА», -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2026 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана О.І. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2026 у справі №921/110/23 (921/718/23) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" 50 000,00 грн заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 16.02.2021.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана О.І. задоволено, рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2026 у справі №921/110/23 (921/718/23) скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "ТІЕРРА" - задоволено; судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, покладено на відповідача; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ТІЕРРА" 50 000,00 грн заборгованості та 5 904,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи покладено на відповідача. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" (46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, буд. 14, код 42486103) 15 266,88 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень вісімдесят вісім копійок) витрат на оплату судової експертизи.
До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 у справі №921/110/23(921/718/23), та прийняти нове рішення, яким рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2026 залишити в силі.
Також скаржником подано клопотання про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 у справі №921/110/23(921/718/23) до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №921/110/23(921/718/23) визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Картере В.І., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.07.2026 № 32.2-01/1059, у зв`язку відпусткою судді Огородніка К.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 921/110/23(921/718/23).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 921/110/23(921/718/23) між суддями від 09.07.2026 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Картере В.І., Погребняк В.Я.
09.07.2026 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЕРРА» надійшло заперечення щодо відкриття касаційного провадження у справі №921/110/23(921/718/23), в якому заявник просить відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №921/110/23(921/718/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 у справі №921/110/23(921/718/23), оскільки касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань щодо випадків, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за умови наявності яких можливе відкриття Верховним Судом касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує сто або п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також заявник просить у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у справі №921/110/23(921/718/23), відмовити у задоволенні заяви скаржника про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 у справі №921/110/23(921/718/23).
Перевіривши матеріали касаційної скарги та розглянувши вказане заперечення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Позов у справі №910/110/23(921/718/23) був поданий у 2023 році.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у сумі 2684, 00 грн.
Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_1 є постанова Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026, якою скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2026 у справі №921/110/23(921/718/23), яким розглядався позов про стягнення заборгованості в сумі 50 000,00 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 16.02.2021, що є менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (268 400,00 грн), а також додаткова постанова Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026.
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Крім того, відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
При цьому, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду 21.05.2021 ухвалив постанову у справі № 905/1623/20, у якій виклав висновок з приводу можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі). Як зазначив Верховний Суд, зі змісту норми статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України підстав.
Таким чином, положення пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України поширюються на випадки оскарження додаткового судового рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, подана касаційна скарга взагалі не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України і які надають повноваження Верховному Суду переглянути як «суду права» цю категорію справ.
Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судом попередньої інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судового рішення, ухваленого апеляційним господарським судом, й у цілому до заперечення результату розгляду справи, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду попередньої інстанції тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Враховуючи викладене, Верховний Суд, розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі не вбачає підстав передбачених п.п. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для перегляду у касаційному порядку вказаної справи, а тому дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 у справі №921/110/23(921/718/23), оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 у справі №921/110/23(921/718/23) судом не розглядається.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 у справі №921/110/23(921/718/23).
2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
В.Я. Погребняк